Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/5209/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано для оприлюднення: 20.11.2019. Зареєстровано: 21.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2019.
Дата набрання законної сили: 28.04.2020
Номер судового провадження: П/320/5209/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		14 листопада 2019 року справа № 320/5209/19
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Транс-Керн" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,
		встановив:
		Приватне підприємство "Транс-Керн" звернулось до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення №UA125270/2019/210000/2 від 28.02.2019 та визнання протиправною та скасування картки відмови №UA 125270/2019/00030 від 28.02.2019.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у митній декларації, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів. 
		На думку позивача, щодо нього відсутні встановлені статтею 58 Митного кодексу України (далі - МК України) обмеження у застосуванні першого методу визначення ціни товару. Ним до Київської митниці ДФС було надано всі документи, щодо визначення ціни товару, що імпортується, за ціною договору.
		За наведених обставин позивач вважає рішення митного органу незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.
		Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару встановлено, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості.
		У зв`язку з цим відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
		Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що ним були надані всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, однак відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, відмовив у митному оформленні товару та прийняв протиправні рішення про коригування митної вартості.
		У судове засідання 07.11.2019 сторони (їх представники) не з`явилися. Позивач про причини неявки суд не повідомив, від представників відповідачів надійшли клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні. 
		На підставі ст. ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2017 Приватне підприємство «Транс-Керн» (далі - Декларант, Позивач) уклало з компанією «Hengdian Group DMEGC Magnetics Co. Ltd», Китай (далі - «Компанія») Контракт №DM/TK-1 (далі - «Контракт») щодо придбання заготівок постійних магнітів у ненамагнічуваному стані, в асортименті, кількості і по цінам, вказаними в додатках (Специфікаціях), які є невід`ємними частинами Контракту (далі - «Товар»).
		Відповідно до п. 1.3 Контракту номенклатура та загальна кількість Товару може бути змінено протягом дії Контракту.
		Відповідно до п. 3.1 Контракту умови поставки визначені сторонами як FOB-Шанхай, Китай в 20-и або 40 футових контейнерів (FOB-Нінгбо).
		Умови поставки розуміються у відповідності до правил «Інкотермс-2000». Покупець від свого імені і за свій рахунок укладає Контракт з транспортною компанією на перевезення.
		Відповідно до Специфікації від 25.10.2018 до Контракту Компанія поставила Декларанту Товар на загальну суму 6183,50 дол. США, з яких:
		- кільцевий феритовий магніт D12*32*15 у кількості 2500 штук за ціною 0,246 дол. США за загальною вартістю 615,00 дол. США;
		- кільцевий феритовий магніт D85*32*15у кількості 2500 штук за ціною 0,383 дол. США на загальну вартість 957,50 дол. США;
		- кільцевий феритовий магніт D72*32*12 у кількості 2500 штук за ціною 0,196 дол. США на загальну вартість 490,00 дол. США;
		- пластинчатий феритовий магніт 84*64*5 у кількості 5000 штук за ціною 0,157 дол. США на загальну вартість 785,00 дол. США;
		- пластинчатий феритовий магніт 84*64*8 у кількості 3000 штук за ціною 0,263 дол. США на загальну вартість 789,00 дол. США;
		- пластинчатий феритовий магніт 84*64*10 у кількості 3000 штук за ціною 0,299 дол. США на загальну вартість 897,00 дол. США;
		- феритовий осереддя Р21.6*6.7 DMR40 у кількості 33000 штук за ціною 0,05 дол. США на загальну вартість 1650,00 дол. США;
		14.12.2018 Компанією надано Proforma Invoice (попередній інвойс) №92Н9880DM/18 на загальну суму 6183,50 дол. США.
		18.12.2018 Декларантом здійснено оплату у сумі 6183,50 дол. США на розрахунковий рахунок Компанії згідно Контракту, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №16 від 18.12.2019.
