Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-8840/09/1570 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2019. Зареєстровано: 27.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2019.
Дата набрання законної сили: 25.11.2019
Номер судового провадження: К/9901/6656/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		25 листопада 2019 року 
		Київ
		справа №2а-8840/09/1570
		адміністративне провадження №К/9901/6656/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		 
		головуючого - Губської О.А.,  
		суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 2а-8840/09/1570
		 
		за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Державної митної служби України, Генеральної прокуратури України, Прокуратури Одеської області про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування висновку, провадження в якій відкрито
		 
		за касаційною скаргою   ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року (колегія суддів: головуючий суддя: Марин П.П., судді: Стефанов С.О., Федусик А.Г.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя: Димерлій О.О., судді: Жук С.І., Осіпов Ю.В.), 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		 
		1.          Позивач звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України, Державної митної служби України, Генеральної прокуратури України, Прокуратури Одеської області , в якому просив:
		1.1.          визнати неправомірним рішення та дії Служби безпеки України, зазначені у листі від 04 квітня 2008 року №26/6-2287, по направленню його заяви від 20 лютого 2008 року на розгляд та надання відповіді Державної митної служби України;
		1.2.          визнати неправомірним рішення Служби безпеки України, зазначене у листі від 04 квітня 2008 року №26/6-2287, щодо відсутності питань, які належать до компетенції Служби безпеки України, викладених у наказі Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01;
		1.3.          встановити наявність компетенції Служби безпеки України по вжиттю заходів щодо зняття грифу обмеження доступу матеріальних носіїв секретної інформації інших державних органів;
		1.4.          визнати неправомірним рішення та дії Служби безпеки України, зазначені у листі від 04 червня 2008 року №26/6-4211, по направленню заяви позивача від 20 лютого 2008 року на розгляд та надання відповіді Державною митною службою України;
		1.5.          визнати неправомірним рішення Служби безпеки України, зазначене у листі від 04 червня 2008 року №26/6-4211, за результатами перевірки його заяв від 20 лютого 2008 року та від 25 квітня 2008 року про відповідність надання грифу обмеження доступу наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01 вимогам законодавства;
		1.6.          визнати неправомірним рішення Служби безпеки України, зазначене у листі від 04 червня 2008 року №26/6-4211, за результатами перевірки його заяв позивача 20 лютого 2008 року та від 25 квітня 2008 року про відповідність категорії відомостей, зазначених в наказі Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01 наданому йому грифу обмеження доступу;
		1.7.          визнати неправомірною бездіяльність Служби безпеки України, яка виразилась у не проведенні оцінки наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01 на предмет наявності інформації, зазначеної у частинах третій, четвертій статті 8 Закону України «Про державну таємницю», за його заявою від 20 лютого 2008 року;
		1.8.          визнати неправомірним рішення Служби безпеки України, зазначене у листі від 04 червня 2008 року №26/6-4211, за результатами перевірки його заяв від 20 лютого 2008 року та від 25 квітня 2008 року про відсутність підстав для вжиття заходів відповідно до статті 39 Закону України «Про державну таємницю»;
		1.9.          визнати неправомірним порушення Службою безпеки України та Державною митною службою України терміну розгляду звернення від 20 лютого 2008 року у строки, що визначені Законом України «Про звернення громадян»;
		1.10.          визнати незаконним та скасувати експертний висновок державного експерта з питань таємниць Державної митної служби України від 02 червня 2008 року №1 (зареєстрований в Службі безпеки України 05 червня 2008 року за №3591);
		1.11.          визнати неправомірною бездіяльність Державної митної служби України, яка виразилась у не проведенні оцінки наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01 на предмет наявності інформації, зазначеної у частинах третій, четвертій статті 8 Закону України «Про державну таємницю» за його заявою від 20 лютого 2008 року;
		1.12.          зобов`язати Державну митну службу України скасувати гриф обмеження доступу наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01;
		1.13.          визнати неправомірною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка виразилась у не проведенні оцінки наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01 на предмет наявності інформації, зазначеної у частинах третій, четвертій статті Закону України «Про державну таємницю» за його заявою від 02 вересня 2008 року;
		1.14.          визнати неправомірною бездіяльність прокуратури Одеської області, яка виразилась у не проведенні оцінки наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01 на предмет наявності інформації, зазначеної у частинах третій, четвертій статті 8 Закону України «Про державну таємницю» за його заявою від 02 вересня 2008 року.  
