Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 704/16/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2019. Зареєстровано: 24.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2019.
Дата набрання законної сили: 14.11.2019
Номер судового провадження: 11-кп/4809/706/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014250190000090

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Кропивницький апеляційнийсуд 
		 
		№ провадження 11-кп/4809/706/19 Головуючий у суді 1-ї інстанції:  ОСОБА_1 
		Категорія ч.2ст.115КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.11.2019 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 ,    
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
		прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		захисника ОСОБА_8 ,., 
		обвинуваченого ОСОБА_9 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали кримінального провадження № 12014250190000090 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2019 року, якою стосовно обвинуваченого
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Ямпіль Вінницької області, який одружений, утриманців не має, працює керівником громадської організації «Асоціація єдиноборств «ТАЙ», фактично проживає: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ,
		змінено запобіжний західз тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 21.10.2019 року, включно, із застосуванням електронних засобів контролю, з можливістю відвідування закладів охорони здоров`я, з вилученням закордонного паспорту при наявності, та покладенням обов`язку з`являтися до суду за кожною вимогою,
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		В провадженні Городищенського районногосуду Черкаськоїобластіперебувають матеріали кримінального провадження №12014250190000090, внесеного до ЄРДР 04 квітня 2014 року, по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.146 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.194 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбаченихч.3 ст.27, ч.2 ст.194, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, п.п. 3, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.255 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.1 ст.255 КК України.
		 
		В судовому засіданні, суду першої інстанції, прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, на 60 днів, щодо обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України.
		В обґрунтуванніклопотання посилається на те, що ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень. Про обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_9 та причетність до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень свідчать матеріали кримінального провадження №12014250190000090 від 04.04.2014 року, у їх сукупності, які зібрані під час досудового розслідування, та щодо обвинуваченого продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України. 
		Строк дії продовженого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 24.08.2019 року, однак завершити судовий розгляд до закінчення дії ухвали не представляється можливим. 
		Вказує, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства та судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 , який підозрюється у вчиненні тяжких, особливо тяжких злочинів, покладається необхідність запобігання подальшим спробам переховуватись від суду, незаконними засобами впливу на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ними зазначених злочинів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжувати вчиняти злочини проти життя та здоров`я особи, у яких є достатні підстави їх обвинувачувати, та можуть вчинити інший злочин.
		 
		Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без можливості внесення застави відносно ОСОБА_9 , а також відмовлено у задоволенні клопотання захисникаобвинуваченого ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_16 , про зміну запобіжного заходу на заставу. 
		Змінено обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 21.10.2019 року, включно, із застосуванням електронних засобів контролю, з можливістю відвідування закладів охорони здоров`я, з вилученням закордонного паспорту при наявності, та покладенням обов`язку з`являтися до суду за кожною вимогою.
		Роз`яснено ОСОБА_9 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.
		Зобов`язано обвинуваченого ОСОБА_9 негайно прибути до місця відбування визначеного судом запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
		Виконання ухвали покласти на Бориспільський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (вул. Сергія Камінського 4, м. Бориспіль, Київська область, 08302).
		Зобов`язати начальника Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області вжити заходів безпеки до обвинуваченого ОСОБА_9 ,до місця відбуття запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вручивши ухвали суду, до виконання.
		Зазначене рішення мотивовано тим, що ОСОБА_9 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, стійки соціальні зв`язки, позитивну репутацію, незадовільний стан здоров`я, що може викликати тяжкі наслідки, а тому необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. 
		 
		В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу. 
		Свої вимогиапелянт обґрунтовуєтим,що ОСОБА_9 перебував розшукуз 2015року талише за результатами оперативно (розшукових) дій 16.05.2017 був затриманий працівниками поліції на підставі ст. 191 КПК України, тобто особа на протязі 1,5 року переховувалася від органів досудового розслідування, що дає підстави вважати, що при обранні більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_9 і в подальшому буде уникати кримінальної відповідальності; по-друге те
		Зазначає, що враховуючи вагомість доказів причетності ОСОБА_9 зібраних у ході досудового розслідування до скоєння інкримінованих йому кримінальних правопорушень, міра покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим, вказує про те, що він може продовжити переховуватись від органу досудового розслідування та суду, в разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.
		Крім того, встановлено, що ОСОБА_9 достовірно знав, що йому у межах досудового розслідування кримінального провадження №2014250190000090 оголошена підозра за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 194 КК України та про те, що Придніпровським районним судом м. Черкаси стосовно нього винесена ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Вказана обставина підтверджується безпосереднім клопотанням ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 ) до слідчого СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_17 , зареєстрованого 07.10.2015.
		В обґрунтування ризику передбаченого п. 3 ч. 1,ст. 177 КПК України щодо незаконного впливу на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів, покладається та обставина, що на цей час у межах судового розгляду кримінального провадження не допитані ні свідки, ні потерпілі, ні експерти. 
		Крім того, встановлено, що двоє з співучасників вчинення вищевказаних кримінальних правопорушників оголошенні в розшук, а тому, перебуваючи на свободі ОСОБА_9 може вплинути на них та їхні подальші показання у разі їхнього затримання.
		В обґрунтування ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином покладається та обставина, що двоє з співучасників вчинення вищевказаних кримінальних правопорушників оголошенні в розшук, а тому, перебуваючи на свободі ОСОБА_9 може повідомити відому йому інформацію, сприяти їхньому переховуванню.
		В обґрунтування ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо вчинення інших злочинів покладається та обставина, що ОСОБА_9 обвинувачується у створенні злочинної організації з метою викрадення та умисного вбивства журналіста та громадського активіста ОСОБА_18 04.04.2015, а також підпалу майна Приходьків 11.07.2015. 
		Після організаціївикрадення тажорстокого вбивстважурналіста тагромадського діяча ОСОБА_18 у 2014 році на досягнутому не зупинився, а у липні 2015 року організував вчинення іншого тяжкого кримінального правопорушення, а саме замах на підпал майна Приходьків. Вказане свідчить, що особа при обранні більш м`якого запобіжного заходу буде вчиняти і інші кримінальні правопорушення.
		Зважаючи на вищевикладене, оскаржувана ухвала відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави щодо ОСОБА_9 підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 407, п. 2 ч. 1 ст. 409, ст. 411 КПК України.
		 
		Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти її задоволення, дослідивши матеріали клопотання, письмове заперечення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
		 
		Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п`ять років.
		Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. 
		Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.
		Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		 
		Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення. 
		Також колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання або продовження запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. 
		Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування та судового розгляду, сприяти якому має й тримання під вартою. 
		Згідно п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане в кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості  переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст.. 5 Конвенції.
		 
		Як вбачається з матеріалів клопотання прокурора та ухвали районного суду  ОСОБА_9 перебував у розшуку з 2015 року до 16.05.2017, тобто упродовж 1,5 року переховувався від органів досудового розслідування. 
		А тому, на думку колегії суддів ОСОБА_9 може переховуватися від органів досудового розслідування та перешкоджати розгляду матеріалів кримінального провадження. 
		Також, в рамках кримінального провадження не допитано ні свідки, ні потерпілі, ні експерти, а тому наявний ризик передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України щодо незаконного впливу на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів.
		 
		Як вбачається з попередніх клопотань прокурора та ухвал районного суду про обрання  ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторона обвинувачення та суд вказують на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України. Крім того обвинувачений не визнає обставини вчинення кримінального правопорушення, з місця вчинення злочину зник, свою вину в пред`явленому обвинуваченні не визнає, тобто може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших співучасників злочину, декілька з яких перебуває у розшуку, вчиняти нові кримінальні правопорушення.
		 
		Також районним судом не враховано тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні. Не врахував, що ОСОБА_9 на даний час не має постійного місця роботи та доходів, що вказує на неналежний майновий стан.
		Також,кримінальне правопорушенняв якомупідозрюється ОСОБА_9 за ч.2ст.15ч.1ст.115КК Україниє особливотяжким злочиномпосягає на життя особи з застосуванням насильства щодо потерпілого та направлене на позбавлення життя, за яке передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, що значно підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння.
		 
		При цьому районний суд не врахував те, що свідки сторони обвинувачення та потерпілий ще не допитані, а тому обвинувачений перебуваючи на волі може здійснювати на них психологічний тиск з метою зміни ними своїх свідчень, для уникнення кримінальної відповідальності. 
		 
		Однак, районним судом належним чином не вмотивовано відсутність вищезазначених ризиків, оскільки вимоги чинного КПК України не передбачають надання слідчим або прокурором доказів на обґрунтування наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
		Також необхідно зазначити те, що вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, що стосується наявності ризиків, передбачають можливість здійснення дій обвинуваченим, передбаченихчастиною першоюцієї статті.
		 
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не обґрунтовано встановив відсутність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ст.177 КПК України.
		 
		Апеляційні вимоги прокурора стосовно наявності ризиків передбачених пунктами 1, 3, 5 ст.177 КПК України є такими, що знайшли своє повне підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки обвинувачений ОСОБА_9 не має постійного місця роботи, оскільки лише рахується керівником громадської організації на безоплатній основі, офіційно не працює, не має стабільного джерела доходів, проживає у будинку, який орендує, вчинив злочин за попередньою змовою групою осіб. 
		Твердження суду першої інстанції про те, що обвинувачений має на утриманні троє неповнолітніх дітей є необґрунтованими, оскільки як зазначив обвинувачений в суді апеляційної інстанції всі діти є повнолітніми.
		 
