Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 265/10169/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано судом: 21.11.2019. Зареєстровано: 22.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2019.
Дата набрання законної сили: 21.12.2019
Номер судового провадження: 2/265/476/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №265/10169/18 
		Провадження №2/265/476/19
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		19 листопада 2019 року місто Маріуполь
		Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Мельник І. Г., 
		за участю секретаря судового засідання  Муратової Д.К.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного Казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, треті особи: Державна пенітенціарна служба України, Міністерство юстиції України та Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції,
		за участю:
		позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,
		представників третіх осіб Богданова Р.К. та Прибиток Н.А.,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		06 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного Казначейства України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, у розмірі 600000 гривень та 429552 гривень, відповідно. В обґрунтування заявленого позову посилався на те, що 09 лютого 2006 року щодо нього було порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 368 КК України та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01 серпня 2006 року. 08 вересня 2006 року Калінінським районним судом міста Донецьк його було визнано винним у скоєнні злочину за ч. 1 ст. 190 КК України та призначене покарання у вигляді 2 років обмеження волі, згідно ст. 75-76 КК України з випробувальним строком. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2007 року вказаний вирок залишено без змін. Ухвалою Верховного суду України від 01.07.2008 року вирок Калінінського районного суду міста Донецька та ухвалу Апеляційного суду Донецької області щодо нього було скасовано, а справу направлено на новий розгляд. 16 квітня 2010 року Калінінським районним судом міста Донецька його визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України та призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків в правоохоронних органах, а  також державних органах після виконання покарання строком на три роки поєднане з конфіскацією всього майна та позбавлення спеціального звання «полковник внутрішньої служби». Апеляційним судом Донецької області 03 березня 2011 року змінено вказаний вирок Калінінського районного суду, перекваліфікувавши злочин зі ст.. 368 на ст.. 190 КК України, в частині дій пов`язаних з ОСОБА_4 , та призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст..ст. 75-76 КК України з випробувальним терміном. В частині дій пов`язаних з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вирок скасовано, а справу в цій частині припинено через недоведеність вини засудженого. Ухвалою Верховного суду України від 25 жовтня 2011 року ухвала апеляційного суду Донецької області скасована, а справа направлена на новий розгляд. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 лютого 2012 року вирок Калінінського райсуду від 16.04.2010 року скасовано,а  справу направлено прокурору для додаткового досудового слідства. Вироком Калінінського районного суду міста Донецька від 07 квітня 2014 року його було виправдано за ч.2 ст. 368 КК України у зв`язку з відсутністю в діяннях складу злочину. З травня 2014 року по 05 жовтня 2018 року він не мав можливості відносити свої порушені права у зв`язку з призупиненням роботи у місті Донецьк усіх правоохоронних та судових органів в результаті проведення антитерористичної операції. Окрім спричинення йому значної моральної шкоди, йому спричинена матеріальна  шкода, що складається з витрат на правову допомогу, починаючи з 09 лютого 2006 року, та з його особистих збережень, які були вилучені як речові докази по справі у розмірі 3600 доларів США та досі не повернуті. 
		31 січня 2019 року до суду надійшло клопотання представника третьої особи - Міністерства юстиції України Богданова Р.К. про відкладення розгляду справи, заява про розгляд справи в режимі відеоконфіренції, а також письмові пояснення, в яких останній просив вилучити Міністерство юстиції України з участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог.
		30 січня 2019 року від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без його участі за участю його представника ОСОБА_2 .
		11 лютого 2019 року від представника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції Прибиток Н.А. надійшло клопотання про забезпечення участі в режимі відео конференції та письмові пояснення, відповідно до яких остання просила відмовити у задоволенні позову внаслідок недоведеності позивачем факту прийняття Міжрегіональним управлінням та іншими третіми особами по справі незаконних рішень, недоведеності факту вчинення цими особами дій чи бездіяльності в процесі провадження по кримінальній справі відносно позивача.
		08 квітня 2019 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 про ознайомлення з матеріалами справи.
