Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/22180/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 21.11.2019. Зареєстровано: 22.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2019.
Дата набрання законної сили: 21.11.2019
Номер судового провадження: К/9901/34167/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		21 листопада 2019 року 
		Київ
		справа №522/22180/16-а
		провадження №К/9901/34167/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України в м. Одесі, Молодшого лейтенанта 1 роти 1 батальйону управління патрульної поліції м. Одеси Дуновського Валентина Сергійовича про скасування постанови, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року (суддя Свячена Ю. Б.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2017 року (судді Запорожан Д. В., Романішин В. Л., Шляхтицький О. І.)
		І. Суть спору
		1. У листопаді 2016 року  ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України в м. Одесі (надалі також УПП в м. Одесі), Молодшого лейтенанта 1 роти 1 батальйону управління патрульної поліції м. Одеси Дуновського Валентина Сергійовича (надалі також Інспектор), у якому просив:
		1.1. визнати протиправними дії Інспектора щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності;
		1.2. скасувати постанову від 11 листопада 2016 року ПС2 № 863301 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП).
		2. В обґрунтування своїх вимог позивач покликався на те, що Інспектор:
		2.1. порушив право позивача на правову допомогу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
		2.2. протиправно не склав протокол про адміністративне правопорушення;
		2.3. протиправно здійснив перевірку наявності у позивача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні з огляду на законність і обґрунтованість спірних дій і постанови.
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		4. 11 листопада 2016 року Інспектор склав постанову про адміністративне правопорушення ПС2 № 863301 про притягнення позивача - ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, і наклав адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425,00 гривень.
		5. За змістом указаної постанови позивач керував автомобілем «Мерседес Бенс» д/н НОМЕР_1 по трасі Одеса-Київ, без поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що є порушенням пункту 2.1 Правил дорожнього руху.
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		6. Приморський районний суд м. Одеси постановою від 14 лютого 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2017 року, відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
		7. Такі свої рішення суди мотивували тим, що в силу вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства Інспектор правомірно не складав протокол про адміністративне правопорушення та розглянув справу про адміністративне правопорушення за скороченою процедурою.
		8. За висновком судів, Інспектор правомірно здійснив перевірку наявності у позивача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і обґрунтовано встановив у діянні позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 126 КУпАП.
		9. Надаючи оцінку аргументам позивача в частині порушення з боку Інспектора права на правову допомогу, суд апеляційної інстанції зазначив, що за наявності у діянні особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено на складення працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у тому числі щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови. 
		На думку апеляційного суду, можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо передбачена шляхом її оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду. 
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції 
		10. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
		11. З-поміж іншого, ОСОБА_1 наголосив на тому, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази скоєння ним адміністративного правопорушення, а суди не надали належної оцінки його аргументам стосовно недотримання з боку Інспектора визначеної нормами КУпАП процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
		12. У скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення заявлених ним позовних вимог.
		V. Нормативне регулювання (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин)
		13. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		14. Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
		15. За правилами пунктів 8, 11 частини першої статті 23 цього ж Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		16. Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. 
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		17. Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164 4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). 
		Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
		18. Частинами першою, третьою статті 254 КУпАП обумовлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
		Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
		19. За приписами частин першої-четвертої статті 258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п`ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. 
		Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
		Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. 
		У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
		20. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (статті 251 КУпАП).
		21. Частиною першою статті 268 КУпАП обумовлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		22. Статтею 280 КУпАП установлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		23. За змістом частин першої-третьої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. 
		Постанова повинна містити:
		найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
		дату розгляду справи;
		відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
		опис обставин, установлених під час розгляду справи;
		зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
		прийняте у справі рішення.
		Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
		дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
		транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
		технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;
		розмір штрафу та порядок його сплати;
		правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
		відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
		24. Вищенаведеним законодавчим приписам кореспондують норми Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395 (надалі - Інструкція), яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
		25. Так, відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
		Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
		26. Процедуру розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху детально регламентовано розділом ІІІ Інструкції, відповідно до пунктів 1 - 10 якого:
		1. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
		2. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
		3. Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами четвертою та сьомою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, статтею 188-28 КУпАП, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.
		Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП.
		4. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.
		5. Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
		1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи;
		2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
		3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);
		4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;
		5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
		6. Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
		Розгляд справ про адміністративне правопорушення у закритому режимі проводиться із додержанням усіх правил провадження. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у закритому режимі можуть бути присутні лише особи, які беруть участь у провадженні в цій справі.
		7. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, визначених у статті 247 КУпАП.
		8. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).
		Якщо при складанні протоколу (якщо складення протоколу передбачається КУпАП) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи, їй за місцем проживання (перебування), роботи надсилається повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції (додаток 4) на розгляд справи.
		9. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
		10. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		27. Пунктами 1 - 5 розділу IV Інструкції встановлено таке:
		1. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
		2. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
		3. По справі про адміністративне правопорушення виноситься одна з таких постанов:
		1) про накладення адміністративного стягнення;
		2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП;
		3) про закриття справи.
		4. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.
		5. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
		Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
		Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП).
		У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).
		28. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського <...> пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		29. Забороняється експлуатація <...> транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») (частина перша статті 37 Закону України «Про дорожній рух»). 
		30. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		31. Статтею 21 указаного Закону встановлено таке:
		21.1. З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. 
		Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов`язковим. 
		Транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1.7 статті 1 цього Закону, з моменту взяття ним участі в дорожньому русі на території України.
		Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону. 
		21.2. Контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: 
		відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 
		органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України. 
		21.3. При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу. 
		21.4. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
		32. Посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 53 цього ж Закону).
		33. Згідно з підпунктом (ґ) пункту Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
		34. Відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, встановлена статтею 126 КУпАП, за приписами частини першої якої керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
		35. Згідно з частинами першою, другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		36. За правилами статті 159 цього ж Кодексу судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		VІ. Оцінка Верховного Суду
		37. За змістом статті 254 КУпАП, частина перша якої що містить гіпотезу про факт вчинення адміністративного правопорушення та диспозицію необхідності фіксації вчиненого правопорушення протоколом, у своїй частині третій встановлює виняток із загального правила, згідно з яким протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
		Отже, законодавець, з метою спростити та скоротити в часі розгляд деяких справ про адміністративні правопорушення, встановив виняток із диспозиції статті 254 КУпАП. Однак, спрощений розгляд справ за відповідними статтями не зменшує їх суспільну небезпечність і не встановлює жодних привілеїв у порівнянні з іншими статями КУпАП, складання протоколу в яких є обов`язковою процедурою.
		38. Системний аналіз приписів статей 222 і 258 КУпАП у контексті змісту спірних правовідносин дає підстави для висновку про те, що у випадку виявлення ознак адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 126 КУпАП, складення протоколу про адміністративне правопорушення не вимагається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення (за наявності відповідних підстав) виноситься безпосередньо на місці вчинення правопорушення посадовою особою органу (підрозділу) Національної поліції.,
		39. Таким чином, безпідставними є наведені у позові та касаційній скарзі твердження позивача щодо незаконності розгляду стосовно нього справи про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 126 КУпАП на місці його вчинення та без складення протоколу про адміністративне правопорушення.
		40. Окрім того, доцільно звернути увагу на те, що Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015, на яке посилається автор касаційної скарги, ухвалено до внесення відповідних змін до статті 258 КУпАП, а тому не може бути застосовано до спірних правовідносин.
		41. Так само не заслуговують на увагу зауваження ОСОБА_1 стосовно неможливості перевірки наявності у водія полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поза межами процедур складання протоколу щодо порушення правил дорожнього руху чи оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, з таких підстав.
