Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/1182/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 20.11.2019. Зареєстровано: 22.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2019.
Дата набрання законної сили: 19.11.2019
Номер судового провадження: К/9901/9296/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		19 листопада 2019 року 
		Київ
		справа №822/1182/15
		адміністративне провадження №К/9901/9296/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., 
		 
		розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2015 (суддя Фелонюк Д.Л.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 (головуючий суддя Драчук Т.О., судді: Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.) у справі №822/1182/15 за позовом ОСОБА_1 до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Універсал банк" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Універсал банк" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
		 
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015, позов задоволено.
		 
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Городоцька ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2015, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що судами порушено норми матеріального права. Як вказує податковий орган, у податковому розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, а також суми утриманого з них податку ф.1ДФ за 4 квартал 2013 року ПАТ "Універсал банк" відображено дохід, нарахований та виплачений ОСОБА_1 в сумі 122853,61грн. та зазначено ознаку доходу "126" - додаткове благо. Відповідач наголошує, що відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України ПАТ "Універсал банк" анулював борг ОСОБА_1 за кредитним договором, про що свідчать акти про припинення зобов`язань за договорами.
		 
		Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, де останній зазначає, що списані за рішенням банку відсотки за користування кредитом не є доходом ОСОБА_1 , що підлягає оподаткуванню. На думку позивача вимоги касаційної скарги є безпідставними, у свою чергу, рішення судів попередніх інстанцій прийнято на підставі закону, а тому вони не підлягають скасуванню.
		 
		Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги у справі №822/1182/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.08.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 у справі №822/1182/15.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2019 попередній розгляд справи призначено на 12.11.2019.
		 
		Ухвалою від 12.11.2019 розгляд справи призначено у судовому засіданні без повідомлення сторін на 19.11.2019.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.01.2015 головним державним ревізором-інспектором відділу доходів і зборів з фізичних осіб Городоцької ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.
		 
		За результатами перевірки складено акт від 13.01.2015№5/17/ НОМЕР_1 , відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником занижено оподаткований дохід за 2013 рік та не сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 20656,71грн.
		 
		Відповідно до змісту акту перевірки у період з 01.01.2013 по 31.12.2013 ОСОБА_1 отримав дохід, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, а саме дохід, отриманий як додаткове благо (сума анульованого боргового зобов`язання згідно кредитних договорів від 21.05.2008 №СL44271 та №VE27412) відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України в сумі 122853,61 грн.
		 
		На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми від 22.01.2015 №0000281700, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 25821,00грн., в тому числі: 20657,00грн. - за основним платежем та 5164грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
		 
		Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 22.01.2015 №0000281700, позивач оскаржив його в судовому порядку.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що позивач правомірно 12.08.2014 подав уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, у якій зазначив, що не отримував річного одатковуваного доходу в сумі 122853,61грн., де 122853,61грн. - відсотки та підвищені відсотки, що підтверджується наданим ПАТ "Універсал банк" розрахунком, та зменшив суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету на 20655,71грн. Як вважав суд, у даному випадку відсутні умови для застосування підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, порушення якого слугувало підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення форми, фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
		 
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
		 
		Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		 
		Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються)     платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та     не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
		 
		Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є, зокрема, податковий агент.
		 
		Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей,     визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
		 
		Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його     самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
		 
		За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
		 
		Як встановлено судами попередній інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21.05.2008 між ВАТ "Універсал банк" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №СL44271, відповідно до якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - "кредит") у сумі та на умовах, визначених у цьому договорі, додатку 1 та додатку 2, а позичальник зобов`язується погасити кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором, додатком 1 та додатком 2 (пункт 1.1 Договору).
		 
		Згідно додатку 1 до кредитного договору від 21.05.2008 №СL44271, основна сума кредиту - 37000,00грн., винагорода кредитора за ініціювання кредиту - 1480,00грн., процентна ставка - 30% річних, підвищена процентна ставка (в разі прострочення платежу) - 90% річних, кількість щомісячних платежів - 60, сума щомісячного платежу - 1196,75грн., дата сплати щомісячного платежу - останній робочий день, що передує вказаній даті - кожне 10-е число місяця, дата останнього платежу - 10.05.2013.
		 
