Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/9024/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2019. Зареєстровано: 23.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2019.
Дата набрання законної сили: 19.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                                              
		 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ12 листопада 2019 року Справа № 160/9024/19  Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого суддіГолобутовського Р.З.   за участі секретаря судового засіданняГрунської Ю.О. за участі:   представників позивача  представника відповідачаТютюнника С.В., Тютюнника В.О. Ховрич О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проектування та будівельних експертиз" до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування постанови та припису, відшкодування моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		17.09.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування та будівельних експертиз» (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
		- визнати протиправною та скасувати постанову № 53/2706, винесену 27.06.2019 року начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (код ЄДРЮО 40498190) про накладення штрафу у розмірі 172890 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування та будівельних експертиз» (код ЄДРЮО 39269278);
		- скасувати припис, винесений 12.06.2019 року головним спеціалістом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (код ЄДРЮО 40498190) про усунення правопорушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил;
		- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (код ЄДРЮО 40498190) в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 172890 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.06.2019 року за результатами проведення заходу державного нагляду щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності при реконструкції квартири за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 15, кв.23, начальником Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради винесено Постанову № 53/2706 (далі - Постанова) про накладення штрафу у розмірі 172890 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування та будівельних експертиз». Вказана Постанова винесена на підставі Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 05.05.2017 року № 53 (далі - Акт), Протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12.06.2019 року (далі - Протокол) та Припису від 12.06.2019 року (далі - Припис) про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Відповідно до спірної Постанови позивач визнаний винним у в правопорушення норм містобудівного законодавства, а саме: «Передача замовнику проекту, виготовленого без наявності містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, які необхідні для проекту вказаної реконструкції, що передбачає улаштування ґанку та додаткового зовнішнього входу до квартири з вулиці за рахунок збільшення отвору у зовнішній стіні (переобладнання вікна під двері) та зміну функціонального призначення окремих приміщень (коридор змінюється на санвузол, кухня та санвузол включають складу житлової кімнати) (штрафні санкції за дане порушення передбачені абз. 2, ст. 2 ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»; відсутнє завдання на проектування, складене з урахуванням вимог ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» затверджене замовником за погодженням із проектувальником (чим порушено ч. 2 та ч.5 ст. 26, ч. 1 та ч. 9 ст.29, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; п.4, п. 9 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 року № 45; ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність». 12.06.2019 року відповідачем також складено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, яким зобов'язано позивача усунути порушення, за яке притягнуто до відповідальності спірною постановою. Позивач зазначає, що оскаржувані постанова і припис є незаконними і не відповідають нормам чинного законодавства. Позивач зауважує, що облаштування ганку для входу в приміщення не змінює зовнішньої конфігурації багатоквартирного житлового будинку, тому висновок відповідача не відповідає і протирічить змісту і суті абзацу 1, частини 1, статті 2 ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», згідно з яким на позивача неправомірно накладено штрафні санкції. Також позивач вказує на те, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки при реконструкції квартири у цьому випадку не оформлюються; реконструкція квартири не передбачає процедуру виконання вказаних дій, так як власник квартири не є ані власником, ані користувачем прибудинкової земельної ділянки і питання використання та відчуження земельної ділянки взагалі некоректне; завдання на проектування Замовник у письмовому вигляді не складав і не затверджував. Воно було узгоджено і затверджено між Замовником і Виконавцем в усній формі, що не заборонено законодавством. Також зазначив, що жодна норма статті 26 Закону України «Про архітектурну діяльність» проектувальником не порушена. Крім того, позивач вказує на те, що виявлена неузгодженість у процесуальних документах, складених відповідачем щодо фактичного проведення «планового» чи «позапланового» заходу, свідчить про порушення відповідачем вимог чинного законодавства в частині організації проведення заходу контролю та про неправомірність винесених рішень; відсутність інформації у Реєстрі руху поштових відправлень про відправлення відповідачем процесуальних документів на адресу позивача підтверджує незаконність з боку відповідача. Крім того, позивач вказує на те, що в приписі не конкретизовано як саме позивачу необхідно усунути порушення, отже, можна стверджувати про відсутність зазначення механізму виконання оскаржуваного припису.
