Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/590/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.11.2019. Зареєстровано: 27.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2019.
Дата набрання законної сили: 26.11.2019
Номер судового провадження: К/9901/24454/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		26 листопада 2019 року 
		Київ
		справа №806/590/16
		адміністративне провадження №К/9901/24454/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
		суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
		розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №806/590/16
		за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, за участю третьої особи - голови Державної фіскальної служби України Насірова Романа Михайловича - про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Нагірняка М.Ф., суддів Черняхович І.Є., Шуляк Л.А., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Котік Т.С., суддів Жизневської А.В., Охрімчук І.Г.,
		УСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі  - відповідач-1, ДФС України), Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач-2, Коростенська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області), за участю третьої особи - голови ДФС України Насірова Романа Михайловича - з вимогами:
		1.1.   визнати незаконним і скасувати наказ ДФС України від 11 березня 2016 року 
		№770-0;
		1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області;
		1.3. стягнути з Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		2. Позивач уважає, що під час застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідачем-1 не було дотримано вимог законодавства щодо підстав, умов і порядку його застосування. Зазначає, що причини звільнення, наведені в оскаржуваному наказі, не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини, що передували звільненню, не мають характеру одноразового грубого порушення трудових обов`язків. 
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у 1993 році був прийнятий на службу до податкових органів.
		4. З 23 грудня 2014 року позивач проходив службу на посаді начальника Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Володарсько-Волинська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, правонаступником якої є Коростенська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області).
		5. Наказом ДФС України від 11 березня 2016 року №770-о ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Володарсько-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, а саме: неналежне виконання службових обов`язків, організацію роботи та контролю у серпні-жовтні 2015 року, зокрема в частині допущення формування «схемного» податкового кредиту суб`єктами господарювання спеціального режиму оподаткування, приростів обсягу податкового кредиту, сформованого постачальниками ймовірно ризикових послуг, підприємствами сільськогосподарських товарів (робіт, послуг) без їх купівлі, імпорту та/або відсутності землі, працівників та основних засобів для вирощування (надання таких послуг), що призвело до порушення вимог наказу ДФС України від 28 липня 2015 року №543  «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ» та розпорядження ДФС України від 18 вересня 2015 року №288-р «Про аналіз показників роботи суб`єктів господарювання - виробників сільськогосподарської продукції».
		6. Як установили суди попередніх інстанцій, висновок про грубе порушення позивачем трудових обов`язків відповідачем-1 пов`язується з обставинами, викладеними в наказі ДФС України від 17 грудня 2015 року №987 «Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року», і зводяться до такого:
		6.1.   формування суб`єктами господарювання, які перебувають на обліку у Володарсько-Волинській ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, у липні-вересні 2015 року «схемного» податкового кредиту суб`єктів господарювання спеціального режиму оподаткування на 4,6 млн грн;
		6.2.   приросту обсягів податкового кредиту, сформованого постачальниками ймовірно ризикових послуг, на 7,2 млн грн;
		6.3.   формування суб`єктами господарювання, які перебувають на обліку у Володарсько-Волинській ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, за серпень-жовтень 2015 року ймовірного схемного податкового кредиту підприємствами сільськогосподарських товарів (робіт, послуг) без їх купівлі, імпорту та/або відсутності землі, працівників та основних засобів для вирощування (надання таких послуг) на 20,7   млн грн, у тому числі підприємствами, які неодноразово доводилися для відпрацювання на 19 млн грн.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		7. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017   року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
		7.1.   визнано незаконним і скасовано наказ ДФС України від 11 березня 2016 року 
		№770-0; 
		7.2.   поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Володарсько-Волинської ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області з 11 березня 2016 року;
		7.3.   стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 44832,45 грн заробітної плати за період вимушеного прогулу.
		8. Ухвалюючи такі рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ДФС України неправильно застосувала положення пункту 1 частини першої статті 41   Кодексу законів про працю України та протиправно звільнила позивача з посади. Зокрема, суди попередніх інстанцій зазначили, що ані наказ ДФС України від 17 грудня 2015 року №987 «Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року», ані наказ ДФС України від 11 березня 2016 року №770-о «Про звільнення ОСОБА_1 » не містять посилань на факти порушення позивачем конкретних службових обов`язків й аналізу спричинених цими порушеннями наслідків.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції
		9. У касаційній скарзі ДФС України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.
		10. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, так і в касаційній скарзі ДФС України наполягає на правомірності оскаржуваного наказу про звільнення позивача. Доводи касаційної скарги зводяться до наявності в діяннях позивача достатніх підстав для звільнення його на підставі пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України.