		Компанією надано прайс-лист від 04.01.2019, в якому визначена вартість за кожну 1 шт. Товару.
		Компанією надано Декларанту калькуляцію оптової ціни Товару від 04.01.2019, відповідно до якої у вартість ціни Товару входять витрати на транспорт, перевезення, в`їздні платежі та локальні витрати.
		Компанією надано Інвойс №92H0351DM/19 від 04.01.2019 на оплату 6183,50 дол. США, що є вартістю Товару (далі - «Інвойс»).
		04.01.2019 на виконання Контракту Компаією запаковано Товар на 6 фанерних палетах, вагою 4279 кг, об`ємом 4,480 кв.м, що підтверджується пакувальним листом Компанії.
		Товар погружено Компанією на борт, що підтверджується Консомантом №EURFL18D18119ODS, пройшов митне оформлення на експорт, що підтверджується експортною декларацією №223120190000162358 від 13.01.2019, Товар було доставлено з Одеського порту Позивачу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0044360.
		Компанією також надано Сертифікат походження Товару №G1933020000100003 від 20.02.2019.
		Вартість транспортних витрат по доставці Товару до митниці з Україною склала 16899,75 грн., що підтверджується:
		- договором транспортного експедирування №1806/18-01 від 18.06.2018, укладений між Декларантом та ТОВ «Формаг»;
		- довідкою про транспортні витрати від 25.02.2019 до митниці з Україною, виданою ТОВ «Формаг»;
		- рахунок №1902469 від 25.02.2019 виданим ТОВ «Формаг»;
		- платіжним дорученням №44 від 26.02.2019, в яке також увійшла оплата за транспортно-експедиційні послуги по доставці Товару до митниці з Україною згідно рахунку №1902469.
		28.02.2019 з метою митного оформлення Товару на митниці призначення Декларантом подано митну декларацію №UA125270/2019/861399 щодо митного оформлення Товару (далі - «Декларація») та документи, в підтвердження заявленої митної вартості.
		В цей ж день (28.02.2019) Відповідач надіслав Позивачу повідомлення №166481, яким просив надати додаткові документи на підставі ч.ч.2, 3 ст. 53, ст.ст. 54, 57 МК України, зокрема виписку з бухгалтерської документації, висновки про якість та вартість характеристики товарів, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями щодо поточної поставки.
		28.02.2019 позивач листом №9 від 28.02.2019 повідомив відповідача про те, що ним поданий повний пакет документів, які підтверджують митну вартість Товару.
		Станом на 28.02.2019 заявлена Декларантом митна вартість Товару становила 183809,50 грн. (на умовах поставки FОВ = вартість Товару + вартість доставки до кордону з Україною), з яких:
		- 6183,50 дол. США згідно курсу НБУ (26,99276400 грн. за 1 дол. США) складала 166909,75 грн. - вартість Товару згідно Контракту;
		- 16899,75 грн. - вартість доставки Товару до України.
		Позивачем нараховано суму митних платежів в декларації в розмірі 47790,46 грн., з яких:
		- 5 % - 9190,47 грн., (183809,50 грн. * 5% );
		- 20% - 38599,99 грн., (183809,50 грн. + 9190,47 грн. * 20%).
		26.02.2019 Декларантом на рахунок Державної фіскальної служби України здійснено оплату за митне оформлення Товару на території України в сумі 141361,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 45.
		Відповідачем скоригована митна вартість Товару до 8239,58 дол. США. 
		Після зазначеного коригування митної вартості відповідачем нарахована митний платіж на загальну суму 69615,95 грн.
		Надалі Позивачем у відповідності до вимог ч. 2 ст. 53 МК України документи в їх сукупності об`єктивно та достовірно підтверджують відомості про те, що фактично сплачена Декларантом на користь Компанії вартість імпортованого Товару складає саме 6183,00 дол. США., а вартість транспортних витрат по доставці Товару до митниці з Україною склала 16899,75 грн.
