Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-07/07 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2019.
Дата набрання законної сили: 13.11.2019
Номер судового провадження: 13-36зво19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 листопада 2019 року
		м.Київ
		Справа №107/07
		Провадження №1336зво19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддідоповідача ОСОБА_2 , 
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_22 ,
		засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_23 ,
		захисника ОСОБА_24 ,
		прокурора ОСОБА_25 
		розглянула в судовому засіданні заяву засудженого  ОСОБА_23 про перегляд вироку Апеляційного суду Одеської області від 25липня 2005 року, ухвали Верховного Суду України від 21березня 2006року, вироку Апеляційного суду Одеської області від 15січня 2008року та ухвали Верховного Суду України від 12серпня 2008року (справа №107/07) з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом та
		ВСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст судових рішень
		1. Вироком Апеляційного суду Одеської області від15січня 2008року     ОСОБА_23 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених пунктами1, 4, 6, 11, 12 частини другої статті115, частиною другою статті125 Кримінального кодексу України (далі  КК), до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		Цим же вироком засуджено ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , питання про перегляд судових рішень щодо яких не порушується.
		2. За вироком суду  ОСОБА_23 визнано винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин. 
		У грудні 2004року ОСОБА_26 замовила й організувала умисне вбивство ОСОБА_29 та ОСОБА_30 з мотивів особистої неприязні, оскільки вважала їх винуватими у руйнуванні сімейних стосунків зі своїм співмешканцем ОСОБА_28 . Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_26 підбурила до вчинення цього злочину ОСОБА_23 та ОСОБА_27 , які виступили виконавцями вбивства. 
		10 грудня 2004року близько 19 години ОСОБА_23 і ОСОБА_27 на виконання замовлення ОСОБА_26 , за попередньою змовою з нею та між собою, з метою позбавлення життя ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , озброєні наданими ОСОБА_26 ножами, прибули до належного сім`ї Дейнега домоволодіння АДРЕСА_1 . У приміщенні літньої кухні ОСОБА_23 , діючи з особливою жорстокістю, завдав ОСОБА_29 не менше двадцяти двох ударів, а ОСОБА_31  не менше восьми ударів ножем у різні частини тіла, у тому числі у життєво важливі органи. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_29 та ОСОБА_32 померли на місці події.
		Крім того, ОСОБА_23 спочатку помилково сприйняв присутню в помешканні сім`ї ОСОБА_33 за одну з осіб, котрих він мав убити на замовлення ОСОБА_26 , у зв`язку з чим завдав ОСОБА_34 одного удару ножем у грудну клітку і заподіяв легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		3. Ухвалою Верховного Суду України від 12 серпня 2008 року вирок щодо ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_23 змінено шляхом виключення кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченої пунктом6частини другої статті115КК,  вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів, і застосування судом за цим законом додаткового покарання  конфіскації майна. В решті вирок залишено без змін.
		Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини
		4. Рішення Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа) від 16квітня 2019року у справі «Алахвердян проти України» набуло статусу остаточного у день його винесення відповідно до пункту другого статті28Конвенції.
		5. Зазначеним рішенням ЄСПЛ констатував порушення Україною під час досудового розслідування в даній справі вимог підпункту«с» пункту третього тапункту першогостатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року (далі  Конвенція) щодо ОСОБА_23 .
		6. За висновками Суду таке порушення полягало у відібранні в ОСОБА_23 12грудня 2004року явки з повинною і проведення з ним цього ж дня відтворення обстановки і обставин події у процесуальному статусі свідка без участі захисника, попри наявність фактичних і правових підстав офіційно обвинувачувати його у вчиненні умисного вбивства за обтяжуючих обставин. На час проведення зазначених процесуальних дій санкцією закону України про кримінальну відповідальність за такий злочин передбачалося покарання у виді довічного позбавлення волі, що зумовлювало необхідність обов`язкового забезпечення підозрюваного (обвинуваченого) кваліфікованою правовою допомогою.
		7. Міжнародна судова установа визнала невідповідність національного судового провадження вимогам статті6Конвенції в частині використання судами першої та касаційної інстанцій на обґрунтування своїх висновків про винуватість заявника у вчиненні вбивства даних явки з повинною і результатів відтворення обстановки і обставин події, проведених з порушенням його конвенційних прав. 
		Зміст заяви про перегляд судових рішень
		8. У заяві про перегляд судових рішень засуджений ОСОБА_23 ставить питання про скасування вироку Апеляційного суду Одеської області від 25липня 2005року, ухвали Верховного Суду України від 21березня 2006року, вироку Апеляційного суду Одеської області від 15січня 2008року, ухвали Верховного Суду України від 12серпня 2008року і направлення справи на новий судовий розгляд на підставі констатованого ЄСПЛ порушення національним судом прав заявника за пунктомпершим та підпунктом«с» пунктутретього статті6 Конвенції.
		9. Як на істотне порушення вимог кримінальнопроцесуального закону засуджений посилається на використання під час постановлення обвинувального вироку як частини доказової бази результатів процесуальних дій за його участю, проведених за відсутності адвоката,  явки з повинною та показань під час відтворення обстановки і обставин події 12грудня 2004року. На обґрунтування своєї позиції заявник наводить аргументи, аналогічні викладеним у рішенні ЄСПЛ. 
		10. У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали позицію, викладену в заяві. Мотивуючи наведене, захисник зазначив, що з урахуванням висновків міжнародної судової установи необхідно визнати недопустимими доказами як дані явки з повинною і протоколу відтворення обставновки і обставин події за участю ОСОБА_23 від12грудня 2004року, так і похідні від них відомості, що містяться у подальших визнавальних показаннях заявника як підозрюваного і обвинуваченого, у тому числі на очних ставках з ОСОБА_26 та свідками і під час відтворення обстановки і обставин події у статусі підозрюваного, процесуальних документах про виявлення і вилучення у вказаних ОСОБА_23 місцях фрагментів спаленого одяту та светра зі слідами крові, а також установлені за результатами експертиз цих речових доказів. З огляду на викладене, на переконання захисника, вирішення питання про допустимість і достатність для висновків про доведеність чи недоведеність обвинувачення решти доказів потребує їх повторного дослідження й переоцінки у межах змагальної судової процедури, проте Верховний Суд, на відміну від суду першої інстанції, позбавлений процесуальних повноважень вчиняти ці дії. 