		2.          Позов обґрунтовано тим, що, на думку позивача, гриф секретності наказу не відповідає відомостям, які в ньому містяться, і даним наказом порушуються його гарантовані Конституцією України права, в тому числі право на оскарження даного наказу в судовому порядку. Крім цього, зазначає, що Генеральна прокуратура України і прокуратура Одеської області дійшли висновку про законність грифу «таємно» цього наказу, на тій підставі, що він був підтверджений висновком експерта, першим заступником Голови Державної митної служби України. Такими діями прокуратурою допущена протиправна бездіяльність при перевірці відповідності грифа обмеження доступу вказаного наказу, а також дій та рішень Служби безпеки України та Державної митної служби України стосовно правомірності засекречування відомостей, які в ньому містяться.
		ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		3.          Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
		4.          Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, оскільки, відповідно до приписів Закону України «Про державну таємницю», до повноважень Служби безпеки України не відносяться повноваження щодо вжиття заходів зі зняття грифа обмеження доступу, наданого наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01, а уповноваженою особою з даного питання є державні експерти з питань таємниць, якими, згідно Переліку посадових осіб, на яких покладається виконання функцій державного експерта з питань таємниць, затвердженого Указом Президента України від 29 травня 2006 року № 452, у даному випадку є Голова Державної митної служби України та його перший заступник, рішення та дії Служби безпеки України, зазначені у листі від 04 квітня 2008 року №26/6-2287 по направленню заяви ОСОБА_1 від 20 лютого 2008 року на розгляд та надання відповіді Державною митною службою України, є правильними. Державним експертом з питань таємниць, першим заступником Голови Державної митної служби України Гутник А.Є. у повній відповідності до чинного законодавства України проведено експертизу щодо визначення ступеня секретності відомостей, які містяться в наказі Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року № 01, що має гриф секретності «Таємно». Суд не прийняв до уваги твердження позивача про порушення Службою безпеки України та Державною митною службою України терміну розгляду звернення позивача від 20 лютого 2008 року у строки, що визначені Законом України «Про звернення громадян», оскільки у даному випадку позивач звертався до Служби безпеки України з заявою про вжиття заходів по зняттю грифу обмеження доступу з наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01, а тому дані правовідносини регулюються приписами Закону України «Про державну таємницю», а не положеннями Закону України «Про звернення громадян». Оскільки, відповідно до чинного законодавства, вирішення порушених заявником питань належить до компетенції прокуратури Одеської області, супровідним листом Генеральної прокуратури України за №04/4/2-6461-08 від 03 жовтня 2008 року скаргу правомірно направлено для вирішення за належністю до прокуратури області, про що повідомлено автора звернення. Положення Закону України «Про державну таємницю» не передбачають такого поняття як нагляд за додержанням законодавства про державну таємницю органами прокуратури. 
		ІІІ. Касаційне оскарження
		3.          Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі, просить скасувати ці судові рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позов в повному обсязі.
		3.1.          В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки його доводам. Також зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні судові рішення в адміністративних справах, за якими Служба безпеки України складала протоколи щодо безпідставного засекречування інформації, а тому вважає, що Служба безпеки України має повноваження вжити заходи щодо скасування грифу обмеження доступу з документів інших державних органів у спірних правовідносинах, а тому перевірка правильності надання грифу секретності наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року № 01 повинна була здійснюватися державними експертами з питань таємниць Служби безпеки України.
		3.2.          Крім цього, зауважив, що в експертному висновку не зазначено яка саме шкода інтересам національної безпеки України буде нанесена у разі розкриття цього наказу, як це вплине на цілісність інформації, можливості її витоку.
		4.          Генеральною прокуратурою України, Прокуратурою Одеської області та Службою безпеки України подано заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких висловлено незгоду з викладеними позивачем в скарзі доводами та повідомлено свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій з проханням залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
		5.          20 лютого 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Служби безпеки України з заявою про вжиття заходів по зняттю грифу обмеження доступу з наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01.