		Ухвалою суду від 11 грудня 2018 року відкрите провадження по справі та призначене підготовче судове засідання.
		Ухвалою суду від 31 січня 2019 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче судове засідання. 
		Ухвалою суду від 06 березня 2019 року відкладено проведення підготовчого провадження та доручено Бабушкінському районному суду міста Дніпропетровська забезпечити провадження судового засідання в режимі відео конференції за участю представника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Крім того, ухвалою суду від 06 березня 2019 року доручено Краматорському міському суду Донецької області забезпечити проведення судового засідання в режимі відео конференції за участю представника Міністерства юстиції України.
		Ухвалами суду від 08 квітня 2019 року, 26 квітня 2019 року, 19 вересня 2019 року та 09 жовтня 2019 року  доручено Краматорському міському суду Донецької області провести судове засідання в режимі відео конференції за участю представника третьої особи Міністерства юстиції України та Бабушкінському районному суду міста Дніпропетровська - за участю Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.
		Ухвалою суду від 10 липня 2019 року закрите підготовче судове засідання у справі та справа призначена до судового розгляду.
		Ухвалою суду від 19 вересня 2019 року за клопотанням позивача вилучено з числа третіх осіб Управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області.
		У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Шутенко О.В. підтримали позовні вимоги та надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.  Окрім того, позивач вказував, що не має ні яких підтверджуючих документів щодо оплати послуг захисників, які надавали йому юридичну допомогу у кримінальній справі. Просив позовні вимоги задовольнити.
		Третя особа представник Міністерства юстиції України Богданов Р.К., який діє на підставі довіреності, проти позову заперечував, в зв`язку із залученням не тих третіх осіб по даному позову.  
		Третя особа представник Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції Прибиток Н.А., яка діє на підставі довіреності, проти позову заперечувала, приєднавшись до пояснень представника Міністерства юстиції України. 
		Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини. 
		Як вбачається з обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_1 по кримінальній справі № 67-1602, 09 лютого 2006 року щодо нього було порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 368 КК України (а.с. 58-59).
		Вироком Калінінського районного суду міста Донецьк від 08 вересня 2006 року його було визнано винним у скоєнні злочину за ч. 1 ст. 190 КК України та призначене покарання у вигляді 2 років обмеження волі, згідно ст. 75-76 КК України з випробувальним терміном 2 роки, на ОСОБА_1 покладені обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти про зміну місця свого проживання (а.с. 13-18). Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2007 року вказаний вирок залишено без змін (а.с. 19-22).
		Ухвалою Верховного суду України від 01 липня 2008 року вищевказані вирок Калінінського районного суду міста Донецька та ухвалу Апеляційного суду Донецької області щодо ОСОБА_1 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд (а.с. 23-31).
		16 квітня 2010 року вироком Калінінського районного суду міста Донецька ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків в правоохоронних органах, а  також державних органах після виконання покарання строком на три роки поєднане з конфіскацією всього майна та позбавленням спеціального звання «полковник внутрішньої служби» (а.с. 32-39).
		Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 березня 2011 року змінено вказаний вирок Калінінського районного суду міста Донецьк, перекваліфіковані дії за епізодом з ОСОБА_7 зі ст.. 368 ч.2 на ст.. 190 КК України та призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі, на підставі ст..ст. 75-76 КК України з випробувальним терміном 1 рік, на ОСОБА_1 покладені обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти про зміну місця свого проживання. В частині дій пов`язаних з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вирок скасовано, а справу в цій частині припинено через недоведеність вини засудженого (а.с. 40-44).
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2011 року ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 03 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий апеляційний  розгляд (а.с. 45-46).
		Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 лютого 2012 року вирок Калінінського райсуду від 16 квітня 2010 року скасовано, а  справу направлено прокурору Донецької області для організації додаткового досудового слідства (а.с. 47-50).
		Вироком Калінінського районного суду міста Донецька від 07 квітня 2014 року ОСОБА_1 було виправдано за ч.2 ст. 368 КК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - підписка про невиїзд - скасований.
