Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 242/2539/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2019.
Дата набрання законної сили: 06.11.2019
Номер судового провадження: 61-35805ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                         
		Іменем України
		 
		06 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 242/2539/16-ц
		провадження № 61-35805св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Усика Г. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Гулейкова І. Ю., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Яремка В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Спільні інвестиційні проекти», Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмет-Трейд»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмет-Трейд» на рішення Апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Никифоряка Л. П., Груіцької Л. О. ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» (далі - ПАТ КБ «Південкомбанк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Спільні інвестиційні проекти» (далі - ТОВ «Компанія з управління активами «Спільні інвестиційні проекти»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмет-Трейд» (далі - ТОВ «Трансмет-трейд») про визнання недійсним договору поруки.
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначав, що при ознайомлені із заявою ТОВ «Трансмет-Трейд», ТОВ «Компанія з управління активами «Спільні інвестиційні проекти» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Третейського суду від 02 квітня 2014 року у справі № 8/161 за позовом ТОВ «Трансмет-Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометпостач» (далі - ТОВ «Дніпрометпостач»), ОСОБА_2 , 
		ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором(цивільна справа № 185/4285/15-ц), йому стало відомо, що 14 березня 2011 року між ним та ПАТ КБ «Південкомбанк» укладений договір поруки № П120П-13Ю/1 на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Дніпрометпостач» за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю (далі - кредитний договір), укладеного між позичальником та ПАТ КБ «Південкомбанк».
		 
		У пункті 5.7. договору поруки міститься третейське застереження, відповідно до якого усі спори та суперечки, які виникають із правовідносин, встановлених цим договором, у тому числі щодо його недійсності, укладення, виконання, зміни та припинення, тлумачення його умов, стягнення заборгованості, а також збитків сторін, спричинених невиконанням чи неналежним виконанням договору тощо, підлягають розгляду постійно діючим третейським судом при Асоціації «Юристи Донбасу».
		 
		Посилаючись на те, що договір поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1 він не підписував та, що зазначена справа не була підвідомча третейському суду відповідно до Закону України «Про третейські суди» станом на дату укладення кредитного договору та договору поруки, позивач просив: визнати недійсним договір поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1, укладений між 
		ОСОБА_1 , ТОВ «Дніпрометпостач» та ПАТ КБ «Південкомбанк»; визнати недійсним пункт 5.7. договору поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1, укладений між ОСОБА_1 , ТОВ «Дніпрометпостач» та ПАТ КБ «Південкомбанк».
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 22 лютого 
		2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не скористався правом на призначення судової почеркознавчої експертизи у справі, не надав інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що підпис у договорі поруки виконаний не ним, а тому відсутні підстави для визнання недійсним договору поруки від14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1. Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є лише фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, тоді як договір поруки укладається не для споживання продукції, виконання робіт чи послуг, а тому ОСОБА_1 , як поручитель, не є споживачем у розумінні пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», а отже відсутні правові підстави для визнання недійсним пункту 5.7 договору поруки щодо третейського застереження. 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 лютого 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Визнано недійсним договір поруки від14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1, укладений між ОСОБА_1 , ТОВ «Дніпрометпостач» та ПАТ КБ «Південкомбанк» на забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю, укладеного між ТОВ «Дніпрометпостач» та ПАТ КБ «Південкомбанк».
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що ухилення ТОВ «Трансмет-Трейд» від надання суду оригіналу договору поруки від 14 березня 2011 року, в сукупності з іншими доказами, які підтверджують, перебування  ОСОБА_1 на лікуванні у санаторії міста Саки, Автономна Республіка Крим, у період з 11 березня по 22 березня 2011 року, 
		дають обрунтовані підстави вважати, що позивач у передбаченій законом формі не висловлював свого волевиявлення на укладення договору поруки, а тому зазначений правочин укладено з порушенням статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним. З огляду на те, що ОСОБА_1 не підписував оспорюваний договір поруки, викладене у ньому третейське застереження, є нікчемним.
		 
