Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/19288/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2019.
Дата набрання законної сили: 30.10.2019
Номер судового провадження: 61-9687ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 753/19288/14-ц
		провадження № 61-9687св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - судді Стрільчука В. А., 
		суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 ,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2016 року, ухвалене у складі судді Ковальчук Л. М., та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Таргоній Д. О., Гуля В. В., Приходька К. П., 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		В обґрунтування позову зазначив, що 18 січня 2010 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Mercedes-Benz 220Е, номерний знак  НОМЕР_1 , під його керуванням і автомобіля марки Volkswagen LT 35, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 .
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки Mercedes-Benz 220Е, номерний знак  НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень.
		Причиною події стало порушення Правил дорожнього руху  ОСОБА_4 , якого постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 грудня 2010 року визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею  124 КУпАП. 
		Автомобіль марки Volkswagen LT 35, номерний знак НОМЕР_2 , на праві власності належав ОСОБА_8 , яка передала його в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрклімат» (далі - ТОВ «Укрклімат») за укладеним у простій письмовій формі договором оренди. 
		На момент події ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Укрклімат»  і керував автомобілем при виконанні трудових обов`язків. 
		ТОВ «Укрклімат» застрахувало цивільно-правову відповідальність водія автомобіля марки Volkswagen LT 35, номерний знак НОМЕР_2 , у Відкритому акціонерному товаристві «Страхова компанія «Нова» (далі - ВАТ «СК «Нова»), проте відповідний поліс № ВС/4834752 обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортного засобу від 12 лютого 2009 року не може бути підставою для виплати страхового відшкодування, оскільки укладений у простій письмовій формі договір оренди транспортного засобу є нікчемним, тобто ОСОБА_4 експлуатував автомобіль за відсутності для цього правових підстав. 
		ОСОБА_1 вказує, що звертався до страхової компанії і до ТОВ «Укрклімат» з позовами про стягнення відшкодування, у задоволенні яких йому відмовлено і вказано, що за завдану шкоду повинна відповідати власник транспортного засобу ОСОБА_8 .
		Зазначає, що розмір майнової шкоди, заданої у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, станом на 31 травня 2010 року становить 23 399,95 гривень. 
		Проте у зв`язку з коливанням курсу валют ця сума збільшилася і на час подання позову становить 41 672,97 гривень, які позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, просив відшкодувати йому моральну шкоду, завдану у зв`язку з пошкодженням автомобіля і пов`язаними з цим вимушеними змінами у організації повсякденного життя, яку оцінює в 50 000 гривень. 
		Також позивач просив поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права, який пропущений з поважних причин у зв`язку з тривалим розглядом справ за його позовами до ВАТ «СК «Нова» і ТОВ «Укрклімат».
		У квітні 2015 року ОСОБА_1 подав клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як правонаступників  ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 травня 2015 року замінено відповідача ОСОБА_8 на її спадкоємців - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та ухвалою цього ж суду від 13 травня 2015 року справу передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
		У лютому 2016 року ОСОБА_1 остаточно уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів майнову шкоду, упущену вигоду, пеню і інфляційні втрати на загальну суму 198 789,21 гривень та 100 000 гривень - у відшкодування моральної шкоди.
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та  мотиви їх прийняття
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2016 рокуОСОБА_1 у позові відмовлено.
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів понесення саме ним витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу, та їх розмір. 
		Ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2016 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2016 рокузалишено без змін.
		Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційного інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо недоведеності понесення ОСОБА_1 витрат на відновлювальний ремонт автомобіля, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У грудні 2016 року  ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2016 року і ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2016 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням процесуального права.
		Заявник зазначає, що на підтвердження розміру завданої йому майнової шкоди подав висновок науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Київській області № 19 від 31 травня 2010 року, який відповідачами не спростований, тому суди безпідставно відмовили йому у задоволенні позову, пославшись на недоведеність розміру завданих збитків. 
		Вказав на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про проведення ним відновлювального ремонту транспортного засобу, оскільки відповідні докази у справі відсутні і такі твердження ґрунтуються на припущеннях.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив 
		Провадження у суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі. 
		Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року справу призначено до розгляду. 
		Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи 
		Судами встановлено, що 18 січня 2010 року о 15 годині 45 хвилин ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки Volkswagen LT 35, номерний знак НОМЕР_2 , виїжджав з дворової території по АДРЕСА_1 на проїжджу частину і не переконався, що це буде безпечно, та не надав дорогу автомобілю марки Mercedes-Benz 220Е, номерний знак  НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався прямо, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, а той, у свою чергу, здійснив зіткнення з автомобілем марки ГАЗ 2705, номерний знак НОМЕР_3 , та автомобілем марки Hyundai, номерний знак НОМЕР_4 . 
