Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/3115/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері; електроенергетики (крім ядерної енергетики); енергозбереження, альтернативних джерел енергії, комбінованого виробництва електричної і теплової енергії.
Надіслано для оприлюднення: 26.11.2019. Зареєстровано: 27.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2019.
Дата набрання законної сили: 24.06.2020
Результат оскарження 24.06.2020 Третій апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		РІШЕННЯ 
		14 листопада 2019 року 16:03Справа № 280/3115/19  м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О., 
		позивача  ОСОБА_1 
		та представників:
		відповідача Єремеєвої О.В.
		третьої особине прибув
		розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом  ОСОБА_1 
		до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю «Тепло-Мелітополь»
		провизнання недійсними та скасування рішень,
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		27.06.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі  позивач) до (з урахуванням уточнень від 16.07.2019) виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі  відповідач), в якому позивач просить суд визнати недійсними з моменту прийняття та скасувати рішення відповідача від 01.11.2018 №245, від 25.04.2019 №92/5, від 14.06.2019 №126 «Про затвердження тарифу на теплову енергію ТОВ «Тепло-Мелітополь»».
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є мешканцем багатоквартирного будинку з централізованим опаленням і, відповідно, споживачем теплової енергії, яку надає Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепло-Мелітополь». На думку позивача, оскаржувані рішення відповідача, якими затверджено тарифи на теплову енергію ТОВ «Тепло-Мелітополь», є регуляторними актами і повинні прийматися у передбаченому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» порядку, зокрема, із проведенням аналізу регуляторного впливу та оприлюдненням проекту регуляторного акта. Вказує, що у зв`язку із недотриманням відповідачем вказаних вимог, з огляду на відсутність належного обґрунтування нового розміру тарифу на теплову енергію, позивачу заподіяно моральну та матеріальну шкоду, а отже спірні рішення підлягають визнанню недійсними та скасуванню.
		Ухвалою суду від 01.07.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто. 
		Ухвалою суду від 22.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 02.08.2019.
		Ухвалою суду від 31.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.
		Ухвалою суду від 02.08.2019, за клопотанням представника відповідача, відкладено підготовче засідання до 04.09.2019.
		Ухвалами суду від 02.08.2019, 04.09.2019, 03.10.2019, 17.10.2019, 31.10.2019 клопотання позивача про проведення підготовчих (судових) засідань в режимі відеоконференції задоволено та доручено Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області забезпечити проведення відповідних засідань в режимі відеоконференції.
		20.08.2019 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. №34232), в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що оскаржувані рішення не є регуляторними актами та не потребують виконання процедур регуляторної політики. Крім того вважає, що спірними рішеннями не порушено прав ОСОБА_1 . У задоволенні позову просить відмовити.
		27.08.2019 від позивача надішла відповідь на відзив (вх. №35340), в якій він зауважив, що у відзиві відповідач не вказує, що до споживачів доведено інформацію про заплановану зміну (збільшення) тарифів постачальником теплової енергії шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет, у друкованому засобі масової інформації тощо.
		03.09.2019 від позивача надійшли доповнення на відзив (вх. №36331), до яких додано квитанції про оплату послуг з надання теплової енергії.
		Ухвалою суду від 04.09.2019, за клопотанням представника відповідача, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепло-Мелітополь»; продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 03.10.2019.
		24.09.2019 від відповідача надійшли пояснення (вх. №39704), в яких зазначено, що інформацію про намір змінити тарифи опубліковано на веб-сайті третьої особи, на підтвердження чого надано відповідні скрін-шоти.
		27.09.2019 від позивача надішла відповідь на пояснення (вх. №40198), в якій він наголошує, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем не дотримано вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», внаслідок чого до споживачів не доведено інофрмацію про заплановане збільшення тарифів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування, у друкованих засобах масової інформації тощо.
		03.10.2019 від відповідача надійшли заперечення (вх. №41165), в яких зазначено, що проекти рішень оприлюднено на офіційному веб-сайті Мелітопольської міської ради. Про що свідчать відповідні скрін-шоти.
		07.10.2019 від позивача надіщла відповідь на заперечення (вх. №41561), до якої додано квитанції про опалту послуг з постачання теплової енергії.
		17.10.2019 від відповідача надійшли пояснення (вх. №43034).
		Судом оголошено перерву до 17.10.2019 та до 29.10.2019.
