Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/19912/14-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2019.
Дата набрання законної сили: 21.11.2019
Номер судового провадження: 61-623ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		21 листопада  2019 року
		м. Київ
		справа №754/19912/14-ц
		провадження №61-623св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, публічне акціонерне товариство «Банк Альянс», товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс», товариство з обмеженою відповідальністю «Консоль Плюс», на дії державного виконавця за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Музичко С .Г., Болотова Є. В, Лапчевської О. Ф.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересовані особи: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, публічне акціонерне товариство «Банк Альянс», товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс», товариство з обмеженою відповідальністю «Консоль Плюс»,
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2017 року  ОСОБА_1 звернулась зі скаргою на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І. С. (далі - головний держвиконавець), у якій просила визнати незаконними: 
		постанову головного держвиконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15 червня 2017 року:
		постанову головного держвиконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 01 вересня 2017 року;
		заявку на реалізацію арештованого майна від 13 жовтня 2017 року;
		дії головного держвиконавця щодо передачі на реалізацію земельної ділянки, загальною площею 0,1761 га, що знаходиться в с. Зазим`я Броварського району Київської області.
		Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавчий лист, виданий 19 січня 2016 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк Альянс» (далі - ПАТ «Банк Альянс») заборгованості за кредитним договором від 04 листопада 2004 року, з відповідними змінами до нього, у сумі 24 508 669,03 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654 грн, всього на суму 24 512 323,03 грн. 
		15 червня 2017 року головним держвиконавцем винесено постанову про опис та арешт (коштів) боржника, а саме було здійснено опис та накладено арешт на земельну ділянку, площею 00,1761 га, що знаходиться в с. Зазим`я Броварського району Київської області. Крім того, 01 вересня 2017 року головним держвиконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а саме: ТОВ «Українська експертна група» для надання висновку (звіту) з питань ринкової вартості вказаної земельної ділянки.
		13 жовтня 2017 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на адресу ДП «СЕТАМ» направлено заявку на реалізацію арештованого майна. Однак, відповідна земельна ділянка на підставі договору іпотеки, посвідченого 12 серпня 2013 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 
		Верповською О. В., перебуває під іпотекою. 
		Заявник вважає, що головним державиконавцем порушено вимоги чинного законодавства, оскільки в силу положень частини третьої стаття 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя. 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції  
		 