		6.          За наслідками розгляду заяви позивача управління охорони державної таємниці Служби безпеки України листом від 04 квітня 2008 року №26/6-2287 повідомило останнього про те, що викладені у вказаному наказі питання стосуються діяльності Кучурганської митниці, тому зняття грифа секретності з даного наказу виходить за межі повноважень Служби безпеки України, натомість відноситься до компетенції Державної митної служби України, у зв`язку з чим для отримання остаточної оцінки стосовно наявності чи відсутності у даному наказі відомостей, що становлять, державну таємницю, а також для підготовки відповіді з порушеного питання копію заяви направлено державному експерту з питань таємниць, першому заступнику Голови Державної митної служби України.
		7.          Служба безпеки України листом від 04 квітня 2008 року №26/6 - 2496 направила заяву позивача Першому заступнику Голови Державної митної служби України з проханням оцінити зазначений наказ на предмет наявності чи відсутності відомостей, що становлять державну таємницю, про результати чого повідомити ОСОБА_1 . 
		8.          14 квітня 2008 року заяву отримано Державною митною службою України.
		9.          З метою належного відпрацювання запиту Управління охорони державної таємниці Служби безпеки України та заяви ОСОБА_1 , Державна митна служба України листом від 25 квітня 2008 року №11/2-25/4800 звернулась до начальника Кучурганської митниці Багна В.В. щодо проведення оцінки наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01 на предмет наявності чи відсутності в ньому відомостей, що становлять державну таємницю з наданням коментарів підстав засекречування інформації, що міститься у цьому наказі.
		10.          У подальшому керівництвом Державної митної служби України прийнято рішення про проведення експертизи на предмет наявності чи відсутності в наказі Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01 відомостей, що становлять державну таємницю, із залученням державного експерта з питань таємниць -першого заступника Голови Державної митної служби України Гутника А.Є.
		11.          Листом Державної митної служби України від 08 травня 2008 року ОСОБА_1 надана відповідь, згідно якої позивача повідомлено про необхідність проведення засідання експертної комісії при державному експерті з питань таємниць на предмет оцінки наявності чи відсутності відомостей, що становлять державну таємницю.
		12.          02 червня 2008 року Експертною комісією Державної митної служби України при державних експертах з питань таємниць проведено засідання з питань оцінки ступеня секретності документа.
		13.          За наслідками розгляду питання щодо обґрунтованості надання грифа «таємно» наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року № 01 Експертною комісією Державної митної служби України при державних експертах з питань таємниць встановлено наступне:
		у пунктах 1, 4 наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року № 01 наведені відомості про організацію, зміст, стан і плани розвитку технічного захисту секретної інформації, які відповідно до статті 8 Закону України «Про державну таємницю» відносяться до державної таємниці у сфері безпеки та охорони правопорядку, а також підпадають під дію статей 4.11.10, 4.11.11 ЗВДТ, розголошення відомостей, що містяться в пунктах 1, 4 наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року № 01, може створити передумови до витоку або порушення цілісності секретної інформації, яка циркулює в конкретній автоматизованій системі, та завдати шкоди у сфері національної безпеки України, а тому надання грифа секретності наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року № 01 вважати обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам статті 8 Закону України «Про державну таємницю», та статей 4.11.10, 4.11.11 ЗВДТ, що підтверджується протоколом від 02 червня 2008 року № 1.
		14.          Державним експертом з питань таємниць, першим заступником Голови ДМСУ Гутник А.Є. розглянуто матеріали, внесені експертною комісією при Державних експертах з питань таємниць (протокол від 02 червня 2008 року № 1) проведено експертизу щодо визначення ступеня секретності відомостей, які містяться в наказі Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року № 01, що має гриф секретності «таємно», за результатами якої складено експертний висновок від 02 червня 2008 року №1, яким затверджено зазначені висновки комісії.
		15.          Цей експертний висновок державного експерта з питань таємниць про ступінь секретності відомостей від 02 червня 2008 року №1, зареєстрований в Службі безпеки України 05 червня 2008 року за №3591.
