Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/3336/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2019.
Дата набрання законної сили: 20.11.2019
Номер судового провадження: 61-29794ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		20 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 359/3336/17
		 
		провадження № 61-29794св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
		 
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванків»,
		відповідачі:  ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Макрогор»,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Макрогор» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області, у складі судді - Вознюка С. М., від 10 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: 
		Фінагєєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А., від 24 жовтня 2017 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванків» (далі - ТОВ «Агрофірма «Іванків» ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванків» (далі - ТОВ «Агрофірма «Макрогор») про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21 грудня 2010 року між ТОВ «Агрофірма «Іванків» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 3220884000:04:001:0357 (далі - договір від 21 грудня 2010 року). Термін дії договору з 24 липня 2012 року до 24 липня 2017 року. Позивач здійснює обробіток та використовує вказану земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, умови договору виконуються належно. 
		ОСОБА_1 не звертався з вимогою про припинення договору від 21 грудня 2010 року внаслідок невиконання умов договору позивачем. Додаткова угода про розірвання договору оренди землі від 21 грудня 2010 року між сторонами договору не укладалася, жодна із сторін не ініціювала його розірвання. 
		У січні 2017 року ТОВ «Агрофірма «Іванків» стало відомо про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку, що перебуває в його користуванні, за ТОВ «Агрофірма «Макрогор». Підставою виникнення зазначеного речового права є договір оренди б/н від 30 серпня 2016 року 
		(далі - договір від 30 серпня 2016 року), укладений між ОСОБА_1 та 
		ТОВ «Агрофірма «Макрогор». Строк дії речового права оренди 
		ТОВ «Агрофірма «Макрогор» на 7 років. 
		Позивач вважав, що договором від 30 серпня 2016 року, укладеним між 
		ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Макрогор», порушено його право на орендовану земельну ділянку. 
		Зазначаючи, що не є стороною договору від 30 серпня 2016 року, позивач стверджував, що як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання договору, який порушує його права. 
		Державним реєстратором не встановлено наявність суперечностей між заявленими правом оренди та вже зареєстрованим правом оренди у 
		ТОВ «Агрофірма «Іванків» на земельну ділянку, не перевірено наявність факту виконання умов договору від 21 грудня 2010 року, закінчення терміну, з якими Закон України «Про оренду землі» або зазначений правочин пов`язує можливість припинення права оренди, що підлягає державній реєстрації.
		Посилаючи на вказані обставини, позивач просив суд:
		-           визнати недійсним договір оренди б/н від 30 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Макрогор» на земельну ділянку кадастровий номер 3220884000:04:001:0357; 
		-          скасувати рішення про державну реєстрацію, індексний номер 31280205 від 07 вересня 2016 року, яким зареєстровано право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 3220884000:04:001:0357 за ТОВ «Агрофірма «Макрогор».
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2017 року позов ТОВ «Агрофірма «Іванків» задоволено, визнано недійсним договір від 30 серпня 2016 року, укладений між  ОСОБА_1 та 
		ТОВ «Агрофірма «Макрогор», оренди земельної ділянки площею 1,8446 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0357 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		Скасовано рішення про державну реєстрацію - індексний номер №31280205, вчинене 07 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В., згідно якого зареєстровано право оренди на земельну ділянку 1,8446 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0357 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за ТОВ «Агрофірма «Макрогор». 
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Висновки суду першої інстанції обґрунтовані тим, що на час укладення оспорюваного договору від 30 серпня 2016 року, договір від 21 грудня 
		2010 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Іванків», не був визнаний недійсним, розірваним чи припиненим.
		При цьому суд першої інстанції виходив з того, що строк дії укладеного між  ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Іванків» договору від 21 грудня 2010 року почався з моменту його державної реєстрації, тобто з 24 липня 2012 року, а не з дати його укладення 21 грудня 2010 року, оскільки при укладенні договору сторони досягли згоди щодо початку строку його дії саме з моменту державної реєстрації.
		Державний реєстратор під час державної реєстрації договору від 30 серпня 2016 року, всупереч вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не перевірив чи були зареєстровані права на земельну ділянку за договором оренди за іншими особами.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Макрогор» відхилено.
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2017 року залишено без змін.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди та скасування його державної реєстрації, рішення суду є законним та обґрунтованим, ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах, а тому підстави для його скасування відсутні.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник 
		ТОВ «Агрофірма «Макрогор» - Проневич І. С., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року, ухвалити нове рішення по справі, яким в задоволенні позову ТОВ «Агрофірма «Іванків» відмовити в повному обсязі.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи 
		№ 359/3336/17 з місцевого суду.
		Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду. 12 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 359/3336/17 передано судді-доповідачеві.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга ТОВ «Агрофірма «Макрогор» мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій допустили порушення статей 10, 57, 60, 215, 360-7 ЦПК України 2004 року, невірно застосували положення статей 18, 20, 31 Закону України «Про оренду землі», статей 210, 640, 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		Представник ТОВ «Агрофірма «Макрогор» стверджував, що на момент укладення 30 серпня 2016 року оспорюваного правочину скінчився строк дії договору від 21 грудня 2010 року, передбачений пунктом 6 його умов, в силу чого, відповідно до пункту 25 договору від 21 грудня 2010 року, пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі» попередній договір припинив свою дію.
