Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/9365/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.11.2019. Зареєстровано: 27.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2019.
Дата набрання законної сили: 27.01.2020
Результат оскарження 27.01.2020 Апеляційний суд Тернопільської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/607/2478/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		21.11.2019 Справа №607/9365/19 
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Сливка Л.М.,
		за участі секретарів судового засідання Хамелко О.Ю., Свергун Т.В.,
		позивача - ОСОБА_1 ,
		представника відповідачів - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради про стягнення майнової та моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач  ОСОБА_1 пред`явила в суд позов до Тернопільської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих у зв`язку з укусом безпритульної собаки. В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що 28 січня 2019 року, приблизно о 13 год. 12 хв. у м. Тернополі по вул. Текстильна, 6 її покусала безпритульна собака, внаслідок чого на тілі залишились кров`янисті рани, синяки. З 29 січня по 12 лютого 2019 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом: вкушені осаднення правої підколінної ділянки, нанесені невідомим собакою. В процесі лікування нею витрачено 253,5 грн. Також їй була заподіяна моральна шкода, котра полягала у негативних відчуттях психологічного характеру, порушенні звичного способу життя, необхідності докладати значних зусиль для відновлення попереднього стану, котру вона оцінює у 10 000 грн.
		Після відкриття провадження, до участі в справі було залучено управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради (далі Управління) якспіввідповідача в порядку, визначеному статтею 51 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).
		У відзиві Тернопільська міська рада зазначає, що проти задоволення позову заперечує, оскільки твердження позивача про спричинення шкоди саме безпритульною собакою не ґрунтуються на доказах. Типовими правилами благоустрою території населеного пункту, не встановлено вимог, невиконання яких Тернопільською міською радою може бути підставою для відповідальності, на якій наголошує ОСОБА_1 . Питання безпритульних собак були вирішені Тернопільською міською радою шляхом укладення Управлінням договору від 23 жовтня 2018 року № 1182 із ТОВ «Зооцентр». Також зазначає, що вимоги про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та не підтверджені доказами.
		Управління відзиву не подало.
		Позивач подала відповідь на відзив, де вказує, що доводи представника Тернопільської міської ради є необґрунтованими. У своїх листах на її адресу представники органу місцевого самоврядування визнавали той факт, що її покусала безпритульна собака. Твердження про те, що Тернопільською міською радою не було допущено бездіяльності у питанні благоустрою є безпідставними. Не заслуговує на увагу і та обставина, що нею не підтверджено фактів заподіяння їй моральної шкоди.
		У запереченні представник Тернопільської міської ради вчергове заперечує доводи позивача про заподіяння їй шкоди безпритульною собакою та те, що вона належить громаді міста.
		У судовому засідання ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та просила їх задовольнити.
		ОСОБА_2 , котрий представляє інтереси Тернопільської міської ради та Управління на підставі окремих довіреностей, позов заперечив з мотивів, викладених у відзиві та запереченні.
		Заслухавши пояснення учасників, покази свідка, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
		28 січня 2019 року позивача покусала невідома собака, внаслідок чого їй було встановлено діагноз: вкушені рани правої підколінної ділянки невідомою собакою. Їй надано медичну допомогу у виді обробки та рекомендовано з`ясувати питання щодо щеплення. Направлено до травматологічного відділення для подальшого стаціонарного лікування. Про зазначені факти свідчить дублікат довідки № 1106, виданої Тернопільською міською комунальною лікарнею швидкої допомоги. (а.с. 7)
		З зазначеним діагнозом, 29 січня 2019 року ОСОБА_1 поступила на стаціонарне лікування до комунального підприємства «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» та лікувалась там до 12 лютого 2019 року. При огляді лікарем встановлено, що в ділянці правої поверхні її підколінної ямки наявні вкушені осаднення розміром 0,2?0,1 см та 0,3?0,2 см, не кровлять. Нейротрофічних та судинних розладів на периферії на момент огляду не виявлено. Рани промито розчинами антисептиків та накладено асептичну пов`язку.
		Позивачу було призначено медикаментозне лікування: антирабічна вакцина «Верораб» 0,5 мл на 0,3, 7, 14 дні.; А-біолік 1 мл (2 дози/305001/18 т.д 08.20.р. виробник ПАТ «Фрмстандарт-Біолік», м. Харіків, Україна, введено 02 лютого 2019 року о 11 год. 05 хв.) - придбаний за власні кошти; супрастин 25 мг 1т?2р - придбаний за власний кошт.
		Мала місце локальна реакція після введення ПА «Біолік».