		17.09.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху і надано час позивачу для усунення недоліків.
		18.09.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проектування та будівельних експертиз" про забезпечення адміністративного позову відмовлено.
		23.09.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
		08.11.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує і просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржувані постанова і припис є правомірними, а посадові особи управління діяли в межах своєї компетенції. Також зазначає, що позивач пропустив встановлений законом строк для оскарження постанови, повідомлення про таке оскарження до управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради не надходило, звернувся до суду лише після відкриття виконавчого провадження. Управлінням своєчасно направлено позивачеві оскаржувану постанову за юридичною адресою позивача: вул. Лазаряна, 3, м. Дніпро. Неприбуття суб'єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи. Також вказує на те, що про проведення позапланової перевірки видано наказ управління від 27.05.2019 року за № 261п та видано направлення від 30.05.2019 року за № 0217-1, в яких чітко вказано, що зазначена перевірка є позаплановим заходом державного контролю щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Таким чином, у посадової особи управління при проведенні позапланової перевірки було належним чином оформлене направлення на проведення позапланової перевірки та діяли в рамках встановлених повноважень. Відповідач також зазначає, що на об'єкті будівництва: «Реконструкція квартири №23 в житловому будинку №15 по пр. Слобожанському в м. Дніпро має місце зміна зовнішньої конфігурації житлових приміщень, отже, для проектування вказаного об'єкту будівництва необхідне отримання містобудівних умов та обмежень. Таким чином, проектна документація цього об'єкту будівництва розроблена з порушенням норм містобудівної діяльності , будівельних норм, стандартів і правил. Припис про усунення порушень вимог законодавства містобудівної діяльності , будівельних норм, стандартів і правил від 12.06.2019 року відповідає встановленим фактичним даним про правопорушення в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та містить законні вимоги: «Усунути вказані порушення до 13.07.2019 року та передати замовнику проектну документацію для виконання будівельних робіт на об'єкті, розроблену та оформлену відповідно до вимог містобудівного законодавства». Враховуючи викладене, підстави для скасування припису відсутні. Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем не доведено факт порушення його прав, отже, підстави для задоволення адміністративного позову в частині моральної (немайнової) шкоди відсутні.
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
		Відповідно до наказу начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 27.05.2019 року № 261п, начальником Управління видано направлення від 30.05.2019 року № 0217-1 на проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва, що розташований за адресою: 49000, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 15 кв. 23 щодо дотримання суб'єктом містобудування проектувальником ТОВ «Інститут проектування та будівельних експертиз» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Строк дії направлення з 30.05.2019 року до 12.06.2019 року.
		За результатами перевірки Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради складено акт від 12.06.2019 року № 0000000053 дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті містобудування, що розташований за адресою: 49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 15 кв. 23, протокол про правопорушення в сфері містобудівної діяльності від 12.06.2019 року, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 12.06.2019 року, де зазначені порушення у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, зокрема: ТОВ «Інститут проектування та будівельних експертиз передана замовнику проектна документація для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва: «Реконструкція квартири № 23 в житловому будинку № 15 по проспекту Слобожанському в м. Дніпро», розроблена з порушенням вимог законодавства. Містобудівної документації, вихідних даних для проектування, будівельних норм, стандартів і правил, а саме: відсутні містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, які необхідні для проектування вказаної реконструкції, що передбачає улаштування ґанку та додаткового зовнішнього входу до квартири з вулиці за рахунок збільшення отвору у зовнішній стіні (переобладнання вікна під двері) та зміну функціонального призначення окремих приміщень (коридор змінюється на санвузол, кухня та санвузол включаються до складу житлової кімнати); відсутнє завдання на проектування, складене з урахуванням вимог ДБН А.2.2 - 3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» затверджене замовником за погодженням із проектувальником, що є порушенням ч. 2 та ч. 5 ст. 26, ч. 1 та ч. 9 ст. 29, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 4, п. 9 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 року № 45, ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність».