		21.05.2008 між ВАТ "Універсал банк" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про видачу та використання кредитних карток VISA CLASSIC/ELECTRON/GOLD ВАТ "Універсал банк" № НОМЕР_2 . Відповідно до додатку №1 до договору №VE27412, позивачу видано кредитні картки на суму 10000,00грн.
		 
		У зв`язку з несплатою позивачем заборгованості за кредитним договором, ПАТ "Універсал банк" звернувся з позовною заявою до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, відповідно до рішення якого від 26.07.2010 позов ПАТ "Універсал банк" до ОСОБА_1 задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал банк" заборгованість за кредитним договором від 21.05.2008№СL44271 у розмірі 49467,72грн., в тому числі 34686,99грн. - залишок по кредиту; 11889,44грн. - заборгованість по процентам, 2891,29грн. - заборгованість по підвищеним процентам.
		 
		14.08.2009 між ПАТ "Універсал банк", який є правонаступником ВАТ "Універсал банк" та ОСОБА_1 укладено угоду про припинення зобов`язань за договором від 21.05.2008 №СL44271, відповідно до якої позичальник зобов`язаний в період з 14.08.2009 по 09.07.2011 включно сплатити кредитору грошову суму в розмірі 21169,68грн. (пункт 2.1 Угоди); не раніше наступного робочого дня з дати фактичного внесення позичальником останнього платежу згідно пункту 2.1 цієї Угоди та списання його кредитором в обумовленому порядку в рахунок виконання позичальником своїх зобов`язань за основним договором, сторони підписують акт про припинення зобов`язань за основним договором (пункт 2.4 Угоди); прощення боргу вважається таким, що відбулося, лише після фактичного виконання позичальником умов цієї додаткової угоди, з моменту підписання вищевказаного акту обома сторонами заборгованість позичальника за основним договором у сумі, зазначеній в такому акті, вважається погашеною шляхом прощення кредитором такої заборгованості позичальнику (на підставі статті 605 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - "прощення боргу"), та позичальник вважається таким, що виконав в повному обсязі свої зобов`язання за основним договором (п.3 угоди).
		 
		29.11.2013 між ПАТ "Універсал банк" та ОСОБА_1 підписано акт про припинення зобов`язань за договором від 21.05.2008 №СL44271, відповідно до якого станом на 29.11.2013 загальний розмір заборгованості позичальника перед кредитором за договором від 21.05.2008 №СL44271 становить 112211,19грн. (пункт 1); з моменту підписання цього акту заборгованість позичальника перед кредитором в сумі 112211,19грн. вважається погашеною повністю шляхом прощення кредитором такої заборгованості позичальнику (на підставі статті 605 ЦК України - "прощення боргу"), а позичальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання за основним договором в повному обсязі (пункт 2).
		 
		29.11.2013 між ПАТ "Універсал банк" та ОСОБА_1 підписано акт про припинення зобов`язань за договором від 21.05.2008 №VE27412, відповідно до якого станом на 29.11.2013 загальний розмір заборгованості позичальника перед кредитором за договором від 21.05.2008 №VE27412 становить 10642,42грн. (пункт 1); з моменту підписання цього акту заборгованість позичальника перед кредитором в сумі 10642,42грн. вважається погашеною повністю шляхом прощення кредитором такої заборгованості позичальнику (на підставі статті 605 ЦК України - "прощення боргу"), а позичальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання за основним договором в повному обсязі (пункт 2).
		 
		30.04.2014 ОСОБА_1 подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік (вх.№1400002456), в якій зазначено, що сума загального річного одатковуваного доходу складає 122853,61грн., сума податку, що підлягає сплаті до бюджету - 20655,71грн. Зазначена декларація прийнята відповідачем.
		 
