Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/22492/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2019.
Дата набрання законної сили: 13.11.2019
Номер судового провадження: 61-11728ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                       
		Іменем України 
		 
		13 листопада 2019 року                                                               
		м. Київ
		                                                                                
		справа № 757/22492/16-ц
		провадження № 61-11728св19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С., 
		суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,               Фаловської І. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Генеральна прокуратура України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про спростування недостовірної інформації за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Колоса Юрія Вадимовича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року у складі судді Новака Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів:                   Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Панченка М. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на спільному брифінгу прокурор Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 та начальник Управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері державної служби та власності Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 поширили інформацію про незаконне заволодіння ним службовими квартирами, повторне отримання службового житла та подання недостовірних документів щодо відсутності житла у його родичів.
		Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:
		- визнати недостовірною поширену Генеральною прокуратурою України інформацію щодо нього наступного змісту:
		«... мова йде у даному випадку про державні квартири, якими, за даними слідства, пан ОСОБА_1 , на жаль, заволодів шляхом обману»;
		«... Але наступає 2010-ий рік і пан ОСОБА_1 , незважаючи на те, що сотні, тисячі прокурорів перебувають в чергах на отримання житла, мають також родини, мають дітей, мешкають іноді в гуртожитках, на зйомних квартирах і т.д., він знову подає документи на отримання службового житла, тобто повторно дозволяє собі такий жест. При цьому всьому, 10-ий рік він отримує це житло службове... Далі знов-таки виникає бажання його приватизувати. На цей час він вже отримує таку квартиру               155 метрів квадратних, площа зовсім інша, на Дружби Народів у Києві. Для того, щоб отримати таку площу він подає такі цікаві документи, що він мешкає разом із дідусем, мамою та сестрою, які є, увага, безхатченками, тобто не мають житла, а тому він просить надати йому отаку службову квартиру. Тобто отут саме і є обман. Обман полягає у тому, що його мама була власником двох житлових квартир, а він зазначає і подає документи, що мама, дідусь та сестра є безхатченками. Отака ситуація. В 2014-му році, звільнившись із органів прокуратури, ОСОБА_1 здійснює приватизацію цієї квартири. Тобто із державної власності квартира переходить у приватну власність. Отут у нас і є шахрайство - заволодіння майном шляхом обману. В чому обман - я наразі розповів. Потім він поновлюється в органах прокуратури, але факт залишився фактом»;
		«...схильність до обману у ОСОБА_1 проявляється не лише під час отримання квартир, а й під час сьогоднішнього брифінгу...»;
		«...чому ОСОБА_1 можна займатись шахрайськими діями, а іншим особам не можна?...» (на відео 8:16-8:23);
		«...якщо слідство доведе і буде у нас фактаж, що є спільники, які знали що діяли разом з ОСОБА_1 , допомагали йому, - то як кажуть «пощади не буде нікому» всі отримають підозри, всі відповідатимуть по закону. Але я хочу звернути вашу увагу на те, що таке є стаття шахрайство ще раз, це - заволодіння чужим майном шляхом обману або зловживання довірою. Тобто, він фактично надаючи документи про те, що мама не має квартиру обманював інших посадових осіб. Розумієте? От в чому відбулася ситуація. Якщо буде доведено, що вони про це знали та не вчинили ніяких дій, то це вже є інше питання. Але шахрайство в тому і є шахрайство, що він обманув...;
		«...перший раз, коли він отримував квартиру, він начебто для себе її отримував, це було 48 квадратних метрів, а для того, щоб отримати квартиру з такою великою площею, він зазначив, що мешкає разом із дідусем, мамою та сестрою, тобто оці             155 квадратних метрів якраз отримувались тому, що у нього така от велика родина осіб, з якими він мешкає, от розумієте, і тому дали таку площу... » (на відео 21:26-21:51);
		« ...ОСОБА_1 не проживав за своїм місцем реєстрації...»;
		«...Я от додам, що мої колеги по цій ситуації працюють з п`ятниці ще зранку, але на жаль, не перебував в ці дні ОСОБА_1 за місцем свого постійного перебування та проживання...»;
		- зобов`язати Генеральну прокуратуру України спростувати поширену про нього недостовірну інформацію не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили шляхом проведення брифінгу та озвучення під час проведення брифінгу тексту наступного змісту:
		«ІНФОРМАЦІЯ_1 прокурор Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 та начальник Управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері державної служби та власності Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 під час спільного брифінгу поширили стосовно ОСОБА_1 недостовірну інформацію, а саме про начебто незаконне заволодіння ним службовими квартирами, повторне отримання ним службового житла та подання ним недостовірних документів стосовно відсутності житла у його родичів. Заявляємо, що вказана інформація не відповідає дійсності»,
		з подальшим розміщенням відеозапису брифінгу на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України в мережі Інтернет за адресою http://www.gp.gov.ua/;
		- зобов`язати Генеральну прокуратуру України видалити з офіційного веб-сайту Генеральної прокуратури України в мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2      відеозапис брифінгу від ІНФОРМАЦІЯ_1, під час якого поширено недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що у порядку цивільного судочинства не можуть вирішуватися питання щодо достовірності відомостей органу досудового розслідування, що містяться в повідомленні про підозру, інформації щодо проведення процесуальних і слідчих дій, їх результати, оскільки такій інформації оцінка надається у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. 