		На підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2018 року частково відновлено матеріали втраченого кримінального провадження відносно ОСОБА_1 в частині: вироку Калінінського районного суду міста Донецька від 07 квітня  2014 року, за яким ОСОБА_1 виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України за відсутністю у його діях складу злочину (а.с. 57).
		Судом встановлено, що з 09  лютого 2006 року по 01 серпня 2006 року до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а з 01 серпня 2006 року до 07 квітня 2014 року - підписка про невиїзд. 
		Як вбачається з виписного епікризу з історії хвороби № 5047, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Комунальному лікувально-профілактичному закладі Центральна міська клінічна лікарня № 6 міста Донецьк з 24.11.2008 року по 02.12.2008 року: прогресуюча стенокардія, атеросклеротичний кардіосклероз та гіпертонічна хвороба 2 стадія (а.с. 60).
		За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон  № 266/94-ВР) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		Частиною другою статті 1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Відповідно до ч.1 статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
		Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
		Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди.
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
		Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Відповідно до частин другої, третьої статті 13  Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Судом встановлено, що загальний строк перебування під слідством та судовим розглядом позивача склав 97 місяців та 29 днів (з 09 лютого 2006 року до 07 квітня 2014 року). При цьому з 09 лютого 2006 року по 01 серпня 2006 року він знаходився під вартою. Під час перебування під слідством та судом погіршився стан здоров`я позивача, про що свідчить перебування його на стаціонарному лікуванні в період з 24.11.2008 року по 02.12.2008 року в Комунальному лікувально-профілактичному закладі Центральна міська клінічна лікарня № 6 міста Донецьк.
		Незаконним притягненням як обвинуваченого та незаконним взяттям і триманням під вартою позивачу ОСОБА_1 завдана моральна шкода, яка полягає у стражданнях, заподіяних внаслідок незаконного позбавлення волі, що призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації своїх звичок, бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Позивач вказує, що пред`явленням обвинувачення за ст.. 368 КК України були зганьблені його честь і гідність, через постійний стрес він став роздратованим, що негативно впливало на стан його здоров`я. 
		Розмір моральної шкоди визначається судом з  урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
		Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 02.12.2015р. у справі № 6-2203цс15, визначено, що відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		Мінімальний розмір заробітної плати на день ухвалення даного рішення, згідно з  ст. 8 Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» становить 4173 гривень.
		Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
		Отже, враховуючи, що відносно позивача ОСОБА_1 постановлено виправдувальний вирок у зв`язку з відсутністю в діяннях складу злочину, внаслідок незаконного перебування під слідством та судом (з 09 лютого 2006 року по 07 квітня 2014 року), із них: з 09 лютого 2006 року по 01 серпня 2006 року - тримання під вартою, а з 01 серпня 2006 року по 07 квітня 2014 року застосована міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд ОСОБА_1 , останньому було заподіяно моральну шкоду, розмір (грошовий еквівалент) компенсації завданої ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, обґрунтовано може бути визначений  у 143 мінімальних заробітних плат, що складає 596739 гривень (4173 гривень х 143 = 596739 гривень).
		Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		Відповідно до ст. 1 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15 квітня 2015 року, Державна казначейська служба України ( Казначейство ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінет Міністрів України через Міністерство фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
		Згідно із п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди ( подання ) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та / або державних органів на підставі виконавчих документів.
		  Згідно із п. 3 того ж Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.
		Підпунктом 1 п. 35 того ж Порядку встановлено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно - розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.
		Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
		Отже, відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що проводить оперативно - розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду, здійснює Державна казначейська служба шляхом безспірного списання коштів державного бюджету.
		Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь - якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Відповідно до статті 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України Конвенція та практика Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено обов`язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Зміст права на справедливий суд. в силу п. 1 ст. б Конвенції з прав людини та основоположних свобод, полягає у праві кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		За правилами статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно, за приписами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь - якій державі, групі чи особі право займатися будь - якою діяльністю або вчиняти будь - яку дію, спрямовану на скасування будь - яких прав і свобод, визнаних дією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
		У справі « Класс ( Class ) та інші проти Німеччини » Європейський Суд з прав людини відмітив, що у статті 13 зазначено, що кожен, чиї права і свободи за Конвенцією " порушуються ", має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть " якщо таке порушення було вчинене особами ", що діяли як посадові особи.