		За результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності начальником Управління винесено постанову від 27.06.2019 року № 53/2706, стосовно ТОВ «Інститут проектування та будівельних експертиз» про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбачене абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
		Не погоджуючись з приписом та постановою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Преамбула до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон України № 3038-VI) зазначає, що цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Державним архітектурно-будівельним контролем є сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом (ч. 1 ст. 41 Закону № 3038).
		Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради було створено на підставі рішення міської ради від 16.03.2016 № 7/3 «Про затвердження структури Дніпропетровської міської ради та її виконавчих органів, граничної чисельності працівників міської ради та її виконавчих органів» (зі змінами та доповненнями), відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 671 «Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю».
		Відповідно до Положення про управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 23.05.2018 року № 33/32, до основних завдань та функцій управління належить виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності, а також проведення перевірок відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються під час будівництва об'єктів, вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням.
		З наведених норм видно, що відповідач уповноважений на здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
		Повноваження суб'єктів у сфері державного архітектурно-будівельного контролю визначаються, зокрема, Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).
		Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
		Пунктом 7 Порядку № 553 встановлено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
		Підставами для проведення позапланової перевірки є:
		- подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;
		- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
		- виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
		- перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;
		- вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом;
		- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
		- вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
		Як видно з матеріалів справи, підставою для проведення позапланової перевірки стала необхідність перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1).
		Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються у тому числі органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
		Частиною 5 статті 4 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10,19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
		Абзацом 11 пункту 7 Порядку № 553 визначено, що під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.
		Таким чином, на сьогоднішній день Управління під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю керується Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком здійснення державного архітектурно- будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 із обов'язком дотриманням ч. 3 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме: суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
		Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 27.05.2019 року № 261п, начальником Управління видано направлення від 30.05.2019 року № 0217-1 на проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва, що розташований за адресою: 49000, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 15 кв. 23, в яких чітко зазначено, що перевірка є позаплановим заходом державного контролю щодо дотримання вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Строк дії направлення з 30.05.2019 року до 12.06.2019 року.
		Отже, строк позапланової перевірки на об'єкті містобудування, що розташований за адресою: 49000, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 15 кв. 23, встановлений відповідно до вимог чинного законодавства з 30.05.2019 року до 12.06.2019 року.
		Позапланова перевірка проводилась на об'єкті будівництва тобто за місцем провадження господарської діяльності.
		Таким чином, у посадової особи управління при проведенні позапланової перевірки було належним чином оформлене направлення на проведення позапланової перевірки та діяла в рамках встановлених повноважень.
		Щодо посилання позивача на невручення йому акту, протоколу та припису Управлінням ДАБК, суд зазначає наступне.
		Як видно з протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, в ньому зазначено місце, дата та час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
		Згідно з пунктом 21 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю № 553 у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.
		На підставі зазначеного, головним спеціалістом-інспектором управління зроблено відповідний запис у документах.
		Згідно з пунктом 21 Порядку здійснення державного архітектурно- будівельного контролю № 553 передбачено, що у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акту та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.
		Відповідно до вказаних вимог, акт, протокол, припис направлені позивачеві засобами поштового зв'язку, що підтверджується чеком Дніпропетровської Дирекції АТ «Укрпошта» від 14.06.2019 року відправлення № 4900073195417, долученого до матеріалів справи.
		Як передбачено пунктом 3 Порядку накладення штрафів за правопорушення в сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244, у разі відмови суб'єкта містобудування в отриманні документів (протокол, постанова та документи, які підтверджують факт правопорушення), які є підставою для притягнення його до відповідальності, документи надсилаються суб'єкту містобудування рекомендованим листом з повідомленням або через електронний кабінет. Належним підтвердженням факту надіслання документів рекомендованим листом з повідомленням є розрахунковий документ відділення поштового зв'язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції. У разі ненадання суб'єктом містобудування, який притягається до відповідальності, інформації щодо його адреси документи, які є підставою для притягнення його до відповідальності, надсилаються суб'єкту містобудування за адресою місцезнаходження (місця проживання, місця реєстрації), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або через електронний кабінет.
