Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/41033/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 26.11.2019. Зареєстровано: 27.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2019.

Номер судового провадження: 2/761/2771/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/41033/18
		Провадження № 2/761/2771/2019
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді                  Мальцева Д.О.,
		за участю секретаря                  Чугаєва І.В.
		позивач ОСОБА_1 
		представник позивача               ОСОБА_2   
		представник відповідача Марченко О.М. 
		представник третьої особи Задорожний І.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва, в залі судових засідань, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Київська обласна профспілкова організація атестованих працівників ОВС України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду з позовом до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» (далі по тексту - відповідач, ДУ «ТМО МВС України по Київській області»), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Київська обласна профспілкова організація атестованих працівників ОВС України (далі по тексту - третя особа), відповідно до якого просив визнати звільнення з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним та поновити позивача на роботі в ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» на посаді завідувача стоматологічного відділення-лікаря, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 16 272, 36 грн., стягнути з відповідача на свою користь компенсацію за заподіяну позивачу моральну шкоду у розмірі 100 000, 00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем та обіймав посаду завідувача стоматологічного відділення-лікаря поліклініки. На підставі Наказу № 157/2 о/с від 16.10.2018 ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» позивача звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку із скороченням штату). Вказане рішення позивач вважає незаконним, оскільки відповідачем порушено порядок звільнення, не повідомлено завчасно про зміни у організації виробництва, скорочення штату. При цьому, звільнення позивача не було погоджено із профспілковою організацією , членом якої був позивач, чим порушено ч. 1 ст. 43 КЗпП України. При цьому, оскільки позивача було незаконно звільнено, то на підставі ст. 235 КЗпП України останнього має бути поновлено на роботі, а також стягнути на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того, вказаними діями, які проявились в незаконному звільненні позивача із займаної посади, здійсненні психологічного тиску на позивача та незаконній кадровій політиці, останньому було завдано моральну шкоду, яку позивач оцінив в 100 000, 00 грн. та просив стягнути з відповідача на свою користь.
		Представник відповідача в своєму відзиві просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що 17.07.2018 до відповідача надійшов наказ МВС України № 618 від 17.07.2018 «Про організаційно-штатні зміни у МВС», згідно якого було скорочено посаду завідувача стоматологічного відділення-лікаря Поліклініки ДУ «ТМО МВС України по Київській області». Позивача того ж дня було ознайомлено з Повідомленням про заплановане вивільнення, яке останній відмовився підписувати. Після повторної відмови позивача від підписання Повідомлення, працівниками кадрової служби складено відповідний акт. Представник відповідача в своїх запереченнях стверджує, що позивачу було достовірно відомо про заплановане вивільнення, а тому твердження останнього в своїй позовній заяві про протилежне не відповідають дійсності. Крім того, вказує, що до Об`єднання первинних профспілкових організацій ГУ МВС України в Київській області, членом якої є позивач, було направлено лист щодо погодження звільнення позивача. Заперечень з приводу звільнення позивача з профспілкової організації не надходило. Також зазначає, що ДУ «ТМО МВС України по Київській області» є лише виконавцем наказу Міністерства. Додатково зазначає, що по відношенню до позивача не здійснювався ані психологічний тиск, ані незаконна кадрова політика. Вважає, що процедуру звільнення позивача було дотримано, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
		В своїх поясненнях щодо позовної заяви представник третьої особи вказує, що при проведенні організаційно-штатних змін роботодавцем не була обґрунтована доцільність їх проведення з точки зору захисту інтересів хворих та вдосконалення лікувального процесу, не було дотримано процедуру запланованого вивільнення працівників з урахуванням їх членства в професійних спілках та існування переважного права на залишення на роботі при вивільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва, було допущено цілу низку порушень законодавства в сфері праці та інших правових норм. Вказує, що конфліктну ситуацію в колективі державної установи створив новопризначений заступник начальника ДУ ТМО ОСОБА_8 При цьому, саме він в подальшому здійснював тиск на певних працівників та примушував останніх звільнитись із займаних посад. З огляду на вищевикладене представник третьої особи підтримав позовні вимоги позивача.
		31.10.2018 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
		22.11.2018 ухвалою суду по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання, встановлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
		29.01.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. 
		30.01.2019 від позивача надійшло клопотання про допит свідків.
		31.01.2019 від третьої особи надійшли пояснення щодо позовної заяви.
		18.02.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив.
		01.03.2019 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
		23.04.2019 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про допит свідків.
