Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/401/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Орендні правовідносини; Оренда земельної ділянки.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2019. Зареєстровано: 24.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2019.
Дата набрання законної сили: 18.11.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18.11.2019 року          м.Дніпро         Справа №  904/401/18
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)                                            
		судді: Іванова О.Г., Березкіної О.В.
		при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача: Чуприна Є.А., довіреність № 471     від 29.05.2019 р.,     адвокат;
		від третьої особи: Чуприна Є.А., довіреність № 905     від 22.05.2019 р.,     адвокат;
		представник відповідача в судове зсідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений    належним чином
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської міської ради, м. Нікополь Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019р. (суддя Назаренко Н.Г., повний текст рішення виготовлено у повному обсязі і підписано 15.08.2019р.) у справі №904/401/18
		 
		за позовом Фізичної особи-підприємця Лях Олександра Володимировича, м. Нікополь, Дніпропетровська область 
		до Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область
		Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фізична особа-підприємець Хвастунов Ігор Васильович, м. Нікополь, Дніпропетровська область 
		про скасування пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 31.08.2016 № 34-11/VII 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
		 
		Фізична особа-підприємець Лях Олександр Володимирович (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області (далі - відповідач), у якій виклала вимогу про скасування пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 31.08.2016 № 34-11/VII "Про наданні фізичній особі-підприємцю Ляху Олександру Володимировичу (1/2), фізичній особі-підприємцю Хвастунову Ігорю Васильовичу (1/2) в оренду земельної ділянки на вул. Електрометалургів, 224 за фактичним розміщенням нежитлових будівель спеціалізованого непродовольчого магазину".
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний пункт рішення Нікопольської міської ради не відповідає положенням   Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки встановлений для позивача розмір ставки орендної плати відрізняється (є більшим) від розміру ставок за користування земельними ділянками з аналогічним цільовим (функціональним) призначенням, відведеними відповідачем іншим орендарям. Такий розмір становив для них 3% чинної нормативної грошової оцінки землі.
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2018 в задоволенні позову відмовлено. 
		Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2018 у справі № 904/401/18 залишено без змін.
		Постановою Верховного суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі № 904/401/18 скасовано.
		Справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд та передано на розгляд судді Назаренко Н.Г.
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019р. у справі №904/401/18 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Лях Олександра Володимировича до Нікопольської міської ради, Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фізична особа-підприємець Хвастунов Ігор Васильович про скасування пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 31.08.2016 № 34-11/VII - задоволено у повному обсязі. Скасовано пункт 3 рішення Нікопольської міської ради від  31.08.2016 № 34-11/VII "Про наданні фізичній особі-підприємцю Ляху Олександру Володимировичу (1/2), фізичній особі-підприємцю Хвастунову Ігорю Васильовичу (1/2) в оренду земельної ділянки на вул. Електрометалургів, 224 за фактичним розміщенням нежитлових будівель спеціалізованого непродовольчого магазину". Стягнуто з Нікопольської міської ради (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 3, код ЄДРПОУ 37338501) на користь Фізичної особи-підприємця Лях Олександра Володимировича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1      762,00 грн., про що видати наказ.
		Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019р. у справі №904/401/18 мотивовано тим, що під час розгляду справи відповідачем не надано суду належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів на підтвердження того, що прийняте ним рішення від 31.08.2016 № 34-11/VІІ в частині встановлення для позивача орендної плати у розмірі 4% від діючої нормативної грошової оцінки земель на земельну ділянку (1/2) на вул. Електрометалургів, 224 у м. Нікополі відповідає легітимній меті, а також балансу суспільного й приватного інтересу позивача. 
		Відповідачем не доведена об`єктивність та розумність підходу у визначенні позивачу ставки орендної плати за користування земельною ділянкою на рівні 4% від нормативної грошової оцінки.
		Різний підхід до вирішення цього питання, яке торкнулося безпосередньо позивача, за встановлених судом обставин свідчить про допущену по відношенню до позивача дискримінацію.
		Тому позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Не погодившись з вказаним рішенням, Нікопольська міська рада, м. Нікополь Дніпропетровської області подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019р. у справі №904/401/18, в якій, просить скасувати вказане рішення повністю та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
		 