		16.          04 липня 2008 року Державна митна служба України листом № 11/4-21/7362 повідомила ОСОБА_1 про розгляд його заяви, адресованої Службі безпеки України, та те, що Експертним висновком державного експерта з питань таємниць про ступінь секретності відомостей від 02 червня 2008 року № 1, зареєстрованим Службою безпеки України 05 червня 2008 року за № 3591, підтверджено ступінь секретності «таємно» відомостей, що містяться в пунктах 1, 4 вказаного наказу.
		17.          Крім цього, 25 квітня 2008 року позивач повторно звернувся до Служби безпеки України з заявою, в якій просив забезпечити вжиття заходів, передбачених статтею 39 Закону України «Про державну таємницю» при перевірці відповідності грифа секретності наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01 в межах компетенції Служби безпеки України та надати матеріали перевірки для ознайомлення.
		18.          За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 25 квітня 2008 року Управлінням охорони державної таємниці Служби безпеки України листом від 04 червня 2008 року №26/6-4211 повідомлено позивача про те, що, відповідно до вимог статті 39 Закону України «Про державну таємницю» адміністративну відповідальність несуть винні у безпідставному засекречуванні інформації посадові особи та громадяни, стосовно яких Служби безпеки України згідно статті 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 25 Закону України «Про Службу безпеки України» має право складати протоколи про адміністративні правопорушення. Крім цього, позивача повідомлено, що державним експертом з питань таємниць, першим заступником Голови Державної митної служби України Гутником А.Є. винесено експертний висновок від 02 червня 2008 року №1, який зареєстрований в Службі безпеки України 05 червня 2008 року за №3591, згідно якого відомості, які містяться у пунктах 1, 4 наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01 відповідно до статті 8 Закону України «Про державну таємницю» становлять державну таємницю, підпадають під дію статей 4.11.10, 4.11.11 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року №440 і зареєстрованого Міністерством юстиції України 17 серпня 2005 року за №902/11182, та мають гриф секретності «таємно». Таким чином, гриф секретності даного наказу наданий відповідно до вимог законодавства, а тому підстав для вжиття заходів адміністративного впливу немає.
		19.          Листом від 02 вересня 2008 року позивач звернувся до Голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України щодо необґрунтованого надання наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 грифу обмеження доступу та безпідставного перенаправлення Службою безпеки України його заяви з цього приводу до Державної митної служби України.
		20.          Листом від 11 вересня 2008 року №04-19/12-2118 Голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України звернувся до Генерального прокурора України з проханням перевірити викладені у зверненні доводи і за наявності підстав вжити заходів реагування відповідно до вимог чинного законодавства.
		21.          Супровідним листом №04/4/2-6461-08 від 03 жовтня 2008 року Генеральний прокурор України повідомив позивача про направлення його заяви до прокуратури Одеської області для вирішення питання щодо законності видання Кучурганською митницею наказу № 01 від 02 березня 2007 року та його звільнення з посади. Також повідомлено про те, що віднесення інформації у сфері державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміна ступеня її секретності та її розсекречування відноситься до компетенції державних експертів з питань таємниці.
		22.          За результатами розгляду звернення голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України Швеця В.Д. та звернення позивача прокуратурою Одеської області проведено перевірку законності звільнення ОСОБА_1 з посади головного інспектора із захисту інформації Кучурганської митниці, за наслідками якої складено відмовний матеріал та 10 листопада 2008 року прокуратурою Роздільнянського району прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту звільнення ОСОБА_1 з посади головного інспектора із захисту інформації Кучурганської митниці.  Про вказане позивача повідомлено листом від 10 листопада 2008 року № 7/1-1456.08. 
		23.          Постанова прокуратури Роздільнянського району від 10 листопада 2008 року на момент розгляд справи не скасована.
		24.          Уважаючи такі дії та рішення відповідачів неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		25.          Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		26.          Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що  завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. 
		27.          У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		28.          За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		29.          Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		30.          Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України, регулює Закон України «Про державну таємницю».
		31.          Дія Закону України «Про державну таємницю» поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші органи державної влади, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності, об`єднання громадян, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці.
		32.          Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну таємницю», державна таємниця це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визначені у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. Віднесення інформації до державної таємниці це процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включення цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.
