Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 371/479/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано для оприлюднення: 26.11.2019. Зареєстровано: 27.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2019.
Дата набрання законної сили: 17.02.2021 (частково)
Результат оскарження 17.02.2021 Київський апеляційний суд: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: 2/371/428/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		07.10.2019                                        Єдиний унікальний № 371/479/19 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		7 жовтня 2019 року                                                                         м. Миронівка
		 
		ЄУН 371/479/19
		Провадження № 2/371/428/19
		 
		Миронівський районний суд Київської області в складі :
		 
		головуючого судді                                Капшук Л.О.,
		за участі:
		секретаря судових засідань                        Овчаренко В.С., 
		представника позивача                         ОСОБА_1 ,
		представника відповідача                         ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області, Миронівської районної державної адміністрації у Київській області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		Позивач звернулася до суду, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 . Померла за життя набула право на земельну частку (пай) у пайовому фонді КСП «Карапиші». 
		 
		Будучи спадкоємицею померлої за заповітом, вона подала до Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та отримала свідоцтва про право на спадщину на належні померлій житловий будинок, майновий пай та грошовий вклад в ощадбанку.
		 
		Про те, що покійна мати мала право на земельну частку (пай) у землях, що передані у колективну власність КСП «Карапиші», їй відомо не було.
		 
		За життя померла не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай), що є перешкодою до оформлення спадкових прав. 
		 
		Миронівська районна державна нотаріальна контора повідомила її, що не може видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на земельний пай на ім`я спадкодавця.
		 
		Просила в судовому порядку визнати за нею в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4  право на земельну частку (пай) в КСП «Карапиші» села Карапиші Миронівського району Київської області розміром 2,72 в умовних кадастрових гектарах при розпаюванні сільськогосподарських угідь, переданих в колективну власність КСП «Карапиші» згідно Державного акту на право колективної власності на земл серії КВ від 28 грудня 1994 року, виданого Карапишівською сільською радою народних депутатів Миронівського району Київської області. 
		 
		Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 10 травня 2019 року відкрито провадження у справі.
		 
		Відзив на позовну заяву
		 
		Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області у поданому на позов відзиві вказав, що позов не підлягає задоволенню. 
		 
		З 1 січня 2013 року центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають у власність або у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. Це передбачено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», яким законодавець вніс зміни до Земельного кодексу України, зокрема до статті 122 Земельного кодексу України.
		 
		Згідно із преамбулою Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.
		 
		Чинне земельне законодавство передбачає два способи безоплатного одержання громадянами земель для ведення особистого селянського господарства: із земель державної або комунальної власності на підставі Земельного кодексу України; із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності на підставі Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
		 
		Відповідно до пункту 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени КСП, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
		 
		Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
		 
		Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
		 
		При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським: підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
		       
		Головне управління не є належним відповідачем у справі, тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
		-
		У відзиві на позов, поданому сільським головою Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області, вказано на необгрунтованість позову, відсутність доказів, що підтверджують заявлені вимоги, та подання позову із пропущенням строків позовної давності.
		 
		Позивач в якості письмового доказу подала лист за підписом голови Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області № 67 від 31 жовтня 2016 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 являлась працівником колгоспу ім. Щорса в період із 01 січня 1948 року по 31 грудня 1972 року, до моменту виходу на пенсію. 
		 
		02 листопада 1996 року загальними зборами акціонерів АТ «Карапиші» затверджено список громадян-членів акціонерного товариства закритого типу «Карапиші» на право отримання земельного паю. В такому списку ОСОБА_4 не значиться.
		 
		27 грудня 1996 року Миронівською районною державною адміністрацією Київської області прийнято розпорядження за № 327 «Про затвердження вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах і видачу сертифікатів членам АТ «Карапиші».
		 
		Вказані документи є додатками до технічної документації з паювання земель, переданих у колективну власність акціонерному товариству «Карапиші» Миронівського району Київської області. 
		 
		Спадкодавець ОСОБА_4 померла до затвердження зазначеного списку та прийняття відповідного розпорядження.
		 
		Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
		 
		Відтак, невключення ОСОБА_4 до відповідного списку та неотримання нею сертифікату на право на земельну частку (пай) унеможливлює визнання за нею права на земельну частку (пай).
		 
		Вказав, що на даний час на території Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області немає вільних земель запасу та невитребуваних паїв.
		 
		Зазначив, що спадкодавець ОСОБА_4 померла більш як 23 роки тому. Позивач повинна була дізнатись про обставини отримання чи неотримання її покійною матір`ю сертифікату на право на земельну частку (пай), а також отримання чи неотримання нею земельної ділянки.
		 
		Просив у задоволенні позову відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю та бездоказовістю та застосувати до позовних вимог позовну давність.
		 
		Представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» також подав відзив на позов. У відзиві вказав, що позов є необгрунтованим. Позивач зазначила, що має право на успадкування за заповітом права на земельну частку (пай), яке належало спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі того, що остання була включена до списку громадян - членів КСП «Карапиші» села Карапиші Миронівського району Київської області за № 1650.
		 
		Такі доводи не є такими, що дають підстави для висновку про обґрунтованість позовних вимог.
		 
		Так, згідно п. 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		 
		У відповідності до п. 5 вказаного Указу видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
		 
		Позивач надала докази, які підтверджують ті обставини, що ОСОБА_4 являлась працівником колгоспу ім. Щорса в період із 01 січня 1948 року по 31 грудня 1972 року до моменту виходу на пенсію. 
		 
		Проте, до матеріалів справи не доданого доказів саме членства ОСОБА_4 в КСП «Карапиші», а не лише її трудової діяльності, зокрема доказів того, що на момент отримання державного акту таким підприємством остання була його членом.
		 
		Загальними зборами акціонерів AT «Карапиші» (протокол № 3) затверджено список громадян-членів акціонерного товариства закритого типу «Карапиші» на право отримання земельного паю. В такому списку ОСОБА_4 не значиться.
		 
		Миронівською районною державною адміністрацією Київської області прийнято розпорядження за № 327 «Про затвердження вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах і видачу сертифікатів членам AT «Карапиші».
		 
		Спадкодавець ОСОБА_4 померла до прийняття затвердження зазначеного вище списку та прийняття Миронівською РДА відповідного розпорядження.
		 
		Неотримання покійною ОСОБА_4 сертифікату на право на земельну частку (пай) унеможливлює визнання за нею права на земельну частку (пай).
		 
		Просив у позові відмовити та заявив про застосування до позовних вимог позовної давності, оскільки позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав значно більш як за три роки до подання позову до суду.
		 
		Підготовче провадження у справі закрито і справу призначено до судового розгляу по суті ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 8 липня 2019 року.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали.
		 
		Представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов.
		 
		Представники відповідачів Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області, Миронівської районної державної адміністрації у Київській області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з'явилися. До суду подані заяви про розгляд справи у відсутності представників даних відповідачів.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Судом встановлені наступні факти.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .
		 
		Позивач є дочкою померлої ОСОБА_4 та її спадкоємицею за заповітом, складеним померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Такі обставини підтверджуються даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 23 січня 1996 року Карапишівською сільською радою Миронівського району Київській області, свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 19 червня 1965 року Карапишівською сільською радою Миронівського району Київської області, свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 11 липня 1971 року Топорівською сільською радою Ружинського району Житомирської області, заповітом, посвідченим секретарем Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області 23 квітня 1985 року, зареєстрованим в реєстрі за № 72 (а.с.,а.с. 8,11, 12 -14).
		 
		За матеріалами наданої суду спадкової справи померлої ОСОБА_4 позивач спадщину після її смерті прийняла, оформила спадкові права за заповітом на житловий будинок в селі Карапиші Миронівського району Київської області, майновий пай та грошовий вклад в ощадбанку.
		 