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. 
		Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 грудня 2010 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. 
		Автомобіль марки Mercedes-Benz 220Е, номерний знак  НОМЕР_1 , на праві власності надить  ОСОБА_10 ; ОСОБА_1 керував цим транспортним засобом на підставі довіреності від 18 жовтня 2008 року. 
		Власником автомобіля марки Volkswagen LT 35, номерний знак НОМЕР_2 , була ОСОБА_8 .
		З висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Київській області № 19 від 31 травня 2010 року щодо визначення розміру майнового збитку, завданого власнику автомобіля марки Mercedes-Benz 220Е, номерний знак  НОМЕР_1 , суди встановили, що розмір завданих у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою збитків становить 23 399,95 гривень, у тому числі ПДВ.
		Відповідно до поданого позивачем рахунку № 3400004517, виданого Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний Дім Україна - Мерседес Бенц», вартість незалежного опалювача для установки у автомобілі марки Mercedes-Benz 220Е складає 18 273 гривень.
		Замовником автотоварознавчого дослідження № 19від 31 травня 2010 року та особою, які видано рахунок №  НОМЕР_5 , є ОСОБА_10 .
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла; спадщину після неї прийняли дочки ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .  
		Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 квітня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Укрклімат», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:  ОСОБА_4 і ОСОБА_10 , про відшкодування майнової і моральної шкоди відмовлено.
		Вказаним рішенням також встановлено, що автомобіль марки Mercedes-Benz 220Е, номерний знак  НОМЕР_1 , відремонтовано.
		Докази щодо понесення ОСОБА_1 витрат на ремонт автомобіля і їх розміру у справі відсутні. 
		Також суди встановили, що з цим позовом до  ОСОБА_8 позивач звернувся більш, ніж через рік після її смерті. 
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		За змістом пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судами першої і апеляційної інстанцій, пред`явлення позову до померлої особи, що з`ясувалося після відкриття провадження у справі, є підставою для закриття провадження у справі. 
		Проте, враховуючи, що справа перебуває у провадженні судів з 2014 року, спірні правовідносини допускають правонаступництво, а залучені до участі у справі спадкоємці померлого позичальника не заперечували проти розгляду судами попередніх інстанцій справи по суті і активно брали участь у процесі, касаційний суд вважає можливим переглянути ухвалені у справі судові рішення по суті без закриття провадження, що узгоджується із висновками об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц.
		Відповідно до вимог статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
		Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1)  шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2)  за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3)  за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (стаття 1188 ЦК України).
		Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
		Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
		Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.  
		При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.
		Встановивши відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля марки Mercedes-Benz 220Е, номерний знак  НОМЕР_1 , і їх розміру, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у стягненні відповідного відшкодування.
		Оскільки позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат, упущеної вигоди і відшкодування моральної шкоди є похідними від вимоги про відшкодування майнової шкоди, у якій судами відмовлено з підстав недоведення ОСОБА_1 свого права на її відшкодування, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно відмовив у задоволенні таких вимог.
		Доводи заявника про те, що на підтвердження розміру завданих збитків він подав висновок науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Київській області № 19 від 31 травня 2010 року, який відповідачами не спростований і може покладатися в основу судового рішення, касаційний суд відхиляє.
		Судами встановлено, що автомобіль марки Mercedes-Benz 220Е, номерний знак  НОМЕР_1 , фактично відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем.
		ОСОБА_1 , розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт і того, що вони понесені саме ним, судам попередніх інстанцій не надав, тому висновок судів про недоведеність позовних вимог є правильним.
		Твердження заявника про те, що докази проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу у справі відсутні і такі висновки судів ґрунтуються на припущеннях, касаційний суд вважає помилковими. 
		Стаття 61 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, визначала, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрклімат» про відшкодування майнової і моральної шкоди, встановлено, що автомобіль марки Mercedes-Benz 220Е, номерний знак  НОМЕР_1 , відремонтовано. З огляду на вказане твердження заявника про недоведеність здійснення відновлювального ремонту безпідставні. 
		Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. 
		Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. 
		Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.
		За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.
		Щодо судових витрат
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2016 рокузалишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  В. А. Стрільчук  С. О. Карпенко  В. О. Кузнєцов  А. С. Олійник Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...