		33.          Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну таємницю», уповноваженими посадовими особами, які в межах своєї компетенції згідно із займаними посадами здійснюють віднесення інформації до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, є державні експерти з питань таємниць. Державний експерт з питань таємниць відповідно до покладених на нього завдань розглядає, в тому числі, пропозиції органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян та окремих громадян щодо віднесення інформації до державної таємниці та її розсекречування, та має право скасовувати безпідставні рішення про надання носію інформації грифа секретності, зміну або скасування цього грифа. Державний експерт з питань таємниць несе персональну відповідальність за законність і обґрунтованість свого рішення про віднесення інформації до державної таємниці або висновку про зниження ступеня секретності такої інформації чи скасування рішення про віднесення її до державної таємниці, а також за умисне неприйняття рішення про віднесення до державної таємниці інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам національної безпеки України.
		34.          Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну таємницю», громадяни та юридичні особи мають право внести посадовим особам, які надали гриф секретності матеріальному носію секретної інформації, обов`язкову для розгляду мотивовану пропозицію про розсекречування цього носія інформації. Зазначені посадові особи повинні протягом одного місяця дати громадянину чи юридичній особі письмову відповідь з цього приводу. Рішення про засекречування матеріального носія інформації може бути оскаржено громадянином чи юридичною особою в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі чи до суду. У разі незадоволення скарги, поданої в порядку підлеглості, громадянин або юридична особа мають право оскаржити рішення вищого органу або посадової особи до суду.
		35.          Положеннями статті 37 Закону України «Про державну таємницю» щодо контролю за забезпеченням охорони державної таємниці встановлено, що керівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов`язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці. Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, в установах і організаціях, а також у зв`язку з виконанням цих повноважень одержувати безоплатно від них інформацію з питань забезпечення охорони державної таємниці. Висновки Служби безпеки України, викладені в актах офіційних перевірок за результатами контролю стану охорони державної таємниці, є обов`язковими виконання посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від їх власності.
		36.          Правилами статті 38 Закону України «Про державну таємницю» передбачено, що нагляд за додержанням законодавства про державну таємницю здійснюється у порядку, визначеному законом. Допуск та доступ посадових осіб, які здійснюють нагляд, до відомостей, що становлять державну таємницю, проводяться відповідно до цього Закону.
		37.          Відповідно до Закону України «Про державну таємницю», адміністративну відповідальність несуть винні у безпідставному засекречуванні інформації посадові особи та громадяни, стосовно яких Служба безпеки України, згідно статті 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 25 Закону України «Про Службу безпеки України», має право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
		38.          Відповідно до Переліку посадових осіб, на яких покладається виконання функцій державного експерта з питань таємниць, затвердженого Указом Президента України від 29 травня 2006 року №452, у Державній митній службі України державними експертами з питань таємниць є Голова Державної митної служби України та його перший заступник.
		39.          Наказом Державної митної служби України №280 від 21 квітня 2004 року, відповідно до статті 9 Закону України «Про державну таємницю», для забезпечення підготовки проектів рішень про віднесення інформації до державної таємниці, зниження ступені її секретності та скасування таких рішень, з метою вдосконалення роботи із забезпечення охорони державної таємниці у митній службі України затверджено Положення про експертну комісію Державної митної служби України при державних експертах з питань таємниць.
		40.          Відповідно до статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України та, у відповідності до статті 5 Закону України «Про державну таємницю», є спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці.
		41.          Згідно зі статтею 12 Закону України «Про прокуратуру», прийняте прокурором рішення може бути оскаржене вищестоящому прокурору або до суду.
		42.          Відповідно до статті 16 Закону України «Про прокуратуру», прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також інші прокуратури очолюють відповідні прокурори. Прокурор області, як керівник органу прокуратури, має право скасувати будь-яке рішення свого заступника чи іншого підпорядкованого працівника прокуратури.
		43.          Згідно з пунктом 6.4. Регламенту Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України за №53 від 30 вересня 2005 року, звернення громадян та юридичних осіб, які надійшли до Генеральної прокуратури України вперше і за ними не приймалися рішення керівництвом прокуратур обласного рівня (первинні звернення), передаються у відділ прийому громадян, розгляду громадян та запитів народних депутатів України для розгляду і надсилання до підпорядкованих прокуратур (відповідних відомств) для вирішення.
