Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/10393/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Диверсія.
Надіслано для оприлюднення: 26.11.2019. Зареєстровано: 27.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2019.
Дата набрання законної сили: 21.11.2019
Номер судового провадження: 11-кп/818/3298/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015220690000050

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа № 641/10393/15-к Головуючий суддя І інстанції  ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/818/3298/19     Суддя доповідач               ОСОБА_2 
		Категорія: Диверсія
		У Х В А Л А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		21 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
		   Головуючого    судді             ОСОБА_2 ,
		   суддів                     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		   при секретарі                 ОСОБА_5 , 
		   за участю прокурора         ОСОБА_6 ,
		   захисника                 ОСОБА_7 ,
		   обвинуваченого             ОСОБА_8 ,
		       
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_9 , щодо продовження строків тримання під вартою, 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		Цією ухвалою суд продовжив строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , строком на 60 днів, до 22 грудня 2019 року.
		Судове рішення мотивоване тим, що існують ризики, передбачені ч. 1ст.177 КПК України, а саме запобігання спробам: переховуватися від суду та слідства; незаконно впливати свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення інших злочинів.
		В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу.
		Зазначає, що у цьому кримінальному провадженні відсутня обґрунтована підозра щодо ОСОБА_9 за ст.113 КК України, оскільки вона ґрунтується лише на показаннях самого обвинуваченого ОСОБА_9 , наданими їм під час досудового розслідування. Доказів у сторони обвинувачення немає.
		Крім того, наголошує, що обшуки, в рамках пред`явленої підозри за ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України, проводилися без ухвали слідчого судді та без відео фіксації. Також посилається на неодноразові істотні порушення норм чинного кримінального процесуального законодавства судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження. 
		Зазначає, що ОСОБА_8 , з урахуванням вимог ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року) знаходиться під вартою вже більше 8 років. 
		Вказує, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, дружину, неповнолітнього сина 2009 року народження, до затримання працював приватним підприємцем, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, раніше не судимий, що свідчить про відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України.
		Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу, а також думку прокурора щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу захисника належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. 
		Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
		Із клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою вбачається, що зібрані під час досудового розслідування докази обґрунтовують пред`явлену підозру ОСОБА_9 у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме за ст. 113 КК України , а також за ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 263-1 КК України, за сукупністю яких можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років.
		При цьому, колегія суддів ґрунтується на принципі презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_9 .
		У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
		Відповідно до матеріалів провадження, злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 , відносяться до злочинів проти основ національної безпеки України, проти громадської безпеки. Більш того, вибухи на інфраструктурі залізничного транспорту створювали безпосередню загрозу життю та здоров`ю великої кількості осіб.
		Такі злочини носять підвищену суспільну небезпеку, оскільки об`єктом злочину є безпека невизначеного кола осіб, а тому такі діяння є загальнонебезпечними та створюють загрозу всьому суспільству, захист інтересів якого повинно бути забезпечено судом.
		Колегія суддів звертає увагу на наявність великої кількості зброї , вибухових пристроїв та боєприпасів, які під час досудового розслідування, як вбачається з матеріалів справи, були вилучені з різних місць проживання та роботи обвинуваченого. Зазначене свідчить про можливість продовження злочинної діяльності обвинуваченим, який відмовлявся від співпраці зі слідством, а тому не виключається наявність інших місць зберігання вибухівки та її використання.
		Із змісту клопотання прокурора вбачається , що при допиті свідків в судових засіданнях, які відбувались в іншому складі суду першої інстанції , ОСОБА_9 проявляв агресивну поведінку щодо свідків з метою вплинути на їхні показання. Крім того обвинувачений намагався втекти з-під варти під час судового розгляду, у зв`язку з чим йому було оголошено також підозру за ч.2ст.15 ч.1 ст. 393 КК України.
		Доводи обвинуваченого та його захисника про наявність у ОСОБА_9 міцних соціальних зв`язків , постійного місця роботи  підприємництва та позитивна характеристика, на думку колегії суддів не зменшують вагомість підстав для тримання обвинуваченого під вартою. 
		З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги .
		Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7  залишити без задоволення.
		Ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_9 , щодо продовження строків тримання під вартою  залишити без змін.
		Ухвала набираєзаконної силиз моментупроголошення таоскарженню вкасаційному порядкуне підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...