Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-322/10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2010. Забезпечено надання загального доступу: не визначено.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                    Справа №2-а-322/2010рік  
		                                    П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 
		    15 березня 2010 року                               м.Калуш 
		      Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі: 
		 головуючого судді               Витвицького В.В. 
		секретаря судового засідання         Петришиної С.С. 
		      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Калуша адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Калуші про стягнення щомісячної державної соціальної допомги „Дітям війни”, суд, 
		 ВСТАНОВИВ: 
		    Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Калуші про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни та зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії за періоди : з 2006 – 2009 р.р. 
		   В основу позовних вимог позивач зіслалася на те, що він ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, у відповідності до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Згідно ст. 6 зазначеного Закону з 01. Січня 2006 року йому повинна була виплачуватися щомісячна соціальна допомого у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. За період 2006 – 2009 років така допомога їй не виплачувалась. Верховна Рада Ук раїни Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 71, п. 12 призупинила дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням від 9 липня 2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення, Закон України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, п. 12 ст. 71, яим зупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, п. 3 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19. 12. 2006 року визнано неконституційними. Рішення Конституційного Суду в цій ссправі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень, що визнані не конституційними і рішенння цього суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом,неможуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами. Таким чином, зважаючи на вище викладене, невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.Розмір мінімальної пенсії пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно з Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік, “прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 1 січня 380 грн., з 1 квітня 406 грн., з 1 жовтня 411 грн. Мінімальний розмір пенсії в 2008 році становив з січня місяця 470 грн., з квітня 481 грн., з липня 544 грн., а в 2009 році мінімальний розмір пенсії становив з січня 544 грн.,. а з листопада – 573 грн. Крім того, вважає, що її законні права обмежили шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно – правових актів вищої сили, законів України,, а також про належні йому, як дитині війни, виплати не сповістили, тому про факт порушення її прав стало відомо після висвітлення зазначених подій у пресі. 
		        ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, однак до суду подав позов в якій позовні вимоги підтримав у повному об’ємі. В зв’язку з сімейними обставинами справу просить розглянути у його відсутності, в порядку вписьмового провадження. 
		         Представник відповідача – управління Пенсійного фонду України в місті Калуші в судове засідання також не з’явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності в порядку письмового провадження. У задоволенні позовних вимог просить відмовити на підставі доводів наведених у заперечинні на позов. 
		         В своєму заперечинні на позов представник відповідача зазначив, Що з 1 січня 2008 року в зв’язку з прийняттям Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів” було внесено зміни до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якою передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. З 22 травня 2008 року у зв’зку з прийняттям рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними окремих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів” № 10-рп/2008 рік від 22.05.2008 року, позивачу виплачується таке підвищення до пенсії , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року становить 49 грн. 80 коп. Крім того,вважає дії відповідача щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пеенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Також зазначає, що позивачем пропущено процесуальний строк звернення до суду. 
		       Сторони у судове засідання не зявилися, направили суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, а таму, відповідно до п. 3 ст. 122 КАС України суд вважає за можливе справу розглянути у порядку письмового провадження. 
		       Суд, дослідивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності,, приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає часткового задоволення з таких підстав. 
		       В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 народився 22 травня 1939 року та відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, йому надано статус дитини війни, що підтверджується і копією пенсійного посвідчення,. в якому міститься відмітка “Дитина війни” (а.с.7). 
		       Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. 
		      Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено. 
		       Рішенням Конституційного Суду Українти від 09.07.2007 за №-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2, ст. 56, ч.2 , 62, ч.1 ст.66 пп. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” ( справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст.111 цього Закону, Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. 
		      Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення , що визнані неконституційними,, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. 
		       Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, управління Пенсійного фонду України в місті Калуші повинно було нарахувати та сплатити позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з 9 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституціййним Судом України рішення від 9 липня 2007 року щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 9 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нарахувати та здійснювати позивачу відповідні доплати. 
		       Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були внесені зміни в закон України “Про соціальний захист дітей війни”, зокрема в статтю 6 Закону, яка була викладена в новій редакції,, за якою соціальна допомога повинна виплачуватися дітям війни в розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком. 
		      Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 – 4, 6 – 22, 24 – 100 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано такими, що не відповідають Конституції Україна ( є неконституційними) положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закон Україн “Про Державний бюджет України на 2008 та внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року №107 – VI. Конституційний Суд України ( є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 – 4, 6-8,. 10-18,. Підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22,. 24-34, підпунктів 1-6,. 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II “ Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Положення Закону України “Про Державний бюджет України гна 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними. 
		       Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22 травня 2008 року управління Пенсійного фонду України в місті Калуші повинно було нарахуватися та сплатити позивачу доплату до пенсії,. Передбачену ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22 травня 2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. 
		       Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. 
		       Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу Адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розглляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості та відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини. 
		       Таким чином доводи відповідач, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають мтатус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову. 
		       При цьому, розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. 
		       Безпідставно є і доводи відповідача щодо визначення питання відносно органу, на який покладено обов»язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни. 
		       Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку, його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. 
		        Таким чином, обов»язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на управління Пенсійного фонду України в м.Калуші, тобто за місцем проживання позивача. 
		        Крім того, суд вважає безпідставнитм посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії. 
		        Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов»язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. 
		       За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. 
		        Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії. 
		        Крім того, відповідачем, в полрушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов»язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. 
		       Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов»язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов»язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездійяльності відповідача. 
		       В зв»язку з викладеним, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Калуші по невиконанню приписів ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії. 
		       Таким чином, позивач має право нга перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є незаконною. 
		       Що стосується вимог позивачапро зобов»язання відповідача виплачувати йому в 2009 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенмії за віком, то суд вважає такі вимоги обгрунтованими, виходячи з наступного. 
		       Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства, визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих випла, вихідним критерієм розрахунку яких розмір мінімальної заробітньої плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір заначених соціальних виплат, згідно із законом «Про соціальних захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже нарахування та виплата підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм закону "Про соціальний захист дітей війни". 
		        Що стосується пропущеним позивачем процесуального строку звернення до суду, про що зазначає в своєму запереченні на позов відповідач, то у відповідності до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-12, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Таким чином річний строк звернення до суду, встановлений ст.99 КАС України, у даному випадку не застосувується. 
		       На підставі вищенаведеного, ст. ст.64, 124, 152 Конституції України, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 – рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10 – рп/2008, Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» та керуючись п.3 ст.122, ст.ст. 158 – 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 ПОСТАНОВИВ: 
		    Позов задоволити частково. 
		   Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у м.Калуші по нарахуванню ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». 
		    Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м.Калуші здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, 22 равня ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 з підвищеннм йому на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за періоди: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплаченої пенсії за ці періоди. 
		    В задоволенні решті позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у місті Калуші відмовити. 
		     Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного Апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України . 
		       Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...