		VI. Позиція Верховного Суду
		44.          Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
		45.          Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		46.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з діями відповідачів щодо розгляду поданих позивачем заяв про вжиття заходів зняття грифа обмеження доступу з наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01.
		47.          Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що відповідачі як суб`єкти владних повноважень вжили вичерпних заходів на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України щодо вирішення питань, які позивач зазначив у поданих ним заявах 20 лютого 2008 року, 25 квітня 2008 року, 02 вересня 2008 року.
		48.          Аналізуючи наведені положення Законів «Про державну таємницю», «Про Службу безпеки України», «Про прокуратуру», а також підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, у контексті обставин цієї справи Верховний Суд наголошує, що цими актами визначено чіткий алгоритм дій та межі повноважень, компетенції вказаних органів державної влади, тобто встановлено правову процедуру.
		49.          Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. 
		50.          Колегія суддів зазначає, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
		51.          Оскільки, відповідно до приписів Закону України «Про державну таємницю», до повноважень Служби безпеки України не відносяться питання щодо вжиття заходів зі зняття грифа обмеження доступу, наданого наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01, а уповноваженою особою з даного питання є державні експерти з питань таємниць, якими, згідно з Переліком посадових осіб, на яких покладається виконання функцій державного експерта з питань таємниць, затвердженого Указом Президента України від 29 травня 2006 року №452, в спірних правовідносинах є Голова Державної митної служби України та його перший заступник, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про правомірність рішення та дій Служби безпеки України, зазначених у листі від 04 квітня 2008 року №26/6-2287 по перенаправленню заяви ОСОБА_1 від 20 лютого 2008 року на розгляд та надання відповіді до Державної митної служби України.
		52.          З зазначених вище підстав позовні вимоги щодо визнання неправомірним рішення Служби безпеки України, зазначеного у листі від 04 квітня 2008 року №26/6-2287 щодо відсутності питань, які належать до компетенції Служби безпеки України, викладених у наказі Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01, та щодо встановлення наявності компетенції Служби безпеки України по вжиттю заходів щодо зняття грифу обмеження доступу матеріальних носіїв секретної інформації інших державних органів, є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.
		53.          Виходячи з правил вищезазначених правових норм та встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, Верховний Суд вважає правильними їх висновки про те, що Державним експертом з питань таємниць в спірних правовідносинах є перший заступник Голови Державної митної служби України Гутник А.Є., яким, у відповідності до чинного законодавства України, проведено експертизу щодо визначення ступеня секретності відомостей, які містяться в наказі Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року № 01, що має гриф секретності «таємно».
		54.          За цих обставин, суди дійшли правильних висновків про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування експертного висновку державного експерта з питань таємниць Державної митної служби України від 02 червня 2008 року №1 (зареєстрованого в Службі безпеки України 05 червня 2008 року за №3591).
		55.          Крім цього, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що Державною митною службою України здійснені всі встановлені законом заходи щодо проведення експертизи визначення ступеня секретності відомостей, які містяться в наказі Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року № 01, тому Верховний Суд погоджується з їх висновками про безпідставність твердження позивача щодо бездіяльності Державної митної служби України, яка виразилась у непроведенні оцінки наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01 на предмет наявності інформації, зазначеної у частинах 3, 4 статті 8 Закону України «Про державну таємницю».
		56.          Також, у зв`язку з цим, є необґрунтованими вимоги позивача щодо зобов`язання Державної митної служби України скасувати гриф обмеження доступу наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01.