		08.07.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
		27.09.2019 позивачем до матеріалів справи надано розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.
		Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
		Положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.
		За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. 
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
		Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
		Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці (п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992)
		Так, статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
		За положеннями п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		Згідно з вимогами ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
		Так, позивач з 12.06.2015 переведений до ДУ «ТМО МВС України по Київській області», з 07.11.2015 призначений на посаду лікаря-стоматолога поліклініки (згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 ).
		ДУ «ТМО МВС України по Київській області» своїм Наказом від 16.10.2018 № 168/ос на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2018 № 618 звільнило ОСОБА_1 , завідувача стоматологічного відділення-лікаря з 16.10.2018.
		Підстава: повідомлення про заплановане вивільнення від 17.07.2018 № 33/30-346, акт про відмову від підписання повідомлення про заплановане вивільнення в ДУ «ТМО МВС України по Київській області» від 17.07.2018.
		Також листом ДУ «ТМО МВС України по Київській області» від 16.10.2018 № 33/30-1063 позивача повідомлено про порядок (в ДУ чи поштою) отримання трудової книжки.
		Відповідно до копії розписки від 18.10.2018, позивач отримав свою трудову книжку. 
		Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказує, що роботодавцем було не в повному обсязі дотримано процедури звільнення, а саме не повідомлено останнього про зміни в організації виробництва, скорочення штату, зокрема, посади, яку обіймав позивач, не повідомлено про наявність вакантних посад в ДУ, не погоджено звільнення позивача з профспілковою організацією, членом якої був позивач.
		Крім того, позивач вказав, що між ним та відповідачем існувала конфліктна ситуація, зокрема, через проведення зборів трудового колективу та складення позивачем протоколу трудового колективу, а тому позивача було звільнено з цих підстав в тому числі. 
		Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2018 № 618 «Про організаційно-штатні зміни у МВС» затверджено перелік змін у штатах МВС, що додається.
		Згідно вказаного Переліку, скорочується терапевтичне відділення № 2 та ряд відповідних посад, в тому числі і посада позивача, а всього 22 посади.
		Відповідно до Наказу Державної установи «Територіальне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України о Київській області» № 101 від 17.07.2018 на виконання Наказу № 618 від 17.07.2018 старшому інспектору з кадрів доручено підготувати Повідомлення про наступне вивільнення ряду працівників, в тому числі і позивачу.
		ДУ «ТМО МВС України по Київській області» 17.07.2018 підготований лист-повідомлення, адресований завідувачу стоматологічного відділення-лікарю поліклініки установи ОСОБА_1, згідно з яким позивача повідомляється про реорганізацію Стоматологічного відділення установи та скорочення всіх посад, а також попереджається про наступне вивільнення позивача з посади завідувача стоматологічного відділення-лікаря поліклініки на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
		Листом запропоновано ознайомитись із списком вакантних посад та звернутись до відповідача щодо можливої пропозиції працевлаштування на медичну посаду в системі МВС України.
		Також до Повідомлення підготовано Список вакантних посад ДУ «ТМО МВС України по Київській області».
		Відповідно до Акту від 17.07.2018, складеного працівниками ДУ, позивач відмовився від підпису повідомлення про заплановане вивільнення в ДУ «ТМО МВС України по Київській області».
		Крім того, відповідно до ч. 1-8 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
		У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
		Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
		У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.
		Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.
		Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.
		Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
		Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
		Згідно ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Свої повноваження первинні профспілкові організації здійснюють через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не створюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів профспілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом профспілки.
		Якщо на підприємстві, в установі або організації діє кілька первинних профспілкових організацій, представництво колективних інтересів працівників підприємства, установи або організації щодо укладання колективного договору здійснюється об`єднаним представницьким органом, який утворюється цими первинними профспілковими організаціями, за ініціативою будь-якої з них. У цьому випадку кожна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов`язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Представницький орган утворюється на засадах пропорційного представництва. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси найманих працівників при підписанні колективного договору.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що в ДУ «ТМО МВС України по Київській області» було укладено Колективний договір.
		Згідно п. 2.3. Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом на 2016 рік, схваленого на засіданні трудового колективу, підписаного Начальником ДУ «ТМО МВС України по Київській області» ОСОБА_6 та Головою об`єднання первинних профспілкових організацій ГУ НПУ в Київській області .Б. Сербіним, погоджено не допускати економічно необґрунтованого скорочення робочих місць.