		Таким чином, вимоги законодавства щодо направлення акту, протоколу та припису, а також сповіщення позивача про дату розгляду адміністративної справи відповідачем виконані належним чином.
		Щодо посилання позивача про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за необхідне заначити наступне.
		Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою КМУ від 6 квітня 1995 р. № 244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 735) визначено процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".
		Пунктом 19 вказаного Порядку встановлено, що доказами у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, винність відповідного суб'єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Зазначені дані встановлюються на підставі протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у разі потреби - на підставі пояснень суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, свідків, а також інших документів.
		Відповідно до пункту 20 цього Порядку посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час підготовки справи до розгляду з'ясовує:
		1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи;
		2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності;
		3) чи сповіщено суб'єкта містобудування, щодо якого складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про час і місце розгляду справи;
		4) чи витребувані необхідні додаткові матеріали;
		5) чи підлягають задоволенню клопотання (за наявності) суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або інших осіб, що беруть участь у справі.
		Згідно з пунктом 17 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 р. № 244, неприбуття суб'єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
		Посилання позивача на те, що його не було повідомлено про розгляд справи не свідчить про протиправність дій відповідача щодо розгляду справи, оскільки акт, протокол, припис надіслані завчасно, відповідно до вимог чинного законодавства, на юридичну адресу позивача, але позивачем не вчинено жодних дій щодо своєчасного отримання поштового відправлення.
		Відтак, оскільки позивач повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи, а також враховуючи те, що постанова у справі про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27.06.2019 року № 53/2706 направлялася позивачеві засобами поштового зв'язку, про що свідчать розрахунковий документ про направлення поштового відправлення, а саме: чек ПАТ «Укрпошта» від 27.06.2019 року відправлення № 4900073309595, відсутні підстави вважати, що вказана постанова винесена всупереч вимогам чинного законодавства.
		Таким чином, доказами, що наявні у матеріалах справи спростовані доводи позивача щодо його неповідомлення про розгляд справи.
		Щодо посилань позивача на те, що ним не було порушено жодних норм чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, суд зазначає про таке.
		Частиною 2 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
		Частиною 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» закріплено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
		1. отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
		2. розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
		3. затвердження проектної документації;
		4. виконання підготовчих та будівельних робіт;
		5. прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
		6. реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
		Частиною 1 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що основними складовими вихідних даних є:
		1. містобудівні умови та обмеження;
		2. технічні умови;
		3. завдання на проектування.
		Частиною 9 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» закріплено, що завдання на проектування об'єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником.
		Частиною 1 статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
		Проектування об'єктів в рамках здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, на відповідних землях державної чи комунальної власності може здійснюватися на підставі документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданого підприємству, установі, організації, що є балансоутримувачем майна, що передається у концесію/є об'єктом державно-приватного партнерства, за умови, що така земельна ділянка (або її частина) відповідно до положень договору необхідна для здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії.
		Затвердження проектної документації на будівництво об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		До проектної документації на будівництво об'єктів, що підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", додаються результати оцінки впливу на довкілля.
		Пунктом 4 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45, встановлено, що основними складовими вихідних даних є:
		- містобудівні умови та обмеження;
		- технічні умови;
		- завдання на проектування.
		Завдання на проектування об'єктів будівництва складається з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» і затверджується замовником за погодженням із генпроектувальником (проектувальником).
		Для об'єктів нового будівництва, реконструкції та технічного переоснащення, фінансування яких буде здійснюватися за рахунок державних капітальних вкладень та/або кредитів (позик), залучених державою або під державні гарантії, завдання на проектування (коригування проекту) складається на підставі схваленого або відібраного в установленому законодавством порядку інвестиційного проекту, яким обґрунтовано доцільність такого будівництва,
		Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень (вимоги нормативів з питань створення умов для безперешкодного доступу для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення зазначаються в завданні окремим пунктом),
		У завданні на проектування можуть встановлюватися вимоги щодо обґрунтування використання імпортних матеріалів, виробів, конструкцій та устаткування (з порівнянням технічних та цінових характеристик відповідних вітчизняних матеріально-технічних ресурсів).