		Разом з тим, за результатом розгляду поданих Декларантом документів, 28.02.2019 Відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА125270/2019/210000/2 (далі - «Рішення про коригування») та на його підставі видано картку відмови у митному оформленні товарів №UA25270/2019/00030 від 28.02.2019 (далі - «Картка відмови»).
		Відповідачем скориговано митну вартість части Товару в розмірі 5129,93 дол. США і визначено митну вартість частини Товару у сумі 8239,58 дол. США, що на 3109,65 дол. США перевищує початкову митну вартість, визначену Декларантом у поданій ним декларації. 
		Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суд зазначає наступне.
		Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI (далі - Конвенція).
		Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
		Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
		Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
		Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
		Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
		Згідно з частинами 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених частинами 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Згідно частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
		Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
		Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-УІ "Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства, митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
		Відповідно до частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України.
		Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
		Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
		Орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
		Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
		При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
		В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають умнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
		Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14).
		Щодо тверджень відповідача про неможливість вираховувати вартість Товару, оскільки документи, які надані до митного оформлення, містять розбіжності, а саме:
		1. Відсутні відомості про включення до ціни товару витрат на здійснення експортного оформлення зі сплатою експортного мита та доставка в порт відвантаження та загрузка на борт, що передбачено умовами поставки FOB.
		2. В CMR № 0044360 перевізник вказано TOB «ВК Транс Юг», тоді як до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати №б/н 25.02.2019 від ТОВ «Формаг».
		3. Експертний висновок про вартість товарів від 23.06.2018 № 350 носить виключно довідково-інформаційний характер. Експертом проведено аналіз вартості продукції, що постачалась зі інвойсом 92H3298DM/18 від 18.04.2018, тобто висновок цінової експертизи стосується іншої поставки товару (іншого асортименту), у якості інформаційних джерел вказано цінову інформацію обмеженої кількості Інтернет сайтів.
		Судом встановлено, що доказами, які підтверджують включення до ціни імпортного товару та складають експортне мито та інші збори, відвантаження та загрузки товару на борт суд є Калькуляція оптової ціни Товару від 04.01.2019.
		Відповідно, до наданої калькуляції від 04.01.2019 до ціни Товару увійшли всі витрати передбачені умовами поставки FOB, про що вказано в тексті калькуляції, в тому числі на митне оформлення та доставка в порт відвантаження та загрузка на борт:
		- доставка із Додянга до Шанхаю - 110,75 дол. США,
		- стандартні локальні витрати в порту Шанхай - 120,70 дол. США.
		Також в калькуляцію входять витрати на транспорт та операційні витрати.
		В калькуляції вказана ціна Товару разом із витратами за умовами поставки, що підтверджується зазначенням в ній «FOB Шанхай» (включає доставку з Донгянга до Шанхая + стандартні локальні витрати в порту Шанхай).
		Локальні витрати в порту включають такі витрати:
		- Вартість навантаження товару на судно;
		- Складські витрати в порту;
		- Експортні митні витрати.
		Це підтверджується також Листом від 17.05.2019, наданим Компанією «Hengdian Group DMEGC Magnetics Co. Ltd», Китай, з якою укладено Контракт № DM/TK-1.
		Відповідно до п. 3.1 Контракту умови поставки FOB-Шанхай, Китай. Умови поставки розуміються у відповідності з правилами «Інкотермс-2000».
		Відповідно до п. 3.3 Контракту завантаження та поставка Товару проводиться Продавцем.
		Відповідно до п. 2.1 Контракту загальна вартість становить згідно підписаних Специфікацій, які відповідно до п.1 Контракту є невід`ємною його частиною.
		Специфікацією № 4 від 25.10.2018 до Контракту передбачено, що Товар має бути поставлений на умовах поставки FOB-Шанхай.
		Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2000 р. поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.
		Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6 сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна і будь-які платежі за розвантаження товару в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення (п. А.6. Розподіл витрат).
