Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/8500/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2019. Зареєстровано: 23.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2019.
Дата набрання законної сили: 06.02.2020
Результат оскарження 06.02.2020 Сьомий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: 240/8500/19/8612/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		 
		13 листопада 2019 року                                    м.Житомир                     справа № 240/8500/19  
		категорія 109040000
		 
		          Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Шуляк Л.А.,
		секретар судового засідання Скорик С.В.,
		 
		за участю:  представника позивача - Бугайчука М.В.,
		відповідача - ОСОБА_1 ,
		представника третьої особи - Олефіра О.Ю.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Житомирському районі та м.Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Поліщука Дениса Миколайовича, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, 
		 
		встановив:
		 
		До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 із позовом, в якому просить: 
		- визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Поліщука Дениса Миколайовича в частині прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-1800513862018 від 03.07.2018;
		- визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Поліщука Дениса Миколайовича про відмову їй у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-1800513862018 від 03.07.2018;
		- зобов`язати державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Поліщука Дениса Миколайовича внести відомості (змін до них) до Державного земельного кадастру шляхом здійснення державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Садківської сільської ради Житомирського району на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території  Садківської сільської ради Житомирського району розробленого ДП "Житомирський-дослідний та проектний інститут землеустрою".
		В обґрунтування позову зазначає, що їй було відмовлено у проведенні реєстраційної дії, оскільки нею у складі технічної документації із землеустрою не було надано рішення органу виконавчої влади про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Водночас, таке рішення відсутнє, оскільки  проектна документація із землеустрою розроблялась на підставі ч.7 ст.118 Земельного кодексу України ("мовчазна згода"). Крім того, зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки є погодженим у відповідності до ст.186-1 ЗК України експертом Держгеокадастру. Відповідність технічної документації із землеустрою додатково підтверджена й в ході земельно-технічного дослідження судовим експертом. З урахуванням наведеного, вважає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у проведенні реєстраційної дії.
		Ухвалою суду від 11.06.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання та викликом учасників справи.
		18.07.2019 відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відмова у проведенні реєстраційної дії була правомірною, оскільки позивачем всупереч ч.3 ст.50 Закону України "Про землеустрій" у складі технічної документації не було надано рішення органу виконавчої влади про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (а.с.160-164).
		Протокольною ухвалою суду від 22.07.2019 залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (а.с.170-171).
		21.08.2019 ГУ Держгеокадастру у Житомирській області надало пояснення щодо позову, в яких зазначило, що при відсутності в розробленій документації із землеустрою рішення органу виконавчої влади про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної власності, це є підставою для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. Вважає, що державний кадастровий реєстратор діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог (а.с.173-175). 
		06.09.2019 позивачем подано відповідь на відзив на адміністративний позов (а.с.188-192).
		Протокольною ухвалою суду від 30.09.2019 задоволено клопотання позивача про поновлення строків звернення до суду з позовом (а.с.211-212).
		В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив  позов задовольнити у повному обсязі
		Відповідач проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на адміністративний позов, просив відмовити у позові.
		Представник третьої особи вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не  підлягають задоволенню. 
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
		Як встановлено судом, 13.06.2018 року ОСОБА_2 звернулась до Міськрайонного управління у Житомирському районі та місті Житомир Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру та відповідними додатками до неї, зокрема щодо реєстрації земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території  Садківської сільської ради Житомирського району розробленого ДП "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (а.с.14-17).
		Рішенням №РВ-1800513862018 від 03.07.2018 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав:
		- невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком введення Державного земельного кадастру, а саме відповідно до п.109 підпункту 1 Постанови КМУ №1051 від 17.10.2012р. "Про Порядок введення Державного земельного кадастру" відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру";
		- із заявою звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру (а.с.221-222).
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
		Згідно ст.79-1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) земельна ділянка набуває статусу об`єкта цивільних прав після її формування. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
		Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
		Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
		Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011  №3613-VI (далі - Закон №3613-VI) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
		Частиною 5 ст.5 Закону №3613-VI встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.
		Згідно з ст. 9 Закону №3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.
		Відповідно до частини першої статті 11 Закону №3613-VI відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.
		Статтею 24 Закону №3613-VI визначено процедуру проведення державної реєстрації земельної ділянки, а саме: державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється, серед іншого, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.
		Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:
		-          заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;
		-          оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
		-          документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
		Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
		Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону №3613-VI державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
		При цьому, згідно із ч.6 ст. 24 Закону №3613-VI підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:
		-          розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;
		-          подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;
		-          невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
		-          знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
		На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки (ч. 8 ст. 23 Закону №3613-VI).
		Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру, який визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок №1051).
		Згідно із п.3-5 Порядку №1051 Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.
		Приписами п.10 та 12 Порядку №1051 встановлено, що відомостями Державного земельного кадастру є всі відомості, які підлягають внесенню до нього згідно з цим Порядком та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.
		Перелік відомостей, що включається до Державного земельного кадастру визначено у п. 24 Порядку № 1051.
		Згідно п. 110 Порядку № 1051 для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ.
		Пунктом 111 Порядку №1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.