		Узагальнення доводів апеляційної скарги:
		 
		Апелянт категорично не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним і необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню з підставі ст. 277 ГПК, оскільки судом в неповній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
		У апеляційній скарзі, відповідач стверджує, що судом проігноровано той факт, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
		Отже, умови встановлення ставок оренди, які визначені кодексом є вичерпними та іншими нормативно-правовими актами не визначені, відтак міська рада керується Податковим кодексом України, який має вищу юридичну силу, а тому суб`єкт господарювання, звертаючись до органу місцевого самоврядування для отримання земельної ділянки в оренду, має розуміти та враховувати вимоги ст. 288 Податкового кодексу України, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: може бути не більше 3 % їх нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.
		Скаржник наголошує, що висновки суду в частині того, що встановлення різних ставок оренди суперечать нормам конкуренційного законодавства, не підтверджується жодним нормативно-правовим актом, а в позовних вимогах позивач не просить визнати пункт 2 оскаржуваного рішення міської ради дискримінаційним тому задоволення позову з мотивів дискримінаційності не повинно мати місце.
		Апелянт, посилаючись на надані ним докази, стверджує, що  ним встановлювалися як менші ніж встановлені позивачу розміри орендних ставок на землю, так і більші.
		Таким чином, повністю нівелюються докази Позивача про те, що іншим суб`єктам господарювання встановлено ставку 3%, а у відношенню нього (на його думку) спостерігається дискримінаційний характер.
		Крім того, апелянт звертає увагу на те, що територіальне відділення Антимонопольного комітету стверджує, що суб`єкти господарювання, що діють на певному товарному ринку повинні знаходитись в рівних умовах, що не є твердженням про необхідність встановлення всім таким суб`єктам господарювання саме мінімального розміру орендної плати за землю.
		На думку скаржника встановлення наявності або відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції відноситься виключно до компетенції Антимонопольного комітету України, а не суду.
		 
		Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
		 
		У відзивах на апеляційну скаргу позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, вказують, що доводи апелянта стосовно застосування норм Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу в порівнянні з Законом України «Про засади про запобігання та протидії дискримінації» та Закону України «Про захист економічної конкуренції», взагалі не відносяться до обставин цієї справи і підставою звернення був не той факт, що Нікопольською міською радою був встановлений розмір орендної плати на землю, який виходить за встановлені Податковим кодексом України рамки. ФОП Лях О. В. звернувся до суду із позовом про скасування конкретного пункту рушення Нікопольської міської ради, який встановлює розмір орендної плати. Саме неоднаковість встановлених розмірів орендної плати для суб`єктів господарювання, які ведуть однакові види господарської діяльності, стала причиною для звернення до суду із цим позовом. На це звертав увагу Верховний суд України при винесенні постанови від 09.04.2019.
		Також, у відзивах сторони не погоджуються з твердженням апелянта, що жодний нормативний акт не підтверджує той факт, що дискримінаційні умови діяльності передбачають, що хоча умови господарювання можуть і не погіршуватися порівняно з тим, які учасник ринку мав до відповідної дії державного органу, однак, умови для розвитку стають гіршими ніж для учасників ринку.
		Спростовуючи це нормами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та п.п. 6, 7 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» де на їхню думку, законодавством прямо передбачено можливість погіршення становища суб`єкта господарювання у майбутньому внаслідок дій органів місцевого самоврядування чи обмеження його у порівнянні з конкурентами.
		Не погоджуються у свої відзивах позивач та третя особа з посиланнями апелянта на приклад конкурента - а саме ФОП Єпіфанцева Д. Ю., якому встановлено орендну плату у розмірі 4 % від нормативно-грошової оцінки землі. Відповідач зазначає, що земельні ділянки знаходяться недалеко один від одного, а договір на даний момент не розірвано. Однак суду першої інстанції були надані докази того, що ФОП Єпіфанцев не є конкурентом для ФОП Хвастунова І. В. та ФОП Лях О. В. А діяльність за адресою: вул. Кооперативна, 5 у м. Нікополь , вказана особа не проводить саме з тих підстав, що надана Нікопольською міською радою ставка оренди є зависокою. 
		Учасники процесу стверджують, що посилання апелянта на те що встановлення наявності або відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції виходить за межі компетенції суду є невірним, оскільки суд оскаржуваним рішенням не встановлював факту порушення вимог конкурентного законодавства. При розгляді справи позивачем не ставилося питання про визнання порушення чи дотримання міською радою вимог конкурентного законодавства під час визначення ставки орендної плати. В обґрунтування позовних вимог ФОП Лях О. В. посилався на Рішенням Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України № 3/01- 14/04-18 від 30.01.2018 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», а тому, ці факти вже було встановлено уповноваженим на це органом. Зазначене рішення Антимонопольного комітету не скасовано, тому суд не виходив за межі своїх повноважень, а лише прийняв до уваги та посилався на висновки, які зробила Адміністративна колегія Дніпропетровського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України.
		          
		Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
		 
		Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.09.2019 справу було передано колегії суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А. (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
		Суддями зазначеної колегії подані заяви про самовідвід у справі № 904/401/18.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 заяви суддів Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є. про самовідвід у справі задоволені. Справу №904/401/18 передано для визначення складу суду, в порядку встановленому ст. 32 ГПК України.
		На підставі розпорядження керівника апарату суду №1953/19 від 08.10.2019 проведено повторний автоматизований розподіл справи.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08.10.2019 визначено колегію судді у складі: головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач), суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2019 апеляційну скаргу Нікопольської міської ради, м. Нікополь Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019р. у справі №904/401/18  прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів і призначенню до розгляду в судовому засіданні на 18.11.2019р. на 12:00.
		Представник відповідача у судове засідання не явився, про дату час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4900076529332. Беручи до уваги, що неявка представника відповідача не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні, справа переглядалася без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
		18.11.2019р. представником відповідача подано заяву про розгляд справи №904/401/18 за його відсутності, апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.
		18.11.2019р. в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
		 
		Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
		 
		31.08.2016 Нікопольською міською радою на підставі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 12, 79-1, 93, 122, 123, 124, 125, 126, 134 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України "Про землеустрій" було прийнято рішення № 34-11/УІІ "Про надання фізичній особі-підприємцю Ляху Олександру Володимировичу (1/2), фізичній особі-підприємцю Хвастунову Ігорю Васильовичу (1/2) в оренду земельної ділянки на вул. Електрометалургів, 224 за фактичним розміщенням нежитлових будівель спеціалізованого непродовольчого магазину".
		Не погоджуючись зі ставкою орендної плати, позивач 20.01.2017 звернувся до відповідача з письмовим клопотанням про перегляд орендної ставки з 4% на 3% (внести відповідні зміни до рішення від 31.08.2016 № 34-11/УІІ). В обґрунтування цього клопотання позивач зазначав, що земельна ділянка знаходиться у віддаленому районі міста, де купівельна спроможність населення мізерна і з ростом податків і витрат на заробітну плату унеможливлюється ведення прибуткової підприємницької діяльності.
		Проект рішення "Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 31.08.2016 № 34-11/УІІ в частині зміни відсотку орендної плати з 4% на 3% громадянам Хвастунову І.В. та Лях О.В. " не було прийнято на 19 (позачерговій) сесії Нікопольської міської ради VІІ скликання, яка відбулася 27 квітня 2017 року.
		30.01.2018 Адміністративна колегія Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 3/01-14/04-18, яким визнала дії Нікопольської міської ради щодо прийняття рішень міської ради (зазначених у графі 6 таблиці 1 (у т. ч. оскаржуване рішення від 31.08.2016 № 34-11/VІІ)) про надання в оренду земельних ділянок, на підставі яких укладаються договори з орендарями, та прийняті Рішення Міської ради 2016 - 2017 років із застосуванням різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками однакового цільового (функціонального) призначення, такими, що можуть ущемлювати права землекористувачів і бути спрямованими на зниження конкурентоспроможності підприємств-конкурентів, настання негативних наслідків для їхніх ринкових позицій, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеним абзацом 8 частини 2 статті 15 цього Закону, у виді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, внаслідок яких окремим суб`єктам господарювання створюються дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.
		 
		Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
		Відповідно до абзацу 4 пункту 3.12. Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму ВГСУ " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" , під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Фізичної особи-підприємця Ляха О.В., про визнання недійсним пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 31.08.2016 № 34-11/VІI «Про надання фізичній особі підприємцю Ляху Олександру Володимировичу (1/2) та фізичній особі-підприємцю Хвастунову Олександру Васильовичу (1/2) в оренду земельної ділянки на вул. Електрометалургів 224 за фактичним розміщенням нежитлових будівель спеціалізованого непродовольчого магазину», яким встановлено на земельну ділянку на вул. Електрометалургів 224 орендну плату у розмірі 4 % від діючої нормативної грошової оцінки земель.
		Позовні вимоги ґрунтуються на твердження позивача , відносно того, що Нікопольська міська рада у відповідності до статті 10, частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 12,93,124 Земельного кодексу України, частини 2 статті 4 Закону України «Про оренду землі» є єдиним суб`єктом владних повноважень на території міста Нікополя, який наділених правом розпоряджатися землями територіальної громади, в тому числі передавати земельні ділянки в оренду на договірних засадах на платній основі.
		Розмір орендних платежів має бути однаковим для всіх суб`єктів земельних відносин на території міста Нікополь. Посилаючись на приклади надання земельних ділянок з меншими розмірами орендної плати, позивач зазначає, що Нікопольська міська рада в порушення принципів анти конкурентного законодавства, суб`єктивно встановлює різні розміри ставок орендної плати при однаковому цільовому призначені землі.
		Як неодноразово наголошував у своїх постановах Верховний Суд спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.                         
		Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Обраний позивачем спосіб захисту у формі його матеріально - правової     вимоги про визнання недійсним пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 № 32-60/VI , яким встановлено на земельну ділянку на вул. Електрометалургів 224 орендну плату у розмірі 4 % від діючої нормативної грошової оцінки земель, відповідає частині другій статті 20 Господарського кодексу України, згідно з якою кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.
		Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного:
		Повноваження органів місцевого самоврядування та виконавчих органів рад визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон).                     
		За частиною першою статті 10 Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Відповідно до статті 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради.                                 
		Статтею 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ЗК) визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		    Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди), шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Частиною першою статті 122 Земельного Кодексу України встановлено, що саме до повноважень сільських, селищних, міських рад відноситься передача земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону передбачено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
		За таких обставин Нікопольська міська рада є саме тим органом місцевого самоврядування, який повноважний представляти відповідну територіальну громаду в питаннях передачі в оренду земель комунальної власності для всіх потреб.
		За частинами першою, другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
		Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
		Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб`єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції є антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії.
		За змістом підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, не може бути меншою за розмір земельного податку - 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
		Як вбачається з преамбули Рішення Нікопольської міської ради VIІ скликання від 31.08.2016 № 34-11/VIІ : «Розглянувши заяву фізичній особі - підприємцю Ляху Олександру Володимировичу, фізичній особі - підприємцю Хвастунову Ігорю Васильовичу та технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за фактичним розміщенням нежитлових будівель спеціалізованого непродовольчого магазину в м.Нікополь на вул. Електрометалургів 224,  враховуючи Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.11.2015р. №47299178, номер запису про право власності: 11976439, Витяг про державну реєстрацію прав від 01.10.2011 № 31518724, реєстраційний № 157998014, керуючись ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 12, 79-1, 93, 123, 124, 125, 126, 134 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України „ Про землеустрій", Нікопольська міська рада ВИРІШИЛА:» (т.1 а.с. 15).
		Таким чином, приймаючи рішення про встановлення орендної плати у розмірі 4 відсотків від діючої нормативної грошової оцінки земель, Нікопольською міською радою враховувалися:
		- технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за фактичним розміщенням нежитлових будівель спеціалізованого непродовольчого магазину в м.Нікополь на вул. Електрометалургів 224;
		-  Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.11.2015р. №47299178, номер запису про право власності: 11976439;
		-  Витяг про державну реєстрацію прав від 01.10.2011 № 31518724, реєстраційний № 157998014.
		Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		З урахуванням предмету та підстав заявленого позову, предметом доказування в даному господарському спорі є обставини, які підтверджують факт застосування різних умов, (розмірів орендної плати менших ніж 4    відсотки від нормативної грошової оцінки) при надані відповідачем в оренду земельних ділянок іншим суб`єктам господарювання для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (коді цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ-03.07).
		Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		На підтвердження заявлених позовних вимог щодо передачі в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі земельних ділянок, позивачем подано в тому числі наступні рішення Нікопольської міської ради:
		Згідно рішення Нікопольської міської ради VIІ скликання від 22.12.2017р. №22-29/VIІ, розглянувши заяву фізичної особи - підприємця Жиденка Володимира Петровича про поновлення договору оренди землі на новий строк вирішила встановити заявнику на земельну ділянку за фактичним розміщенням павільону торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ-03.07) на вул. Електрометалургів 32 у м.Нікополі  орендну плату в розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель (т.1 а.с. 31).
		Згідно рішення Нікопольської міської ради VIІ скликання від 30.03.2017р. №51-18/VIІ, розглянувши заяву Приватного підприємства «Сієста» про поновлення договору оренди землі на новий строк вирішила встановити заявнику на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ-03.07) на вул. Електрометалургів, 41 у м. Нікополі  орендну плату в розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель (т.1 а.с. 32).
		Згідно рішення Нікопольської міської ради VIІ скликання від 30.03.2017р. №49-18/VIІ, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «ДЕКК» про поновлення договору оренди землі на новий строк вирішила встановити заявнику на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ-03.07) на вул. Малиновського, 1 у м.Нікополі  орендну плату в розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель (т.1 а.с. 33).
		Згідно рішення Нікопольської міської ради VIІ скликання від 23.02.2017р. №14-17/VIІ, розглянувши заяву фізичної особи - підприємця Погосяна Ашота Георгійовича про надання земельної ділянки в оренду вирішила встановити заявнику на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ-03.07) на вул. Шульгіна, 9 у м.Нікополі  орендну плату в розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель (т.1 а.с. 34).
		Згідно рішення Нікопольської міської ради VIІ скликання від 27.01.2017р. №41-16/VIІ, розглянувши заяву фізичної особи - підприємця Самойленко Тетяни Сергіївни про надання земельної ділянки в оренду вирішила встановити заявнику на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ-03.07) на вул. Першотравнева, 4-в у м.Нікополі  орендну плату в розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель (т.1 а.с. 35).
		Згідно рішення Нікопольської міської ради VIІ скликання від 27.01.2017р. №33-16/VIІ, розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськ-Авто» про надання земельної ділянки в оренду вирішила встановити заявнику на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ-03.07) на вул. Некрасова, 11-а у м.Нікополі  орендну плату в розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель (т.1 а.с. 36).
		Згідно рішення Нікопольської міської ради VIІ скликання від 27.01.2017р. №32-16/VIІ, розглянувши заяву громадянина ОСОБА_3 про надання земельної ділянки в оренду вирішила встановити заявнику на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ-03.07) на вул. Каштанова, 4/1 у м.Нікополі  орендну плату в розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель (т.1 а.с. 37).
		Згідно рішення Нікопольської міської ради VIІ скликання від 27.01.2017р. №31-16/VIІ, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Склобаза» про надання земельної ділянки в оренду вирішила встановити заявнику на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ-03.07) на вул. Хлястикова, 61 у м.Нікополі  орендну плату в розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель (т.1 а.с. 38).
		Згідно рішення Нікопольської міської ради VIІ скликання від 31.08.2016р. №32-11/VIІ, розглянувши заяву фізичної особи - підприємця громадянина Німеччини Райва Крістоф Гайнріх Карл-Марія про поновлення договору оренди землі на новий строк вирішила встановити заявнику на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ-03.07) на вул. Запорізька, 2/1 у м. Нікополі  орендну плату в розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель (т.1 а.с. 39).