		Вимоги щодо складу та змісту науково-проектної документації на реставрацію пам'яток архітектури та містобудування, у тому числі складання реставраційного завдання, встановлено ДБН А.2.2-14-2016 «Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам'яток архітектури та містобудування.
		Пунктом 9 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45 передбачено, що проектна документація на будівництво об'єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, нормативно-правових актів з охорони праці, зокрема Мінімальних вимог з охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 23 червня 2017 року № 1050, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2017 року за № 1111/30979, державних стандартів і правил, у тому числі вимог нормативів з питань створення умов для безперешкодного доступу для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (вимоги щодо створення умов для безперешкодного доступу для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення зазначаються в проектній документації окремим розділом).
		Проектна документація, у складі якої відповідно до завдання на проектування можуть бути передбачені черги та пускові комплекси, розробляється на об'єкт будівництва в цілому. Проектна документація стадії «Проект» або «Робочий проект» може розроблятись на окрему чергу та бути затвердженою у встановленому порядку, якщо зазначене передбачено завданням на проектування та знайшло відображення у схваленій у встановленому порядку попередній стадії проектування: техніко-економічне обґрунтування (далі - стадія ТЕО), техніко-економічний розрахунок (даті - стадія ТЕР) або «Ескізний проект» (далі - стадія ЕП). Проектні рішення щодо можливості автономного функціонування черг та пускових комплексів мають бути відображені у всіх розділах проектної документації».
		Статтею 26 Закону України «Про архітектурну діяльність» закріплені обов'язки архітектора, інших проектувальників, а саме, архітектор, інші проектувальники, які здійснюють роботи по створенню об'єктів архітектури, зобов'язані:
		- додержуватися державних стандартів, норм і правил, вимог вихідних даних на проектування;
		- не порушувати під час проектування, організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси власників і користувачів будинків і споруд, прилеглих до ділянки забудови;
		- не розголошувати без згоди замовника відомості, які становлять комерційну таємницю проекту.
		Проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил».
		Відповідальність за встановлені правопорушення передбачена абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», яким встановлено, що суб'єкти містобудування, які здійснюють проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за нестворення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження класу наслідків (відповідальності) об'єкта будівництва:
		проектна організація - у розмірі дев'яноста прожиткових мінімумів для працездатних осіб (90 х 1921 грн. = 172890 грн.).
		Як встановлено у ході розгляду справи, під час проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва: «Реконструкція квартири № 23 в житловому будинку № 15 по проспекту Слобожанському в м, Дніпро», що розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 15, кв. 23, виявлено, що на об'єкті будівництва зроблено перепланування, збільшення загальної площі квартири, до об'єкту будівництва побудовано додатковий вхід - ґанок, тобто має місце зміна зовнішньої конфігурації житлових приміщень.
		Позивач зазначає, що цим будівництвом (облаштуванням ґанку для входу в приміщення) не змінено зовнішню конфігурацію багатоквартирного житлового будинку, однак, таке твердження спростовується наступним.
		У відповідності до пункту В.7 обов'язкового Додатку «В» Правил підрахунку площі квартири у житловому будинку і гуртожитку, площі житлового будинку, площі приміщень, площі забудови, будівельного об'єму, поверховості житлового будинку та перелік обов'язкових техніко-економічних показників, ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», площа забудови будинку визначається як площа горизонтального перерізу по зовнішньому обводу будинку на рівні цоколя, включаючи виступні частини. Площа під будинком, розташованим на стовпах, а також проїзди під будинком включаються до площі забудови.
		Таким чином, твердження позивача про те, що вказаним будівництвом не змінено зовнішню конфігурацію багатоквартирного житлового будинку, не відповідає дійсності.
