Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 496/772/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками державному підприємству, установі, організації.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2019. Зареєстровано: 24.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2019.
Дата набрання законної сили: 27.11.2019
Номер судового провадження: 2/496/318/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 496/772/16-ц
		Провадження № 2/496/318/19
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 жовтня 2019 року                                     м. Біляївка
		Біляївський районний суд Одеської області у складі: 
		головуючого судді  Пендюри Л.О. 
		за участю секретаря  Богдан Ю.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукойл Авіейшен Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником підприємству,
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в частині суми заподіяного збитку, який складає 530890,93 грн, в розмірі 100000 грн. та судові витрати по справі.
		Свої вимоги мотивує тим, що 01.07.2013 року позивач прийняв на роботу відповідача і того ж дня підписав з ним договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. У 2015 році відповідача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та винесено догану, а згодом звільнено з займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин службових обов`язків. Причиною звільнення стало зокрема встановлення факту недостачі палива у м. Одеса у розмірі 89476 кг на суму 1592672,80 грн., що виникла під час виконання відповідачем своїх службових обов`язків. Матеріально-відповідальними за вказану шкоду крім ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому частка ОСОБА_1 відповідно розрахована як 1/3 від загальної суми збитку  530890,93 грн, про те він просить стягнути з відповідача частину заборгованості в сумі 100000 грн.
		Відповідач подав до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити. При цьому посилається на те, що рішенням Біляївського районного суду від 09.02.2016 року по справі №496/5840/15-ц за його позовом до ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна» про визнання причини звільнення незаконними було задоволено позов. Зокрема, судом було визнано його звільнення за систематичне невиконання без поважних причин службових обов`язків незаконним, що свідчить про належне виконання ним своїх обов`язків під час роботи у позивача. Бухгалтерська довідка та протокол засідання комісії від 31.12.2015 року, на які посилається позивач, не є належними доказами факту наявності нестачі нафтопродуктів. Жодних доказів вини ОСОБА_1 у нестачі нафтопродуктів суду не надано, як і доказів розкрадання ним їх. Зазначає, що позивач розподілив суму завданої шкоди між ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на власний розсуд, визначивши з власних припущень ступінь вини та відповідальність кожного з них. Крім цього, 25.07.2016 року Київський районний суд м. Одеси, розглянувши справу за позовом ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, що заподіяна підприємству працівниками, ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
		Позивач відповідь на відзив не надав.
		Представник позивача до судового засідання не з`явився, але подав до суду заяву, в якій просив позов задовольнити та розгляд справи проводити у його відсутність.
		Відповідач до судового засідання не з`явився, але подав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги позивача не визнає та просить справу розглядати у його відсутність.
		Приймаючи до уваги заяви сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків
		При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
		Стаття 134КЗпП Українивизначає,що відповіднодо законодавствапрацівники несутьматеріальну відповідальністьу повномурозмірі шкоди,заподіяної зїх винипідприємству,установі,організації,у випадках,коли: 1)між працівникомі підприємством,установою,організацією відповіднодостатті 135-1цьогоКодексу укладенописьмовий договірпро взяттяна себепрацівником повноїматеріальної відповідальностіза незабезпеченняцілості майната іншихцінностей,переданих йомудля зберіганняабо дляінших цілей; 2)майно таінші цінностібули одержаніпрацівником підзвіт заразовою довіреністюабо заіншими разовимидокументами; 3)шкоди завданодіями працівника,які маютьознаки діянь,переслідуваних укримінальному порядку; 4)шкоди завданопрацівником,який буву нетверезомустані; 5)шкоди завданонедостачею,умисним знищеннямабо умиснимзіпсуттям матеріалів,напівфабрикатів,виробів (продукції),в томучислі приїх виготовленні,а такожінструментів,вимірювальних приладів,спеціального одягута іншихпредметів,виданих підприємством,установою,організацією працівниковів користування; 6)відповідно дозаконодавства напрацівника покладеноповну матеріальнувідповідальність зашкоду,заподіяну підприємству,установі,організації привиконанні трудовихобов`язків; 7)шкоди завданоне привиконанні трудовихобов`язків; 8)службова особа,винна внезаконному звільненніабо переведенніпрацівника наіншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
		Пленум Верховного Суду України у Постанові від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» зазначає, що суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст. ст. 130, 135-1, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника (п.1). Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди (п.8).
		Відповідно до ст. 138 КЗпП обов`язок доказування наявності умов для притягнення працівника до матеріальної відповідальності покладається на власника або уповноважений ним орган. Відсутність підстави чи хоча б однієї з умов матеріальної відповідальності виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.
		В судовому засіданні встановлено, що наказом генерального директора ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна» №51-К від 01.07.2013 року, на підставі заяви, ОСОБА_1 прийнято на роботу з 01.07.2013 року на посаду товарного оператора зі строком випробування на 3 місяці (а.с.7).
		 
