Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/7638/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 21.11.2019. Зареєстровано: 22.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2019.
Дата набрання законної сили: 12.05.2021
Результат оскарження 12.05.2021 Апеляційний суд Закарпатської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/308/3545/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/7638/18
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		01 листопада 2019 року                                                        місто Ужгород
		 
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
		головуючого - судді Деметрадзе Т.Р.,
		секретар судових засідань - Міца О-Д.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ужгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В., Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В., Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
		В обґрунтування позову посилався на те, що 22 квітня 2016 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір про участь у виховання та сплаті аліментів на дитину, відповідно до якого він брав на себе зобов`язання щомісячно сплачувати грошову суму у розмірі 2500 грн. на кожну дитину. З липня 2018 року позивач дізнався, що 25 червня 2018 року постановою старшого державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Беляковим М.І. відкрито виконавче провадження ВП №56655033 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д.В. №668 від 20 червня 2018 року про звернення стягнення з нього на користь відповідача грошових коштів у сумі 94449.90 грн. та 9444.99 грн. збору/винагороди приватного виконавця.
		Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження вважає, що виконавчий напис №668 від 20 червня 2018 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про звернення стягнення з нього грошових коштів.
		Звертає увагу, що суми у виконавчому написі та у письмовій вимозі не сходяться, він заперечує факт наявності заборгованості перед відповідачам але, навіть якщо така була б, відповідачем не вірно розрахована сума пені, а розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов`язання та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог відповідача до нього.
		Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за Договором, суми боргу та пені у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача. 
		Ознакою безспірності вимоги також є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. Разом з тим, позивач дізнався про факт наявності заборгованості та вчинення виконавчого напису лише з постанови про відкриття виконавчого провадження. Ніяких письмових вимог йому не надходило.
		Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. №668 від 20 червня 2018 року про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача грошових коштів у сумі 94 449.90 грн.
		Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.08.2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання по справі.      
		28.09.2019 року до матеріалів справи надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що станом на 30.04.2018 року розмір заборгованості боржника за Договором від 22 квітня 2016 року між  ОСОБА_1  та ОСОБА_3  про участь у виховання та сплаті аліментів на дитину становив 185 349,90 грн. (сто вісімдесят п`ять тисяч триста сорок дев`ять гривень 90 коп.) та включав в себе:
		45 000 грн. - прострочена сума аліментів на утримання дітей за період з 01.08.2017 року по 30.04.2018 року;
		4 449,90 грн. - розмір індексованої суми за період з травня 2016 року по травень 2018 року;
		101 925,00 грн. - нарахована пеня згідно п. 10 Договору за період з 01.08.2017 року по 30.04.2018 року;
		33 975,00 грн. - нарахована пеня згідно ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України з 01.08.2017 року по 30.04.2018 року.
		Письмова вимога про виконання грошових зобов`язань від 16.05.2018 року була направлена засобом поштового зв`язку 17.05.2018 року (ідентифікатор міжнародного поштового зв`язку 8801707506638) та вручена адресату ОСОБА_1 18.05.2018 року. Крім цього, вказана вимога була надіслана позивачу засобами електронної пошти на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_6
		На день вчинення виконавчого напису жодних заперечень проти вказаної вище вимоги позивачем відповідачу не було направлено, виконання грошового зобов`язання ним не було здійснено.
		Тому відповідач скористався своїм правом, передбаченим п.7 Договору та ч.2 ст.189 Сімейного кодексу України і звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису.
		При вчиненні виконавчого напису нотаріусом дотримано всі вимоги закону.
		До заяви про вчинення виконавчого напису нотаріусу відповідачем було надано: оригінал Договору про участь у вихованні та сплату аліментів на дитину, посвідченого 22.04.2016 року Гуменюком В.В., приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу за реєстровим №876, копія вимоги про виконання грошових зобов`язань від 16.05.2018 року із додатками; копія опису вкладення у цінний лист від 17.05.2018 року та квитанції ПН 215600426655 від 17.05.2018 року.
		Крім того, до вимоги про виконання грошових зобов`язань за Договором про участь у вихованні та сплату аліментів на дитину було додано:
		розрахунок заборгованості по пені по ОСОБА_4 станом на 14.05.2018р.;
		розрахунок заборгованості по пені по ОСОБА_5 станом на 14.05.2018р.;
		розрахунок щорічної індексації суми аліментів.
		Вказані документи у своїй сукупності підтверджують безспірність заборгованості боржника, позивача, та встановлюють прострочення виконання його зобов`язання.
		Період, за який нараховано та стягнуто заборгованість, тобто з 01.08.2017 року по 30.04.2018 року, також відповідає вимогам закону щодо дотримання умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
		Суми коштів, які безпосередньо перераховані на картковий рахунок відповідача та безпосередньо передані відповідачу на утримання дітей, були враховані відповідачем в оплату заборгованості по аліментам за попередні періоди, а тому твердження про їх неврахування є безпідставним.
		Просить суд в задоволенні позовної заяви - відмовити в повному обсязі.
		14.01.2019 року в підготовчому судовому засіданні позивач подав до суду додаткові докази, обґрунтування наявності спору щодо заборгованості та її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
		23.03.2019 року представник відповідача по справі ОСОБА_6 до суду подано заперечення на обґрунтування наявності спору щодо заборгованості та її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
		19 липня 2019 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області закрито підготовче засідання у справі №308/7638/18 та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
		Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.10.2019 року судом вжито заходи забезпечення позову за заявою позивача та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, що оскаржується.
		В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомленим належним чином, шляхом направлення судових повісток. До суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд такі задовільнити.
		Відповідач та її представник в судове засідання також не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомленими. Від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, проти позову вони заперечують, просять відмовити у його задоволенні.
		Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.
		З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вивчивши подані заперечення, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
		Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).
		Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		З урахуванням вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		22.04.2016 року між ОСОБА_3 - стягувачем та боржником - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - смт. Балабине Запорізького району Запорізької області, місце роботи - Ужгородський національний університет (РНОКПП  НОМЕР_1 , станом на 22.04.2016 року - паспорт НОМЕР_2 , зареєстрованим за адресою:  АДРЕСА_1 ), був укладений Договір про участь у вихованні та сплату аліментів на дитину, посвідчений 22.04.2016 року Гуменюком В.В., приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу за реєстровим №876.
		Відповідно до п.3 Договору боржник взяв на себе обов`язок сплачувати на утримання дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно (до 28 числа кожного місяця) суму розміром 2 500,00 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп. на кожну дитину, до набуття кожним із дітей повноліття. У разі невиконання, неналежного або несвоєчасного виконання батьком (боржником) умов даного договору та виникнення заборгованості з вини батька (боржника), він зобов`язаний сплатити неустойку (пеню) в розмірі 3 (трьох) відсотків від несплаченої суми аліментів та/або додаткових витрат на сина ( ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за кожен день прострочення зобов`язання. Пунктом 3.1. Договору передбачено, що розмір аліментів піддягає щорічній індексації, відповідно до статті 184 Сімейного кодексу України.
		Пунктом 10. Договору передбачено, що у разі невиконання, неналежного або несвоєчасного виконання батьком (боржником) умов даного договору та виникнення заборгованості з вини батька (боржника), він зобов`язаний сплатити неустойку (пеню) в розмірі 3 (трьох) відсотків від несплаченої суми аліментів та/або додаткових витрат на сина ( ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за кожен день прострочення зобов`язання.
		Станом на 30.04.2018 року розмір заборгованості боржника за Договором становив 185 349,90 грн. (сто вісімдесят п`ять тисяч триста сорок дев`ять гривень 90 коп.)
		Тому відповідач скористався своїм правом, передбаченим п.7 Договору та ч.2 ст.189 Сімейного кодексу України і звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису.
		20 червня 2018 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. здійснено Виконавчий напис №668 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 94449.90 грн. та 9444.99 грн. збору/винагороди приватного виконавця.
		Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису був, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
		Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено в Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 Порядку.
		Так, відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Згідно п.п. 3.1 п. 3 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи:
		- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
		- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
		При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
		За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
		Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
		Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
		Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
		Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
		Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
		Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
		З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
		Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
		Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17 та постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 61-154 св18.
		Розрахунок суми заборгованості за договором між батьками було сформовано відповідачкою ОСОБА_3 на підставі умов договору, добровільно підписаного сторонами, у листі - Вимога про виконання грошових зобов`язань за договором про участь у вихованні та сплату аліментів на дитину від 22.04.2016 року, який був направлений відповідачу з детальним розрахунком суми заборгованості.
		Слід зазначити, що представником відповідача не надано доказів того, що ОСОБА_1 отримав вказаний лист, щодо сплати аліментів від 16.05.2018 року, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.
		Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено отримання такої вимоги позивачем, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень, щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.
		Як вбачається з матеріалів справи позивачем ОСОБА_1 на виконання умов договору між батьками про участь у вихованні та сплату аліментів на дитину від 22.04.2016 року, посвідчений Гуменюком В.В., приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу за реєстровим № 876, виконувались аліментні зобов`язання, передбачені даним договором, шляхом перерахування коштів на рахунок відповідачки ОСОБА_3 , що підтверджується випискою з рахунків, що відповідає умовам укладеного договору, який було подано у судовому засіданні.
		Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
		Відповідно до п.4 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
		За приписами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
		Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст.94 ЦПК України).
		Статтями 77-80 ЦПК України, визначено поняття належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.
		Відповідно до положень ч.ч.1,3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		При оцінці аргументів та доводів сторін суд керується рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010, no. 4241/03, в якому вказується, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
		Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
		З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
		Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 95, 141, 258, 259, 263-265, 267, 268, 274 ЦПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		Позовні вимоги - задовольнити.
		Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. №668 від 20 червня 2018 року про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 94449,90 грн., виданого на підставі договору про участь у вихованні та сплату аліментів на дитину, посвідчений 22.04.2016 Гуменюком В.В., приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу за реєстровим № 876.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 гривень.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
		 
		Рекізити сторін:
		Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , іпн: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
		Відповідач - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , іпн: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
		Треті особи - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В., адреса: м.Ужгород, вул. Б.Хмельницького, 21.
		Ужгородський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області. м.Ужгород, вул. Заньковецької,10.
		 
		 
		 
		 
		 
		       Суддя                                                          Т.Р.Деметрадзе

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...