Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/4786/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.11.2019. Зареєстровано: 22.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2019.
Дата набрання законної сили: 21.11.2019
Номер судового провадження: К/9901/11971/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		21 листопада 2019 року 
		Київ
		справа №816/4786/15
		адміністративне провадження №К/9901/11971/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого  Губської О. А.,
		суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В., 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу №816/4786/15
		за позовом  ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Міністерство оборони України, про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: Подобайло З.Г., (головуючий), ОСОБА_2 , Тацій Л.В.,
		І. Суть спору
		1.  ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі також МВС України, відповідач), третя особа - Міністерство оборони України (надалі також МО України), в якому просив:
		1.1. зобов`язати МВС України розглянути по суті його заяву від 01 листопада 2015 року про перерахунок вислуги років на пільгових умовах за період з 25 травня 1987 року по 18 листопада 1988 року у зв`язку з несенням бойового чергування; 
		1.2. визнати незаконною бездіяльність МВС України, яка полягає у непроведенні протягом розумного строку стосовно позивача перерахунку вислуги років на пільгових умовах за період з 25 травня 1987 року по 18 листопада 1988 року у зв`язку з несенням бойового чергування; 
		1.3. стягнути з МВС України на користь ОСОБА_1 1000 гривень моральної шкоди.
		2. В обґрунтування позову позивач зазначає про бездіяльність МВС України та безпідставну відмову у розгляді його звернень про перерахування вислуги років на пільгових умовах, формальні відповіді відповідача на чисельні запити, що призводить до затягування справи.
		2.1. Крім того, ОСОБА_1 , наголошуючи на спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з зазначеною бездіяльністю відповідача, оцінює розмір моральної шкоди у 1000 гривень, яку просить стягнути з МВС України.
		3. МО України у письмових запереченнях просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що оскільки останнім місцем служби ОСОБА_1 була служба в органах внутрішніх справ, позивач є пенсіонером МВС України, то обчислення вислуги років, її перерахунок здійснюється відповідними структурними підрозділами органів внутрішніх справ, МО України ніяким чином немає відношення та компетенції для обчислення (перерахунку) вислугу років позивача. 
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		4. Відповідно до воєнного квитка та довідки Філії військової частини 34011 від 31 травня 2013 року №846, ОСОБА_1 проходив строкову службу у період з 22 грудня 1986 року по 23 листопада 1988 року у цій військовій частині на посаді заступника командира взводу та ніс бойове чергування у період з 25 травня 1987 року по 18 листопада 1988 року.
		5. 15 жовтня 2013 року на адресу МВС України позивачем направлено рапорт, в якій, зокрема, позивач просив здійснити перерахунок вислуги років відповідно до довідки №846 від 31 травня 2013 року, виданої Міністерством оборони Російської Федерації.
		6. 09 січня 2015 року МВС України направлено відповідь № 18/7ЦА-П-1, у якій повідомлено, що в порушення вимог наказу МО України від 19 серпня 2008 року №407, в наданій позивачем довідці №846 від 31 травня 2013 року не вказано, де здійснювалося несення бойових чергувань; зазначено, що для уточнення даної інформації МВС України направлено запит від 23 жовтня 2013 року №18/7ЦА-5170 до Міністерства оборони Російської Федерації, на підставі якої буде перерахована вислуга років у пільговому обчисленні.
		7. Як вбачається із змісту листа МВС України від 29 січня 2014 року № 18/7ЦА-П-74, серед іншого, позивачу надано відповідь, що Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації повідомив про те, що документи військової частини НОМЕР_1 за 1986-1988 роки у них відсутні та запит від 23 жовтня 2013 року №18/7ЦА-5170 переданий на розгляд до філії Центрального офісу Міністерства оборони Російської Федерації міста Самара, звідки і буде надана відповідь; повідомлено, що на підставі отриманої відповіді позивачу буде перерахована вислуга років у пільговому обчисленні.