		11. Прокурор наголосила на необхідності залишити заяву без задоволення, а судові рішення  без зміни. На обґрунтування своєї позиції звернула увагу, що вирок та ухвала у частині засудження ОСОБА_23 за умисне вбивство ґрунтуються не лише на його власних визнавальних показаннях, а і на сукупності інших доказів, порядок одержання яких не пов`язаний з визнаними ЄСПЛ порушеннями конвенційних прав заявника. Додатково зазначила, що міжнародна судова установа у своєму рішенні не знайшла підстав вважати становище заявника під час відібрання явки з повинною і першого допиту особливо вразливим, не піддала сумніву добровільність його зізнання в убивстві і врахувала, серед іншого, факт зміни ОСОБА_23 показань лише через тривалий час після написання явки з повинною і проведення першого відтворення обстановки і обставин події, хоча починаючи з наступного дня він був забезпечений кваліфікованою правовою допомогою. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Правові наслідки констатованих ЄСПЛ порушень Конвенції
		Докази вбивства, отримані з порушенням конвенційних прав заявника
		12. Відповідно до висновків, викладених у рішенні міжнародної судової установи, в основі порушення Україною міжнародних зобовязань лежали суттєві процедурні помилки, які мали місце в частині недотримання права ОСОБА_23 на захист під час відібрання явки з повинною 12грудня 2004року, проведення з ним цього ж дня відтворення обстановки і обставин події та використання судом в обвинувальному вироку результатів зазначених процесуальних дій і похідних від них засобів доказування. 
		13. Як видно з матеріалів справи, в цих явці з повинною і показаннях ОСОБА_23 докладно повідомляв обставини вчинення ним у співучасті з ОСОБА_27 умисного вбивства ОСОБА_29 та ОСОБА_30 на замовлення ОСОБА_26 , яка мала особисту неприязнь до потерпілих на ґрунті ревнощів свого співмешканця ОСОБА_28 до ОСОБА_30 і підозри ОСОБА_29 у сприянні стосункам між ними.
		14. Як зазначав заявник, після вчинення злочину вони спалили свій одяг зі слідами крові на городі домоволодіння ОСОБА_27 , однак светр, у який він, ОСОБА_23 , був одягнений під час убивства, залишився в нього вдома (т.1, а.с.9295, 128133).
		15. Під час відтворення обстановки і обставин події на городі домоволодіння сім`ї ОСОБА_35 було виявлено фрагменти згорілого одягу. Крім цього, в подальшому за місцем проживання ОСОБА_23 виявлено та вилучено светр, результати експертного дослідження якого щодо наявності й ідентифікації слідів крові також було покладено судом в основу вироку поряд з іншими доказами (т.1, а.с.117, т.3, а.с.7883).
		16. Процедуру відібрання в ОСОБА_23 явки з повинною і проведення з ним відтворення обстановки і обставин події 12грудня 2004року міжнародна судова установа визнала несумісною з гарантіями, закріпленими у підпункті«с» пункту3 статті6 Конвенції. 
		17. Зокрема, ЄСПЛ зауважив, що зазначена вище явка з повинною не була першим контактом ОСОБА_23 з правоохоронними органами. Зранку цього ж дня працівники міліції, які мали інформацію про вбивство ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , вже допитували заявника як свідка, і в цих показаннях він не повідомляв жодних даних про свою причетність до злочину і заперечував власну обізнаність щодо обставин його вчинення (т.1, а.с.8788).
		18. Виходячи з наведеного, Суд дійшов висновку, що після висловлення ОСОБА_23 наміру написати явку з повинною слідчий мав розуміти її зміст, зокрема зізнання в умисному вбивстві двох осіб, і правові наслідки для заявника. Зазначені обставини створювали фактичні і правові підстави обвинувачувати ОСОБА_23 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті115КК. Відповідно до статті45 Кримінальнопроцесуального кодексу України (далі  КПК 1960року) у справах про такі злочини участь захисника була обов`язковою з моменту затримання особи чи пред`явлення їй обвинувачення.
		19. Проте ні під час відібрання явки з повинною, в якій заявник вже офіційно підтвердив свою участь в умисному вбивстві за обтяжуючих обставин, ні в подальшому під час відтворення обстановки і обставин події його не було забезпечено кваліфікованою юридичною допомогою і не роз`яснено право мати захисника (пункти55, 62 рішення; т.1, а.с.9295, 128133).
		20. Акцентував увагу ЄСПЛ і на тому, що обидві названі процесуальні дії проводилися з ОСОБА_23 у процесуальному статусі свідка, а не підозрюваного.
		21. Положення частини першої статті431КПК1960року пов`язували набуття особою статусу підозрюваного з двома альтернативними обставинами: затриманням її за підозрою у вчиненні злочину; застосуванням щодо особи запобіжного заходу до винесення постанови про притягнення як обвинуваченого. Жодної з зазначених процесуальних дій щодо ОСОБА_23 на час відібрання в нього явки з повинною та відтворення обстановки і обставин події за його участю 12грудня 2004року в установленому законом порядку здійснено і задокументовано не було.
		22. Водночас, як установлено ЄСПЛ, перед допитом заявника як свідка 12грудня 2004року працівники правоохоронних органів прибули до нього додому, попросили прослідувати з ними до слідчого і доставили до Татарбунарського відділу міліції. Беручи до уваги короткі проміжки часу між цим допитом (з 10.00 до 11.00год.), подальшим відібранням явки з повинною у приміщенні цієї ж установи (з 14.20 до 16.00год), проведенням відтворення обстановки і обставин події (з 16.30 до 19.53год) й оформленням затримання відповідним протоколом у порядку статті115КПК 1960року (19.30год), Суд поставив під сумнів наявність в ОСОБА_23 реальної можливості залишити відділ міліції з моменту прибуття туди у супроводі уповноважених службових осіб аж до офіційного документування його затримання (т.1, а.с. 87, 88, 9295, 104, 128133).
		23. Нормами КПК 1960року, чинного на час проведення у справі досудового слідства, момент затримання конкретно не визначався, однак, виходячи зі змісту статей106, 115КПК1960року, набуття особою статусу затриманого і його правові наслідки пов`язувалися з оформленням відповідного протоколу.
		24. Із прийняттям нині чинного Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК 2012року) правове регулювання моменту затримання зазнало докорінних змін. Зокрема, згідно зі статтею209цього Кодексу особа вважається затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному такою особою.