		Обставини, викладені у попередніх трьох абзацах підтверджуються копією виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 626 від 12 лютого 2019 року. (а.с. 8)
		Як убачається з фіскальних чеків № 000083750 00032 від 02 лютого 2019 року та № 05723 від 04 лютого 2019 року, за придбані ліки позивач оплатила 235,5 грн. (а.с. 9, 10)
		Також факти укусу та реакції на лікувальний препарат підтверджується і фотоматеріалами, наданими позивачем. (а.с. 5,6,11,12)
		01 лютого 2019 року позивач звернулась до Міського голови Тернополя зі скаргою, у якій просила надати оцінку ситуації в яку потрапила, а також посприяти у тому, щоб собака, котра її покусала найближчим часом була виловлена та поміщена у місце де вона не буде нести загрозу жителям міста. (а.с. 13)
		У відповідь на цю скаргу заступник Міського голови надіслав ОСОБА_1 лист № 1847/02-Ф від 21 лютого 2019 року (а.с. 16) у якому повідомив, що 11 січня 2019 року була оголошена процедура закупівлі «Регулювання чисельності, утримання центру стерилізації та притулку для тимчасового утримання безпритульних тварин». В зв`язку з тим, що документи подано лише одним учасником закупівля не відбулась, тому було повторно оголошено процедуру закупівлі вказаних послуг на аукціоні, котрий відбудеться 25 лютого 2019 року.
		20 березня 2019 року позивач подала письмове звернення на адресу заступника Міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Стемковського В.В. у якому просила повідомити яких заходів ним вжито для того аби вирішити проблему з безпритульною собакою, котра її покусала та продовжує знаходитись по АДРЕСА_1 . (а.с. 15)
		27 березня 2019 року позивачу було надано відповідь № 3428/02-Ф на це звернення, а також відповідь № 122/02 від 27 березня 2019 року на те, яке поступило 13 лютого 2019 року, у яких вказано, що переможцем торгів з закупівлі «Регулювання чисельності, утримання центру стерилізації та притулку для тимчасового утримання безпритульних тварин» визначено ТОВ «Дичків Хелп» з яким укладено відповідний договір. Зважаючи на те, що собака стерилізована та чіпована на сьогоднішній день немає можливості здійснити постійне перебування у Центрі стерилізації через невідповідність забезпечення функціональної діяльності даної установи. (а.с. 17, 18)
		Того ж таки 20 березня 2019 року ОСОБА_1 подала Міському голові Тернополя претензію у якій просила виплатити їй матеріальну шкоду в сумі 253,5 грн. та моральну в сумі 10 000 грн., пов`язані із укосом собаки 28 січня 2019 року. (а.с. 21)
		27 березня 2019 року заступник Міського голови надав позивачу відповідь на таку претензію де відмовив у її задоволенні. (а.с. 23)
		23 жовтня 2018 року Управління уклало із товариством з обмеженою відповідальністю «Зооцентр» (далі ТзОВ «Зооцентр») договір № 1182 про закупівлю послуг.
		Предметом цього договору було те, що ТзОВ «Зооцентр» зобов`язувалось у 2018 році надати Управлінню послуги, зазначені в документації конкурсних торгів, а Управління зобов`язується прийняти і оплатити такі послуги. Найменуванням послуг є «Регулювання чисельності, утримання центру стерилізації та притулку для тимчасового утримання безпритульних тварин». (а.с. 30-31)
		Як убачається з додатку до цього договору, в перелік послуг, котрі повинні були надаватись входили наступні: послуги автомашини для відлову та перевезення бродячих (безпритульних тварин), прибирання вольєрів для утримання безпритульних тварин (собак), харчування однієї безпритульної тварини і.т.ін. (а.с. 32)
		Відповідно до додатку № 3 від 27 грудня 2018 року до зазначеного договору, термій його дії був встановлений протягом 2018 року до 31 березня 2019 року. (а.с. 34)
		Свідок ОСОБА_3 суду показав, що у понеділок 28 січня 2019 року, приблизно о 13 год., він йшов в напрямку вулиці Текстильної у м. Тернополі до місця своєї роботи. Бачив як дівчину, котра йшла неподалік та яку, як виявилось пізніше, звати Аня і яка є позивачем у даній справі, за ногу вкусила собака. У місці укусу він бачив кров. Також у Ані були порвані штани. Ця собака була безпритульною, недоглянутою. У неї був відсутній чіп. Після укусу тварина побігла та доєдналась до зграї інших безпритульних собак. У подальшому, більше ніж місяць, він бачив цю собаку в цьому ж районі. Їй давали їжу люди. Вона не здавалась агресивною.
		Надаючи оцінку вказаним обставинам справи, суд керується наступними нормами права та прийшов до таких висновків.
		Відповідно до частини 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно з частинною 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (частина 1 ст. 81 ЦПК України)
		Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно з статтями 77, 78, 79 та 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно з статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У відповідності до частини 1 ст. 180 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі.
		Статтею 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» № 3447-IV від 21 лютого 2006 року (далі Закон № 3447-IV) визначено, що право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені обов`язком дотримання норм і вимог цього Закону. Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
		Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 24 Закону № 3447-IV, собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову. Тимчасовій ізоляції підлягають собаки, коти та інші домашні тварини в разі, якщо на це є відповідне рішення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, а також ті, що завдали тілесних ушкоджень людині або іншій домашній тварині. Тимчасова ізоляція домашніх тварин може проводитись у примусовому порядку, якщо домашня тварина є небезпечною для оточуючих.