		8. 19 лютого 2014 року МВС України позивачу направлено лист № 18/7ЦА-П-146, яким повідомлено, що у філії Центрального офісу Міністерства оборони Російської Федерації округу міста Самара документи військової частини НОМЕР_1 за 1987-1988 роки відсутні, у зв`язку з чим направлено запит від 13 лютого 2014 року №18/7ЦА-536 до військової частини НОМЕР_1 ; повідомлено, що на підставі отриманої відповіді позивачу буде перерахована вислуга років у пільговому обчисленні.
		9. 06 листопада 2014 року та 16 березня 2015 року на адресу МВС України позивачем повторно направлено заяви про проведення перерахунку вислуги років у пільговому обчисленні відповідно до довідки №846 від 31 травня 2013 та направлення на його адресу відповідного наказу, який підтверджує перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні.
		10. 17 листопада 2014 року МВС України позивачу направлено лист № 18/7ЦА-П-1334 аналогічного змісту, що й відповідь від 29 січня 2014 року № 18/7ЦА-П-74, а також повідомлено, що у наданій довідці №846 від 31 травня 2013 року, у порушення вимог наказу МО України від 19 серпня 2008 року №407, не вказано де здійснювалось несення бойових чергувань.
		11. Листом від 27 травня 2015 року № 18/7ЦА-П-3632 МВС України надано відповідь позивачу, що відповідно до листа МО України від 05 травня 2015 року №248/3/6/2444/848 підстав для зарахування у вислугу років на пільгових умовах періоду з 25 травня 1987 року по 18 листопада 1988 року немає.
		12. 01 листопада 2015 року на адресу МВС України позивачем втретє направлено заяву про проведення перерахунку вислуги років на пільгових умовах періоду часу з 25 травня 1987 року по 18 листопада 1988 року відповідно до довідки №846 від 31 травня 2013 року. 
		13. За результатом розгляду заяви позивача Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України надіслав позивачу лист від 19 листопада 2015 року №18/7ЦА-111, в якому повідомив, що відповідно до листа Департаменту соціальних гарантій Міністерства Російської Федерації від 30 березня 2015 року №182/2/1783 сержант ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 22 грудня 1986 року по 23 листопада 1988 року та в період з 25 травня 1987 року по 18 листопада 1988 року ніс бойове чергування, однак, не вказано в яких спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг укріпленого району або іншій військовій частині позивач ніс бойове чергування, у зв`язку з чим відсутні підстави для заліку у вислугу років на пільгових умовах період з 25 травня 1987 року по 18 листопада 1988 року. 
		14. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та надану відповідачем відповідь на його заяву від 01 листопада 23015 року такою, що не містить конкретних висновків з посиланням на норми діючого законодавства, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		15. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, в задоволені позову відмовлено.
		16. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що звернення позивача від 01 листопада 2015 року розглянуто своєчасно, містить всі відповіді на поставлені в ньому питання відповідно до вимог діючого законодавства та у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк повідомлено про результати розгляду його заяви.
		17. Також, судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем правомірно не зараховано до вислуги років у пільговому обчисленні (один місяць служби за півтора місяця) час проходження строкової військової служби у Радянській Армії, оскільки відсутні відомості про те, що військова частина, в якій позивач проходив строкову службу, належить до укріпленого району чи в яких спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг укріпленого району він ніс бойове чергування.
		18. Крім того, судами попередніх інстанцій вказано на те, що оскільки позивачем жодним чином не обґрунтовано в чому саме полягає моральна шкода, належних доказів на підтвердження факту нанесення йому моральних страждань та їх причинного зв`язку матеріали справи не містять, відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення моральної шкоди. 
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції 
		19. Позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, ухвалити нове судове рішення.
		20. В обґрунтування поданої касаційної скарги позивач звертає увагу на те, що відповідач з жовтня 2013 року лише формально надає відповіді на його звернення, робить запити до державних установ Російської Федерації, які не володіють інформацією по суті даної справи, що призводить до затягуванню розгляду порушеного ним питання.
		21. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що від Національної поліції України не надано відповіді на його зауваження щодо секретності наказів командира в/ч НОМЕР_1 та про очевидність несення бойового чергування на території цієї військової частини.