		25. Відповідні зміни є проявом тенденції приведення національного законодавства у відповідність до закріплених практикою ЄСПЛ міжнародних стандартів, згідно з якими під час вирішення питань, пов`язаних із втручанням у гарантовані Конвенцією права людини, безумовний пріоритет надається внутрішньому змісту юридично значущих дій над зовнішньою формою їх вираження.
		26. Наведене з достатньою переконливістю свідчить про те, що ОСОБА_23 , постійно знаходячись під контролем працівників міліції 12грудня 2004року, по суті впродовж усього цього часу був затриманим. Попри те, що Судом не було констатовано свавільного затримання ОСОБА_23 у період з 10.00 до 19.30год 12 грудня 2004року і порушення прав заявника за статтею5Конвенції, перебування його під контролем правоохоронних органів без процесуального оформлення затримання на час відібрання явки з повинною і відтворення обстановки та обставин події підтверджує висновок міжнародної судової установи про те, що у відповідний час ОСОБА_23 лише формально перебував у статусі свідка, хоча фактично з ним поводилися як із підозрюваним. 
		27. З огляду на зазначене, одержання працівниками міліції явки з повинною від заявника по суті мало ознаки допиту в умовах затримання як підозрюваного, під час якого ОСОБА_23 зізнався у вчиненні умисного вбивства за обтяжуючих обставин. Зазначене зумовлювало додаткову необхідність невідкладного надання заявнику офіційного статусу підозрюваного (обвинуваченого) в цьому злочині і залучення захисника-адвоката до всіх слідчих дій за його участю.
		28. Поводження з заявником як з підозрюваним додатково підтверджує і та обставина, на яку звернув увагу ЄСПЛ, що згідно з відеозаписом відтворення обстановки і обставин події 12грудня 2004року під час цієї процесуальної дії слідчий звертався до ОСОБА_23 як до «підозрюваного» (пункт11рішення).
		29. Водночас у протоколі відтворення обстановки і обставин події заявника офіційно названо «особою, котра написала явку з повинною» (т.1, а.с.128). Проте такого процесуального статусу норми КПК1960року не передбачали, а з огляду на обставини справи альтернативно можливими для ОСОБА_23 були статуси свідка, підозрюваного або обвинуваченого.
		30. На час відібрання явки з повинною і відтворення обстановки і обставин події 12грудня 2004року заявник формально користувався правами й обов`язками свідка, що позбавляло його наданих законом підозрюваному гарантій бути забезпеченим кваліфікованою правовою допомогою.
		31. Істотно обмежувала ОСОБА_23 у здійсненні свого права на захист під час відтворення обстановки і обставин події і та обставина, що свідок, на відміну від підозрюваного (обвинуваченого), підлягає кримінальній відповідальності за статтею384КК за завідомо неправдиві показання. Хоча і про таку відповідальність заявника перед слідчою дією не попереджали, однак невизначеність його процесуального статусу, на переконання Великої Палати Верховного Суду (далі  Велика Палата), суттєво перешкоджала ОСОБА_23 правильно розуміти зміст і обсяг своїх прав та обов`язків і могла завадити ефективному використанню відповідних прав і вибору позиції захисту.
		32. Як на порушення вимог Конвенції Суд вказав і на нероз`яснення заявнику перед відтворенням обстановки і обставин події права не свідчити проти себе, хоча на рівні національного законодавства таке право гарантовано кожному частиною першою статті63Конституції України і конкретизовано щодо свідка у кримінальній справі спеціальною нормою пункту 6 частини першої статті691КПК 1960року (пункти11, 56рішення, т.1, а.с.128).
		33. Міжнародна судова установа акцентувала увагу на тому, що лише після проведення відтворення обстановки і обставин події 12грудня 2004року, коли були зібрані необхідні докази злочинної діяльності заявника, йому було офіційно пред`явлено обвинувачення за частиною другою статті115КК й надано необхідні гарантії (пункти12, 62 рішення).
		34. Виходячи з викладеного ЄСПЛ констатував факт обмеження без вагомих підстав права ОСОБА_23 на захист під час відібрання явки з повинною та проведення відтворення обстановки і обставин події 12грудня 2004року. 
		35. Наведених процесуальних недоліків не було виправлено і під час судового розгляду. Зокрема, порушення права ОСОБА_23 на захист не знайшли належної правової оцінки у вироку суду першої інстанції.
		36. На ці ж самі порушення як на підставу для скасування вироку заявник посилався у касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду України. У цій скарзі засуджений акцентував увагу на тому, що він мав бути забезпечений обов`язковою кваліфікованою правовою допомогою з моменту написання явки з повинною. Однак цей аргумент не був належним чином розглянутий судом касаційної інстанції і в ухвалі відповіді на нього не надано (пункт66 рішення).
		37. Оцінюючи правові наслідки допущених під час досудового розслідування порушень конвенційних прав заявника, міжнародна судова установа взяло до уваги, що суди першої й касаційної інстанцій під час обґрунтування своїх висновків про доведеність висунутого ОСОБА_23 обвинувачення в умисному вбивстві за обтяжуючих обставин використали дані його явки з повинною і протоколу відтворення обстановки і обставин події від 12грудня2004року. Відповідних правових наслідків не змінює той факт, що суди посилалися на ці процесуальні документи не в переліку доказів винуватості заявника у злочині, а під час спростування його доводів про істотне порушення органами досудового слідства вимог кримінальнопроцесуального закону (пункти28, 31, 65рішення). Адже дії правоохоронних органів, які становили визнане ЄСПЛ порушення права заявника за підпунктом«с» пункту3 статті6Конвенції, національні суди оцінили як правомірні й по суті констатували допустимість доказів, одержаних у такий спосіб.
		 
		Докази, які є «плодами отруєного дерева»
		38. Відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах «Гефген проти Німеччини», пункти 5052 рішення у справі «Шабельник проти України (№2)», пункт66 рішення у справі «Яременко проти України (№2)»). Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом. 
		39. Як видно з матеріалів даної справи і взято до уваги міжнародною судовою установою, в явці з повинною і показаннях під час відтворення обстановки і обставин події 12грудня 2004року ОСОБА_23 не лише повідомив про вчинення ним подвійного вбивства, а й надав інформацію, за допомогою якої одержано окремі речові докази  светр, у який заявник був одягнений під час убивства, і фрагменти спаленого одягу (пункти55, 62, 63рішення). 