		Отже, при поставці товару на умовах «Інкотермс - 2000» транспортні витрати та витрати на митне оформлення товару вже є включеними до вартості товару, тому при визначенні митної вартості не додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
		Крім того, розрахунок ціни (калькуляція) є додатковим документом в порядку ч. 3, 4 статті 53 МК України.
		Калькуляція - це розрахунково-вартісна методика обліку, за допомогою якого обраховується планова собівартість продукції. Всі види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису.
		Положеннями п. 4 ч. 1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено таку принцип свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми розрахунку ціни (калькуляції).
		Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у калькуляції певних відомостей (реквізитів), зокрема, затрат на митне оформлення товарів на експорт, не може свідчити про заниження Позивачем митної вартості товарів.
		Щодо транспортних витрат по доставці товару до кордону України, суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 3.1 Контракту Покупець від свого імені та за власний рахунок укладає договір з транспортною компанією на перевезення.
		На виконання умов Контракту, Позивачем укладено договір транспортного експедирування №1806/18-01 від 18.06.2018, укладений між Декларантом, як Клієнтом та ТОВ «Формаг», як Експедитором, відповідно до якого останній зобов`язується за оплату та за рахунок Декларанта надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних грузів Декларанта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки грузу, в тому числі надання митно-брокерських послуг.
		Відповідно до п. 2.1.1 Договору транспортного експедирування №1806/18-01 експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судоходними компаніями, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидетами або неризидентами України, для виконання своїх обов`язків по цьому договору.
		Відповідно до п. 2.1.3 Договору транспортного експедирування № 1806/18-01 експедитор має право залучати до виконання своїх обов`язків по договору інших організації та осіб.
		Відповідно до п. 3.3. Договору транспортного експедирування №1806/18-01 вартість послуг експедитора зазначається в або в додатках, або в заявках або рахунках, які є невід`ємною частиною договору.
		Експедитор у відповідності до договору про організацію перевезень автомобільним транспортом №0709/18/1-авто/Ф від 07.09.2018 було залучено перевізника TOB «ВК Транс Юг».
		Відповідно до п.п. 2.1 Договору про організацію перевезень автомобільним транспортом № 0709/18/1-авто/Ф Замовник (ТОВ «Формаг») виступає від імені та по дорученню осіб, з якими має відповідну угоду.
		Експедитором згідно умов Договору транспортного експедирування №1806/18-01 надав Декларанту Рахунок №1902469 від 25.02.2019, відповідно до якого вартість міжнародного перевезення відносно Товару становить 16899,75 грн.
		Згідно Довідки про транспортні витрати від 25.02.2019 року вартість перевезення Товару згідно коносаменту №EURFL18D181190DS по маршруту Шанхай, Китай - Одеса, Україна, складає 16899,75 грн.
		Позивач 26.02.2019 сплатив вартість послуг за транспортно-експедиційні послуги по доставці Товару до митниці з Україною згідно рахунку №1902469, що підтверджується платіжним дорученням №44 від 26.02.2019.
		Отже, перевізником Товару виступала компанія TOB «ВК Транс Юг» на підставі договору про організацію перевезень автомобільним транспортом №0709/18/1-авто/Ф від 07.09.2018, що підтверджується Листом ТОВ «»Формаг» № 27.30 від 10.05.2019.
		Судом встановлено, що відповідно до вищевказаних документів, наданих відповідачу, була підтверджена передплата за транспортне експедирування.
		Щодо Експертного висновку про вартість товарів від 23.06.2018 №350, суд зазначає наступне.
		Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами в порядку ч. 3 статті 53 МК України.
		Експертний висновок про вартість товарів носить виключно довідково-інформаційний характер, про що сам відповідач вказує у Рішення про коригування митної вартості.
		В наданому Експертному висновку №350 експертом проведено аналіз вартості продукції, що постачалась за тим самим Контрактом №DM/TK-1 від 29.09.2017, укладений між компанією «Hengdian Group DMEGC Magnetics Co. Ltd», Китай та ПП «Транс-Керн».