		Генеральною прокуратурою України та її службовими особами не було порушено принципу, закріпленого у пункті 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 62 Конституції України, положення кримінального процесуального закону, оскільки не стверджували про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів. Натомість було повідомлено, що досудове розслідування триває.
		Принцип презумпції невинуватості позивача поширеною під час брифінгу інформацією не порушено, оскільки у ньому відсутні дані про доведеність вини позивача у скоєнні кримінальних правопорушень. 
		Постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу  адвоката Колоса Ю. В. в інтересах ОСОБА_1 відхилено, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року залишено без змін.
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно застосував наведені норми права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, оскільки поширена відповідачем інформація про позивача є неприємною, однак вона не виходить за рамки суспільної моралі. Інформацію висловлено у формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації, відповідає змісту оголошеної позивачу підозри.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У червні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Колос Ю. В. подав касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій щодо неможливості спростування поширеної відповідачем недостовірної інформації в порядку цивільного судочинства ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права. Суди помилково застосували до спірних правовідносин норми частини першої статті 94, частини першої статті 277 КПК України, які не підлягали застосуванню та неправильно застосували норми статті 32 Конституції України та статті 277 ЦК України. Норми КПК України не регулюють питання спростування недостовірної інформації. Також суди дали неправильну правову оцінку висловлюванням, озвученим на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо позивача, неправильно застосували норми  матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про неможливість встановити недостовірність висловлювань і відтак, про відсутність порушення презумпції невинуватості. Твердження, висловлені на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 не є оціночними судженнями осіб, а є констатацією факту скоєння позивачем злочину за відсутністю обвинувального вироку суду. Також суди неправильно застосували статтю 29 Закону України «Про інформацію» та дійшли помилкового висновку про те, що позивач є (був) публічною особою на час проведення брифінгу та порушили норми процесуального права, не надавши мотивованої оцінки аргументам позивача. 
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		У серпні 2019 року Генеральна прокуратура України подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оприлюднені на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості викладені у процесуальному документі, яким є повідомлення про підозру від 08 квітня 2016 року. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у порядку цивільного судочинства не можуть вирішуватися питання щодо достовірності відомостей органу досудового розслідування, що містяться в повідомленні про підозру, інформації щодо проведення процесуальних і слідчих дій, їх результати, оскільки такій інформації оцінка надається у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. Дослідивши обставини справи та подані докази, суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини спору, не допустили неправильного застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень та дійшли обґрунтованих висновків про безпідставність позовних вимог. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		12 лютого 2016 року Генеральною прокуратурою України в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальні провадження                                              № 42016000000000470, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України та № 42016000000000471 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
		Заступником начальника Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності - начальником Управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері державної служби та власності Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності Генеральної прокуратури України надано дозвіл прокурору Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 на розголошення даних досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000470                  від 12 лютого 2016 року, а саме повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 08 квітня 2016 року.
		У кримінальному провадженні № 42016000000000470 від 12 лютого 2016 року слідчими Генеральної прокуратури України 10 квітня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190 КК України і частиною четвертою статті 358 КК України, а саме у придбанні ним права на майно шляхом обману та зловживанні довірою (шахрайстві), вчиненому в особливо великих розмірах, з використанням завідомо підробленого документа.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 Генеральною прокуратурою України на брифінгу було проінформовано громадськість про обставини здійснення повідомлення про підозру колишньому заступнику Генерального прокурора України ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за  № 42016000000000470.
		Печерським районним судом міста Києва 14 квітня 2016 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
		Постановою Генерального прокурора України 02 червня 2016 року під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 52016000000000016                    від 26 січня 2016 року доручено Управлінню з розслідування кримінальних проваджень у сфері державної служби та власності Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності Генеральної прокуратури України.
		Матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях                                                № 42016000000000470 та № 52016000000000016 об`єднано 02 червня 2016 року в одне кримінальне провадження за № 52016000000000016.
		Постановою Генерального прокурора України 02 червня 2016 року досудове розслідування у кримінальному провадженні доручено Головному слідчому управлінню Національної поліції України.
		Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному проваджені за підозрою колишнього заступника Генерального прокурора України ОСОБА_1 у вчиненні шахрайських дій, що виразилися у придбанні ним права на майно (квартира в місті Києві) шляхом обману та зловживання довірою, вчинених в особливо великих розмірах, з використанням завідомо підробленого документа, а також за фактами вчинення службовими особами Генеральної прокуратури України службового підроблення документів і службової недбалості під час розподілу житла працівникам Генеральної прокуратури України, що спричинило тяжкі наслідки, та за фактом незаконної приватизації цими працівниками службового житла в місті Києві.