		Відповідно до п. 2.8., 2.9. Колективного договору, ДУ повинна повідомляти працівників персонально про звільнення не пізніше ніж за два місяці у письмовій формі. Звільнення працівників з ініціативи роботодавця здійснювати за попередньою згодою профкому.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що ДУ «ТМО МВС України по Київській області» підготувало лист від 07.06.2018 № 33/30-247, адресований Голові об`єднання первинних профспілкових організацій ГУ МВС України в Київській області та управління з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області ОСОБА_7 щодо погодження розірвання трудового договору, відповідно до якого відповідач у зв`язку з виробничою необхідністю має намір провести організаційно-штатні зміни, у зв`язку з чим, можливо, відбудеться скорочення наступних посад: завідувача стоматологічного відділення - лікаря ОСОБА_1 , завідувача неврологічного відділення - лікаря ОСОБА_9
		Як вбачається з матеріалів справи, лист щодо погодження звільнення позивача із займаної посади, було підготовано відповідачем ще до видачі Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2018 № 618 «Про організаційно-штатні зміни у МВС».
		Крім того, в судовому засіданні позивач пояснив, що не був членом Об`єднання первинних профспілкових організацій ГУ НП в Київській області, проте входив до Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України.
		Вказана обставина також підтверджується листом Об`єднання первинних профспілкових організацій ГУ НП в Київській області від 17.10.2018, відповідно до якого лікар ОСОБА_1 на обліку в Об`єднання не перебував, внески не сплачував, та випискою з засідання Профспілкового комітету відділу медичного забезпечення ГУМВС України в Київській області, Протокол № 2 від 21.07.2009, згідно якої ОСОБА_1 , лікаря-хірурга стоматолога прийнято до Профспілкової організації ВМЗ ГУМВС України в Київській області.
		Також, зазначений вище лист Об`єднання профспілок отримало лише 17.10.2018, тобто вже після прийняття оскаржуваного Наказу від 16.10.2018 та звільнення позивача із займаної посади (16.10.2018).
		При цьому, резолюція щодо подальшого руху документу проставлена Головою Об`єднання ОСОБА_7 . 19.10.2018.
		Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач не погодив звільнення позивача із займаною посади з профспілковою організацією, як це передбачено положеннями Колективного договору та ст. 43 КЗпП України.
		Крім того, відповідно до листа Головного управління Держпраці у Київській області від 29.12.2018 № 4.4/2-КО-4888-6166, в ході проведення інспекційного відвідування ДУ «ТМО МВС України» було встановлено порушення законодавства про працю, зокрема, порушено вимоги ст. 15 КЗпП України, колективний договір ДУ «ТМО МВС України по Київській області» не зареєстрований місцевим органом виконавчої влади, порушено вимоги Інструкції № 58 «Про порядок ведення трудових книжок», а також встановлено порушення п. 1 ст. 43 КЗпП України, а саме розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1, 2-5, 7 ст. 40, п. 2,3 ст. 41 КЗпП України, здійснюється без попередньої згоди виборчого органу (профспілкового представника).
		Зокрема, було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 є членами Київської обласної профспілкової організації атестованих працівників органів внутрішніх справ України, проте ДУ документів, які б підтверджували звернення або погодження щодо звільнення членів профспілки не надано.
		Також було встановлено, що ДУ «ТМО МВС України по Київській області» у строки, визначені ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України, не надала до Київської обласної профспілкової організації атестованих працівників органів внутрішніх справ України інформацію щодо скорочення чисельності або штату працівників.
		Крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що працювала разом з позивачем, на посаді начальника установи. Зазначила, що позивача звільнено через особисту помсту, оскільки під час вирішення питання про її звільнення, позивач виступив та проголосував проти такого звільнення. Також пояснила, що про проведення реорганізації працівників не було попереджено завчасно.
		З пояснень допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 вбачається, що останні працювали разом з позивачем. Зазначили, що позивача як і самих свідків було звільнено через особисту неприязнь та конфлікт, який виник між позивачем в тому числі та керівництвом. Метою реорганізації була не оптимізація робочого процесу, а саме звільнення ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та позивача із займаних посад.
		Крім того, відповідно до Наказу ДУ «ТМО МВС України по Київській області» від 21.08.2018 № 123, позивачу оголошено догану за складення позивачем протоколу зборів трудового колективу. 
		Відповідно до Наказу ДУ «ТМО МВС України по Київській області» від 23.08.2018 № 128, позивача долучено до роботи в Медичній (військово-лікарській) комісії на період з 23.08.2018 по 14.09.2018.