		Від третьої особи надійшли пояснення на позов, в яких зазначено, що інформацію, на підставі якої прийнято рішення відповідача від 01.11.2018 №245, від 25.04.2019 №92/5, опубліковано ТОВ «Тепло-Мелітополь» на власному веб-сайті в мережі Інтернет, зокрема, оприлюднено інформаційно-аналітичну довідку обґрунтування формування тарифів на теплову енергію, оголошення про відкрите обговорення тарифу, проект рішення виконавчого комітету про затвердження тарифу для ознайомлення. Вказує, що пропозицій та зауважень від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, не надходило. Інформація, на підставі якої прийнято рішення відповідача від 14.06.2019 №126, на веб-сайті ТОВ «Тепло-Мелітополь» не розміщувалася.
		Протокольною ухвалою суду від 29.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в цей же день; оголошено перерву до 14.11.2019.
		Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».
		У судовому засіданні 14.11.2019 на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		У зв`язку із перебуванням судді Бойченко Ю.П. у відпустці з 22.11.2019 по 25.11.2019, повний текст судового рішення виготовлено першого робочого дня  26.11.2019.
		Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області із запитами про надання інформації від 12.06.2019, від 19.06.2019 та від 21.06.2019, в яких просив повідомити про те, де, коли і яким чином опубліковано повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта, проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу проекту рішення «Про затвердження тарифу на теплову енергію ТОВ «Тепло-Мелітополь» від 25.04.2019 №92/5, від 01.11.2018 №245 та від 14.06.2019 №126.
		Листами відповідача від 19.06.2019 №71/05-17-1, від 20.06.2019 №74/05-17-1 та від 24.06.2019 №80/05-17-1 позивача повідомлено, що вказані рішення не є регуляторними актами та не потребують виконання процедур регуляторної політики.
		Вважаючи, що рішення відповідача від 01.11.2018 №245, від 25.04.2019 №92/5, від 14.06.2019 №126 прийнято із порушенням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом із вимогою про визнання їх недійсними та скасування.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875 (тут та надалі  в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
		Частиною третьою статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема: встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону (пункт 2 частини 3 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
		У свою чергу, відповідно до підпункту 2 пункту "а" статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (тут та надалі  в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
		Також, у відповідності до абзацу 7 статті 13 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV (тут та надалі  в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, серед іншого, встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.
		За визначенням пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
		Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (частина 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
		Частинами 4, 5 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцями відповідних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
		На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих комунальних послуг, їхню вартість, а також галузева звітність.
		У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.
		За правилами, встановленими частиною 5 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
		У відповідності до статті 10 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень Кабінету Міністрів України належать, зокрема, розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання.
		Так, постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, відповідно до пункту 98 якого зміна тарифів на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та їх встановлення уповноваженим органом здійснюється одночасно із зміною та встановленням тарифів на теплову енергію.
		Перегляд тарифів на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та їх структури здійснюється уповноваженим органом щороку за заявою суб`єкта господарювання.
		У разі зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих витрат, пов`язаних з наданням послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, з причин, які не залежать від суб`єкта господарювання, зокрема збільшення або зменшення податків і зборів (обов`язкових платежів), мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, орендної плати та амортизації, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, зміни обсягу фінансових витрат, складової частини планованого прибутку, у тому числі внаслідок зміни курсу валют за наявності у суб`єкта господарювання кредитних зобов`язань перед міжнародними фінансовими організаціями, може проводитися коригування тарифів.
		Судом досліджено оскаржувані рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області та встановлено наступні обставини.
		Так, рішенням відповідача від 01.11.2018 №245 «Про затвердження тарифу на теплову енергію ТОВ «Тепло-Мелітополь»», на підставі листа ТОВ «Тепло-Мелітополь» від 18.10.2018 №7, затверджено одноставковий тариф на теплову енергію для бюджетних організацій (п. 1 рішення).
		Рішенням відповідача від 25.04.2019 №92/5 «Про затвердження тарифу на теплову енергію ТОВ «Тепло-Мелітополь» та втрату чинності рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 01.11.2018 №245», на підставі листа ТОВ «Тепло-Мелітополь» від 17.04.2019 №49 та наданих розрахунків, затверджено двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з централізованого опалення для бюджетних організацій, потреб інших споживачів (крім населення) та населення (п. 1 рішення). Визнано таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 01.11.2018 №245 «Про затвердження тарифу на теплову енергію ТОВ «Тепло-Мелітополь»» (п. 3 рішення).
		Рішенням відповідача від 14.06.2019 №126 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 25.04.2019 №92/5 «Про затвердження тарифу на теплову енергію ТОВ «Тепло-Мелітополь» викладено в новій редакції абзац «Для населення» п. 1 рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 25.04.2019 №92/5 «Про затвердження тарифу на теплову енергію ТОВ «Тепло-Мелітополь» та установлено двоставкові тарифи на теплову енергію для населення, що мешкає в ОСББ, ЖБК та відомчому житлі (п. 1 рішення).
