Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/14242/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2019.
Дата набрання законної сили: 19.11.2019
Номер судового провадження: 61-37457ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                 
		 
		19 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 201/14242/17
		провадження № 61-37457св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		Усика Г. І. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
		боржники: Закрите акціонерне товариство «Союз-Моноліт», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Жовтневого районного суду 
		м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2017 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Куценко Т. Р., Ткаченко І. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст вимог заяви
		 
		У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк», банк) звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 2-457/2003 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (далі - ВАТ «Ощадбанк») до Закритого акціонерного товариства «Союз-Моноліт» (далі - ЗАТ «Союз-Моноліт»), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		 
		На обгрунтування заявлених вимог зазначало, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2003 року у справі 
		№ 2-457/2003 позов ВАТ «Ощадбанк», правонаступником якого є АТ «Ощадбанк», до ЗАТ «Союз-Моноліт», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з відповідачів солідарно на користь ВАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором від 28 грудня 1999 року у розмірі 335 697,17 грн та судові витрати 1 700,00 грн.
		 
		Постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (далі - Жовтневий ВДВС ДМУЮ Дніпропетровської області) 
		від 22 липня 2003 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-457/2003, виданого 29 травня 2003 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ощадбанк», правонаступником якого є АТ «Ощадбанк», заборгованості у розмірі 337 397,17 грн.  
		 
		Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС ДМУЮ Дніпропетровської області від 24 грудня 2007 року, виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначена постанова та оригінал виконавчого листа на адресу банку не надходили, докази відправлення виконавчого документа органами державної виконавчої служби відсутні.
		 
		Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС ДМУЮ Дніпропетровської області від 19 жовтня 2008 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання дубліката виконавчого листа 
		№ 2-457/2003, виданого 29 травня 2003 року Жовтневим районним судом 
		м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ощадбанк», правонаступником якого є АТ «Ощадбанк», заборгованості у розмірі 
		337 397,17 грн.
		 
		Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС ДМУЮ Дніпропетровської області від 30 грудня 2009 року виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначена постанова та дублікат виконавчого листа на адресу банку не надходили, доказів відправлення виконавчого документа органами державної виконавчої служби немає, оскільки виконавче провадження знищено, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
		 
		Посилаючись на наведене, заявник просив видати дублікат виконавчого листа № 2-457/2003, виданого 29 травня 2003 року Жовтневим районним судом 
		м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості на загальну суму 337 397,17 грн та поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання зазначеного виконавчого листа.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		 
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 
		2017 року заяву АТ «Ощадбанк» задоволено частково. 
		 
		Видано АТ «Ощадбанк» дублікат виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на підставі рішення у цивільній справі за позовом АТ «Ощадбанк» до ЗАТ «Союз-Моноліт», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		 
		В задоволенні заяви АТ «Ощадбанк»про поновлення строку на пред`явлення дубліката виконавчого листа до виконання, відмовлено. 
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оригінал та дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь банка суми заборгованості були втрачені при пересиланні їх з Державної виконавчої служби на адресу банку та не перебувають на виконанні, а тому наявні підстави для задоволення заяви банку про видачу дубліката виконавчого листа. Ураховуючи, що з моменту, коли банк у 2012 році дізнався про втрату дублікату виконавчого листа, минуло близько п`яти років, а заява банку про поновлення строку на його пред`явлення до виконання не містить посилань на поважність причин його пропуску, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви АТ «Ощадбанк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання.
		 
		Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 
		2018 року апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» залишено без задоволення, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2017 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення заяви АТ «Ощадбанк» про видачу дублікату виконавчого листа, та відмову у задоволенні вимог про поновлення строку для пред`явлення його до виконання є законним та обгрунтованим, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення. 
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга 
		АТ «Ощадбанк», у якій заявник просив скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні вимог АТ «Ощадбанк» про видачу виконавчого листа № 2-257/2003 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ощадбанк» судових витрат у розмірі 1 700,00 грн і поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення заяви, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неповно та не об`єктивно дослідили наявні у матеріалах справи докази, не взяли до уваги, що виконавчий лист був втрачений не з вини банку, а тому дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Посилання судів попередніх інстанцій на те, що з моменту того, як заявник у 2012 році дізнався про втрату дублікату виконавчого листа, минуло близько п`яти років, і заява про поновлення строку на його пред`явлення до виконання не містить посилань на поважність причин його пропуску є необгрунтованими, оскільки після з`ясування обставин щодо втрати дублікату виконавчого листа, банк неодноразово звертався до Жовтневого ВДВС ДМУЮ Дніпропетровської області (у травні 2013 року, у квітні 2015 року) для надання документів виконавчого провадження, однак жодної відповіді так і не отримав. Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що судом першої інстанції задоволено вимоги про видачу дублікату виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 лише заборгованості за кредитним договором у розмірі 335 697,17 грн, без урахування суми судового збору у розмірі 1 700,00 грн, що також підлягає включенню до загальної заборгованості, яку необхідно стягнути за виконавчим листом.   
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Ощадбанк» в частині оскарження ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 
		від 06 жовтня 2017 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом ВАТ «Ощадбанк» до ЗАТ «Союз - Моноліт», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Ощадбанк» в частині оскарження ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 
		2017 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області 
		від 26 квітня 2018 року про видачу дублікату виконавчого листа у справі за позовом ВАТ «Ощадбанк» до ЗАТ «Союз - Моноліт», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та витребувано справу з місцевого суду. 
		 
		Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 14 січня 
		2019 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ «Ощадбанк» не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Установлені судами фактичні обставини справи
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2003 року у справі № 2-457/2003 позов ВАТ «Ощадбанк», правонаступником якого є АТ «Ощадбанк», до ЗАТ «Союз-Моноліт», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено, стягнуто з відповідачів солідарно на користь ВАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором від 28 грудня 1999 року в розмірі 
		335 697,17 грн та судові витрати у розмірі 1 700,00 грн.
		 
		Виконавчий лист № 457/2003 був виданий 29 травня 2003 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська (в тому числі про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 ) та отриманий представником позивача, потім переданий на примусове виконання до Жовтневого ВДВС ДМУЮ Дніпропетровської області.
		 
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 
		2006 року видано дублікат виконавчого листа.
		 
		Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС ДМУЮ Дніпропетровської області від 24 грудня 2007 року виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначена постанова та оригінал виконавчого листа надіслано на адресу стягувача.
		 
		13 березня 2008 року банк повторно подав до Жовтневого ВДВС ДМУЮ Дніпропетровської області дублікат виконавчого листа, за яким постановою державного виконавця від 19 березня 2008 року відкрито виконавче провадження.
		 
		26 жовтня 2010 року за № 12/1-678/655 позивач надіслав запит до виконавчої служби, на який отримав повідомлення від 26 жовтня 2010 року № 03-14/39710 про те, що матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання.
		 
		Відповідно до повідомлення Жовтневого ВДВС ДМУЮ Дніпропетровської області від 25 травня 2012 року № 04-19/8097 виконавчий лист було повернуто постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС ДМУЮ Дніпропетровської області від 30 грудня 2009 року на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», яку разом з виконавчим документом направлено банку.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
		 
		Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
		 
		Згідно з частиною першою та другою статті 370 ЦПК України 2004 року замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат. Заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката.
		 
		При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
		 
		Задовольняючи вимоги заявника про видачу дублікату виконавчого листа 
		№ 2-457/2003, виданого 29 травня 2003 року Жовтневим районним судом 
		м. Дніпропетровська, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обгрунтованість та вказав у резолютивній частині ухвали про видачу 
		АТ «Ощадбанк» дублікату виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на підставі рішення у цивільній справі за позовом АТ «Ощадбанк» до ЗАТ «Союз-Моноліт», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		 
		Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що резолютивна частина ухвали суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, вказує на видачу дублікату виконавчого листа про стягнення з 
		ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» всієї суми заборгованості, яку було стягнуто рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 
		від 29 травня 2003 року у справі № 2-457/2003, тобто як заборгованості за кредитним договором від 28 грудня 1999 року № 3 у розмірі 335 697,17 грн, так і судових витрат у розмірі 1 700,00 грн, а тому доводи касаційної скарги про видачу судом першої інстанції дублікату виконавчого листа без урахування суми судового збору у розмірі 1 700,00 грн, є безпідставними.   
		 
		Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до переоцінки встановлених обставин щодо видачі дубліката виконавчого листа, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 
		2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області 
		від 26 квітня 2018 року залишити без змін. 
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                               Г. І. Усик
		О. В. Ступак
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...