		12.08.2014 ОСОБА_1 подав уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік (вх.№1400003355), відповідно до якої зазначив, що не отримував річного оподатковуваного доходу в сумі 122853,61грн., оскільки 122853,61грн. - відсотки та підвищені відсотки, що підтверджується наданим ПАТ "Універсал банк" розрахунком, та зменшив суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету на 20655,71грн.
		 
		Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		Згідно з частиною першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		 
		Відповідно до статті  549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		 
		Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
		 
		Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 162.2.17 пункту 16.2 статті 162 ПК України, є вичерпним, до якого згідно з підпунктом "д" включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
		 
		Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. 
		 
		Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. 
		 
		З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється тільки основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.  
		 
		Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що доходом кредитора може вважатися лише та сума, яка фактично була надана Банком у вигляді кредиту, тобто тіло кредиту, а відсотки за користування кредитом та підвищені відсотки, які нараховані Банком, відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не можуть вважатися доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України. 
		 
		Проте, у даній справі, судами попередніх інстанцій не встановлювались обставини щодо сум по тілу кредиту, по відсоткам, підвищеним відсоткам, по штрафам. З вказано слідує, що висновки судів є передчасними, з огляду на наступне.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Універсал банк" та ОСОБА_1 підписано акт про припинення зобов`язань за договором від 21.05.2008 №СL44271, відповідно до якого станом на 29.11.2013 загальний розмір заборгованості позичальника перед кредитором за договором від 21.05.2008 №СL44271 становить 112211,19грн. Заборгованість позичальника перед кредитором в сумі 112211,19грн. вважається погашеною повністю шляхом прощення кредитором такої заборгованості.
		 
		Також, між ПАТ "Універсал банк" та ОСОБА_1 підписано акт про припинення зобов`язань за договором від 21.05.2008 №VE27412, відповідно до якого станом на 29.11.2013 загальний розмір заборгованості позичальника перед кредитором за договором від 21.05.2008 №VE27412 становить 10642,42грн. Заборгованість позичальника перед кредитором в сумі 10642,42грн. вважається погашеною повністю шляхом прощення кредитором такої заборгованості позичальнику. 
		 
		Разом з тим, позивач подав уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, у якій зазначив, що не отримував річного оподатковуваного доходу в сумі 122853,61грн., та зменшив суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету на 20655,71грн.
		 
		Встановленню у справі підлягають обставини, які повинні бути підтверджені належними доказами щодо суми кредиторської заборгованості позивача по тілу кредиту, прощеної Банком, декларування позивачем отриманої податкової вигоди, об`єкт оподаткування, правомірність визначення позивачем та відповідачем сум податку, що підлягає сплаті до бюджету, суду необхідно вірно визначити дату подання уточнюючої декларації.  
		 
		Відтак, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не надано вищевикладеному правову оцінку та не в повній мірі встановлені обставини, що впливають на прийняття обґрунтованого рішення. З оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами здійснено належну оцінку як поданих позивачем документів, так доводам і документам відповідача, якими останній підтверджував мотиви прийняття рішення та його законність.
		 
		Приписи Глави 5 КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо. 
		 
		Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Верховний Суд звертає увагу, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього КАС України покладає на суд обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи. 
		 
		Судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
		 
		Згідно положень частини першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Таким чином, Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій передбачені вимоги процесуального законодавства не виконано, не надано оцінку доводам сторін з урахуванням принципу рівності та змагальності, обставини справи встановлено неповно, не досліджено доказів які мають першочергове значення для встановлення достовірних обставин, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 242 КАС України щодо обґрунтованості судового рішення.
		 
		За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		 
		Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
		 
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити частково.
		 
		Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 у справі №822/1182/15 скасувати.
		 
		Справу №822/1182/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		.....................
		 
		....................
		 
		.....................
		В.В. Хохуляк
		Л.І.Бившева 
		 Т.М. Шипуліна
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...