		42. Імперативні приписи абзацу другого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» і пункту 21.3 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язують осіб, що керують транспортними засобами, мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Виключення з цього правила встановлені у пункті 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 
		З указаним законодавчо визначеним обов`язком водіїв корелюються встановлені пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» та статтею 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повноваження органів Національної поліції щодо перевірки дотримання правил дорожнього руху, в тому числі в аспекті наявності у водія відповідного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		43. Щодо іншої частини доводів позивача Верховний Суд зазначає таке.
		44. Як уже зазначено, надаючи оцінку аргументам ОСОБА_1 у частині порушення з боку Інспектора права на правову допомогу, суд апеляційної інстанції зазначив, що за наявності у діянні особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено на складення працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у тому числі щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови. Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо передбачена шляхом її оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду.
		45. Верховний Суд констатує, що вищеназваний висновок суду апеляційної інстанції прямо суперечить вимогам статті 268 КУпАП і пункту 4 розділу ІІІ Інструкції.
		46. З огляду на приписи статті 159 КАС України в редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
		Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
		47. Європейський суд з прав людини (надалі - Суд) неодноразово у своїх рішеннях наголошував на необхідності надання оцінки аргументам учасників справи, які мають значення для розгляду справи в суді.
		48. Серед іншого, в пункті 25 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, Суд зазначив, що у цій справі заявниця зверталась до національних судів з вимогою вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалася, зокрема, на положення статті 46 Конституції, заявляючи, що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. Не у компетенції Суду вирішувати, який шлях міг би бути найадекватнішим для національних судів при розгляді цього аргументу. Однак, на думку Суду, національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно, було порушення цього положення.
		49. Відповідно до Висновку Консультативної ради європейських суддів від 18 грудня 2008 року № 11 (2008) до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, якість судового рішення залежить, головним чином, від якості його обґрунтування, при цьому викладення підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але є насамперед гарантією проти свавілля, оскільки, по-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати доводи, що становлять основу рішення та забезпечують його правомірність; по-друге, дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими та давати можливість читачеві прослідкувати логіку міркувань, що призвели до ухвалення суддею рішення. До того ж, обґрунтування повинно засвідчувати дотримання суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини (а саме додержання прав сторони захисту та права на справедливий суд). Крім того, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, слід пам`ятати також і про обов`язок судді сприяти встановленню юридичної визначеності, адже вона гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи.
		50. Суди першої й апеляційної інстанцій наведеного дотримались не у повній мірі.
		51. Так, суд першої інстанції не надав жодної оцінки аргументам позивача в частині порушення з боку Інспектора вимог статті 268 КУпАП і не дослідив у цьому аспекті спірні правовідносини.
		52. Апеляційний суд, своєю чергою, припустившись вищезгаданої помилки в застосуванні норм матеріального права, так само залишив указане питання поза належною увагою.
		53. При цьому суди обох інстанцій, констатувавши наявність у діянні позивача складу адміністративного правопорушення та, відповідно, правомірність спірної постанови Інспектора, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не дослідили та не послались на жоден доказ його провини.
		54. До того ж, суди не надали оцінки дотриманню під час винесення Інспектором спірної постанови вимог статей 279, 283 КУпАП і відповідних приписів Інструкції.
		55. Відтак, оскаржувані судові рішення не можна визнати обґрунтованими.
		56. При касаційному розгляді враховано висновки Верховного Суду, наведені в постановах від 24 січня 2019 року у справі № 201/6167/17, від 5 червня 2019 року у справі № 572/703/17, від 16 серпня 2019 року у справі № 524/126/17 та інших.
		VІІ. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		57. Зважаючи на викладене та приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		58. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.
		VІІІ. Судові витрати
		59. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2017 року у справі № 522/22180/16-а скасувати, а справу направити до Приморського районного суду м. Одеси на новий розгляд.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена. 
		 
		Головуючий                                                                                          М. І. Смокович 
		 
		Судді                                                                                                    В. М. Бевзенко
		 
		                                                                                                    Н. А. Данилевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...