		Оскільки про існування оспорюваного договору поруки та його зміст, позивачу стало відомо під час ознайомлення із заявою ТОВ «Трансмет-Трейд», ТОВ «Компанія з управління активами «Спільні інвестиційні проекти» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Третейського суду 
		від 02 квітня 2014 року у справі № 8/161 за позовом ТОВ «Трансмет-Трейд» до ТОВ «Дніпрометпостач», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (цивільна справа № 185/4285/15-ц), що надійшла у провадження Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області 15 квітня 2015 року, позовна давність, про застосування, якої просили відповідачі ТОВ «Трансмет-Трейд» та 
		ТОВ «Компанія з управління активами «Спільні інвестиційні проекти», не є пропущеною. Саме по собі оскарження позивачем у березні 2014 року до Апеляційного суду Дніпропетровської області ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2014 року про залишення без розгляду позову ТОВ «Трансмет-Трейд» у зазначеній справі, не свідчить про пропуск ним строку звернення до суду.
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
		 
		У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скаргаТОВ «Трансмет-Трейд», у якій заявник просив скасувати рішення Апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2017 року та залишити в силі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 лютого 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з посиланням на невиконання ТОВ «Компанія з управління активами «Спільні інвестиційні проекти» ухвали суду про витребування доказів, зокрема договору поруки, оскільки представником відповідача до матеріалів справи було долучено копію договору поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1 та роз`яснено об`єктивну неможливість надати до суду оригінал договору поруки, оскільки він перебуває у зоні проведення антитерористичної операції. Надана позивачем копія виписного епікризу на підтвердження перебування ОСОБА_1 у санаторії у місті Саки, Автономної Республіки Крим не є допустимим доказом на підтвердження того, що позивач у день підписання оспорюваного ним правочину не знаходився у місті Дніпрі, оскільки перебування особи у санаторії не виключає можливості тимчасового залишення його території у будь-який час.
		 
		Висновок апеляційного суду про нікчемність пункту 5.7. договору поруки, є необгрунтованим, оскільки укладений між ПАТ КБ «Південкомбанк» та ТОВ «Дніпрометпостач» кредитний договір за своїм змістом не є споживчим, а тому викладене у ньому третейське застереження, відповідає вимогам чинного законодавства України. 
		 
		Вирішуючи питання про застосування позовної давності, апеляційний суд не звернув увагу на доводи заявника про те, що під час розгляду Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області позову ТОВ «Трансмет-Трейд» до ТОВ «Дніпрометпостач», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, пред`явленого у жовтні 2012 року, позивач не порушував питання про недійсність укладеного з ним договору поруки. Суд не надав оцінки заяві ОСОБА_1 від 26 березня 2013 року про відкладення судового засідання у зазначеній справі, як події, з якої можна встановити, що позивач був достовірно обізнаний про існування оспорюваного ним договору поруки.
		 
		Крім того, вказував на те, що ТОВ «Трансмет-Трейд» не було належно повідомлено про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, а ОСОБА_5 , що здійснювала представництво інтересів товариства в судовому засіданні, не є уповноваженим представником ТОВ «Трансмет-Трейд», оскільки з 17 листопада 2015 року правом підпису від імені товариства наділений лише його ліквідатор ОСОБА_6 , а не директор ОСОБА_7 , який підписав довіреність на представництво інтересів товариства ОСОБА_5 . 
		 
		Станом на момент розгляду касаційної скарги відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 
		2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		13 червня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» 
		ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діютьпісля набрання чинностіцією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильнезастосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першоїабо апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не можевстановлювати або (та) вважатидоведеними обставини, що не буливстановлені в рішеннічи відкинуті ним, вирішуватипитання про достовірністьабо недостовірність того чиіншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Установлені судами обставини справи
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що 14 березня 2011 року між ПАТ
		КБ «Південкомбанк» та ТОВ «Дніпрометпостач» укладений договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 120К-13Ю, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 8 000 000,00 грн, зі сплатою за користування кредитними коштами 23,5 процентів річних, щомісячної комісії за управління кредитною лінією у розмірі 0,01 процентів річних, щоденної комісії за невибраний ліміт кредитування у розмірі 0,01 процентів річних від невибраного ліміту кредитної лінії, одноразової комісії у розмірі 0,5 процента від ліміту кредитування, одноразової комісії за підготовку та оформлення договору у розмірі 360,00 грн, у тому числі ПДВ 60,00 грн, з кінцевим терміном повернення кредиту до 12 березня 2012 року.
		 
		З наданої суду копії договору поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1, суди встановили, що зазначений правочин був укладений між ПАТ КБ «Південкомбанк», ТОВ «Дніпрометпостач» та ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Дніпрометпостач» за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю, укладеного між позичальником та ПАТ КБ «Південкомбанк».
		 