		За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:
		1)          здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:
		-          за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;
		-          відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);
		-          робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;
		-          надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;
		2)          приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:
		-          невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;
		-          розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;
		-          розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;
		-          подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.
		Приписами п. 67 Порядку № 1051 визначено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.
		Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр".
		Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.
		Таким чином, Законом України №3613-VI та Порядком №1051 чітко визначено підстави та порядок прийняття Державним кадастровим реєстратором рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
		Як зазначалось, підставою для відмови позивачу у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру відповідачем вказано - невідповідність поданих документів п.п.1 п.109 Порядку №1051 та із заявою звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до Порядку №1051.
		Слід зазначити, що п.п.1 п.109 Порядку №1051 передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. Тобто, дві підстави для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, які було вказано держаним реєстратором в оскаржуваному рішенні, є взаємопов`язаними.
		Суд не погоджується із висновком державного реєстратора щодо наявності підстав для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, зокрема щодо необхідності подання позивачем рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
		1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
		2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
		3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
		4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
		5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення. Водночас, згідно із статтею 118 Земельного кодексу, орган місцевого самоврядування    у двотижневий строк    з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені у суді.
		Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
		Відповідно до статті 118 ЗК України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		З матеріалів справи вбачається, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не надало у місячний строк ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Садківської сільської ради Житомирського району (а.с.26).
		10.05.2017 позивачем надіслано повідомлення до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, в якому зазначено, що нею на підставі ч.7 ст.118 ЗК України замовлено розроблення документації в ДП "Житомирський-дослідний та проектний інститут землеустрою" (а.с. 27).
		Враховуючи наведене, правове регулювання порядку безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам, при встановлених обставинах цієї справи, наступним етапом її відведення мало бути погодження, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України.
		Відповідно до частини 6 статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 1 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який має відповіді територіальні органи є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.
		В матеріалах справи наявний Висновок Головного управлінням Держгеокадастру в Рівненській області від 04.07.2017 № 7444/82-17 про погодження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки для особистого селянського господарства.
		З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано процедуру складання та погодження проекту землеустрою, яка визначена ст.118 ЗК України. 
		Відповідність технічної документації із землеустрою встановленим вимогам додатково підтверджена й в ході земельно-технічного дослідження судовим експертом (а.с.116-123).
		При цьому, враховуючи, що дана документація розроблялась на підставі ч.7 ст.118 ЗК України з "мовчазної згоди" центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, позивач не зобов`язана додавати до такої документації рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
		Слід зазначити, що Порядком №1051 не передбачено випадку реєстрації земельної ділянки у разі розроблення проекту землеустрою щодо її відведення без отримання рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі ч.7 ст.118 ЗК України, водночас це не може обмежувати право позивача провести таку реєстрацію, оскільки нею дотримано попередні етапи земельно-правової процедури, визначені ст.118 ЗК України.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови позивачу у реєстрації земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території  Садківської сільської ради Житомирського району розробленого ДП "Житомирський-дослідний та проектний інститут землеустрою", що свідчить про протиправність дій та рішення державного реєстратора.
		Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		За таких обставин, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає належним способом захисту порушеного права зобов`язання державного реєстратора внести відомості (змін до них) до Державного земельного кадастру шляхом здійснення державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки 2,0000 га позивачу для ведення особистого селянського господарства на території Садківської сільської ради Житомирського району на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території  Садківської сільської ради Житомирського району розробленого ДП "Житомирський-дослідний та проектний інститут землеустрою".
		Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
		Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем всупереч ч.2 ст.77 КАС України не доведено правомірність своїх дій та рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Розподіл судових витрат проводиться відповідно до статті 139 КАС України.
		Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,                                                              
		 
		 вирішив:
		Позов задовольнити.
		Визнати протиправними дії Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Житомирському районі та м.Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Поліщука Дениса Миколайовича в частині прийняття рішення про відмову ОСОБА_2 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-1800513862018 від 03.07.2018.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Житомирському районі та м.Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Поліщука Дениса Миколайовича про відмову ОСОБА_2 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-1800513862018 від 03.07.2018.
		Зобов`язати Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Поліщука Дениса Миколайовича внести відомості (змін до них) до Державного земельного кадастру шляхом здійснення державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2,0000 га ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Садківської сільської ради Житомирського району на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території  Садківської сільської ради Житомирського району розробленого ДП "Житомирський-дослідний та проектний інститут землеустрою".
		Стягнути з Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Поліщука Дениса Миколайовича (вул. М.Бердичівська, 17, м. Житомир, 10000. РНОКПП / ЄДРПОУ: 39765513) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП / ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн 20 коп витрат по сплаті судового збору.  
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		          Суддя                                                                                            Л.А.Шуляк
		 
		 
		            Повне судове рішення складене 22 листопада 2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...