		Сторони не передбачили будь-якого відкладального моменту початку перебігу строку оренди та не пов`язували його із проведенням державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.
		Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу
		У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ТОВ «Агрофірма «Іванків» на касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Макрогор», в якому представник позивача Дударенко А. М., посилаючись на правильне застосування судами норм права, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін. 
		Наголошував на тому, що суди з дотриманням норм процесуального права, дослідили і врахували виправлення, внесені до пункту 6 договору від 21 грудня 2010 року щодо строку його дії. Дійсність відповідних виправлень відповідачем не заперечувалось. 
		Іншими учасниками справи відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 1,8446 га, яка знаходиться на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220884000:04:001:0357.
		21 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Іванків» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передав 
		ТОВ «Агрофірма «Іванків» у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220884000:04:001:0357.
		Згідно пункту 31 прикінцевих положень договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. 
		Державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ТОВ «Агрофірма «Іванків» та ОСОБА_1 проведено 24 липня 2012 року.
		30 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Макрогор» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 передав ТОВ «Агрофірма «Макрогор» у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220884000:04:001:0357. Договір укладено строком на 7 років.
		Згідно акту прийому-передачі об`єкта оренди від 30 серпня 2016 року 
		ОСОБА_1 передав ТОВ «Агрофірма "Макрогор» земельну ділянку кадастровий номер 3220884000:04:001:0357.
		Судами встановлено, що в період з 2013 року по 2015 рік ТОВ «Агрофірма «Іванків» сплачувало ОСОБА_1 орендну плату згідно договору 
		від 21 грудня 2010 року, товариством до бюджету нараховувався та сплачувався податок за орендовану землю, зокрема і за земельну ділянку з кадастровим номером 3220884000:04:001:0357, розміром 1,8446 га.
		Згідно витягу з кримінального провадження № 12016110100001022 
		від 21 травня 2016 року, здійснюється досудове розслідування за 
		статтею 197-1 КК України з приводу того, що 18 травня 2016 року на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, на с/г полі під назвою «Бутівщина», яке перебуває у орендному користуванні 
		ТОВ «Агрофірма «Іванків», невідомі особи здійснили незаконний обробіток землі, шляхом оранки та культивації, на площі близько 27 га, тим самим самовільно її зайняли.
		16 червня 2017 року ТОВ «Агрофірма «Іванків» надіслала на адресу 
		ОСОБА_1 лист-повідомлення про поновлення договору від 21 грудня 
		2010 року та додаткову угоду про поновлення терміну його дії, заміну сторони у зобов`язанні та внесення змін до нього.
		Вказаний лист-повідомлення та додаткову угоду ОСОБА_1 отримав 
		23 червня 2017 року та 24 червня 2017 року.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно положень статті 57 ЦПК України (в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		Відповідно до частини третьої статті 10, статті 60 ЦПК України (в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		За змістом положень частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
		Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. 
		Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
		За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір  є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
		Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
		Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки між 
		ТОВ «Агрофірма «Іванків» і ОСОБА_1 ) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
		Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.
		Подібна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України 
		від 27 квітня 2017 року у справі № 6-422цс17.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, належним чином надавши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши положення частини першої статті 210 ЦК України, частини першої статті 638 ЦК України, статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки між ТОВ «Агрофірма «Іванків» і ОСОБА_1 ), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення вимог про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 30 серпня 
		2016 року між ТОВ «Агрофірма «Макрогор» і  ОСОБА_1 , оскільки на час його укладення (30 серпня 2016 року) та реєстрації права (07 вересня 
		2016 року) був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений між 
		ТОВ «Агрофірма «Іванків» і ОСОБА_1 від 21 грудня 2010 року, який зареєстрований 24 липня 2012 року зі строком дії до 24 липня 2017 року, і в установленому законом порядку не припинений.
		Статтею 126 ЗК України, частиною п`ятою статті 6, статтею 17 Закону України «Про оренду землі» у редакціях, чинних на час виникнення орендних правовідносин за оспорюваним правочином між ТОВ «Агрофірма «Макрогор» і ОСОБА_1 , установлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. 
		Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтею 10 якого встановлено, що державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
		Встановивши, що на час укладення та реєстрації договору оренди 
		від 30 серпня 2016 року було чинним речове право оренди цієї ж земельної ділянки за попереднім договором від 21 грудня 2010 року, суди дійшли обґрунтованого висновку, що право позивача на користування земельною ділянкою підлягає захисту в обраний позивачем спосіб.
		Докази розірвання договору від 21 грудня 2010 року та/або визнання його недійсним/припиненим повністю чи частково суду не надано.
		Судами попередніх інстанцій надано обґрунтовану оцінку змінам, внесеним сторонами в пункт 6 договору оренди землі від 21 грудня 2010 року, зокрема в частині строку дії договору та часу набрання ним чинності.
		В судовому засіданні представником відповідача було визнано факт одержання 04 грудня 2014 року (після державної реєстрації договору оренди) орендодавцем ОСОБА_1 примірнику договору оренди землі 
		від 21 грудня 2010 року з існуючими в ньому виправленнями.
		ОСОБА_1 , як стороною договору оренди землі від 21 грудня 2010 року, рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку не оскаржуються, як в цілому, так і в частині визначення строку дії договору оренди.
		Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
		Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Макрогор» залишити без задоволення.
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 
		2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:В. В. Шипович      Є . В. Синельников     С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...