Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/2760/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 26.11.2019. Зареєстровано: 27.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2019.
Дата набрання законної сили: 20.11.2019
Номер судового провадження: К/9901/22611/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 листопада 2019 року 
		Київ
		справа №822/2760/15
		адміністративне провадження №К/9901/22611/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючої - Блажівської Н.Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б., 
		секретар судового засідання - Хлуд Т.Ю.,
		за участі:
		представник відповідача - Ткачук М.П.,
		розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд» 
		на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року (суддя Ковальчук О.К.) 
		та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2019 року (головуючий суддя Гонтарук В.М., судді: Совгира Д.І., Курко О.П.) 
		в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд» 
		до Головного управління ДФС у Хмельницькій області 
		про скасування податкового повідомлення-рішення,
		В С Т А Н О В И В:
		1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1.1. Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд» (далі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (правонаступник - Головне управління ДФС у Хмельницькій області; далі також - відповідач, Управління), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2014 року №0004872203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 331742,00 грн. - за основним платежем та 165871,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. 
		Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій, здійснених на підставі договорів з контрагентом ТОВ «БК «Астонбудсервіс», спростовуються належними первинними документами, а посилання на акт про неможливість проведення зустрічної звірки останнього не можуть вказувати на здійснення фіктивної діяльності цим суб`єктом господарювання.
		1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року, позов задоволено.
		За результатами касаційного перегляду справи №822/2760/15 постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд. 
		Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Ухвалюючи рішення, суди посилались на те, що надані позивачем первинні документи складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть слугувати доказами фактичного здійснення у жовтні-листопаді 2013 року господарських операцій з виконання ТОВ «БК «Астонбудсервіс» субпідрядних робіт та поставки товарів.
		1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просив судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального чи процесуального права.
		2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків із ТОВ «БК «Астонбудсервіс» за період з 1 жовтня 2013 року по 31 травня 2014 року відповідачем складено акт від 9 грудня 2014 року №1369/22/32987115, яким встановлено порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 331742,00 грн., в тому числі у жовтні 2013 року - 14081,00 грн., у листопаді 2013 року - 85194,00 грн., у грудні 2013 року - 103286,00 грн., у січні 2014 року - 15833,00 грн., у березні 2014 року - 6667,00 грн., у квітні 2014 року - 61488,00 грн., у травні 2014 року - 45193,00 грн.
		На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2014 року №0004872203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 331742,00 грн. - за основним платежем та 165871,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. 
		Підставою для нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість ТОВ «Універсалбуд» слугувала відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Астонбудсервіс» з виконання будівельних робіт та поставки товарів.
		Обґрунтовуючи вимоги щодо наявності фізичних та технологічних можливостей на виконання договірних зобов`язань із контрагентом, під час нового розгляду справи позивач надав суду цивільно-правові договори, укладені ТОВ «БК «Астонбудсервіс» з фізичними особами щодо виконання робіт, договори оренди нерухомого майна, договір про надання транспортних послуг, акти приймання-передачі виконаних робіт за цими договорами та видаткові касові ордери.
		Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до інформації з системи співставлення АІС «Податковий блок» податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за квітень та травень 2014 року податкові зобов`язання ТОВ «БК «Астонбудсервіс» не декларувались, а згідно з актом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва від 26 серпня 2014 року №1965/26-59-2201/38871711 щодо підтвердження господарських відносин ТОВ «БК «Астонбудсервіс» із платниками податків з 2 вересня 2013 року по 30 червня 2014 року ТОВ «БК «Астонбудсервіс» відсутнє за місцем реєстрації за адресою: м.Київ, вул. Юрія Коцюбинського, буд. 7, офіс 9. 
		Разом з тим, документи, що підтверджують спроможність ТОВ «БК «Астонбудсервіс» здійснити обсяг субпідрядних робіт, визначених в договорах, надіслані ним з адреси, за якою Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Києва встановлено його відсутність.
		Зі змісту оформлених ТОВ «БК «Астонбудсервіс» видаткових касових ордерів про оплату робіт за договорами субпідряду неможливо встановити хто отримав плату та за яку виконану роботу. Вказані видаткові касові ордери, крім підпису, не містять іншої інформації, відповідно до якої можна ідентифікувати прізвища виконавців та встановити реальність обсягу та виконання ними робіт. Виплата цих коштів не відображена ТОВ «БК «Астонбудсервіс» в податкових і бухгалтерських обліках.
		Акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В, видаткові накладні, товарно-транспорті не містять прізвищ та ініціалів осіб, що їх склали. Крім того, у товарно- транспортних накладних відсутні такі обов`язкові реквізити, як номери подорожніх листів, прізвище та підпис водія-експедитора про прийняття вантажу для перевезення та його здачу після перевезення.
		Разом з тим, судами встановлено невідповідність у часі будівельних робіт, визначених договорами субпідряду, укладеними між позивачем та ТОВ «БК «Астонбудсервіс», та робіт, визначених цивільно-правовими договорами ТОВ «БК «Астонбудсервіс» з фізичними особами.
		Податкові накладні, які слугували підставою для формування податкового кредиту, складені у жовтні-листопаді 2013 року позивачем на оплату по факту виконання ТОВ «БК «Астонбудсервіс» будівельних робіт, визначених договорами субпідряду. Разом з тим, акти підтвердження виконання ТОВ «БК «Астонбудсервіс» робіт із залучення сторонніх осіб складені в грудні 2013 року, а видаткові касові ордери на оплату таких робіт в грудні 2013 року - січні 2014 року.
		3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
		У касаційній скарзі ТОВ «Універсалбуд» зазначає:
		- судами попередніх інстанцій помилково прийнято до уваги те, що контрагентом ? ТОВ «БК «Астонбудсервіс» не задекларовано свої податкові зобов`язання, оскільки частиною другою статті 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності;
		- врахування судами акта Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва від 26 серпня 2014 року №1965/26-59-2201/38871711 є необґрунтованим, оскільки цей документ підтверджує лише відсутність ТОВ «БК «Астонбудсервіс» за податковою адресою;
		- наявність ліцензії у ТОВ «БК «Астонбудсервіс», виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, вказує на відповідність даного суб`єкта господарювання організаційним, кваліфікаційним та технологічним умовам, необхідним для виконання зобов`язань за договорами субпідряду у будівництві та спроможність такого виконання;
		- судами неправильно здійснено тлумачення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; у наданих на підтвердження наявності трудових ресурсів у ТОВ «БК «Астонбудсервіс» касових ордерах зазначено особисті дані виконавців робіт - фізичних осіб, акти виконаних робіт форми КБ-2в, видаткові накладні містять усі необхідні реквізити, а складання подорожніх листів не було обов`язковим на час здійснення спірних операцій відповідно до змін, внесених Законом України від 5 липня 2011 року №3565-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання» до законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», «Про міліцію»;
		- судами безпідставно не прийнято до уваги перелік документів, наданих на підтвердження руху активів у вигляді виконаних робіт від субпідрядної організації до позивача та від позивача до замовників робіт (копії платіжних доручень, копії сальдо-оборотних відомостей по бухгалтерському рахунку 631, оборотний баланс, копії довідок про вартість виконаних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт).
		Представник позивача, який по дату, час і місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином, до суду не з`явився.
		3.2. Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
		У відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган зазначає про те, що доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів, яка надана судами попередніх інстанцій з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Долучені позивачем до матеріалів справи документи не вказують на фактичне здійснення спірних господарських операцій, адже згідно з податковою інформацією контрагент позивача не відображав у податковій звітності жодних виплат доходів громадянам, не звертався до контролюючого органу про реєстрацію об`єктів оподаткування та не надав доказів оплати за орендоване майно чи акти прийняття наданих послуг оренди. Крім того, не надано позивачем й доказів, які б вказували на реальність поставки матеріалів від ТОВ «БК «Астонбудсервіс», а акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, видаткові та товарно транспортні накладі не містять прізвищ та ініціалів осіб, які їх склали. Зазначає, що первинні документи, складено з певними недоліками, що унеможливлює встановлення обсягу, виду робіт та осіб, які формували таку документацію.
		У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
		4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. 
		У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
		Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		За правилами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
		Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. 
		Зі змісту наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. 
		Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
		Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявні у справі первинні документи, надані позивачем, не спростовують позицію контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій по отриманню товару від контрагента - ТОВ «БК «Астонбудсервіс» та надання останнім послуг позивача з виконання субпідрядних робіт.
		Проте Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними й такими, що зроблені з неповним з`ясуванням всіх обставин у справі.