		Згідно Акту від 23.08.2018, складеного працівниками ДУ, позивач відмовився від ознайомлення з наказом установи «Про доручення роботи Медичної (військово-лікарської) комісії».
		З матеріалів справи також вбачається, що Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України, до складу якої в тому числі в подальшому входив позивач, зверталась з листом до директора Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності ОСОБА_12 з приводу свого занепокоєння через несприятливі умови в трудовому колективі ДУ та численні звернення працівників щодо протиправних дій т.в.о. начальника ДУ «ТМО МВС України» щодо погроз та психологічного тиску на працівників з метою спонукання останніх до звільнення.
		Крім того, Профспілка також зверталась з листом від 24.07.2018 № 101і до Державного секретаря МВС України ОСОБА_14 з приводу грубих порушень трудового законодавства керівництвом ДУ, що полягало в приниженні честі та гідності людині праці та незаконні звільнення працівників, погрози останнім, психологічний тиск.
		Відповідно до листа Управління охорони здоров`я та реабілітації від 20.08.2018 № 33/1-17.78, встановлено шляхом анонімного анкетування про напружений стан морально-психологічного клімату в колективі та надано відповідні пропозиції щодо проведення загальних зборів колективу та необхідності дотримання законодавства і загальноетичних норм поведінки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Отже в судовому засіданні встановлено, що відповідачем під час звільнення позивача було допущено порушення встановленого чинним законодавством порядку звільнення, а саме, всупереч вимог ст. 43 КЗпП України та умов колективного договору, не було погоджено звільнення позивача з профспілковою організацією.
		З врахуванням наведеного, позовні вимоги в частині визнання незаконним наказу ДУ «ТМО МВС України по Київській області» від 16.10.2018р. № 168 о/с про звільнення позивача та поновлення останнього на займаній раніше посаді, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
		Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995, № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. 
		Згідно п. 2 вказаного Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. 
		Згідно з п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
		Суд, вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вважає за необхідне задовольнити вказану позовну вимогу частково, з огляду на наступне.
		Так, згідно Довідки про доходи № 11 від 05.11.2019, розмір заробітної плати позивача за останні два місяці роботи до звільнення становила: за серпень 2018 року - 7080, 50 грн., за вересень 2018 року - 12 933, 63 грн., кількість робочих днів у вересні - 21, серпні - 21, а відтак середньоденна заробітна плата становить 476, 53 грн. (7080, 50 грн. + 12 933, 63 грн. / 42 р.дні).
		Отже сума середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу становить 476, 53 грн. х 248 робочі дні = 118179, 44 грн. (кількість днів в 2018 році: жовтень - 11, листопад - 22, грудень - 20, 2019 рік: січень 2019 - 21, лютий 2019 рік - 20, березень - 20, квітень - 20, травень - 22, червень - 18, липень - 23, серпень - 21, вересень - 21, жовтень - 9 (день винесення рішення суду).
		З врахуванням наведеного, сума середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу - з 17.10.2018 по 11.10.2019 складає 118179, 44 грн. з утриманням податків і інших обов`язкових платежів та підлягає стягненню з відповідача.
		Крім того, згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. 
		Відповідно до п.9, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995 р., розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.
		З врахуванням наданих в позовній заяві пояснень, досліджених доказів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача в розмірі 100 000, 00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено в судовому засіданні того, що останньому було завдано моральну шкоду саме в такому розмірі.
		На підставі п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України підлягає допуску до негайного виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі.
		Враховуючи наведене та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 40, 43, 49-2 КЗпП України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 275, 279, 352-355, 430 ЦПК України, суд, 
		В И Р І Ш И В :
		Позов ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Київська обласна профспілкова організація атестованих працівників ОВС України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
		Визнати незаконним наказ Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області» від 16.10.2018р. № 168 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача стоматологічного відділення-лікаря у зв`язку із відмовою від переведення на іншу роботу. 
		Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.п.н. НОМЕР_1 ) на посаді завідувача стоматологічного відділення - лікаря Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області» ( м. Київ, вул.Вишгородська, 85-а, код ЄДРПОУ 25572855) з 16.10.2018року. 
		Стягнути з Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області» на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 118179,44 грн.(за період з 17.10.2018р. по 11.10.2019р.) з утриманням податків і інших обов`язкових платежів. 
		Допустити негайне виконання рішення суду у частині поновленні на роботі та стягненні суми середнього заробітку за один місяць.
		У задоволенні інших вимог відмовити. 
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено 01.11.2019.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...