		57.          Окрім того, виходячи з зазначеного, Верховний суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги щодо визнання неправомірним рішення Служби безпеки України, викладеного у листі від 04 червня 2008 року №26/6-4211, за результатами перевірки заяв ОСОБА_1 від 20 лютого 2008 року та від 25 квітня 2008 року про відповідність підстав для надання грифу обмеження доступу наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01 вимогам законодавства; визнання неправомірним рішення Служби безпеки України, викладеного у листі від 04 червня 2008 року №26/6-4211, за результатами перевірки заяв ОСОБА_1 від 20 лютого2008 року та від 25 квітня 2008 року про відповідність категорії відомостей, зазначених в наказі Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01, наданому йому грифу обмеження доступу; визнання неправомірною бездіяльності Служби безпеки України, яка виразилась у непроведенні оцінки наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01 на предмет наявності інформації зазначеної у частинах третій, четвертій статті 8 Закону України «Про державну таємницю» за заявою ОСОБА_1 від 20 лютого 2008 року; визнання неправомірним рішення Служби Безпеки України, зазначеного у листі від 04 червня 2008 року №26/6-4211, за результатами перевірки заяв ОСОБА_1 від 20 лютого 2008 року та від 25 квітня 2008 року про відсутність підстав для вжиття заходів, відповідно до статті 39 Закону України «Про державну таємницю», є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		58.          При цьому, Верховний суд зазначає про безпідставність твердження позивача, викладеного в касаційній скарзі, щодо порушення Службою безпеки України та Державною митною службою України терміну розгляду звернення позивача від 20 лютого 2008 року у строки, що визначені Законом України «Про звернення громадян», оскільки у даному випадку позивач звертався до Служби Безпеки України з заявою про вжиття заходів по зняттю грифа обмеження доступу з наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01, а тому ці правовідносини регулюються приписами Закону України «Про державну таємницю», а не положеннями Закону України «Про звернення громадян».
		59.          Щодо позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності Генеральної прокуратури України, яка виразилась у непроведенні оцінки наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01 на предмет наявності інформації, зазначеної у частинах третій, четвертій статті 8 Закону України «Про державну таємницю», за заявою ОСОБА_1 від 02 вересня 2008 року, то Верховний Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що ці вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		60.          Зі змісту звернення ОСОБА_1 від 02 вересня 2008 року, яке надійшло до Генеральної прокуратури України з листом Голови комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної ради України від 11 вересня 2008 року, судами попередніх інстанцій було встановлено, що заявником вказувалось на незаконність свого звільнення з митних органів та зазначено про необґрунтоване, на його думку, надання ступеню секретності «таємно» наказу Кучурганської митниці №1 від 02 березня 2007 року.
		61.          Також судами встановлено, що оскільки, відповідно до чинного законодавства України, вирішення порушених заявником питань належить до компетенції прокуратури Одеської області, супровідним листом Генеральної прокуратури України за №04/4/2-6461-08 від 03 жовтня 2008 року, скаргу направлено для вирішення за належністю до прокуратури області, про що повідомлено автора звернення.
		62.          Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» Генеральна прокуратура України зобов`язана приймати до свого провадження лише ті скарги та звернення, за якими прийнято рішення підпорядкованим прокурором, який є керівником прокуратури. Звернення подаються вищестоящому прокурору, порівняно з тим, чиї дії, рішення оскаржуються.
		63.          У спірних правовідносинах це - керівник прокуратури Одеської області.
		64.          Отже, доводи позивача щодо не проведення Генеральною прокуратурою України оцінки оскаржуваного заявником наказу митниці необґрунтовані, оскільки заява позивача та звернення Голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України розглянуті Генеральною прокуратурою України згідно з вимогами чинного законодавства.
		65.          Також Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо необгрунтованості та відсутності підстав для задоволення вимог позивача про визнання неправомірною бездіяльності прокуратури Одеської області, яка виразилась у непроведенні оцінки наказу Кучурганської митниці від 02 березня 2007 року №01 на предмет наявності інформації, зазначеної у частинах третій, четвертій статті 8 Закону України «Про державну таємницю», за заявою ОСОБА_1 від 02 вересня 2008 року, оскільки Законом України «Про державну таємницю» не передбачено обов`язку щодо нагляду за додержанням законодавства про державну таємницю органами прокуратури.
		66.          У зв`язку з цим, доводи касаційної скарги щодо зазначених обставин є необґрунтованими, вони лише зводяться до суб`єктивної переоцінки позивачем встановлених судами фактичних обставин справи та його власного бачення застосування норм чинного законодавства України. Безпідставність таких доводів встановлена під час касаційного розгляду справи.
		67.          За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно надано оцінку всім аргументам учасників справи у тій мірі, в якій це необхідно для правильного розумінням ухваленого судами рішення.
		68.          Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		69.          За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		70.          Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
		VIІ. Судові витрати
		71.          З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року залишити без задоволення.
		2.          Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року в цій справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                  О. А. Губська
		Судді                                                                                               М.В. Білак
		                                                                                                        О. В. Калашнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...