		22. Також, позивач вказує на те, що оскільки він весь час знаходиться у тривожному та напруженому стані, його самопочуття погіршилось, відповідач завдав йому моральну шкоду, яка підлягає стягненню.
		23. Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
		24. Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 03 червня 2016 року зазначену касаційну скаргу залишив без руху з підстав порушення строку на касаційне оскарження та відсутністю заяви про поновлення процесуального строку. 
		25. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2016 року поновлено процесуальний строк та касаційне провадження за названою скаргою відкрито.
		26. 30 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
		27. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року адміністративна справа №816/4786/15 передана на розгляд суддів: Губська О.А. (суддя-доповідач), Білак М.В., Калашнікова О.В. та ухвалою від 04 червня 2019 року касаційна скарга прийнята до провадження.
		V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		28. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		29. Статтею 40 Конституції України передбачено, що кожна особа має право направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		30. Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		31. Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		32. Відповідно до пп. «в» пункту 3 Порядку «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: в укріплених районах військовослужбовцям, які несуть (несли) бойове чергування в спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг.
		33. Відповідно до частини першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. 
		34. Частиною 7 вказаного Закону передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
		35. Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). 
		36. Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
		37. Відповідно до пункту 1.3 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10 жовтня 2010 року №1177 (надалі також Положення №1177) громадяни України мають право звернутися до органів внутрішніх справ, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.
		38. Керівники апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС та їх заступники при розгляді звернень громадян зобов`язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів, уживати інших заходів для об`єктивного вирішення поставлених авторами звернень питань, з`ясовувати і усувати причини та умови, які спонукають громадян скаржитись, якщо це не суперечить чинному законодавству (пункт 4.1 Положення №1177).
		39. Приписами пункту 4.6. цього Положення передбачено, що звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.
		40. Відповідно до частин 4, 5 статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		41. За правилами частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		VI. Висновок Верховного Суду
		42. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з наступного.
		43. При вирішенні даного спору в частині зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 листопада 2015 року, судами встановлено, що за результатом розгляду вказаної заяви Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України надіслано лист від 19 листопада 2015 року (вих. №18/7ЦА-111), в якому викладені відповіді на всі питання, поставлені позивачем у своїй заяві від 01 листопада 2015 року, тобто розглянуто заяву по суті.
		44. Колегія суддів вважає даний висновок судів першої та апеляційної інстанції передчасним.
		45. Із статті 15 Закону України «Про звернення громадян» вбачається, що суб`єкт, якому адресовано звернення, зобов`язаний, зокрема, перевіряти викладені в зверненнях факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомити громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
		46. Таким чином, колегія суддів зауважує, що не будь-яка відповідь на звернення може свідчити про розгляд такого звернення в розумінні Закону України «Про звернення громадян», оскільки розгляд звернення повинен відповідати статті 15 вказаного Закону.
		47. При цьому, як вбачається із заяви від 01 листопада 2015 року, ОСОБА_1 просить, зокрема, надати роз`яснення як повинна нараховуватися вислуга років на пільгових умовах.
		48. Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку, що заява позивача від 01 листопада 2016 року розглянута по суті, лише зазначили, що відповідачем надано відповідь листом від 19 листопада 2016 року, в якому висвітлено всі питання, поставлені позивачем у даній заяві.
		49. Водночас, як вбачається із відповіді Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19 листопада 2015 року (вих.№18/7ЦА-711), роз`яснення, на яких наполягає ОСОБА_1 у своїй заяві, відсутні, відповідь містить лише висновок щодо відсутності інформації, яка є підставою для заліку у вислугу років на пільгових умовах (не вказано, в яких спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг укріпленого району позивач ніс бойове чергування) та підтвердження факту несення позивачем бойового чергування у військовій частині НОМЕР_1 у зазначеному вище періоді часу.