		11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		12. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
		13. 16 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
		14. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Бевзенка В.М., Данилевич   Н.А.
		15. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
		16. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
		V. Джерела права й акти їхнього застосування
		17. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
		18. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		19. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		20. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
		21. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
		22. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння в збереженні роботи.
		23. Згідно з пунктом 342.6 статті 342 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їхні права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України «Про державну службу» та іншими законами.
		24. Відповідно до пункту 342.4 статті 342 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
		25. До 01 травня 2016 року порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців регламентувався Кодексом законів про працю України та Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ).
		26. Відповідно до статті 14 Закону №3723-ХІІ дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних із проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший учинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, у якому він працює.
		27. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: 1) попередження про неповну службову відповідність, 2) затримка до одного року в присвоєнні чергового рангу або в призначенні на вищу посаду.
		28. Згідно зі статтею 147 Кодексу законів про працю України від 19 грудня 1971 року №322-VIII (далі - КЗпП України) за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення.
		29. За правилами пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також зі службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами за одноразове грубе порушення трудових обов`язків.
		30. Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		31. Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
		31.1.   За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
		31.2. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких учинено проступок, і попередню роботу працівника.
		31.3. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		32. За змістом пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось уже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких учинено проступок, і попередня робота працівника.
		VI. Позиція Верховного Суду
		33. Аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що звільнення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, є видом дисциплінарного стягнення, що застосовується за одноразове грубе порушення трудових обов`язків до осіб, що займають посади керівників, головних бухгалтерів, їхніх заступників, а також до службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
		34. Грубість порушення як його кваліфікуюча ознака для цілей застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є оціночною категорією, що встановлюється, виходячи з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та шкоди, яку ним  завдано.
		35. Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 21 травня 2014 року в справі №6-33цс14, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен ураховувати характер проступку, обставини, за яких його вчинено, та істотність наслідків порушення трудових обов`язків. Водночас суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.
		36. Отже, однією з умов застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є встановлення не тільки самого факту грубого порушення трудових обов`язків, а й вини працівника в такому порушенні.
		37. Іншим важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП є така ознака, як одноразовість порушення. Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі та вчиненою саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим порушення, об`єктивна сторона якого складається з протиправних діянь, які вчиняються безперервно впродовж певного часу.
		38. Як убачається з наказів ДФС України від 17 грудня 2015 року №987 «Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року» та від 11 березня 2016 №770-о «Про звільнення ОСОБА_1 », об`єктивна сторона вчиненого позивачем проступку, за висновком ДФС України, полягала в неналежному виконанні службових обов`язків та організації роботи й контролю в серпні-жовтні 2015 року, зокрема в частині допущення формування «схемного» податкового кредиту суб`єктами господарювання спеціального режиму оподаткування, приросту обсягів податкового кредиту, сформованого постачальниками ймовірно ризикових послуг, підприємствами сільськогосподарських товарів (робіт, послуг) без їх купівлі, імпорту та/або відсутності землі, працівників та основних засобів для вирощування (надання таких послуг), що призвело до порушення вимог наказу ДФС України від 28 липня 2015 року №543.
		39. Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що, звільняючи позивача за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, відповідач-1 ані в наказі від 17 грудня 2015 року №987 «Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року», ані в наказі від 11 березня 2016 №770-о «Про звільнення ОСОБА_1 »  не навів конкретного одноразового грубого порушення ним трудових обов`язків, обмежившись лише констатацією абстрактних наслідків у вигляді збільшення обсягів ризикового («схемного») податкового кредиту.
		40. У матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем конкретних негативних дій (бездіяльності) як керівника Володарсько-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, якими завдано або могло бути завдано певної шкоди.
		41. Суд також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що порушення, поставлені в провину позивачеві, які по суті зводяться до послаблення контролю та неналежної організації роботи підпорядкованої йому установи, за своїм характером є триваючими й системними, що не дає підстав для застосування в такому випадку положень пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
		42. Наведене в сукупності дає підстави для висновку про незаконність звільнення позивача та наявність підстав для задоволення відповідних позовних вимог із поновленням позивача на займаній посаді.
		43. З урахуванням викладеного, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.
		44. Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		45. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		46. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		47. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.
		VII. Судові витрати
		48. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
		49. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		50. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
		51. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017  року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01  червня 2017 року в справі №806/590/16 залишити без змін.
		52. Судові витрати не розподіляються.
		53. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		Суддя-доповідач:                                                                                О.Р. Радишевська
		Судді:                                                                                                    О.В. Кашпур
		                                                                                                    С.А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...