		А тому, у разі обрання ОСОБА_9 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою - це не може запобігти спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших співучасників злочину, вчиняти нові кримінальні правопорушення.
		Заперечення захисника колегія суддів не враховує, оскільки перебування у розшуку ОСОБА_9 не перешкоджало подати йому через сторонніх осіб до відповідних компетентних органів належним чином завірену заяви про приватизацію земельної ділянки, оформлення паспорту для виїзду за кордон (оскільки вказані органи не ведуть облік осіб, що перебувають у розшуку), продовжувати залишатися керівником громадської організації, але при цьому переховуватися від органу досудового розслідування або суду. 
		Твердження захисника про те, що стан здоров`я ОСОБА_9 не дозволяє йому перебувати під вартою колегія суддів не враховує, оскільки будь-яких протипоказань, які б унеможливлювали утримання під вартою обвинуваченого, що було б встановлено висновком уповноваженого органу по даному провадженню - не має. Крім того, навіть за наявності хронічних хвороб, які має обвинувачений ОСОБА_9 належна медична допомога може буди надана та забезпечена медичною частиною установи відбування покарань. 
		Крім того, зважаючи на наявність реальних ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 застосування тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, оскільки в даному випадку інтереси суспільства, превалюють над інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		 
		Що стосується доводів захисника стосовно того, що апеляційний судом не може бути задоволена апеляційна скарга прокурора, оскільки рішенням районного суду, яке оскаржується прокурором втратило чинність, необхідно зазначити наступне. 
		Так, рішенням Конституційного Суду№ 4-р/2019від 13.06.2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другоїстатті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
		Конституційний Суд України зазначає, що обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновлювати порушені права і свободи особи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції. 
		Відповідно до вимог ч.1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. 
		Згідно з принципу диспозитивності закріпленого в ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до принципу рівності перед законом і судом закріпленого у ч. 1 ст. 10 КПК України не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах учасників кримінального провадження. 
		Також ст. 22 КПК України закріплено принцип змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відповідно до якого кримінальне провадженняздійснюється наоснові змагальності,що передбачаєсамостійне обстоюваннястороною обвинуваченняі стороноюзахисту їхніхправових позицій,прав,свобод ізаконних інтересівзасобами,передбаченими цимКодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Таким чином враховуючи рішення Конституційного Суду№ 4-р/2019 від 13.06.2019, принцип диспозитивності (ст. 26 КПК України), рівності перед законом і судом (ч. 1 ст. 10 КПК України), змагальності сторін (ст. 22 КПК України), на думку колегії суддів суд апеляційної інстанції розглядає справи за апеляційними скаргами сторін кримінального провадження на ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, з метою забезпечення виконання завдання кримінального провадження (ст. 2 КПК України), а саме: захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду. 
		При цьому колегія суддів, виходячи із змісту рішення Конституційного Суду№ 4-р/2019 від 13.06.2019, вважає за необхідне зазначити про те, що суд апеляційної інстанції повноважний прийняти рішення у справі за наслідками розгляду апеляційних скарг сторін кримінального провадження на ухвали суду першої інстанції, строк дії яких на момент розгляду в апеляційній інстанції  закінчився, оскільки в протилежному випадку це обмежить доступ до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, права сторін кримінального провадження, принципи та завдання кримінального провадження визначених у ст. 2, 7 КПК України. 
		Крім того, ухвала Городищенського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2019 року, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 змінено запобіжний західз тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 21.10.2019 року не набула законної сили, оскільки була оскаржена прокурором та згідно ухвали Верховного Суду від 17.10.2019 року апеляційна скарга прокурора направлена для розгляду до Кропивницького апеляційного суду саме для розгляду по суті (а.п. 226-228).
		Враховуючи наведене колегія суддів залишає без задоволення доводи захисника стосовно того, що апеляційний суд обмежений у в можливості задоволення апеляційної скарги прокурора. 
		Адже, подання апеляційної скарги забезпечує ефективність та дієвість судового контролю вищестоящої інстанції щодо рішень суду першої інстанції про обрання, зміну чи продовження запобіжного заходу, що відповідає практиці Європейського суду та принципам об`єктивності, диспозитивності, законності та змагальності в кримінальному процесі. 
		 
		Враховуючи обґрунтованість підозри підозрюваному ОСОБА_9 а також наявність ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України колегія суддів приходить до висновку про те, що відносно підозрюваного ОСОБА_9 необхідно застосувати найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 
		За таких підстав у разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин цієї справи та серйозності висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії, не буду надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді не в повній мірі відповідає вимогам ст. ст. 177, 194, 196 КПК України, тому вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу прокурора частково, скасувати ухвалу слідчого судді з постановленням нової ухвали. 
		 
		Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10  задовольнити частково.
		Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2019 року, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 змінено запобіжний західз тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 21.10.2019 року, включно, із застосуванням електронних засобів контролю, з можливістю відвідування закладів охорони здоров`я, з вилученням закордонного паспорту при наявності, та покладенням обов`язку з`являтися до суду за кожною вимогою, - скасувати. 
		Постановити нову ухвалу.
		Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без можливості внесення застави відносно ОСОБА_9 , - задовольнити частково.
		 
		 
		 
		У задоволенні клопотання захисникаобвинуваченого ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_16 , про зміну запобіжного заходу на заставу, відмовити.
		Обрати обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014250190000090 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: до 16 год. 45 хв. 12.01.2020 року. 
		Виконання ухвали покласти на Бориспільський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (вул. Сергія Камінського, 4, м. Бориспіль, Київська область, 08302).
		Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуальних прокурорів.
		Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає. 
		   
		Судді:
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3              ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...