		Листом № 322/02-14 від 5 квітня 2019 року державний нотаріус роз`яснив, що наявні перешкоди до видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, розташовану на території Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області, оскільки відсутній правовстановлюючий документ, який підтверджує право померлої на вказане майно.
		 
		Такі обставини підтверджені матеріалами спадкової справи померлої ОСОБА_4 (а.с.,а.с. 87-104).
		 
		Відповідно до рішення Карапишівської сільської ради народних депутатів від 22 квітня 1994 року № ХІІ у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Колективному сільськогосподарському підприємству «Карапиші» села Карапиші передано 4866,0 га землі.
		 
		Державний акт на право колективної власності на землю Колективне сільськогосподарське підприємство «Карапиші» одержало 28 грудня 1994 року.
		 
		У списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який був додатком № 1 до державного акта на право колективної власності на землю, під номером 1650 значиться ОСОБА_4 .
		 
		Такі обставини підтверджено даними державного акта на право колективної власності на землю серія КВ, виданого 28 грудня 1994 року, з додатком № 1, листа начальника відділу у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області № Т-30/0- 396/6-16 від 15 червня 2016 року (а.с.,а.с. 15, 21-24).
		 
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 являлась працівником колгоспу ім. Щорса села карапиші та брала трудову участь у колгоспному виробництві в період з 1 січня 1948 року по 31 грудня 1972 року. 
		 
		Такі обставини підтверджені даними довідок Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області № 67 та № 68 від 31 жовтня 2016 року (а.с.,а.с. 17,18).
		 
		Згідно даних довідки Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області № 40 від 23 серпня 2016 року колгосп імені Щорса села Карапиші Миронівського району Київської області реорганізовано в КСП «Карапиші», КСП «Карапиші» перейменовано в Акціонерне товариство «Карапиші», правонаступником Акціонерного товариства «Карапиші» є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальність «Карапиші», яке припинило свою діяльність з 13 серпня 2001 року, протокол № 6 від 30 липня 2001 року. Документи СТОВ «Карапиші» зберігаються в трудовому архіві виконавчого комітету Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області згідно акту приймання-передачі № 1 від 11 березня 2014 року (а.с.16).
		 
		За даними довідки заступника начальника відділу у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 39/113-19 від 10 квітня 2019 року, згідно технічної документації з паювання земель, переданих у колективну власність АТ «Карапиші» Миронівського району Київської області вартість земельної частки (паю), обчислена діленням грошової оцінки сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність, що підлягають паюванню на кількість осіб, що мають право на земельну частку (пай) станом на 1997 рік, складає 14843 грн. (а.с.20).
		 
		Мотиви суду та застосовані норми права 
		 
		Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що у позові належить відмовити. 
		 
		Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2 вказаної статті визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
		 
		Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. 
		 
		Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних правах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась до 1 січня 2004 року, тому до правовідносин щодо спадкування застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР в редакції на час відкриття спадщини.
		 
		Відповідно до статті 524 ЦК УРСР, спадкування здійснюється за законом і за заповітом. 
		 
		Статтею 560 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину.
		 
		Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. 
		 
		Згідно з пунктами 4.12, 4.15, 4.14, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
		 
		Така процедура позивачу була роз`яснена листом державного нотаріуса № 322/02-14 від 5 квітня 2019 року. 
		 
		Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (стаття 78 Земельного кодексу України).
		 
		Відповідно до статті 5 ЗК України 1992 року земля належала громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівничі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, в тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
		 
		Паювання земель як встановлений земельним законодавством порядок визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства в умовних кадастрових гектарах, законодавчо забезпечене: пунктами 8, 9, 14-17 Перехідних положень ЗК України, ст. 25 ЗК України (щодо паювання земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій), Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року № 899, постановою Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» від 4 лютого 2004 року № 122 тощо.
		 
		Паювання земель колишніх сільськогосподарських підприємств (колгоспів, радгоспів) повинно було здійснюватися після їх реформування у колективні сільськогосподарські підприємства (Указ № 666/94), передачі цим підприємствам земель у колективну власність, видачі державного акта на право колективної власності на землю. Коло осіб, які мають право на земельну частку (пай), встановлено Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
		 
		Пунктом 1 цього Указу передбачено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. 
		 