		Згідно рішення Нікопольської міської ради VIІ скликання від 30.03.2017р. №49-18/VIІ, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «ДЕКК» про поновлення договору оренди землі на новий строк вирішила встановити заявнику на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ-03.07) на вул. Малиновського, 1 у м.Нікополі  орендну плату в розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель (т.1 а.с. 91). 
		Згідно рішення Нікопольської міської ради VIІ скликання від 22.12.2017р. №22-29/VIІ, розглянувши заяву фізичної особи - підприємця Жиденка Володимира Петровича про поновлення договору оренди землі на новий строк вирішила встановити заявнику на земельну ділянку за фактичним розміщенням павільону торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ-03.07) на вул. Електрометалургів 32 у м.Нікополі  орендну плату в розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель (т.1 а.с. 92).
		Згідно рішення Нікопольської міської ради VIІ скликання від 30.03.2017р. №51-18/VIІ, розглянувши заяву Приватного підприємства «Сієста» про поновлення договору оренди землі на новий строк вирішила встановити заявнику на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ-03.07) на вул. Електрометалургів, 41 у м. Нікополі  орендну плату в розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель (т.1 а.с. 93).
		Відповідно до мотивувальної частини рішенням адміністративної колегії     Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено, що листом від 15.09.2017р. № 5232 Міська рада надала вичерпний перелік орендарів із зазначенням мети оренди (Таблиця 1). Проаналізувавши отриману інформацію щодо діючих договорів оренди земельних ділянок по місту Нікополь, які укладені на підставі рішень Міської ради (зазначених в графі шостій Таблиці 1), як видно в таблиці, орендна плата за користування земельною ділянкою з цільовим призначенням 03.07 (Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) складає:
		- Для будівель магазину 3%; 5%;10%;12% від нормативної грошової оцінки землі;     
		- Для павільйону торгівлі 3%; 5%;10%;12% від нормативної грошової оцінки землі (т.1 а.с. 157-170).     
		Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним, що протягом 2016-2017 років Нікопольською міською радою приймалися рішення, якими встановлювалися різні відсоткові ставки орендної плати за земельні ділянки з цільовим призначенням 03.07 (Для будівництва та будівель торгівлі) з однаковою метою оренди.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови     обороту товарів на ринку.
		Виходячи з наведених законодавчих норм, виконання органами влади зобов`язання щодо сприяння розвитку конкуренції та не вчинення будь-яких дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію, здійснюється шляхом створення, відповідно до вимог чинного законодавства, умов за яких здобуття суб`єктами господарювання переваг над іншими суб`єктами господарювання повинно відбуватися завдяки саме власним досягненням, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між     кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати     умови обороту товарів на ринку, чим забезпечується змагальність між суб`єктами господарювання, що є головною ознакою конкуренції. В свою чергу, недотримання зазначених принципів може призвести до обмеження конкуренції та, відповідно, до не здійснення органами влади заходів, які сприяють розвитку конкуренції, здійснення яких є одним із заходів, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму.
		Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов, тощо),     надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування (колегіального органу чи посадової особи),які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції є антиконкурентними діями органів влади.
		Норми абзацу восьмого статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачають, що антиконкурентними діями органів влади, зокрема, визнаються дії, внаслідок яких окремим суб`єктам господарювання створюються дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.
		Згідно частини третьої статті 15 Закону України «Про захист економічної вчинення антиконкурентних дій органів влади забороняється і тягне відповідальність згідно з законом.
		Відповідно до пункту третього статті 50 зазначеного Закону анти конкурентні дії влади є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
		За умови встановлення нормативної грошової оцінки для земельних ділянок, наданих в оренду вищезазначеним суб`єктам господарювання в однаковому розмірі, сума сплаченої орендної плати за земельну ділянку мала бути     однаковою, відповідно до розмірів отримана них в оренду земельних ділянок.
		    Матеріали справи свідчать, що встановлення для позивача розміру орендної плати в розмірі вищому ніж іншим суб`єктам господарювання призвела до створення йому нерівних умов у конкуренції порівняно з ними, оскільки такі дії сприяють збільшенню витрат, пов`язаних зі сплатою оренди за земельну ділянку, а відтак дорожчанню продукції,     зменшенню рівня прибутковості тощо.
		Відповідачем не надано доказів прийняття ним загальних правил у вигляді нормативно-правового акту щодо порядку визначення розміру орендної плати в межах, визначених Податковим кодексом України, за користування землею у м. Нікополі.