		Механізм інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) з обґрунтуванням такої необхідності виконавцями комунальних послуг, тарифи для яких встановлюються органами місцевого самоврядування (далі - орган, уповноважений встановлювати тарифи) визначено Порядком інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.06.2018 № 130 (далі  Порядок №130, у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
		Абзацем 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку №130 визначено, що протягом 5 робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, виконавці комунальних послуг інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів (або встановити тарифи) у спосіб, визначений цим Порядком, та доводять до відома споживачів інформацію, передбачену цим Порядком.
		Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку №130, виконавцями комунальних послуг, що надають послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, до відома споживачів доводиться така інформація:
		загальний розмір планованого тарифу, поданого до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, та його структура (плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість);
		обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планованого економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу із визначенням форми (способу) його зміни, відсотка зміни основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів), визначення відсотка зміни тарифу тощо);
		обґрунтування необхідності встановлення тарифу (у випадку, якщо тариф встановлюється вперше);
		інша додаткова інформація, визначена виконавцем комунальних послуг (за необхідності);
		адреса, за якою приймаються зауваження і пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань (місцезнаходження виконавця комунальної послуги та органу, уповноваженого встановлювати тарифи), а також строк приймання таких зауважень і пропозицій.
		За правилами, встановленими пунктом 5 розділу ІІ Порядку №130, інформація, зазначена у пунктах 3, 4 цього розділу, доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.
		Виконавець комунальних послуг може обрати один із вищеперелічених способів доведення інформації (крім розміщення на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування) як основний для розміщення всього масиву необхідної інформації, визначеної цим Порядком. За допомогою інших способів, передбачених в абзаці першому цього пункту, а також шляхом обов`язкового розміщення інформаційного повідомлення у платіжному документі, що застосовується для оплати спожитих послуг, виконавець комунальних послуг повідомляє споживачів про намір зміни тарифів (або встановлення нових тарифів) на комунальні послуги та обов`язково зазначає джерело розміщення всієї необхідної інформації, з якою без перешкод може ознайомитися споживач.
		Виконавець комунальних послуг за власним бажанням може додатково також доводити до відома споживачів інформацію про намір зміни тарифів за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади.
		Способи доведення до відома споживачів інформації не обмежуються передбаченими цим Порядком (пункт 6 Порядку №130).
		Отже, із викладених норм вбачається, що зміні/встановленню тарифів на постачання теплової енергії передує обов`язкова процедура доведення до споживачів інформації, визначеної пунктом 3 розділу ІІ Порядку №130, для надання їм можливості подати свої зауваження та пропозиції до розміру тарифу.
		ТОВ «Тепло-Мелітополь» на підтвердження оприлюднення інформаційної довідки обґрунтування формування тарифів на теплову енергію, оголошення про відкрите обговорення тарифу, проекту рішення виконавчого комітету про затвердження тарифу для ознайомлення надано скрін-шоти з власного веб-сайту.
		Доказів того, що позивач звертався до виконавця комунальних послуг з постачання телової енергії  ТОВ «Тепло-Мелітополь» із будь-якими зауваженнями або пропозиціями щодо розміру тарифу, матеріали справи не містять. Також, у судових засіданнях позивач зазначив, що будь-які зауваження до третьої особи у нього відсутні.
		Разом із тим, щодо посилань позивача на неоприлюднення виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області інформації про заплановану зміну (збільшення) тарифів постачальником теплової енергії шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет, у друкованому засобі масової інформації тощо, та на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI, слід зазначити про таке.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
		За правилами, встановленими частинами 2, 3 ст. 15 Закону №2939-VI, інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
		Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
		Відповідачем до матеріалів справи надано скрін-шоти з веб-сайту Мелітопольської міської ради на підтвердження публікації проектів рішень виконкому від 11.10.2018, від 05.04.2019, від 24.05.2019. З приводу даних доказів слід зазначити, що відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		За визначенням статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).
		Проте, надані відповідачем скрін-шоти не є належними та достовірними доказами в розумінні КАС України, оскільки з них неможливо встановити дати публікації зазначених проектів рішень, а отже і неможливо встановити, що їх оприлюднення здійснено своєчасно.
		Крім того, надані скрін-шоти з веб-сайту Мелітопольської міської ради не засвідчені відповідачем, всупереч вимог статті 94 КАС України.