		Пункт 5.7. договору містить третейське застереження про те, що усі спори та суперечки, які виникають з правовідносин, встановлених даним договором, у тому числі щодо його дійсності, укладення, виконання, зміни та припинення договору, тлумачення його умов, стягнення заборгованості, а також збитків сторін спричинених невиконанням чи неналежним виконанням договору тощо, підлягають розгляду постійно діючим третейським судом при Асоціації «Юристи Донбасу». Сторони ознайомлені з регламентом постійно діючого третейського суду при Асоціації «Юристи Донбасу». Сторони уповноважують Голову постійно діючого третейського суду при Асоціації «Юристи Донбасу» та надають свою згоду на призначення чи обрання ним зі списку третейських суддів на власний розсуд кількісного та персонального складу третейського суду, що визначається для розгляду конкретного спору. Місце проведення третейського розгляду: вулиця Артема, 159/20, місто Донецьк, 83048 . Місце проведення третейського розгляду уточнюється третейським судом з урахуваннями усіх обставин справи, зокрема, характеру справи, зручності обраного місця третейського розгляду для сторін та складу третейського суду. Строк у межах якого кредитор може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у десять років.
		 
		30 серпня 2013 року між ПАТ КБ «Південкомбанк» та ТОВ «Трансмет-трейд» укладений договір відступлення права вимоги за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю та договорами, укладеними на його забезпечення, відповідно до пункту 1.5 якого ТОВ «Трансмет-трейд» отримало оригінали договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю, а також договору поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1.
		 
		20 березня 2015 року між ТОВ «Трансмет-Трейд» та ТОВ «Компанія з управління активами «Спільні інвестиційні проекти» укладений договір відступлення права вимоги за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії 
		від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю та договорами, укладеними на його забезпечення. Того ж дня ТОВ «Трансмет-Трейд» складено гарантійний лист, яким засвідчено, що станом на 20 березня 2015 року оригінали кредитного договору та договорів на його забезпечення, зокрема договору поруки 
		від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1, територіально знаходяться у ТОВ «Трансмет-Трейд» у місті Донецьку, та у зв'язку із загальновідомими подіями, що відбуваються на території міста Донецька на момент підписання угоди про переуступку прав вимоги, не можуть бути передані з окупованої території ТОВ «Компанія з управління активами «Спільні інвестиційні проекти». Вказаним листом ТОВ «Трансмет-Трейд» гарантував, що після стабілізації ситуації та закінчення військових дій на території міста Донецька, всі вищезазначені оригінали документів будуть передані ТОВ «Компанія з управління активами «Спільні інвестиційні проекти», як повноправному кредитору та іпотекодержателю/заставодавцю за кредитним договором та договорами забезпечення. У випадку, якщо у ТОВ «Трансмет-Трейд» виникне можливість раніше передати оригінали таких документів ТОВ «Компанія з управління активами «Спільні інвестиційні проекти, ТОВ «Трансмет-Трейд» зобов'язалося передати такі документи раніше.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Трансмет-Трейд» підлягає задоволенню частково з таких підстав.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини.
		 
		Статтею546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язанняможе забезпечуватися, зокрема, порукою.
		 
		Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		 
		Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
		 
		Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
		 
		Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою,п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		 
		Загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є такі: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п`ята та шоста статті 203 ЦК України) .
		 
		Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		 
		Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовував тим, що він оспорюваний договір поруки не підписував, і не був обізнаний про його існування до моменту ознайомлення із заявою ТОВ «Трансмет-Трейд», ТОВ «Компанія з управління активами «Спільні інвестиційні проекти» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Третейського суду від 02 квітня 2014 року у справі № 8/161 за позовом ТОВ «Трансмет-Трейд» до ТОВ «Дніпрометпостач», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, до якої були долучені: копія договору поруки від 14 березня 
		2011 року № П120П-13Ю/1, копія договору про відступлення права вимоги 
		від 20 березня 2015 року за договором поруки від 14 березня 2011 року 
		№ П120П-13Ю/1, копія акту приймання-передачі від 20 березня 2015 року до договору про відступлення права вимоги від 20 березня 2015 року за договором поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1.
		 
		Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів(стаття 57 ЦПК України 
		2004 року).
		 
		Відповідно статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
		 
		Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок з доказування. 
		 
		Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.
		 
		В судовому засіданні позивач та його представник заявляли клопотання про витребування оригіналу договору поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1. Ухвалами Селидівського міського суду Донецької області від 15 липня 
		2016 року та від 24 січня 2017 року постановлено витребувати у ТОВ «Компанія з управління активами «Спільні інвестиційні проекти» належним чином засвідчену копію та оригінал договору поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1, однак зазначені ухвали, відповідач не виконав, посилаючись на те, що оригінал договору поруки знаходиться на тимчасово окупованій території.
		 