		40. Дані про вилучення светра під час виїмки за місцем проживання ОСОБА_23 і виявлення на ньому за висновками судовоімунологічної і судовомедичної генотипоскопічної експертиз слідів крові, яка могла належати ОСОБА_29 і ОСОБА_31 , а також щодо встановленого в результаті криміналістичної експертизи паливномастильних матеріалів способу спалювання куртки заявника, фрагменти якої було виявлено на території домоволодіння ОСОБА_35 під час відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_23 12грудня 2004 року, суд використав у вироку як частину доказової бази (т.1, а.с.128133, 117; т.3, а.с. 7883, т.9, а.с. 210, 211, 232238).
		41. Як визнала міжнародна судова установа, наслідки початкових показань ОСОБА_23 , за допомогою яких було одержано й частину інших доказів на підтвердження його обвинувачення у вбивстві, перешкодили заявнику в подальшому ефективно відмовитися від зазначених свідчень (пункт63 рішення). 
		42. Виходячи з наведеного, не можуть бути визнані допустимими доказами і всі подальші визнавальні показання заявника як підозрюваного та обвинуваченого, в тому числі під час відтворення обстановки і обставин події 14грудня 2004року та на очних ставках із ОСОБА_26 , свідками ОСОБА_36 і ОСОБА_37 , навіть попри те, що допити ОСОБА_23 як підозрюваного та обвинуваченого, відтворення обстановки і обставин події за його участю від 14грудня 2004року й очна ставка між ним та ОСОБА_26 проводилися за участю захисника після розяснення ОСОБА_23 передбачених законом процесуальних прав (т.1, а.с.119127, 164168, 220225; т.2, а.с.111, 5157, 98, 99; т.4, а.с.141145). Водночас, як видно з матеріалів справи, під час очних ставок зі свідками ОСОБА_36 і ОСОБА_38 . ОСОБА_23 , який був уже офіційно затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті115КК, всупереч вимогам пункту четвертого частини першої статті45КПК1960рокуне забезпечувався кваліфікованою правовою допомогою (т.2, а.с. 5157). 
		43. Не ґрунтується на вимогах кримінальнопроцесуального закону і врахування Верховним Судом України на підтвердження доведеності предявленого заявнику обвинувачення його пояснень під час проведення судовопсихіатричної експертизи, які за змістом є аналогічними початковим визнавальним показанням (т.3, а.с.213215). Тим більше, що мета відповідного експертного дослідження обмежувалася вирішенням питання про осудність ОСОБА_23 , а не встановленням фактів вчинення ним протиправних дій.
		Нормативне обґрунтування висновків щодо недопустимості доказів убивства, отриманих з порушенням конвенційних прав заявника, і доказів, які є «плодами отруєного дерева»
		44. Оцінюючи законність і обґрунтованість вироку Апеляційного суду Одеської області від 15січня 2008року та ухвали Верховного Суду України від 12серпня 2008року у контексті констатованих Судом порушень Україною міжнародних зобов`язань, Велика Палата звертає увагу, що на час прийняття цих судових рішень були чинними Конституція України і Закон України від 29червня 2004року №1906IV «Про міжнародні договори України».
		Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		До таких договорів належить Конвенція, ратифікована Україною на підставі Закону України від 17липня 1997року №475/97ВР.
		45. Як передбачено частиною першою статті15 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню відповідно до норм міжнародного права.
		46. Органи державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, згідно з частиною першою статті16 зазначеного Закону забезпечують виконання зобов`язань, узятих за такими договорами.
		47. Таким чином, під час розгляду справи суди зобов`язані були дотримуватися вимог Конвенції як частини національного законодавства.
		48. Викладені у рішенні висновки міжнародної судової установи щодо характеру і правових наслідків порушення конвенційних прав заявника узгоджуються з нормами національного законодавства, чинного на час постановлення вироку й ухвали. 
		Зокрема, згідно з частиною першою статті 65КПК1960року доказами у кримінальній справі є «всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи». 
		Відтак обов`язковим критерієм допустимості доказів є спосіб їх одержання, що ґрунтується на дотриманні визначеного законом порядку. Порушення такого порядку є безумовною перешкодою для використання доказів на підтвердження винуватості особи у вчиненні злочину. Адже, згідно з частиною третьою статті62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.
		49. Велика Палата погоджується з позицією сторони захисту (пункт10 цієї постанови) і вважає, що не ґрунтуються на дотриманні вимог кримінальнопроцесуального закону висновки судів у частині врахування як допустимих доказів винуватості ОСОБА_23 у вбивстві даних: явки з повинною заявника; протоколу відтворення обстановки і обставин події від за участю ОСОБА_23 як свідка; протоколів допитів заявника як підозрюваного й обвинуваченого; протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_23 як підозрюваного; протоколів очних ставок між заявником і ОСОБА_26 , свідками ОСОБА_36 і ОСОБА_37 у частині показань ОСОБА_23 ; протоколу виїмки за місцем проживання заявника светра зі слідами речовими бурого кольору; висновків судовоімунологічної та судовомедичної генотипоскопічної експертиз за результатами дослідження цього речового доказу; висновку криміналістичної експертизи паливномастильних матеріалів за результатами дослідження фрагментів спаленого одягу, виявлених і вилучених у домоволодінні ОСОБА_35 ; висновку судовопсихіатричної експертизи ОСОБА_23 у частині пояснень заявника експерту про свою участь у вчиненні злочинів (т.1, а.с.9295, 117, 119133, 164168, 220225; т.2, а.с.111, 5157, 98, 99; т.3, а.с. 7883, 213215; т.4, а.с.141145, т.9, а.с. 210, 211, 232238). Посилання на ці докази підлягають виключенню з судових рішень.
		50. Отримання доказів унаслідок порушення права особи на захист і їх подальше використання судом на підтвердження висунутого особі обвинувачення є істотним порушенням вимог кримінальнопроцесуального закону у розумінні статті370КПК1960року і згідно з пунктом 1 частини першої статті398цього Кодексу становлять підстави для скасування або зміни судових рішень. 