		Водночас, суд вважає за необхідне наголосити на такому.
		У відповідності до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
		Частиною 1 статті 47 КАС України визначено, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
		Подаючи адміністративний позов, ОСОБА_1 обґрунтовував протиправність рішень відповідача недотриманням останнім вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», зокрема, не проведенням аналізу регуляторного впливу та не оприлюдненням проектів рішень від 01.11.2018 №245, від 25.04.2019 №92/5, від 14.06.2019 №126.
		В подальшому, вже під час проведення підготовчих засідань та розгляді справи по суті, ОСОБА_1 наголошував на тому, що відповідачем не надано доказів оприлюднення проектів рішень, що оскаржуються, шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет, у друкованому засобі масової інформації тощо, у порядку та строки визначені Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Проте, позивач не скористався правом, наданим частиною1 статті 47 КАС України, та не змінив підстав позову.
		Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
		Враховуючи, що підстави позову ОСОБА_1 не змінювалися; матеріали справи, як зазначено вище, не містять належних доказів розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет, у друкованому засобі масової інформації тощо проектів оскаржуваних рішень з додержанням, визначених законом Закону України «Про доступ до публічної інформації» строків, позаяк не містять і доказів того, що таке розміщення не відбулося/відбулося із порушеннями; зважаючи, що вказані обставини не є підставою позову, суд здійснює розгляд справи на підставі позовної заяви та належних та достовірних доказів, що містяться у справі, не досліджуючи питання, що не стосуються визначених позивачем предмету та підстав позовних вимог.
		Вирішуючи питання, чи потребували спірні рішення застосування процедур регуляторної політики, суд виходить із такого.
		Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначено Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 №1160-IV.ї
		За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
		Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.
		Разом із тим, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям, зокрема: актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги.
		Отже, посилання позивача на те, що рішення відповідача від 01.11.2018 №245, від 25.04.2019 №92/5, від 14.06.2019 №126 є регуляторними актами і потребують виконання процедур регуляторної політики, підтвердження не знаходять.
		Крім того, варто звернути увагу і на ту обставину, що пунктом 3 рішенням відповідача від 25.04.2019 №92/5 «Про затвердження тарифу на теплову енергію ТОВ «Тепло-Мелітополь» та втрату чинності рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 01.11.2018 №245» визнано таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 01.11.2018 №245 «Про затвердження тарифу на теплову енергію ТОВ «Тепло-Мелітополь»».
		Також, пунктом 4 рішення відповідача від 26.09.2019 №201/2 «Про затвердження тарифів на теплову енергію ТОВ «Тепло-Мелітополь» та втрату чинності рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 25.04.2019 №92/5 та рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 14.06.2019 №126» визнано таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 25.04.2019 №92/5 та рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 14.06.2019 №126.
		За таких обставин, спірні рішення на день розгляду справи по суті втратили чинність, отже фактично предмет спору відстуній.
		Окремо суд звертає увагу на наступну обставину.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржуваними рішеннями йому завдано матеріальної та моральної шкоди.
		Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		За змістом частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Право на судовий захист передбачає можливість суб`єкта права чи охоронюваного законом інтересу звернутися до суду за захистом цього права чи інтересу у разі їх порушення або оспорення.
		З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
		Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України та пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
		Пунктом 8 частини першої статті 4 КАС позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
		Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка вважає, що має/мало місце порушення її прав, свобод, охоронюваних законом інтересів у публічно-правових відносинах. Однак обов`язковою умовою реалізації судового захисту є об`єктивна наявність відповідного порушення права або охоронюваного законом інтересу на момент звернення до суду.
		З викладеного вбачається, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
		Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову (апеляційної скарги).
		Як вже зазначалося вище, рішенням відповідача від 01.11.2018 №245 «Про затвердження тарифу на теплову енергію ТОВ «Тепло-Мелітополь»» затверджено одноставковий тариф на теплову енергію для бюджетних організацій. Тобто, вказане рішення не стосується безпосередньо населення, до якого відноситься позивач, а лише бюджетних організацій.
		Крім того, позивач не навів належних доказів того, що оскаржувані рішення безпосередньо порушують його права, свободи чи інтереси, у тому числі немає доказів існування будь-яких правових відносин між позивачем та ТОВ «Тепло-Мелітополь».
		Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		З урахуванням викладених вище обставин у сукупності, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність підстав для їх задоволення.
		Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізькогї області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепло-Мелітополь» про визнання недійсними та скасування рішень  відмовити. 
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 26.11.2019.
		 
		 
		СуддяЮ.П. Бойченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...