		Як вбачається з п. 1.1 Контракту предметом його є заготівки постійних магнітів у ненамагнічуваному стані, в асортименті, кількості і по цінам, вказаними в додатках (Специфікаціях), які є невід`ємними частинами Контракту.
		Відповідно до п. 1.3 Контракту номенклатура та загальна кільскість Товару може бути змінено протягом дії Контракту.
		Тобто, асортимент Товару один той самий. Всі умови поставки та оплати Товару за Контрактом є однаковими.
		Суд звертає увагу, що твердження відповідача про те, що у якості інформаційних джерел вказано цінову інформацію обмеженої кількості Інтернет сайтів, є взагалі необґрунтованим.
		Таким чином, доводи відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають дійсності та спростовуються наданими доказами.
		Суд вважає, що відповідач неправомірно розрахував вартість Товару з огляду на наступне. 
		Позивачем митна вартість Товару визначена виходячи з ціни Контракту та умов поставки FОВ, тобто за основним методом, який встановлений статтею 58 МК України.
		Позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подані всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:
		- контракт № DМ/ТК-1 від 29.09.2017;
		- специфікації (Додаток № 4) від 25.10.2018 до Контракту;
		- платіжним дорученням в іноземній валюті № 16 від 18.12.2018,
		- прайс-лист від 04.01.2019;
		- калькуляцію оптової ціни Товару від 04.01.2019;
		- інвойс № 92Н0351DМ/19 від 04.01.2019;
		- пакувальний лист Компанії від 04.01.2019;
		- експортна декларація № 223120190000162358 від13.01.2019;
		- консомант №ЕURFL18D18119ODS від 16.01.2019;
		- міжнародна товарно-транспортною накладною (СМR) № 0044360;
		- сертифікат походження Товару № 01933020000100003 від 20.02.2019;
		- договір транспортного експедирування № 1806/18-01 від 18.06.2018 р.;
		- довідка про транспортні витрати від 25.02.2019 до митниці з Україною, виданою ТОВ «Формаг»;
		- платіжне дорученням № 44 від 26.02.2019;
		- експертний висновок № 350, виданим 23.06.2018 Київською обласною (регіональною) ТПП;
		- лист № 26 від 31.10.2018.
		Вартість Товару Позивачем підтверджена повністю. Чітко зазначено ціну Товару в Додатку до Контракту № 4 (специфікація), інвойсі, калькуляції, прайс-листі:
		- кільцевий феритовий магніт 072x32x15 0,246 дол. США за 1 шт.,
		- кільцевий феритовий магніт 085x32x15 0,383 дол. США за 1 шт.,
		- кільцевий феритовий магніт 072x32x12 0,196 дол. США за 1 шт.,
		- пластинчатий феритовий магніт 84x64x5 0,157 дол. США за 1 шт.,
		- пластинчатий феритовий магніт 84x64x8 0,263 дол. США за 1 шт.,
		- пластинчатий феритовий магніт 84x64x10 0,299 дол. США за 1 шт.,
		- феритовий сердечник Р21.6x6.7 ОМК.40 0,05 дол. США за 1 шт.
		Судом встановлено, що в жодному із вище вказаних документів не міститься протиріч, помилок або інших недоліків щодо числових позначень ціни Товару. Надані відповідачу документи містять вичерпну інформацію про ціну товару та транспортні витрати по доставці вантажу до України.
		Відповідач не зазначив за яких умов поставки, комерційних умов та інше проводилось оцінювання Товару за іншими джерелами інформації, що взагалі унеможливлює об`єктивно оцінити дії відповідача стосовно прийняття спірного рішення та є грубим порушенням Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.
		Відповідачем не наведено обґрунтованих пояснень щодо визначення ціни на Товар, якими критеріями керувався відповідач при визначені ціни товарів, хто був постачальником товару, (посередник/посередники, виробник).