		50. Тобто, посилаючись на відсутність інформації, яка є підставою для перерахунку вислуги років на пільгових умовах, Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України у відповіді від 19 листопада 2015 року не надано відповіді всі питання, зокрема, не роз`яснено позивачу, яким чином йому слід реалізувати своє право на перерахунок вислуги років на пільгових умовах за умовою відсутності необхідної інформації для здійснення зазначеного перерахунку.
		51. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		52. Колегія суддів зазначає, що у пункті 5.2 Положення № 1177 визначено, що кожне звернення не пізніше ніж у п`ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до свого провадження; передати на вирішення до підпорядкованого чи іншого органу внутрішніх справ; надіслати за належністю до іншого органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів внутрішніх справ, про що одночасно повідомити автора; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України «Про звернення громадян».
		53. Отже, нормами Положення № 1177 визначено право МВС України передавати звернення до підпорядкованого чи іншого органу внутрішніх справ для їх розгляду та вирішення.
		54. Відповідно до пункту 5.3 Положення № 1177 у разі направлення звернення для перевірки й прийняття рішення до підвідомчих органів внутрішніх справ термін розгляду такого звернення обчислюється з дня надходження його до органу внутрішніх справ вищого рівня й закінчується днем надання відповіді тим органом внутрішніх справ, який його розглядав по суті. В інших випадках термін розгляду звернень громадян обчислюється від дня їхньої реєстрації. Про пересилання звернення до іншого органу внутрішніх справ необхідно обов`язково інформувати автора звернення.
		55. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 01 листопада 2015 року направлено дане зверненням на ім`я Першого заступника Міністра внутрішніх справ України Згуладзе-Глуксманн Е.
		56. Суди попередніх інстанцій обґрунтовували рішення про відмову у задоволенні позовних вимог тим, що відповідь за результатами розгляду звернення в обов`язковому порядку дається тим органом, який його отримав і до компетенції якого входить розв`язання порушених у зверненні питань, за підписом керівника або його заступника. 
		57. Водночас, судами встановлено, що відповідь на заяву від 01 листопада 2015 року надано Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України листом №18/7ЦА-711 від 19 листопада 2015 року на №П-12 від 12 листопада 2015 року.
		58. Разом з цим, судами не зазначено та не досліджено чи входить до компетенції Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України вирішення порушених у зверненні питань, факт підпорядкування Національної поліції України відповідачу та чи було поінформовано ОСОБА_1 про пересилання його звернення Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
		59. Щодо позовної вимоги щодо визнання незаконною бездіяльність МВС України, колегія суддів зазначає, що в адміністративному позові, апеляційній та касаційній скаргах ОСОБА_1 наголошує, що він неодноразово звертався до МВС України із заявами та рапортами про перерахунок вислугу років на пільгових умовах на підставі поданої ним раніше довідки від 31 травня 2013 року №846 військової частини НОМЕР_1 .
		60. При цьому слід зазначити, що із змісту вказаної довідки слідує, що ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 22 грудня 1986 року по 23 листопада 1988 року на посаді заступника командира взводу, бойове чергування позивач ніс з 25 травня 1987 року по 18 листопада 1988 року відповідно до наказу командира цієї військової частини від 22 травня 1987 року №0144.
		61. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22 травня 1987 року №0144, який є підставою призначення позивача на бойове чергування та який, на думку ОСОБА_1 , є секретним, матеріали справи не містять, судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано відповідної оцінки факту проведення перевірки відповідачем зауважень щодо секретності наказу командира військової частини НОМЕР_1 та можливості витребовування даного наказу шляхом направлення належних і необхідних запитів або у разі відсутності даного наказу - звернення до відповідних структур за роз`ясненням відносно отримання інформації, на підставі якої відповідач зобов`язувався перерахувати позивачу вислугу років у пільговому обчисленні (щодо умов та споруд оборонних позицій у складі бойових обслуг укріпленого району або іншій військовій частині ОСОБА_1 ніс бойове чергування).
		62. Колегія суддів зауважує, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.
		63. Натомість, сам по собі розгляд звернення особи та надання за його результатами відповіді передбачає здійснення активної форми поведінки суб`єкта владних повноважень. 