		На думку Європейського суду з прав людини, згідно зі статтею 13 Конвенції, у випадку, коли особа вважає свої права порушеними внаслідок заходу, вжитого, як вона стверджує, на порушення Конвенції, вона повинна мати засіб правового захисту в національному органі як для вирішення її скарги, так і, якщо необхідно, для отримання відшкодування.
		У цій справі Європейський суд з прав людини констатував, що статтю 13 Конвенції необхідно тлумачити як положення, що гарантує « ефективний засіб правового захисту в національному органі » кожному, хто заявляє про факт порушення його прав і свобод за Конвенцією ( п. 64 ).
		Європейський Суд з прав людини - у рішеннях неодноразово підкреслював, що інституціональна ефективність потребує, щоб орган, який приймає рішення був « достатньо незалежним » від органу, який вважається відповідальним за порушення Конвенції ( справи « Сільвер ( Silver ) проти Сполученого Королівства », п. 116, « Лендер ( Leander ) проти Швеції », п. 81 ).
		Крім того, мінімальні стандарти ефективності розслідування, встановлені практикою Європейського суду з прав людини, включають в себе вимоги того, що розслідування має бути незалежним, безстороннім та бути предметом уваги з боку громадськості, і при цьому компетентні органи повинні діяти зі зразковою сумлінністю та оперативністю ( наприклад, рішення у справі « Менешева проти Росії », заява № 59261 / 00, п. 67, ECHR 2006 -ІІІ ).
		Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом ( STANKOV v. BULGARIA, § 62, Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року).
		Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі « Гарсія Руїз проти Іспанії », від 22 лютого 2007 року в справі « Красуля проти Росії », від 05 травня 2011 року в справі « Ільяді проти Росії », від 28 жовтня 2010 року в справі « Трофимчук проти України », від 09 грудня 1994 року в справі « Хіро Балані проти Іспанії », від 01 липня 2003 року в справі « Суомінен проти Фінляндії », від 07 червня 2008 року в справі « Мелтекс ЛТД ( MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії » )  свідчить, що право на мотивоване ( обґрунтоване ) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
		При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст.9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"(2135-12 ). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
		Таким чином, оцінюючи надані суду докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 596739 гривень. 
		В решті позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач та його представник не надали суду належних та допустимих доказів щодо надання юридичної допомоги у кримінальній справі та її оплати у визначених позивачем розмірах. Щодо відшкодування 3600 доларів США, які були вилучені як речові докази, суд зазначає, що питання щодо речових доказів вирішується в порядку кримінального провадження, під час виконання вироку.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України,  якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави.
		Відповідно, судові витрати слід віднести на рахунок держави.
		Керуючись ст. ст.   263-265  ЦПК України, суд, 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного Казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, треті особи: Державна пенітенціарна служба України, Міністерство юстиції України та Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, - задовольнити частково.
		Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_1 , що проживає за адресою : АДРЕСА_1 ,  моральну шкоду у розмірі 596739 (п`ятсот дев`яноста шість тисяч сімсот тридцять дев`ять) гривень. 
		У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
		Судові витрати віднести на рахунок держави.
		Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
		Повний текст рішення  виготовлено 21  листопада 2019 року. 
		Відомості про сторін у справі:
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_1 , проживає за адресою : АДРЕСА_1 ;
		Відповідач: Державне Казначейство України, код ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса: 01601 місто Київ вулиця Бастіонна 6;
		Третя особа: Державна пенітенціарна служба України, код ЄДРПОУ 37534799, юридична адреса: 04050 місто Київ вулиця Мельнікова 81;
		Третя особа: Міністерство юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, юридична адреса: 01001 місто Київ вулиця Городецького 13;
		Третя особа: Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, юридична адреса: код ЄДРПОУ 40867332, 49070 місто Дніпро вулиця Короленко 4.
		 
		Суддя                                                                                        І.Г. Мельник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...