		Згідно з пунктом 2 Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		 
		Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду україни від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). 
		 
		Список громадян, як додаток до державного акта, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства та підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.
		Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві повинно бути врегульовано статутом підприємства.
		Встановлено, що на час передачі у колективну власність землі померла була внесена до громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який був додатком № 1 до державного акта на право колективної власності на землю.
		 
		Поряд з цим позивачем не доведено факт членства ОСОБА_4 в колективному сільськогосподарському підприємстві «Карапиші» на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю.
		 
		З огляду на наведені норми, саме член колективного сільськогосподарського підприємства, який включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.
		 
		Отже, головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю.
		 
		Позивачем до матеріалів справи не додано жодного доказу, який би підтверджував факт прийняття ОСОБА_4 у члени колгоспу ім. Щорса села Карапиші та набуття нею членства у колективному сільськогосподарському підприємстві «Карапиші».
		 
		Передача земельних ділянок здійснювалася відповідно до встановленого порядку паювання земельних ділянок із встановленням права кожного члена суб'єктів сільськогосподарського виробництва на частку земельної ділянки у колективній власності і юридичного посвідчення їх правового статусу через видачу сертифіката на право на земельну частку (пай). 
		 
		Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено коло осіб, які мають право на земельну частку (пай). Такими особами є , в тому числі, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай); громадяни-спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни, право на земельну частку (пай) яких встановлене судом.
		 
		Згідно правил частини 2 вказаної статті документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
		 
		Судом встановлено, що померла ОСОБА_4 сертифіката на земельну частку (пай) за життя не отримала.
		 
		Позивач не є спадкоємцем права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
		 
		Посилання представників відповідачів на факт невнесення померлої ОСОБА_4 до списку громадян-членів акціонерного товариства закритого типу «Карапиші» на право отримання земельного паю, затвердженого 02 листопада 1996 року загальними зборами акціонерів АТ «Карапиші», не заслуговують на увагу, оскільки позивачем заявлено вимоги. Які обгрунтовані фактом набуття померлою права на земельну частку (пай) в іншому підприємстві - колективному сільськогосподарському підприємстві «Карапиші».
		 
		Висновки за результатами розгляду
		 
		Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		 
		Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 
		 
		Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
		 
		Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними, у задоволенні позову необхідно відмовити.
		 
		Як зазначено в частині 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Суд позбавлений можливості встановити факт членства померлої ОСОБА_4 у підприємстві, якому видано державний акт на право колективної власності на землю, на підставі наданих доказів.
		 
		На підставі ст. 5 Земельного кодексу України в редакції 1992 року, ст.ст. 524, 560 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ», пункту 2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_3 до Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області, Миронівської районної державної адміністрації у Київській області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування відмовити повністю.
		 
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 
		 
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. 
		 
		Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Позивач: ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Мінським РУ ГУ МВС України в місті Києві 01 квітня 1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідачі:
		 
		Карапишівська сільська рада Миронівського району Київської області,код ЄДРПОУ 04362556, місцезнаходження : Київська область, Миронівський район, село Карапиші, вулиця Незалежності, 23.
		 
		Миронівська районна державна адміністрація Київської області,код ЄДРПОУ 23579267, адреса місцезнаходження : Київська область, місто Миронівка, вулиця Соборності, 58.
		 
		Головне управління держгеокадастру у Київській області: код ЄДРПОУ 39817550, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Серпова, 3/14.
		 
		Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт», ЄДРПОУ 31320656, адреса місцезнаходження: Київська область, Миронівський район, село Карапиші, вулиця Незалежності, 29.
		 
		Дата складання повного тексту судового рішення 17 жовтня 2019 року.
		 
		 
		 
		Суддя                 підпис         Л.О. Капшук
		Згідно з оригіналом
		Суддя                 Л.О. Капшук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...