		Крім того, у разі облаштуванням ґанку для входу в приміщення необхідно отримання права власності або права користування земельною ділянкою, чого також зроблено не було.
		Таким чином, проектна документація, що розроблена позивачем та передана для виконання будівельних робіт замовнику - не відповідає вимогам чинного законодавства.
		Згідно з пунктом 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови т обмеження не надаються, затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 06.11.2017 № 289, містобудівні умови та обмеження не надаються в разі реконструкції житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення, розміщення в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення.
		Судом встановлено, що на об'єкті будівництва: «Реконструкція квартири № 23 в житловому будинку № 15 по проспекту Слобожанському в м. Дніпро» має місце зміна зовнішньої конфігурації житлових приміщень, що підтверджується наявними у матеріалах справи фотокартками.
		Таким чином, для проектування об'єкту будівництва: «Реконструкція квартири № 23 в житловому будинку № 15 по проспекту Слобожанському в м. Дніпро» необхідне отримання містобудівних умов та обмежень.
		Крім того, суд зазначає, що пунктом 1.4,4. Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, які затверджено наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76. Закріплено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.
		Також пунктом 8.14 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» встановлено, що при проектуванні реконструкції житлових будинків допускається зміна їх фасадів, яка повинна носити системний характер, єдиний для всього будинку, а також улаштування вхідних груп до вбудованих (прибудованих) приміщень тільки за архітектурно-планувальними завданнями. При проектуванні реконструкції, капітальних ремонтів і перепланувань окремих квартир заборонено: утеплення і скління існуючих балконів і лоджій; улаштування нових і розширення існуючих балконів і лоджій, їх скління; улаштування нових віконних прорізів і розширення існуючих віконних і балконних прорізів; зміна форм і кольорів віконних рам і балконних дверей.
		Отже, суд робить висновок про те, що проектна документація об'єкту будівництва: «Реконструкція квартири № 23 в житловому будинку № 15 по проспекту Слобожанському в м. Дніпро» розроблена з порушенням норм містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
		Що стосується твердження позивача про те, що у приписі не конкретизовано як саме позивач має усунути порушення, суд зазначає наступне.
		Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 12.06.2019 року відповідає встановленим фактичним даним про правопорушення в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та містить конкретні вимоги: «Усунути вказані порушення до 13 липня 2019 року та передати замовнику проектну документацію дія виконання будівельних робіт на об'єкті, розроблену та оформлену відповідно до вимог містобудівного законодавства».
		Відтак, суд вважає, що підстави для скасування оскаржуваного припису також відсутні.
		Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди у сумі 172890 грн., суд виходить з наступного.
		Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		У статті 1167 Цивільного кодексу України зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається із таким позовом.
		За змістом частини першої статті 73 і статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
		В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної (немайнової) шкоди позивач зазначає лише, що неправомірні дії відповідача призвели до підриву престижу позивача в колі клієнтів та партнерів, деморалізації та хвилювань членів трудового колективу щодо можливої втрати роботи, а також те, що відповідач своїми незаконними діями створює для позивача ризики зриву його участі у тендерах тощо.
		Разом з тим, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді зниження престижу чи підриву довіри до діяльності позивача, деморалізації та хвилювань членів трудового колективу тощо).
		При цьому, суд зазначає, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, у той час як моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
		Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 172890 грн., а залишає вирішення цього питання на розсуд суду.
		Суд зазначає, що позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.
		Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведено факт вчинення відповідачем дій, що призвели до втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 172890 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №802/211/16-а від 13.06.2018 року.
		Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Аналіз матеріалів справи дає підстави вважати, що відповідач при винесенні оскаржуваних постанови і припису діяв згідно з положеннями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		З огляду на викладене, підстави для задоволення позовних вимог відсутні, відтак, у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.
		Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
		Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проектування та будівельних експертиз" до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування постанови та припису, відшкодування моральної шкоди - відмовити.  
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повне рішення складено 18 листопада 2019 року.
		Суддя                                                  Р.З. Голобутовський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...