		Відсутність будь-яких правил, положення чи методики визначення ставок орендної плати чи то хоча б матеріалів опрацювання заяви позивача компетентними постійними комісіями міської ради, яких відповідач на пропозицію суду так і не надав, у спірному питанні поставили позивача у залежність не від верховенства права, а від суб`єктивних чинників, пов`язаних з особою відповідача, волі посадових осіб міської ради, яка з огляду на викладене не може бути абсолютною.
		Зміст преамбул рішень відповідача свідчить, що при визначені розмірів орендної плати, Нікопольською міською радою враховувалися дані технічної документації та витяги. Відповідачем не надано доказів, як саме ця документація дозволяла йому встановлювати різні розміри орендної плати.
		Таким чином, відсутність єдиних ставок орендної плати (або їх фіксованого виразу,     відповідно до виду функціонального призначення земель) дало можливість Міській раді суб`єктивно визначати розмір ставки орендної плати для кожного з вищезазначених суб`єктівів господарювання окремо. Такі дії суперечать нормам конкуренційного законодавства, так як створюють суб`єктам господарювання нерівні умови діяльності порівняно з конкурентами, які діють на одному товарному ринку.
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що фізичній особі - підприємцю Ляху Олександру Володимировичу, якому було встановлено розмір орендної ставки за користування земельною ділянкою в розмірі у розмірі 4 % від діючої нормативної грошової оцінки земель, створювались гірші  у порівнянні з іншими суб`єктами господарювання, які діяли на ринку надання послуг торгівлі в місті Нікополь та яким було встановлено розмір орендної ставки у розмірі 3 % від діючої нормативної грошової оцінки земель умови ведення господарської діяльності
		Наявність рішень міської ради, якими іншим суб`єктам господарювання були встановлені розміри орендної ставки у розмірі більшому ніж 4 % від діючої нормативної грошової оцінки земель за відсутності належного обґрунтування не спростовують доводів позивача щодо створення йому нерівних умов  діяльності порівняно з конкурентами, які діють на одному товарному ринку, а навпаки підтверджують наявність суб`єктивного чинника в діях відповідача, який призводить до того, що одним суб`єктам господарювання встановлюються більш сприятливі умови ведення господарської діяльності порівняно з іншими без будь-якого на то обґрунтування. Відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються як необґрунтовані.
		Доводи апеляційної скарги щодо встановлення фізичній особі-підприємцю Єпіфанцеву Д.Ю. аналогічного розміру орендної плати, підтверджують висновки суду апеляційної інстанції про наявність суб`єктивного, нічим не обґрунтованого підходу у визначені розмірів орендної плати і відхиляються з вищенаведених підстав як необґрунтовані. 
		Доводи апеляційної скарги, в частині того, що наведені суб`єкти господарювання, які отримали земельні ділянки для розміщення чи будівництва об`єктів торгівлі не є конкурентами для позивача відхиляються з огляду на те, що зі змісту рішень Нікопольської міської ради, якими даним суб`єктам господарювання затверджувалися менші порівняно з позивачем розміри орендної плати не містять даних, які б підтверджували дані твердження відповідача.
		Отже, Міською радою для окремих суб`єктів господарювання надані кращі, порівняно з позивачем, можливості для господарювання.
		Відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції суб`єкти господарювання, що діють на певному товарному ринку повинні знаходитись в рівних
		Допускаючи занадто широке й довільне розуміння (тлумачення) дискреції у питанні визначення ставки орендної плати під час прийняття оскаржуваного рішення, Нікопольська міська рада не врахувала допустимих законних меж своїх повноважень та об`єктивних й розумних критеріїв для убезпечення позивача від свавілля, несправедливості, непрогнозованості свого рішення.
		Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У пунктах 127, 128 рішення Європейського суду з прав людини від 14.06.2007 у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» Суд нагадав, що "закон" має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість в розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії (див., наприклад, Rekvenyi v. Hungary [GC], no. 25390/94, paragraphs 34, ECHR 1999-III; and Ukrainian Media Group v. Ukraine, no. 72713/01, paragraph 48, 29 March 2005). Ступінь передбачуваності в значній мірі залежить від змісту акту, який розглядається, сфери, яку він має охопити, та кількості та статусу тих, кому його адресовано (див., Groppera Radio AG and Others v. Switzerlend, judgment of 28 March 1990, A no. 173, p. 26 paragraph 68).
		До того ж, в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання (див., серед інших рішень, Amann v. Switzerland [GC], no. 27798/95, ECHR 2000-II, paragraphs 55 and 56; Rotari v. Romania [GC], no 28341/95, ECHR 2000-V, paragraphs 55-63).                             Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (див. mutatis mutandis пункт 48 рішення ЄСПЛ від 7 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України»).
		За змістом статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».