		Будь-якого обґрунтування щодо застосування під час корегування митної вартості товару саме вартості 8239,58 дол. США, відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив.
		При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом (п. 3.3. Узагальнень практики застосування адміністративними судами положень МК України, затверджених Постановою Пленуму ВАСУ «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» від 13.03.2017 №2).
		Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 13.02.2018 року у справі № 820/3061/17.
		Як вбачається, з графи 31 оскаржуваного рішення, що посадовими особами відповідача обрано резервний, шостий метод, коригування митної вартості товарів. Однак, згідно Правил заповнення рішення про коригування і митної вартості товарів, затверджених Наказом Мінфіну 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), у разі якщо для коригування митної вартості було використано резервний метод, в графі 33 Рішення слід вказувати докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
		Відповідачем не враховано та не вказано умови поставки аналогічного товару за вищевказаною декларацією, транспорті витрати, об`єм тощо.
		Таким чином в оскаржуване рішенні всупереч вимогам Правил не зазначено докладної інформації і джерел, на підставі яких було відкориговану митну вартість за шостим резервним методом.
		З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.
		Щодо вимог позивача про скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд зазначає наступне.
		Згідно з частиною шостою статті 54 МК, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
		Оскільки на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідні рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправними та підлягають скасуванню.
		Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС.
		Крім того, позивач подав до суду заяву в якій просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу.
		При вирішенні вказаного клопотання, судом враховано таке.
		Як вбачається з ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
		1) на професійну правничу допомогу;
		2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
		3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
		4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
		5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Згідно з вимогами частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
		Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 р. у справі № 815/4300/17. 
		Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Транс-Керн» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська сім`я Лисенко» укладено договір про надання юридичних послуг від 20.02.2019, за яким адвокат зобов`язався надавати за дорученням клієнта юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.
		Відповідно до п.п. 3.1. клієнт сплачує об`єднанню гонорар, який розраховується виходячи з ставки 1000,00 грн. за годину роботи адвоката.
		Позивач надав до суду розрахунок судових витрат по справі №320/5209/19 станом на 21.10.2019, в якому зазначені види судових витрат:
		- вивчено та проаналізовано документи наданні ПП «Транс-керн» щодо рішення про коригування митної вартості № UA125270/2019/210000/2 та картки відмови від 28.02.2019; написано та оформлено позовну заяву, подано позовну заяву до Київського окружного адміністративного суду - сума до сплати 9000,00 грн.
		- написано та оформлено відповідь на відзив, направлено відповідачу, подано до суду  сума до сплати 3000,00 грн.
		- участь адвоката в судових засіданнях  сума до сплати 3000, 00 грн.
		Загальна сума до стягнення витрат на професійну правничу допомогу складає 15000,00 грн.
		Проте, позивачем на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі додано наступні документи:
		- Акт здавання-приймання робіт від 16.04.2019;
		- Платіжне доручення №99 від 17.04.2019 на суму 9000,00 грн.
		Таким чином, враховуючи докази, надані представником позивача на підтвердження витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд дійшов висновку, що вищенаведені документи можуть слугувати належними та допустимими доказами для підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу лише у частинні суми 9000 грн. 00 коп.
		При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3842,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями від 19.09.2019 №250.
		Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.
		Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		в и р і ш и в:
		1. Адміністративний позов задовольнити. 
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №UA125270/2019/210000/2 від 28.02.2019.
		3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці Державної фіскальної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 125270/2019/00030 від 28.02.2019.
		4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. на користь Приватного підприємства "Транс-Керн" (код ЄДРПОУ 36360101) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Державної фіскальної служби України.
		5. Стягнути витрати пов`язанні з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп. на користь Приватного підприємства "Транс-Керн" (код ЄДРПОУ 36360101) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Державної фіскальної служби України.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд. 
		 
		 
		Суддя Щавінський В.Р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...