Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/5369/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2019.
Дата набрання законної сили: 20.11.2019
Номер судового провадження: 61-37484ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		20 листопада 2019 року
		м. Київ
		справа № 465/5369/16-ц
		провадження № 61-37484св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,  Курило В. П.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Львівської області,
		розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2017 року у складі судді             Мартинишин М. О. та постанову Апеляційного суду Львівської області від            26 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Крайник Н. П.,   Ніткевича А. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області про визнання незаконним рішення.
		На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26 травня 2016 року Дисциплінарна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області ухвалила рішення № 5 про порушення дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 .
		Підставою для порушення дисциплінарної справи відповідач вважає порушення адвокатом пункту 2 статті 7 Правил адвокатської етики. 
		Позивач вважає це рішення незаконним.
		 
		З урахуванням викладених обставин просив суд визнати незаконним рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 26 травня 2016 року № 5 про порушення дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 .
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2017 року провадження у справі закрито. 
		Роз`яснено позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що cпipу справі є                       публічно-правовим, оскільки стосується, зокрема,  оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Не погодившись із цим рішенням,  ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2017 року залишено без мін.
		Апеляційний суд погодився з висновками судупершої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		22 червня 2018 року на адресуКасаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.
		 
		Доводи інших учасників справи
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано цивільну справу.
		 
		01 жовтня 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 є особою, яка здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1, виданого 16 липня 2008 року Львівською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.
		26 травня 2016 року Дисциплінарна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області ухвалила рішення № 5 про порушення дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 .
		Підставою для порушення дисциплінарної справи відповідач вважає порушення адвокатом пункту 2 статті 7 Правил адвокатської етики. 
		ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області про визнання незаконним вказаного рішення.
		 
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року провадження у справі за адміністративним позовом    ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області про визнання незаконним вказаного рішення було закрите відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 КАС України, оскільки компетенція адміністративних судів, встановлена частиною першою статті 17 КАС України, на цей спір не поширюється.
		 
		Вказана ухвала в апеляційному порядку не оскаржена, набрала законної сили 25 серпня 2016 року.
		У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Франківського районного суду м. Львова у порядку цивільного судочинства з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області про визнання незаконним рішення.
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		На час звернення до суду та розгляду справи процесуальне законодавство містило критерії розмежування справ за предметною та суб`єктною підсудністю.
		За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Частиною першою статті 19 ЦПК України (в редакції від 03 жовтня 2017 року) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.
		Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
		Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		КАС України (в редакції від 03 жовтня 2017 року) у пункті 2 частини першої статті 4 надав визначення публічно-правовому спору, за яким це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		Одним із учасників адміністративного спору завжди є суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України в редакції від 03 жовтня 2017 року). Аналогічне визначення містилося й у пункті 7 статті 3 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.
		КАС України у статті 17 передбачав, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
		У частині першій статті 19 КАС України (в редакції від 03 жовтня 2017 року) розширено перелік спорів, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
		 
		У справі, яка переглядається,  ОСОБА_1 , як особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1, виданого 16 липня 2008 року Львівською обласною  кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, звернувся до суду із позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області з вимогами про визнання незаконним рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 26 травня 2016 року № 5 про порушення дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 .
		Стаття 59 Конституції України передбачає, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
		Згідно із Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 131-2, за якою для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
		Таким чином, діяльність адвокатури, реалізація нею функцій із захисту прав невизначеного кола осіб свідчать про суспільний інтерес, а отже, і публічно-правовий характер правовідносин.
		Указаний висновок підтверджується законодавчим урегулюванням порядку набуття статусу адвоката, гарантіями незалежності його діяльності та особливим порядком притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		У частинах першій та другій статті 2 Закону № 5076-VI закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
		З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
		Однією з гарантій здійснення незалежної адвокатської діяльності є те, що дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку (пункт 17 частини першої статті 23 Закону № 5076-VI).
		У статті 33 Закону № 5076-VI передбачено загальні умови дисциплінарної відповідальності адвоката та надано визначення дисциплінарного провадження. Адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
		Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в ЄРАУ.
		Згідно із частиною першою статті 37 Закону № 5076-VI дисциплінарне провадження складається з таких стадій:
		1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката;
		2) порушення дисциплінарної справи;
		3) розгляд дисциплінарної справи;
		4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.
		Частиною третьою статті 39 Закону № 5076-VI передбачено, що рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.
		Аналогічна вимога міститься й у статті 42 Закону № 5076-VI.
		За частиною першою статті 50 Закону № 5076-VI з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів утворюється кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури.
		У частині п`ятій цієї статті перераховано повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, до яких належать:
		1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів;
		2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту;
		3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;
		4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів;
		5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.
		З аналізу мети створення та кола повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури можна зробити висновок, що вона наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, крайньою формою якої є припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
		Крім того, суспільний інтерес, а тому і публічно-правовий характер правовідносин випливають з повноти реалізації функцій адвокатури із захисту прав невизначеного кола осіб. 
		З огляду на викладене спір у справі за позовом адвоката до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії є публічно-правовим.
		Саме така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 607/3128/16-ц (провадження 14-346цс18).
		У даному випадку оскаржується рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від           26 травня 2016 року № 5 про порушення дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 . Тобто відповідач, яким є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Львівської області, наділений владними управлінськими функціями відносно позивача, тому спір має публічно-правовий характер і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
		Аналогічну правову позицію висловлено й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 березня 2018 року (справа № 14-44цс18), а також від 29 серпня 2018 року (справа № 11-617апп18).
		За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що заявлений у цій справі спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. 
		При цьому колегія суддів зауважує, що з огляду на приписи пункту 2 частини шостої статті 403 ЦПК України відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Посилання позивача у касаційній скарзі на наявність ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року не є обґрунтованим з наступних підстав.
		 
		Встановлено, що ОСОБА_1 вже звертався до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області про визнання незаконним рішення від 26 травня 2016 року № 5.
		 
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року провадження у справі за адміністративним позовом    ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області про визнання незаконним вказаного рішення було закрите відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 КАС України, оскільки компетенція адміністративних судів, встановлена частиною першою статті 17 КАС України, на цей спір не поширюється.
		 
		В апеляційному порядку вказана ухвала ОСОБА_1 не оскаржена.
		 
		Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		 
		Відтак, постановлення Львівським окружним адміністративним судом 04 серпня 2016 року ухвали про закриття провадження у справі, обґрунтованої тим, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, не поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, оскільки  ОСОБА_1 не позбавлений права оскаржити вказану ухвалу в апеляційному порядку.  
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                             М. Є. Червинська
		Судді:                                                                                        А. Ю. Зайцев 
		                                                                                                    Є. В. Коротенко 
		                                                                                                    В. М. Коротун
		В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...