		Основна мета статті 1 Першого Протоколу - це захист особи від свавільного втручання з боку держави в її право на мирне володіння своїм майном. Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в Конвенції.
		Дотримання цього загального обов`язку може включати виконання позитивних зобов`язань, що випливають з необхідності забезпечення ефективного здійснення прав, гарантованих Конвенцією. У контексті статті 1 Першого Протоколу ці позитивні зобов`язання можуть вимагати від держави вжити заходів, необхідних для захисту права власності (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Broniowski проти Польщі", §143; у справі "Совтрансавто-Холдинг проти України" (Sovtransavto Holding v. Ukraine), №48553/99, § 96, ECHR 2002).
		Аналіз статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дозволяє визначити критерії втручання у право на мирне володіння майном: держава гарантує кожному право на мирне володіння своїм майном, а будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним; втручання у право власності на мирне володіння майном повинно обґрунтовуватися суспільним інтересом (тобто, переслідувати легітимну мету); держава має право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів"; при втручанні у право на мирне володіння майном держава має забезпечувати справедливий баланс між необхідністю забезпечення безпеки та необхідністю захисту основоположних прав заявника.
		Приймаючи до уваги непорушне право власності, у процесі розгляду численних справ, пов`язаних із застосуванням статті 14 Конвенції, Європейський суд з прав людини систематизував елементи, що утворюють дискримінацію, а саме:
		1) мають бути встановлені факти, що свідчать про різне ставлення;
		2) ця відмінність у ставленні не виправдана легітимною метою (суспільним інтересом), тобто відсутнє об`єктивне й розумне обґрунтування мети і результатів відповідного заходу;
		3) відсутня розумна співмірність між засобами, що використовуються, і метою, що досягається (баланс інтересів).
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що відповідачем не надано суду належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів на підтвердження того, що прийняте ним рішення від 27.03.2015 №32-60/VІ в частині встановлення для позивача     орендної плати у розмірі 12% від діючої нормативної грошової оцінки земель на земельну ділянку на вул. Шевченка, 81а у м. Нікополі відповідає легітимній меті, а також балансу суспільного й приватного інтересу позивача.
		Посилання скаржника на те, що можливість встановлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції відноситься виключно до компетенції Антимонопольного комітету, а не суду відхиляються з огляду на правову позицію, викладену в пункті 6.15 постанові Верховного Суду від 31.10.2019р., у справі № 904/499/19, ухваленій за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, прийняте у подібних правовідносинах, відповідно до якої, зазначивши про те, що встановлення наявності або відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції відноситься саме до компетенції Антимонопольного комітету України, а не суду, суди фактично самоусунулися від встановлення дійсних обставин справи, які є підставою позову у даній справі.
		Відповідачем не доведена об`єктивність та розумність підходу у визначенні позивачу ставки орендної плати за користування земельною ділянкою на рівні 4% від нормативної грошової оцінки.
		З урахуванням положень частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, доводи апеляційної скарги щодо відсутності в рішенні АМК від 30.10.2018р. № 3/01-14/04-18 приписів та зобов`язань вчинити певні дії, визнання дискримінаційними та/або скасування того чи іншого конкретно визначеного рішення відхиляються як необґрунтовані.
		Відповідно, колегія суддів доходить висновку про     обґрунтованість заявлених позовних вимог.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019 у справі №904/401/18 законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу Нікопольської міської ради залишає без задоволення.
		Згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції діяв у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України та вірно оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу залишає без задоволення.
		 
		 
		 
		Розподіл судових витрат: 
		 
		У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.  
		 
		Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, - 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Нікопольської міської ради, м. Нікополь Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019р.  у справі №904/401/18 - залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019 у справі №904/1490/18 - без змін. 
		Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки визначені ст. 288 ГПК.
		 
		Повний текст постанови складено 22.11.2019 року.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                            М.О. Дармін 
		 
		Суддя                                                                                                   О.Г. Іванов
		 
		          Суддя                                                                                                     О.В. Березкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...