		Допустимі докази
		51. Проте виключення з вироку й ухвали зазначених доказів не впливає на законність і обґрунтованість висновків суду в частині визнання ОСОБА_23 винуватим у вчиненні злочинів, за які його засуджено, кримінальноправової кваліфікації його дій та призначення покарання. Відповідні висновки ґрунтуються на сукупності інших доказів, зміст яких докладно наведено у вироку і які були досліджені в судовому засіданні, ретельно перевірені й оцінені судом відповідно до вимог статті 67 КПК1960року. Невідповідності процедури одержання цих засобів доказування вимогам Конвенції міжнародною судовою установою не встановлено. 
		52. Зокрема, визнаючи пред`явлене ОСОБА_23 обвинувачення доведеним, суд першої інстанції поклав в основу вироку: послідовні показання потерпілої ОСОБА_39 під час досудового слідства і в судовому засіданні 23червня 2005року про те, що коли вона перебувала в домоволодінні сім`ї ОСОБА_40 , у приміщення літньої кухні зайшли ОСОБА_23 із ОСОБА_27 , ОСОБА_23 одразу завдав їй ножового поранення і на її очах вбив ОСОБА_29 та ОСОБА_41 численними ударами ножем; досліджені в судовому засіданні показання ОСОБА_27 як підозрюваного та обвинуваченого, в тому числі під час відтворення обстановки і обставин події й на очній ставці з ОСОБА_26 , надані в присутності захисника, в яких він підтверджував ці ж самі обставини вбивства ОСОБА_23 двох жінок на замовлення ОСОБА_26 ; надані на досудовому слідстві й оголошені судом показання потерпілого ОСОБА_42 та показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_43 , які дізналися про обставини позбавлення життя ОСОБА_29 та ОСОБА_30 від ОСОБА_39 (т.1, а.с. 135140, 143149, 154159, 226232; т.2, а.с.1324, 8183, 93, 94, 115123, 143148; т.4, а.с.60, 61, 151154; т.5, а.с.93114, 126130, т.10, а.с. 6173, 149зворот153, 193, 198зворот201, 206, 256зворот258, 262зворот263).
		53. Початкові показання засудженого ОСОБА_27 і показання потерпілої  ОСОБА_39 узгоджуються з дослідженими судом на підставі статті306КПК1960року показаннями свідка ОСОБА_37 під час досудового слідства про те, що 12грудня 2004року приблизно о 19год. ОСОБА_23 і ОСОБА_27 приходили додому до ОСОБА_26 , де перебувала і свідок, ОСОБА_23 був дуже наляканий, поводився нервово й одразу попросив ОСОБА_37 залишити їх із ОСОБА_26 (т.1, а.с. 195202, т.2, а.с. 4346, 5557, 6466). 
		54. На користь висновку про безпосереднє заподіяння ОСОБА_23 ножових поранень потерпілим свідчили й оголошені в судовому засіданні на підставі статті306КПК1960року показання під час досудового слідства свідка ОСОБА_44  матері ОСОБА_27 , яка на прохання останнього прала штани ОСОБА_23 і бачила, що вони були забруднені речовиною, схожою на кров (т.2, а.с. 8486, т.10, а.с. 100зворот). 
		55. Відомості, зазначені ОСОБА_45 і ОСОБА_27 , узгоджувалися зі слідовою картиною, зафіксованою у протоколі огляду місця події, і з даними висновків судовомедичних та медикокриміналістичних експертиз щодо характеру, кількості, локалізації завданих ОСОБА_29 , ОСОБА_31 і ОСОБА_34 тілесних ушкоджень, механізму, знарядь їх заподіяння і причиннонаслідкового зв`язку ножових поранень, спричинених ОСОБА_29 та ОСОБА_31 , з їх смертю (т.1, а.с.613; т.3, а.с.510, 1826, 34; т.4, а.с.69, 1820, 4247).
		56. Доводи ОСОБА_23 та його захисника щодо обмови заявника ОСОБА_27 внаслідок застосування недозволених методів слідства, недостовірності показань ОСОБА_39 , наявності в обох засуджених алібі були ретельно перевірені судами першої та касаційної інстанцій й аргументовано спростовані у вироку й ухвалі. У контексті наведеного Велика Палата звертає увагу, що в порядку виключного (екстраординарного) судового провадження на підставі, передбаченій пунктом другим частини першої статті40012КПК1960року, не здійснюється повторного касаційного перегляду судових рішень, а їх законність і обґрунтованість перевіряється лише з точки зору впливу встановленого ЄСПЛ недотримання Україною міжнародних зобов`язань на загальну справедливість судового розгляду. З огляду на зазначене, керуючись принципом юридичної визначеності, Велика Палата в межах відповідного провадження не перевіряє правильності оцінки судами доказів, кримінальноправової кваліфікації діянь, дотримання вимог кримінальнопроцесуального закону і вирішення інших питань, які не пов`язані з констатованими міжнародною судовою установою порушеннями прав особи, визначених Конвенцією. 
		57. Оцінюючи вплив недотримання конвенційних прав ОСОБА_23 під час проведення окремих процесуальних дій на результати судового провадження загалом, Велика Палата враховує позицію міжнародної судової установи в рішеннях, у яких було встановлено невідповідність вимогам статті6 Конвенції провадження у Верховному Суді України щодо перегляду вироків з підстав констатованих ЄСПЛ порушень державою міжнародних зобов`язань, зокрема у справах «Яременко проти України»(№2) і «Шабельник проти України»(№2).
		58. Проте обставини цієїсправи істотно відрізняються від обставин, покладених в основу зазначених вище рішень ЄСПЛ, і такі відмінності мають істотне значення з точки зору правових наслідків допущеного у кримінальній справі недотримання вимог Конвенції. 
		59. Зокрема, за висновками Суду, викладеними у справах «Яременко проти України» (№2) і «Шабельник проти України» (№2), несправедливість провадження у Верховному Суді України була зумовлена не самим по собі прийняттям за результатами перегляду цим судом справи, процедура якого не передбачає повноважень досліджувати й оцінювати докази, рішення про зміну вироку шляхом виключення посилання на окремі засоби доказування, а, насамперед, у повторному врахуванні доказів, порядок одержання яких не відповідав вимогам Конвенції, похідних від них відомостей і в обґрунтуванні власного рішення іншою інформацією, використання якої в наведений спосіб було несумісним із гарантіями справедливого судового розгляду.