		Цього ж дня, сторонами було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, згідно умов якого робітник, обіймаючий посаду товарного оператора, безпосередньо пов`язану з обліком та зберіганням переданих йому товарно-матеріальних цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей, і у зв`язку з викладеним зобов`язується: а) вести облік, дбайливо ставитися до переданих йому для зберігання або для інших цілей матеріальним цінностям, і вживати заходів до запобігання шкоди; б) своєчасно повідомляти адміністрації підприємства про всі обставини загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей; в) вести облік, складати в установленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки довірених йому матеріальних цінностей; г) брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей (а.с.8).
		З службової записки, складеної та підписаної 29.07.2015 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та завізованої ОСОБА_3 , вбачається, що один змінний товарний оператор не в стані якісно виконувати обов`язки по прийому, зливу, обліку та контролю якості палива, по підтриманню порядку на ввіреній території (а.с. 12). Вказана записка свідчить про надмірне навантаження обов`язків товарного оператора, внаслідок чого він не має можливості якісно виконувати роботу.
		Службовою запискою від 03.10.2015 року менеджер зі збуту ОСОБА_4 повідомив генерального директора ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна» про те, що 02.10.2015 року при позаплановій перевірці в м. Одесі були виявлені порушення при заповненні документації при прийомі-видачі палива. Товарному оператору ОСОБА_1 було вказано не некоректне заповнення документації по прийому і обліку палива на складі в м. Одесі (а.с.10).
		На підставі вказаної службової записки наказом генерального директора ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна» №63/1-К від 30.10.2015 року ОСОБА_1 було винесено догану (а.с.9).
		02.11.2015 року менеджер зі збуту ОСОБА_4 склав на ім`я генерального директора ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна» службову записку, в якій зазначив, що за результатами відрядження в м. Одесу на підприємство ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна» були виявлені порушення, а саме  несвоєчасне заповнення документації прийому-видачі паливно-мастильних матеріалів на складі (6 км), пероні КП Аеропорт «Одеса», та просив винести начальнику  головному інженеру ТЗК «Одеса» Антипенко О.В. догану (а.с.13).
		Наказом генерального директора ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна» №31/1 від 07.10.2015 року було призначено комісію для розслідування причин виникнення розходжень між фактичною наявністю та бухгалтерським обліком палива, які були виявлені за результатами інвентаризації 01.10.2015 року по ТЗК Одеса (а.с.15).
		Відповідно до бухгалтерської довідки за підписом головного бухгалтера ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна» при визначенні фактичної наявності палива на прирейковому складі ТЗК-Одеса ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна» на 17.12.2015 року виявлені розходження між фактичними даними та фактичною наявністю палива в кількості 89476 кг на суму 1592672,80 грн., в тому числі 20% НДС 265445,47 грн. (а.с.16). Суд вважає, що вказана довідка не доводить вини відповідача у нестачі палива. 
		Наказом генерального директора ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна» №66-К від 13.11.2015 року на підставі службової записки менеджера по збуту ОСОБА_4 від 13.11.2015 року товарного оператора ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин службових обов`язків на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с.11). Про те рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09.02.2016 року, яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.08.2017 року залишено без змін в частині визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади товарного оператора ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна» за систематичне невиконання без поважних причин службових обов`язків за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
		А тому суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої трудові обов`язки, що привели до недостачі пального.
		17.12.2015 року представник ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна» подав до Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області заяву про вчинення крадіжки авіаційного палива (а.с.17,18). Про те саме звернення до правоохоронних органів не свідчить про наявність вини у відповідача в недостачі палива.
		31.12.2015 року засіданням комісії з розслідування причин виникнення недостачі, виявленої за результатами проміжної інвентаризації на 17.12.2015 року було складено протокол, в якому зафіксовано, що винними в нестачі пального є матеріально відповідальні особи  товарні оператори ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 (а.с. 22, 23). Про те, вказаний протокол не підтверджує, що саме з вини відповідача сталась недостача палива, та не засвідчує, які відповідач порушив обов`язки, що слугували утворенню недостачі палива та його розміру. 
		Представник позивача зазначає, що винними в недостачі палива у м. Одеса у розмірі 89476 кг на суму 1592672,80 грн. є відповідач, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рівні відповідальності кожного по 1/3 від загальної суми нестачі, про те з яких підстав позивач дійшов до такого висновку суду не обгрунтував.
		Згідно ч.1,3ст.12,ч.1ст.81ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно дост.76ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами: письмовими,речовими іелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннями свідків.
		Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд небере доуваги докази,що одержаніз порушеннямпорядку,встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Надані позивачем докази суд вважає неналежними, оскільки вони не містять відомостей заподіяння шкоди у виді нестачі палива саме ОСОБА_1 , а тому в позові слід відмовити.
		Згідно положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст. 130, 132, 134, 135, 138 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 95, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
		УХВАЛИВ:
		Товариству з обмеженою відповідальністю «Лукойл Авіейшен Україна» в позові до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником підприємству  відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його отримання до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області. 
		 
		Суддя             Л.О. Пендюра

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...