Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/3914/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2019. Зареєстровано: 24.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2019.

Номер судового провадження: 2/331/1649/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 331/3914/19
		Провадження № 2 /331/1649/2019
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМУКРАЇНИ
		 
		22 листопада 2019  року м. Запоріжжя
		Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі 
		головуючого судді: Жукової О.Є.
		за участю секретаря : Качан К.К. 
		позивача: ОСОБА_1 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, посилаючись на норми ст. ст. 71,72ЖК УкраїнськоїРСР просив визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
		 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 є його донькою . В 1993 році він прописав її до квартири з метою отримання паспорта громадянина України, однак остання в квартирі ніколи не проживала та не проживає до теперішнього часу. 
		 
		Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2019 року провадження по справі відкрите.
		 
		У вступному слові позивач позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову.
		 
		Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлена про час та місце слухання справи, до судового засідання не з`явилася, відзив на позов не надала , про причини неявки суд не повідомила, в зв`язку з чим на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у її відсутність . 
		 
		Суд, вислухавши вступне слово позивача,показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, приходить до наступних висновків. 
		Відповідно достатті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
		Згідно ізчастиною четвертоюстатті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
		За змістом статей71,72 ЖК Української РСРнаймач або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а в разі спору - судом.
		Як роз`яснено у п. п. 10, 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
		Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правилстатті 212 ЦПК Українищодо оцінки доказів.
		В ході розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 . Зокрема, довідкою Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради підтверджено, що ОСОБА_2 зареєстрована за вказаною адресою з 10.06.1993 року по теперішній час. 
		 
		Вказана квартира не приватизована, основним квартиронаймачем спірного житлового приміщення є ОСОБА_1 ..
		 
		Згідно пояснень свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відповідачка ОСОБА_2 ніколи не проживала в квартирі АДРЕСА_1 , в квартирі відсутні її особисті речі.
		Відповідно до вимог ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст.81ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає доведеним, що  ОСОБА_2 з 10.06.1993 року не проживає в спірному житлі без поважної причини, а тому наявні підстави, визначені ст.71 ЖК України для визнання останньої такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
		 
		На підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України, керуючись 3,4,11-13, 19, 259, 263, 265 , 279,280-282 ЦПК України, суд 
		 УХВАЛИВ :
		Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
		ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання : АДРЕСА_2 ),  визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 .
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Повний текст судового рішення складений 22 листопада 2019 року.
		 
		 
		Суддя:  О.Є. Жукова
		 
		22.11.2019

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...