		60. Як слідує зі змісту рішення ЄСПЛ у справі «Яременко проти України»(№2), Верховний Суд України за результатами виключного (екстраординарного) судового провадження лише закріпив допущені під час досудового слідства і судового розгляду порушення конвенційних прав заявника, оскільки знову визнав належними і допустимими доказами винуватості ОСОБА_46 у вмисному вбивстві його показання, відібрані, за викладеними в першому рішенні висновками міжнародної судової установи, з істотним обмеженням права на захист і на мовчання, за обставин, що викликали обґрунтовані сумніви в їх добровільності. У контексті наведеного ЄСПЛ звернув увагу, що інші докази, якими Верховний Суд України вмотивував свою постанову, не мали вирішального характеру і по суті були непрямими (пункти113, 65, 66 зазначеного рішення). 
		61. В рішенні у справі «Шабельник проти України»(№2) констатовано недотримання вимог статті6 Конвенції під час перегляду справи у зв`язку з тим, що Верховний Суд України, визнаючи законними й обґрунтованими висновки суду першої інстанції про доведеність висунутих заявнику обвинувачень, послався на докази, похідні від показань Шабельника на початку досудового слідства. Зазначені показання були одержані внаслідок констатованих міжнародною судовою установою в першому рішенні порушень конвенційних прав Шабельника, а доказове значення покладених в основу рішення Верховного Суду України даних протоколу огляду місця події і висновків експертиз ґрунтувалося лише на співставленні зафіксованої в них інформації з показаннями заявника, недопустимими з точки зору вимог Конвенції (пункти51,52). Тобто наведені результати оглядів місця події й експертних досліджень були «плодами отруєного дерева». Окрім цього, окремим порушенням права Шабельника на справедливий судовий розгляд Суд визнав використання Верховним Судом України як доказу винуватості заявника в умисному вбивстві його пояснень під час проведення судовопсихіатричної експертизи, мета якої обмежувалася вирішенням питання про його осудність, хоча суд першої інстанції на висновок зазначеної експертизи у даному контексті не посилався (пункт53).
		62. Натомість у цій справі показання ОСОБА_27 , потерпілої ОСОБА_39 , свідків, дані протоколів огляду місця події, висновків судовомедичних експертиз трупів ОСОБА_29 і ОСОБА_30 , медикокриміналістичних експертиз не мають ні прямого, ні опосередкованого зв`язку з визнаними ЄСПЛ порушеннями конвенційних прав ОСОБА_23 на початку досудового слідства. 
		63. Зокрема, свідчення  ОСОБА_27 , ОСОБА_39 , ОСОБА_44 і ОСОБА_37 стосувалися обставин, які кожен із них сприймав безпосередньо, а показання ОСОБА_42 і ОСОБА_43  зі слів ОСОБА_39 , незалежно від відомостей, повідомлених ОСОБА_23 правоохоронним органам.
		64. Протоколи огляду місця події і зазначені вище висновки експертиз містять об`єктивну інформацію щодо наслідків і слідової картини злочину, зафіксовану й досліджену в установленому законом порядку. Факт виявлення трупів і слідів убивства на місці події не був пов`язаний із даними, одержаними від заявника. Наведений у вироку аналіз змісту відповідних протоколів і результатів експертних досліджень ґрунтується на їх співставленні не лише з показаннями ОСОБА_23 , а й з доказами, одержаними з інших процесуальних джерел,  показаннями засудженого ОСОБА_27 та потерпілої ОСОБА_47 .
		65. Як видно з матеріалів справи і протоколу судового засідання, суд у межах змагальної процедури допитував ОСОБА_27 , котрий під час судового розгляду відмовився від своїх початкових показань під час досудового слідства, свідків ОСОБА_43 і ОСОБА_48 (т.10, а.с. 4144, 6173, 91зворот102). Потерпіла ОСОБА_49 давала показання всудовому засіданні 23червня 2005року в межах провадження, за результатами якого було постановлено попередній вирок. З метою з`ясування питань, пов`язаних із протиріччями у показаннях ОСОБА_27 та ОСОБА_44 під час досудового слідства і судового розгляду, суд дослідив їх початкові показання на підставі статей301, 306КПК1960року і надавши перевагу первісним свідченням, навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення (т.10, а.с. 100зворот, 149зворот153, 161зворот, 162, 193196, 198зворот201, 206, 207). 
		66. Під час судового розгляду ОСОБА_23 та його захиснику надавалися належні й достатні можливості поставити запитання іншому підсудному ОСОБА_27 , свідкам ОСОБА_50 і ОСОБА_51 , взяти участь у дослідженні показань потерпілих ОСОБА_42 і ОСОБА_39 , які в судових засіданнях 22і23червня 2005року допитувались стороною захисту, в тому числі безпосередньо ОСОБА_23 , показань свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_44 і ОСОБА_37 на досудовому слідстві і навести власні аргументи на заперечення свідчень, що викривали заявника у вчиненні злочинів. Відповідні аргументи були перевірені судом і обґрунтовано спростовані. Будьяких порушень національним судом вимог статті6 Конвенції, які були би пов`язані з порядком допиту ОСОБА_27 , потерпілих та свідків і способом використання їх показань у вироку, міжнародною судовою установою не встановлено. Тому, на переконання Великої Палати, залишення без зміни вироку в частині, що ґрунтується на показаннях зазначених осіб, не призведе до порушення права ОСОБА_23 на справедливий судовий розгляд в аспекті реалізації його права допитувати свідків обвинувачення, передбаченого пунктом «d» статті6Конвенції. 
		Спосіб виправлення допущених порушень 
		67. Згідно з вимогами пункту1 статті46 Конвенції Україна зобов`язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ в будьякій справі, у якій вона є стороною.
		68. Відповідно до положень глави 3 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлене цим судом порушення Конвенції може бути виправлено шляхом виплати грошової компенсації, вжиття додаткових заходів індивідуального і загального характеру.
		69. Як зазначено у статті 10 цього Закону, додатковими заходами індивідуального характеру є: а)відновлення настільки, наскільки цеможливо, попереднього стану, який заявник мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б)інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ. Одним зі способів відновлення попереднього юридичного стану заявника є повторний розгляд справи судом, включаючи відновлення провадження у справі. 