		За клопотанням представника позивача апеляційний суд, ухвалою від 14 червня 2017 року призначив у справі судову почеркознавчу експертизу, яку за повідомленням Донецького науково-дослідний інституту судових експертиз 
		№ 1129 неможливо виконати за відсутності оригіналу досліджуваного документу. 
		 
		Частиною першою статті 146 ЦПК України 2004 року визначено, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
		 
		Установивши, що проведення судової почеркознавчої експертизи стало неможливим у зв`язку з відсутністю оригіналу досліджуваного договору поруки, та ураховуючи вжиття судами всіх необхідних та достатніх заходів з метою отримання від відповідачів ТОВ «Трансмет-трейд» та ТОВ «Компанія з управління активами «Спільні інвестиційні проекти» оригіналу оспорюваного договору поруки, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про доведеність обставин того, що підпис у договорі поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1 виконано не ОСОБА_1 . 
		 
		Посилання заявника на те, що апеляційний суд дійшов зазначеного висновку помилково, прийнявши також до уваги як належний доказ виписний епікриз позивача про його лікування у санаторії міста Саки, Автономна Республіка Крим у період з 11 по 22 березня 2011 року, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «Трансмет-трейд» у апеляційному суді було позбавлено можливості надати додаткові докази на підтвердження перебування ОСОБА_1 у день підписання договору поруки (14 березня 2011 року) у місті Дніпрі, оскільки не було належно повідомлено про дату та час судового засідання, не є підставою для обов'язкового скасування судового рішення з направленням справи на новий апеляційний розгляд, оскільки відповідач був обізнаний про перебування зазначеної справи у провадженні апеляційного суду. Доказів на підтвердження скасування ліквідатором ОСОБА_6 усіх довіреностей на представництво інтересів ТОВ «Трансмет-Трейд», виданих директором ОСОБА_7 , в тому числі довіреності на ім`я 
		ОСОБА_5 , заявник не надав.
		 
		Щодо відмови у застосуванні судом апеляційної інстанції позовної давності
		 
		Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		 
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 
		257 ЦК України). 
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 
		22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
		 
		Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
		 
		Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові у зв`язку за його необгрунтованістю. У разі встановлення судом порушеного права та у разі спливу позовної давності, про що заявила інша сторона, суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.
		 
		Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.
		 
		Відмовляючи у застосуванні позовної давності, як самостійної підстави для відмови у задоволенні позову, апеляційний суд вважав обгрунтованими твердження ОСОБА_1 про те, що він дізнався про існування оспорюваного договору поруки лише після ознайомлення із заявою ТОВ «Трансмет-Трейд», ТОВ «Компанія з управління активами «Спільні інвестиційні проекти» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Третейського суду 
		від 02 квітня 2014 року усправі № 8/161 за позовом ТОВ «Трансмет-Трейд» до ТОВ «Дніпрометпостач», ОСОБА_2 ,  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, що надійшла у провадження Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області 15 квітня 
		2015 року (цивільна справа № 185/4285/15-ц). Суд вважав, що саме по собі оскарження позивачем у березні 2014 року ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2014 року про залишення без розгляду позову ТОВ «Трансмет-Трейд» у зазначеній справі, не свідчить про пропуск позивачем строку звернення до суду.
		 
		Разом з тим, при вирішенні зазначеного питання, що має істотне значення для вирішення спору, апеляційний суд не перевірив та не надав оцінку доводам заявника про те, що про існування договору поруки від 14 березня 2011 року 
		№ П120П-13Ю/1 ОСОБА_1 стало відомо під час розгляду Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області справи за позовом ТОВ «Трансмет-Трейд» до ТОВ «Дніпрометпостач», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, який був поданий до суду у жовтні 2012 року, про що свідчить, у тому числі заява ОСОБА_1 
		від 26 березня 2013 року про відкладення розгляду справи.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не з`ясував, з якого часу розпочався перебіг позовної давності за вимогами ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки 
		від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1, а отже не встановив істотні обставини, що мають значення для вирішення справи, а тому оскаржуване рішення апеляційного суду не може вважатись законним та обгрунтованим. Верховний Суду діючи в межах повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України позбавлений права встановлювати обставини справи, надавати їм оцінку чи здійснювати переоцінку доказів, у зв`язку з чим,відповідно до статті 411 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		 
		З огляду на висновок щодо суті вирішення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмет-Трейд» задовольнити частково. 
		 
		Рішення Апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                          Г. І. Усик
		 
		Судді:                                                                          І. Ю. Гулейков
		 
		В. О. Кузнєцов
		 
		А. С. Олійник
		 
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...