		Так, висновки відповідача щодо здійснення нереальних операцій між позивачем та ТОВ «БК «Астонбудсервіс» ґрунтуються на інформації з системи співставлення АІС «Податковий блок», а також на даних акта про неможливість проведення зустрічної звірки останнього, складеного у зв`язку із його відсутністю за місцезнаходженням, та відповідно до якого цей суб`єкт господарювання не має фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій.
		Водночас слід зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання є документом, який складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести таку звірку, та свідчить про неможливість співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання для цілей документального підтвердження чи спростування його господарських відносин з платниками податків, а отже й про неможливість формування відповідної податкової інформації по таким взаємовідносинам. Відтак, при неможливості звірки контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акта документальної перевірки, яка проводиться, у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.
		Крім того, посилання на інформацію з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг)
		А тому, з метою дослідження фактичного постачання товарів/послуг у межах господарської діяльності першочергово необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання поставки та субпідрядних послуг, обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.
		Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов поставки, зберігання товарів, виду послуг, що надаються тощо.
		При цьому дослідженню мають підлягати обставин щодо укладення та виконання договорів, а також щодо перевірки платником ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені такого контрагента тощо.
		Також доведенню підлягають обставини щодо придбання платником податків товарів (робіт/послуг) з метою використання у власній господарській діяльності, у зв`язку з чим необхідно встановлювати види господарської діяльності, що здійснювалися платником податків, мету здійснення господарських операцій тощо та надавати оцінку таким обставинам у їх сукупності. 
		Однак зміст оскаржуваних судових рішень не містить встановлених обставин з посиланням на докази щодо характеру та обумовлених обсягів виконання робіт та поставки товару відповідно до укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «БК «Астонбудсервіс» договорів, а також переліку первинних документів, наданих позивачем на підтвердження виконання спірних операцій.
		Висновки у даній справі судами зроблено без встановлення конкретних господарських операцій з посиланням на належні первинні документи, не конкретизуючи їх суті. 
		Так, у справі, що переглядається, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Будівельна компанія «Астонбудсервіс» надано копії договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3, актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В, платіжних доручень, локальних кошторисів на загальнобудівельні роботи.
		Водночас посилання судів попередніх інстанцій на те, що акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В та видаткові накладні не містять прізвищ та ініціалів осіб, що їх склали, не відповідають матеріалам справи. Крім того, окремі недоліки в товарно-транспортних накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції. 
		Щодо решти документів в судових рішеннях взагалі відсутні обґрунтування, на підставі яких судами їх відхилено як докази або зроблено висновок про їх неналежність, недопустимість, недостовірність чи недостатність.
		Отже, суди, мотивуючи своє рішення, не зробили належних висновків щодо наявних у справі первинних документів, що дає підстави стверджувати про неповноту встановлення всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення даної справи.
		Фактично висновки судів зводяться до невідповідності наданих позивачем під час нового розгляду документів щодо наявності у вказаного вище контрагента трудових ресурсів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		Разом з тим, встановлені у цій частині обставини, а саме щодо відсутності у видаткових касових ордерах про виплату коштів працівникам, що оформлені ТОВ «БК «Астонбудсервіс» на підставі актів виконаних будівельних робіт, прізвищ таких працівників, суперечать змісту вказаних документів, що наявні в матеріалах справи.
		Викладене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення судами всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, що також вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.
		Фактично судами були відхилені докази без належного мотивування причин цього, що не відповідає правилам оцінки доказів за статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, адже оцінка судом доказів на своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки.
		Отже, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст та фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентом.
		Водночас суди, зазначаючи про те, що в процесі судового розгляду контролюючим органом надано достатньо доказів на підтвердження факту неможливості виконання субпідрядником будівельних робіт та поставки товарів, не вказали які саме це докази і в який спосіб вони спростовують здійснення спірних господарських операцій.
		Наведене свідчить про недослідження судами під час розгляду справи всіх відомостей і документів, які за звичайної ділової практики повинні супроводжувати фактичне здійснення такого роду операцій та підтверджувати їх фактичне (реальне) виконання.
		Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на таке.
		Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок недослідження доказів у справі, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
		Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		У цій справі порушення допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, в тому справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 3, 344, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд» задовольнити частково.
		Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2019 року у справі №822/2760/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуюча                                                                       Н.Є. Блажівська
		 
		Судді                                                                                 М.М. Гімон
		 
		                                                                                М.Б. Гусак
		 
		 
		Повний текст постанови складено 25 листопада 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...