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано незаконною постанову головного держвиконавця від 15 червня 
		2017 року про опис та арешт майна (коштів) боржника. Визнано незаконною постанову головного держвиконавця від 01 вересня 2017 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Визнано незаконною заявку на реалізацію арештованого майна від 13 жовтня 2017 року. Визнано незаконними дії головного держвиконавця щодо передачі на реалізацію земельної ділянки, загальною площею 0,1761 га, що знаходиться в с. Зазим`я Броварського району Київської області.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки спірна земельна ділянка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 12 серпня 2013 року, то дії головного держвиконавця та його постанови не відповідають вимогам закону, прийняті всупереч вимогам чинного законодавства. 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції  
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк Альянс» задоволено. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою скаргу ОСОБА_1 на дії головного держвиконавця залишено без задоволення.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що держвиконавцем при винесенні постанови про опис та арешт майна боржника дотримано вимоги законодавства, апеляційним судом не встановлено порушень з боку держвиконавця під час призначення суб`єкта оціночної діяльності та реалізації арештованого майна. Накладення арешту на земельну ділянку боржника, яка перебуває в іпотеці банку, жодним чином не порушує права самого боржника.
		Зазначені скаржником підстави визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови про опис та арешт майна боржника є такими, що не впливають на сутність правомірності проведення виконавчих дій по опису та арешту майна боржника, враховуючи те, що скаржником не заперечувався факт, що майно, яке підлягало опису та на яке було накладено арешт належить боржнику, а державний виконавець, в свою чергу, зобов`язаний вживати всіх заходів для виконання рішення суду.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року,  ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та  процесуального права.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд неправильно застосував положення статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» та статті33 Закону України «Про іпотеку». 
		Заявник указує, що суд апеляційної інстанції не врахував, що предмет іпотеки може бути переданий на реалізацію лише на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, а зовсім не в рамках стягнення боргу за договором фінансової поруки. Порядок звернення стягнення за іпотекою є відмінним від порядку звернення стягнення за фінансовою порукою в силу спеціального закону - Закону України «Про іпотеку». По відношенню до Закону України «Про виконавче провадження» спеціальним законом є Закон України «Про іпотеку», а отже, вчинення будь-яких виконавчих дій щодо предмета іпотеки має відбуватися з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Відзив щодо  вимог і змісту касаційної скарги до суду не надходив.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		 
		19 січня 2016 року Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Альянс» заборгованості за кредитним договором від 04 листопада 2004 року, з відповідними змінами до нього, у сумі 24 508 669,03 грн, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 654 грн, а всього на суму 24 512 323,03 грн, за яким постановою головного держвиконавця від 20 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження.
		18 листопада 2016 року головним держвиконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 26 963 555,33 грн.
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 березня 
		2017 року, замінено стягувача ПАТ «Банк Альянс» на ТОВ «Схід Фінанс» за виконавчим листом, виданим 19 січня 2016 року Деснянським районним судом м. Києва.
		Постановою головного держвиконавця від 22 травня 2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Банк Альянс» на ТОВ «Схід Фінанс».
		17 травня 2017 року ТОВ «Схід Фінанс» звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про проведення виконавчих дій, у якій просило провести опис земельної ділянки, площею 0,1761 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться в с. Зазим`я Броварського району Київської області.
		Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 17 травня 2017 року власником указаної вище земельної ділянки є ОСОБА_1 .
		Згідно з договором іпотеки від 20 серпня 2013 року, укладеного між ПАТ «Банк Альянс» та ОСОБА_1 , остання вказану земельну ділянку передала в іпотеку.
		15 червня 2017 року головним держвиконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою здійснено опис та накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,1761 га, що знаходиться в с. Зазим`я Броварського району Київської області. Того ж дня зазначена постанова була направлена на адресу боржника.
		01 вересня 2017 року головним держвиконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а саме: ТОВ «Українська експертна група» для надання висновку (звіту) з питань ринкової вартості наведеної вище земельної ділянки.
		Відповідно до Висновку про вартість майна від 21 вересня 2017 року, складеного ТОВ «Українська експертна група», ринкова вартість земельної ділянки становить 287 871 грн.
		10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про оцінку арештованого майна.
		13 жовтня 2017 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на адресу 
		ДП «СЕТАМ» направлено заявку на реалізацію арештованої земельної ділянки, площею 0,1761 га, що знаходиться в с. Зазим`я Броварського району Київської області
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		У справі, яка переглядається,  ОСОБА_1 оспорила дії головного держвиконавця щодо передачі на реалізацію земельної ділянки, постанови головного держвиконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника, про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та заявку на реалізацію арештованого майна, вчинених при примусовому виконані судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Альянс» заборгованості за кредитним договорому сумі 24 508 669,03 грн, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 654 грн, а всього на суму 24 512 323,03 грн.
		За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження виконавче   провадження  як  завершальна  стадія  судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)  - це сукупність дій органів і посадових осіб,  визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших  органів (посадових осіб),  які провадяться на підставах,  в межах повноважень та у  спосіб,  визначених  цим  Законом,  іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Закон України «Про виконавче провадження» покладає на виконавця обов`язок  вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (стаття 383 ЦПК України у редакції, чинній на момент подачі скарги).
		Звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність головного держвиконавця, ОСОБА_1 зазначала про порушення виконавцем чинного законодавства, зокрема, положень частини третьої стаття 33 Закону України «Про іпотеку». 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. 
		Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
		Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
		Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
		Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
		Розділом VII цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 48 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
		Стаття 48 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.
		Положеннями статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною сьомою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». 
		Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».
		Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя. 
		Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.
		Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об`єкти нерухомості.
		Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.
		Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».
		Встановивши, що наведені в скарзі підстави визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови про опис та арешт майна боржника є такими, що не впливають на сутність правомірності проведення виконавчих дій по опису та арешту майна боржника, враховуючи те, що заявник  не заперечувався факт, що майно, яке підлягало опису та на яке було накладено арешт належить боржнику, а державний виконавець, в свою чергу, зобов`язаний вживати всіх заходів для виконання рішення суду про стягнення заборгованості у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», апеляційний суд дійшов вірного висновку, що державний виконавець під час винесення постанови про опис та арешт майна боржника реалізації майна боржника діяв у межах наданих йому повноважень, у спосіб та порядок, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
		Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
		 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:                                                                                                       В. С. Висоцька
		 
		        І. В. Литвиненко
		 
		        І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...