		70. Відповідно до Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи (далі  Комітет Міністрів) державамчленам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським Судом з прав людини» (1), прийнятої на 694му засіданні заступників міністрів від 19січня 2000 року (далі  Рекомендація), зобовязання державучасниць виконувати остаточні рішення ЄСПЛ за певних обставин включають вжиття інших заходів, окрім справедливої сатисфакції, яку присуджує Суд, згідно зі статтею41 Конвенції, та/або загальних заходів, якими потерпілій стороні забезпечується, наскільки це можливо, відновлення попереднього правового становища, яке ця сторона мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum).
		71. Пункт перший наведеного джерела міжнародного права рекомендує договірним сторонам забезпечити на національному рівні адекватні можливості досягнення restitutio in integrum, наскільки це можливо. 
		72. Проте встановлення конкретних способів втілення цієї мети є компетенцією уповноважених органів держави і визначається нормами національного процесуального закону.
		73. Згідно з пунктом другим Рекомендації Комітет Міністрів закликає договірні сторони, зокрема, до перегляду своїх національних правових систем з метою забезпечення адекватних можливостей повторного розгляду справи, включаючи поновлення провадження, у випадках, коли Суд визнав порушення Конвенції, особливо: 
		і) коли потерпіла сторона і далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні  наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;
		іі) коли рішення Суду спонукає до висновку, що: а)оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції по суті, або b)в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні. 
		Водночас, ні Рекомендація, ні Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» не встановлюють обмежень щодо того, суд якої інстанції має здійснювати повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження. Адже процедури відповідного розгляду в різних правових системах істотно відрізняються і встановлюються в кожній державі нормами національного процесуального закону.
		Водночас перегляд Великою Палатою судових рішень на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення державою міжнародних зобовязань під час вирішення справи судом як особливий порядок виключного судового провадження вже сам по собі є формою відновлення провадження і повторного розгляду справи. 
		Крім цього, у розумінні пункту другого Рекомендації засудження особи та відбування нею покарання за вироком становить негативні наслідки констатованих міжнародною судовою установою порушень, які можуть бути виправлені виключно через повторний розгляд справи шляхом скасування цього судового рішення, лише у випадках, коли порядок постановлення вироку та/або його зміст загалом є несумісними з установленими Конвенцією гарантіями справедливого судового розгляду. 
		За відсутності підстав для висновку, що визнані ЄСПЛ порушення прав особи призвели до несправедливості її засудження, виконання рішення міжнародної судової установи не вимагає відновлення юридичного становища, яке засуджений мав до визнання його судом винуватим у вчиненні злочину. 
		74. Практика ЄСПЛ не свідчить про безумовну відсутність у компетентної національної судової установи повноважень за результатами перегляду рішень судів з підстав констатованих Судом порушень конвенційних прав особи змінити ці рішення лише в частині використання доказів, одержаних у результаті відповідних порушень, без призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
		75. Зокрема, як зазначено ЄСПЛ у рішенні від 30 червня2009року у справі «Verein gegen Tierfabriken Schweiz (VgT) v.Switzerland», повторна процедура на національному рівні не є самоціллю; вона є лише засобом, який може бути задіяний для повного та належного виконання рішень Суду (пункт90). 
		Водночас держававідповідач під наглядом Комітету Міністрів має свободу вибору заходів, за допомогою яких вона виконуватиме своє юридичне зобовязання за статтею 46 Конвенції, за умови, що такі заходи відповідають наведеним у рішенні Суду висновкам (пункт249 рішення від 13липня2000року у справі «Scozzari and Giuntav.Italy»). 
		76. Відповідно до орієнтирів дотримання міжнародних зобов`язань, наведених ЄСПЛ у рішенні від 11 липня 2017 року у справі «MoreiraFerreira v. Portugal», відступ від принципу правовової визначеності є необхідним і виправданим у разі виявлення суттєвого недоліку попереднього провадження, яке може вплинути на результат справи, або у випадках, коли необхідність забезпечення відшкодування, особливо в контексті виконання рішень Суду, в цілому свідчить на користь поновлення провадження (пункт62 рішення). 
		77. На рівні національного процесуального закону порядок розгляду Великою Палатою справ у межах виключного (екстраординарного) судового провадження, в тому числі на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення державою міжнародних зобовязань при вирішенні справи судом, регулюється нормами глави34КПК. Згідно з частиною першою статті467цього Кодексу при ухваленні за наслідками кримінального провадження за виключними обставинами нового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції. 
		Таким чином, приймаючи відповідне рішення, Велика Палата вправі користуватися повноваженнями суду касаційної інстанції в частині способу виправлення помилок, допущених судами нижчого рівня, з урахуванням особливостей, установлених спеціальною нормою статті467КПК. 
		Згідно з частиною першою статті436цього Кодексу суд касаційної інстанції наділений правом, зокрема, змінити судові рішення.
		78. Як передбачено частиною першою статті467КПК, за результатами перегляду судового рішення за виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати це рішення повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції. Проте право скасувати вирок та/або ухвалу з направленням справи на новий судовий розгляд є лише одним із альтернативних, яким повноваження Великої Палати в разі повного або часткового задоволення заяви про перегляд судових рішень не обмежуються. 
		79. Норми аналогічного змісту щодо наслідків перегляду судових рішень Верховним Судом України з підстав установлення міжнародною судовою установою порушення Україною міжнародних зобовязань під час вирішення справи судом були встановлені статтею40022КПК1960року. Відповідно до частини третьої цієї статті суд наділявся правом у разі повного або часткового задоволення заяви про відповідний перегляд скасувати вирок та/або ухвалу і прийняти нове рішення або направити справу на новий судовий розгляд.
		80. Водночас зміна вироку за своїм змістом передбачає менший ступінь втручання в це судове рішення, порівняно з прийняттям Верховним Судом власного рішення, повноваження прийняти яке прямо передбачено спеціальними нормами процесуального права. Виходячи з викладеного здійснення відповідної зміни в порядку екстраординарного судового провадження не призведе до обмеження процесуальних прав особи, встановлених національним законом і визначених міжнародними стандартами. 
		81. Приймаючи рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_23 , Велика Палата виходить із того, що хоча в основі визнаних міжнародною судовою установою порушень конвенційних прав заявника і лежать окремі суттєві процедурні помилки, однак вони не ставлять під сумнів результатів усього судового провадження, не свідчать про невідповідність вимогам Конвенції вироку щодо ОСОБА_23 як у цілому, так і в частині визнання заявника винуватим в умисному вбивстві, а отже не дають підстав вважати його засудження несправедливим. 