		64. Колегія суддів зазначає, що за результатами неодноразових звернень та запитів ОСОБА_1 , відповідачем направлялись відповіді позивачу, в яких, зокрема, звернуто увагу на те, що в порушення вимог наказу МО України від 19 серпня 2008 року №407, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2008 року №2079/15770, в наданій довідці №846 від 31 травня 2013 року не вказано, де здійснювалось несення позивачем бойових чергувань, у зв`язку з чим запити направлялись до Міністерства оборони Російської Федерації та інших його структурних підрозділів.
		65. Разом з тим, звертаючись до суду із адміністративним позовом, позивачем надано лист командира військової частини НОМЕР_1 від 11 липня 2012 року, із якого вбачається, що запитувана інформація належить до державної таємниці Російської Федерації та може бути передана по рішенню Уряду Російської Федерації при наявності експертного висновку Міжвідомчої комісії по захисту державної таємниці.
		66. Крім того, із змісту листа Департаменту фінансів МО України від 14 квітня 2015 року №18/7Ца-2496 слідує, що відповідь щодо відсутності інформації про споруди оборонних позицій у складі бойових надана на підставі листа Департаменту соціальних гарантій Міністерства Російської Федерації від 30 березня 2015 року №182/2/1783.
		67. Водночас, судами попередніх інстанції при розгляді даної справи не досліджено та не з`ясовано, чи направлялись відповідачем з 15 жовтня 2013 року (вперше - рапорт позивача про перерахунок вислугу років відповідно до довідки №846 від 31 травня 2013 року) по 01 листопада 2015 року (останнє звернення ОСОБА_1 про здійснення відповідного перерахунку) уточнюючи запити, витребовування необхідних довідок із відповідних підрозділів кадрового забезпечення, в яких проходив військову службу позивач та які мають передбачені діючим законодавством права на дане витребовування із підтвердженням або спростуванням вказаної інформації, яка, на думку позивача, є державною таємницею (щодо умов та споруд оборонних позицій у складі бойових обслуг укріпленого району або іншій військовій частині ОСОБА_1 ніс бойове чергування).
		68. Також, у заяві від 01 листопада 2015 року позивач зазначає, що відповідач звертався з відповідним листом до Департаменту фінансів МО України, яким своїм листом від 03 травня 2015 року №248/6/2444/848 повідомив про відсутність правових підстав для заліку у вислугу років на пільгових умовах зазначеного періоду проходження військової служби ОСОБА_1 .
		69. Позивач також звертає увагу у заяві від 01 листопада 2015 року, що військову службу в органах МО України він не проходив і до зазначеної вище довідки від 03 травня 2015 року ніякого відношення не має.
		70. Крім того, в письмових запереченнях на адміністративний позов, МО України зауважує, що останнім місцем ОСОБА_1 була служба в органах внутрішніх справ, позивач є пенсіонером МВС України, обчислення вислуги років здійснюється відповідними структурними підрозділами органів внутрішніх справ, МО України ніяким чином не має відношення та компетенції для обчислення (перерахунку) вислуги років позивача.
		71. Натомість, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи позивача щодо відсутності всіх відповідей на питання та зауваження, які ним зазначені у заяві від 01 листопада 2015 року, не враховані пояснення МО України та не досліджено питання щодо правомірності при розгляді даної справи враховувати інформацію, яка надана в довідках та відповідях МО України, в органах якого військову службу позивач не проходив. 
		72. За таких обставин, викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		73. Водночас, за відсутності усіх встановлених обставин, Верховний Суд в межах своїх повноважень позбавлений можливості прийняти рішення по суті вимог, заявлених у позовній заяві.
		74. Таким чином, зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, касаційний суд вважає їх висновки передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
		75. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
		76. Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		77. Приписами статті 242 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		78. З огляду на те, що встановлені порушення допущені судами першої та апеляційної інстанцій, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та прийняття законного і обґрунтованого судового рішення.
		79. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийО. А. Губська
		СуддіМ. В. Білак
		О. В. Калашнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...