Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/79/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.11.2019. Зареєстровано: 22.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2019.
Дата набрання законної сили: 20.11.2019
Номер судового провадження: К/9901/11730/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 листопада 2019 року 
		Київ
		справа №824/79/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/11730/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -                     Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                                   Бевзенка В.М., 
		                                                                                   Шевцової Н.В.,
		 
		секретар -                                                   Мовчан А.В.,
		за участю
		представника відповідача -                               Приступа О.М.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження 
		касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року (суддя - Спіжавка Г.Г.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року (головуючий суддя - Сапальова Т.В., судді - Матохнюк Д.Б., Боровицький О.А.) у справі 
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області
		про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, -
		у с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області (далі - відповідач, ТУ ДСА) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у виплаті вихідної неоподаткованої допомоги у зв`язку з відставкою і зобов`язання нарахувати та виплатити вихідну неоподатковану допомогу у зв`язку з відставкою в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
		Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначив, що має право на вихідну допомогу у зв`язку з виходом у відставку в розмірі десяти місячних заробітних плат на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній станом на час набуття позивачем права на відставку.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року адміністративним позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано рішення ТУ ДСА від 20 січня 2016 року, яким судді Хотинського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 відмовлено у виплаті вихідної неоподаткованої допомоги у зв`язку із відставкою. Зобов`язано ТУ ДСА нарахувати та виплатити судді Хотинського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 вихідну неоподатковану допомогу у зв`язку із відставкою в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 219240,00 грн.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що право на відставку позивачем реалізовано до набрання чинності Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», тому він має право на отримання вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до частини першої статті 136 Закону Україну «Про судоустрій і статус суддів», у редакції, яка діяла на день подання позивачем заяви про відставку.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТУ ДСА подало апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року апеляційну скаргу ТУ ДСА залишено без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року - без змін.
		Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, погодився з висновками суду першої інстанції.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		ТУ ДСА (далі - скаржник) у червні 2016 року звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року.
		У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що на час прийняття постанови про звільнення ОСОБА_1 стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачала виплату судді, який вийшов у відставку вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, втратила свою чинність згідно із Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні». Отже, на момент виходу позивача у відставку чинним законодавством не передбачено право судді у відставці на отримання зазначеної допомоги. Подача заяви суддею про відставку засвідчує бажання судді піти у відставку з підстав, визначених чинним законодавством, і реалізується лише після прийняття відповідної постанови Верховною Радою України. 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
		У судове засідання, призначене на 20 листопада 2019 року, позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився.
		Представник відповідача в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		З 12 квітня 1976 року по 25 грудня 2014 року позивач працював на посаді судді Глибоцького, а згодом Хотинського районних судів Чернівецької області.
		3 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Вищої ради юстиції та Верховної Ради України з заявою про звільнення з посади судді Хотинського районного суду Чернівецької області у відставку відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
		24 грудня 2013 року Вищою радою юстиції вирішено внести подання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади у відставку.
		Відповідно до постанови Верховної Ради України №59-VIII від 25 грудня 2014 року позивача звільнено з посади судді Хотинського районного суду Чернівецької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
		5 січня 2016 року позивач звернувся до ТУ ДСА з заявою, в якій просив виплатити йому вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат, що складає 219240,00 грн.
		Листом від 20 січня 2016 року №01.04-154 ТУ ДСА повідомило позивача про те, що проведення виплати йому вихідної допомоги не може бути здійснено, оскільки постанова Верховної Ради України про його звільнення у відставку прийнята після виключення статті 136 із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідно до Закону України від 27.03.2014 № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частина 3 статті 22 Конституції України: при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Частина 1 статті 58 Конституції України: закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Пункт 9 частини 5 статті 126 Конституції України: суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив у разі подання суддею заяви про відставку або звільнення з посади за власним бажанням.
		Частини 1, 3 та 4 статті 109 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній до 01.04.2014): суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
		Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.
		Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
		Частина 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній до 01.04.2014): судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
		Частини 2,3 статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови №59-VIII): питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.
		Розгляд питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з доповіді Голови Вищої ради юстиції або члена Вищої ради юстиції, який діє за його дорученням.
		Частина 2 статті 139 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
		Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
		Підпункт 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні»: внести зміни до таких законодавчих актів України: у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами): статтю 136 виключити.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
		У пункті 3.2 рішення від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 «у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення", абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів"»: зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов`язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов`язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. <…>
		Отже, вихідна допомога судді у зв`язку з відставкою не належить до конституційних гарантій незалежності суддів.
		Приписи ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції, чинній до 01.04.2014, пов`язували право судді на вихідну допомоги з фактом виходу такого судді у відставку, а не поданням суддею заяви про відставку до Вищої ради юстиції.
		Конституційний Суд України в пункті 2 рішення від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99  «справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів» зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		Отже, у цьому випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.
		Суд зауважує, що ОСОБА_1 звільнено з посади судді 25 грудня 2014 року, тобто в той час, коли право на вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, передбачене статтею 136 Закону №2453-VI не існувало, оскільки ця норма виключена положенням Закону № 1166-VII.
		Зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а право на вихідну допомогу судді пов`язане з фактом виходу у відставку, а не набуттям певного стажу на посаді судді, у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
		З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відсутність у ТУ ДСА підстав для виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
		У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Частинами 1 та 3 ст. 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області - задовольнити.
		Скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		Повний текст постанови виготовлено 21 листопада 2019 року.
		Суддя-доповідач                                                                      Н.А. Данилевич
		Судді                                                                                                       В.М. Бевзенко 
		                                                                                                                                Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...