		Такий висновок Великої Палати не суперечить із позицією ЄСПЛ, висловленою у пункті79 рішення «Алахвердян проти України» про те, що визнання порушень статті6 пунктів 1 та 3 (с) в цій справі саме по собі є справедливою компенсацією понесеної заявником моральної шкоди і не означає, що він був несправедливо засуджений.
		82. Таким чином, виконання державою міжнародних зобовязань за даних конкретних обставин не передбачає необхідності відновлення юридичного становища, яке ОСОБА_23 мав до постановлення щодо нього обвинувального вироку. 
		83. Натомість, з огляду на констатований ЄСПЛ зміст порушень, стадію провадження, на якій вони були допущені, їх правову природу і юридичні наслідки, виправлення таких порушень можливо здійснити шляхом зміни вироку й ухвали і виключення з переліку доказів винуватості ОСОБА_23 в умисних убивствах за обтяжуючих обставин даних, одержаних у результаті недотримання його конвенційних прав, і похідних від них засобів доказування.
		Щодо впливу констатованого ЄСПЛ порушення права на захист заявника на судові рішення в частині інших злочинів та інших засуджених
		84. Встановлене ЄСПЛ недотримання права ОСОБА_23 на захист жодним чином не вплинуло на законність і обґрунтованість судових рішень у частині його засудження за умисне заподіяння ОСОБА_34 легких тілесних ушкоджень, кваліфіковане за частиною другою статті125КК, обвинувачення за якою не вимагає обов`язкової участі захисника. Порушень конвенційних прав заявника під час судового провадження у цій частині обвинувачення міжнародною судовою установою констатовано не було.
		85. Окрім наведеного, юридичні наслідки недотримання зазначених вище прав ОСОБА_23 поширюються лише на нього і не зачіпають інтересів інших засуджених у справі, які до ЄСПЛ не зверталися і порушень прав яких Судом не встановлено.
		86. Визначаючи найбільш доцільний спосіб виправлення констатованих міжнародною судовою установою процедурних помилок, необхідно дотримуватися справедливого балансу між захистом прав особи і принципом юридичної визначеності, який є одним із фундаментальних аспектів верховенства права і передбачає повагу до принципу res judicata  остаточності рішень суду. 
		87. Засада остаточності судових рішень полягає в тому, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду (див. mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справах «Брумареску проти Румунії» від 28листопада 1999року, заява №28342/95, пункти6162; «Рябих проти Росії» від 24липня 2003року, заява №52854/99, пункти5152; «Пономарьов проти України» від 03квітня 2008 року, заява №3236/03, пункт40; «Устименко проти України» від 29жовтня 2015року, заява №32053/13, пункт46).
		88. Оскільки Велика Палата здійснює перегляд за виключними обставинами рішень судів, прийнятих на національному рівні, в частині наслідків констатованого ЄСПЛ недотримання Україною Конвенції, то задоволення вимог ОСОБА_23 про скасування винесених щодо нього вироку Апеляційного суду Одеської області від 15січня 2008року та ухвали Верховного Суду України від 12серпня 2008року в тій частині, в якій не встановлено порушень державою міжнародних зобов`язань, а також скасування цього вироку та вищевказаної ухвали щодо інших засуджених, буде виходом суду за межі правових підстав перегляду та порушенням принципу юридичної визначеності.
		89. Виходячи з наведеного втручання у вирок та ухвалу в частині засудження ОСОБА_23 за злочин, передбачений статтею125КК, а також у частині засудження ОСОБА_27 , ОСОБА_26 та ОСОБА_28  не ґрунтуватиметься на висновках міжнародної3 судової установи, вимогах національного кримінального процесуального закону і суперечитиме засаді остаточності судових рішень як одному з аспектів справедливості судового розгляду.
		Щодо перегляду вироку від 25 липня 2005 року та ухвали від 21березня 2006року
		90. Вимоги заяви ОСОБА_23 про скасування вироку Апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2005 року та ухвали Верховного Суду України від 21березня 2006року є безпідставними, оскільки вирок від25липня 2005року вже скасовано зазначеною вище ухвалою, а ухвала від 21березня 2006року не є остаточним судовим рішенням, яким би завершувався розгляд справи, а тому не може бути предметом перевірки Великої Палати.
		Зважаючи на викладене, керуючись статтями40021, 40022КПК 1960року, статтями 459, 467 та пунктом15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК 2012 року, параграфом3 розділу4 «Перехідні положення» Закону України від 03жовтня 2017року №2147VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Заяву ОСОБА_23 про перегляд судових рішень у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом задовольнити частково.
		Вирок Апеляційного суду Одеської області від 15січня2008року та ухвалу Верховного Суду України від 12серпня2008року в частині засудження ОСОБА_23 за пунктами1, 4, 11, 12 частини другої статті115 Кримінального кодексу України змінити.
		Виключити з вироку та ухвали посилання як на докази на дані: явки з повинною ОСОБА_23 ; протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_23 як свідка; протоколів допитів ОСОБА_23 як підозрюваного й обвинуваченого; протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_23 як підозрюваного; протоколів очних ставок між ОСОБА_23 і ОСОБА_26 , свідками ОСОБА_36 і ОСОБА_37 у частині показань ОСОБА_23 ; протоколу виїмки за місцем проживання заявника светра зі слідами речовини бурого кольору; висновків судовоімунологічної та судовомедичної генотипоскопічної експертиз за результатами дослідження цього речового доказу; висновку криміналістичної експертизи паливномастильних матеріалів за результатами дослідження фрагментів спаленого одягу, виявлених і вилучених у домоволодінні ОСОБА_35 ; висновку судовопсихіатричної експертизи ОСОБА_23 у частині пояснень заявника експерту про свою участь у вчиненні злочинів.
		У решті судові рішення в цій частині і у повному обсязі в частині засудження ОСОБА_23 за частиною другою статті 125 КК залишити без змін.
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1 Суддядоповідач ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3  ОСОБА_4  ОСОБА_5  ОСОБА_6  ОСОБА_7  ОСОБА_8  ОСОБА_9  ОСОБА_10  ОСОБА_11 ОСОБА_12  ОСОБА_13  ОСОБА_14  ОСОБА_15  ОСОБА_16  ОСОБА_17  ОСОБА_18  ОСОБА_19  ОСОБА_20  ОСОБА_21

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...