		Для забезпечення вилову та тимчасової ізоляції собак, котів та інших домашніх тварин органами місцевого самоврядування можуть створюватися комунальні служби або підприємства з питань утримання та поводження з тваринами в населених пунктах відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин у населених пунктах. (частина 5 ст. 24 Закону № 3447-IV)
		Аналізуючи вказані норми права, суд приходить до переконання, що відповідальність за вилов та ізоляцію безпритульних тварин покладається на органи місцевого самоврядування, на території яких їх було виявлено.
		Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації, установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
		Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		Пунктом 44 ст. 26 Закону № 280/97-ВР, до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено: встановлення згідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
		Аналогічні вимоги викладені у статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
		Водночас, відповідно до норм частини 1 ст. 11 Закону № 280/97-ВР, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
		Рішенням Тернопільської міської ради від 05 січня 2011 року № 6/4/51 «Про затвердження положень про виконавчі органи міської ради» затверджено Положення про Управління (далі Положення).
		Пунктами 1.1 і 1.4 Положення визначено, що Управління утворюється міською радою; їй підзвітне та підконтрольне, підпорядковане виконавчому комітету та міському голові. Управління є самостійною юридичною особою.
		Відповідно до пункту 2.1 Положення, основними завданнями Управління є: організація робіт з благоустрою території громади, залучення на договірних засадах з цією метою трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, організація робіт та здійснення контролю у сфері регулювання чисельності безпритульних тварин, здійснення закупівель у порядку, визначеному чинним законодавством. Наведене свідчить про те, що уповноваженим виконавчим органом, до основних завдань якого належить вирішення питань щодо організації робіт з благоустрою території громади в частині регулювання чисельності безпритульних тварин та здійснення з цією метою закупівель, є управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради.
		Таким чином, суд вважає, що саме Управління, як виконавчий орган Тернопільської міської ради, створений та уповноважений на виконання робіт з благоустрою території громади допустив бездіяльність в частині проведення належної політики у питанні поведінки з безпритульними собаками у м. Тернополі, внаслідок чого була заподіяна шкода здоров`ю позивача, котра вилилась для неї у витрати на лікування.
		Останні підлягають відшкодуванню в користь ОСОБА_1 , відповідно до статті 1173 ЦК України.
		Безпідставними є доводи представника відповідачів щодо недоведеності позивачем належності собаки до безпритульних, адже статтею 24 Закону № 3447-IV чітко визначено, що такими вважаються собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях.
		З показів свідка судом встановлено, що собака, котра покусала позивача, протягом тривалого часу знаходилась без власника, а отже була безпритульною.
		Неспроможними є і посилання відповідачів на договір з ТОВ «Зооцентр», адже його наявність не нівелює обов`язків Управління в сфері благоустрою міста.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України).
		Окрім цього, відповідно до статтей 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав, у тому числі за наявності душевних страждань, які фізична особа відчуває у зв`язку з пошкодженням його майна та нанесення шкоди здоров`ю. При цьому така шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.
		Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь і зниження престижу, ділової репутації.
		Судом встановлено, що внаслідок укусу безпритульної собаки позивач зазнала моральної шкоди, котра полягала негативних наслідках психологічного характеру, як то страху, переживаннях, побоюваннях за своє здоров`я, порушенні звичного способу життя, необхідності докладати значних зусиль для відновлення попереднього стану та відшкодування завданих їй збитків.
		Вказане підтверджується рецептом від 06 квітня 2019 року (а.с. 35), витягом з щоденника (а.с. 38), довідкою від лікаря (а.с. 39), довідкою про стан здоров`я № 17 від 29 травня 2019 року (а.с. 48).
		Водночас, варто зазначити, що сама по собі бездіяльність виконавчого органу місцевого самоврядування, внаслідок якої була заподіяна шкода здоров`ю фізичної особи, хоча і говорить про наявність моральних страждань, однак не доводить їх розміру.
		Така обставина підлягає доказуванню у порядку, визначеному ЦПК України, тобто шляхом подачі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.
		Однак жодного доказу, котрий підтверджував би розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, у зазначеному нею об`ємі, не надано, а тому, виходячи з принципів розумності і справедливості, суд вважає, що і у даній частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення з Управління в користь ОСОБА_1 2000 грн. моральної шкоди.
		Також з Управління в користь держави, відповідно до статті 141 ЦПК України, слід сягнути судовий збір, котрий підлягав до сплати при зверненні ОСОБА_1 до суду з даним позовом.
		Керуючись статтями 4, 13, 89, 141, 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради про стягнення майнової та моральної шкоди задовольнити частково.
		Стягнути із управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_1 253 (двісті п`ятдесят три) грн. 50 коп. майнової та 2000 (дві тисячі) моральної шкоди.
		У задоволенні решти вимог - відмовити.
		Стягнути з управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради в користь держави 768,40 гривень судового збору.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повне судове рішення складено 26 листопада 2019 року.
		 
		Реквізити сторін:
		- ОСОБА_1 а - зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
		-Тернопільська міська рада - місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34334305; 
		-управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради- місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Коперника, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35939939.
		Головуючий суддяЛ. М. Сливка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...