		Постановою першого заступника Генерального прокурора України 06 червня                         2016 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні                              № 52016000000000016 продовжено до шести місяців.
		За результатами розслідування 05 січня 2017 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
		Таким чином, оприлюднені на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості викладені у такому процесуальному документі, як повідомлення про підозру від 08 квітня                         2016 року.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду                                      від 05 липня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Печерського районного суду міста Києва.
		25 липня 2019 року справа № 757/22492/16-ц надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		За змістом статті 213 ЦПК України 2004 року та статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року та частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.
		Частинами першою, другою статті 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Стаття 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. 
		Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). 
		Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України).
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про не порушення Генеральною прокуратурою України та її службовими особами принципу, закріпленого у пункті 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 62 Конституції України, а також принципу презумпції невинуватості позивача поширеною під час брифінгу інформацією, з огляду на таке.
		Частиною четвертою статті 296 ЦК України встановлено, що ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.
		Згідно з частиною першою статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Відповідно до частини другої статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Викладене також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме у пункті 83 рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року у справі «Шагін проти України» суд наголосив на тому, що пункт 2 статті 6 Конвенції не може завадити відповідним органам інформувати громадськість про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження  поглядів,  проголошеному  статтею  10 Конвенції. Однак він зобов`язує робити це з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості.
		Також у пункті 35 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 2008 року у справі «Хужин та інші проти Росії» суд зробив висновок про те, що презумпція невинуватості, закріплена у частині другій статті 6 Конвенції, є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у частині першій цієї статті (пункт 35 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 1995 року у справі «Аллен де Рібемон проти Франції»).
		У пунктах 230-232 рішення ЄСПЛ від 04 липня 2019 року у справі «Корбан проти України» суд наголосив, що стаття 6 § 2 Конвенції не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальні розслідування шляхом, наприклад, інформування про підозри, затримання та зізнання, якщо вони роблять це обережно. Має значення обране ними формулювання (пункт 19 рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2016 року у  справі «Турьєв проти Росії»).
		Суд зауважує, що оскаржувані твердження були дані не в рамках самих кримінальних проваджень, а упродовж прес-конференцій, призначених для громадськості. Суд приймає до уваги доводи Уряду про те, що мета оскаржуваних тверджень полягала в інформуванні громадськості про резонансну кримінальну справу. В дійсності, беручи до уваги, що заявник був політиком, органи влади повинні були вважати необхідним інформування громадськості про кримінальні обвинувачення проти нього. Однак, Суд вважає, що твердження, зроблені високопосадовими особами у ЗМІ стосовно кримінальних проваджень проти заявника були далекими від обережних. Його особа була відома громадськості й він був названий лідером кримінальної організації, яка вчинила ряд тяжких кримінальних правопорушень. В результаті ці твердження не могли не сприяти думці громадськості про вину заявника до того, як він був визнаний винним у суді.
		Тому Суд робить висновок, що мало місце порушення статті 6 § 2 Конвенції.
		У рішенні ЄСПЛ від 11 жовтня 2016 року у справі «Турьєв проти Росії» суд установив порушення пункту 2 статті 6 Конвенції у зв`язку з порушенням принципу презумпції невинуватості, яка виразилася у заявах прокурора в ЗМІ про винуватість                     ОСОБА_11 до винесення вироку по його кримінальній справі. Також ЄСПЛ дійшов висновку про те, що слова прокурора, які виходять від влади, особливо переконливі в очах громадськості. Відверті коментарі прокурора були чіткою заявою про винуватість заявника, яке, по-перше закликало громадськість повірити у його винуватість, і по-друге, передувало оцінку фактів компетентним судовим органам. Таким чином мало місце порушення пункту 2 статті 6 Конвенції. 
		Враховуючи викладене, за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо ОСОБА_1 , прокурор Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 та начальник Управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері державної служби та власності Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 під час спільного брифінгу поширили щодо                     ОСОБА_1 інформацію, яка порушує його особисте немайнове право, а саме те, що він є шахраєм, оскільки заволодів державними квартирами шляхом обману.
		Тобто посадові особи Генеральної прокуратури України під час брифінгу порушили презумпцію невинуватості (стаття 6 Конвенції) при відсутності обвинувачення, що є порушенням права на приватне і сімейне життя (стаття 8 Конвенції). 
		Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а поширена щодо                     ОСОБА_1 інформація частково визнанню недостовірною та спростуванню шляхом проведення брифінгу.
		З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення в означеній частині ґрунтуються на неправильному застосуванні вищенаведених норм матеріального права та ухвалені з порушенням норм процесуального права. 
		Відповідно до статті 412 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в означеній частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
		Разом з тим, рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недостовірною поширеною Генеральною прокуратурою України інформацію щодо ОСОБА_1 про:  
		«...перший раз, коли він отримував квартиру, він начебто для себе її отримував, це було 48 квадратних метрів, а для того, щоб отримати квартиру з такою великою площею, він зазначив, що мешкає разом із дідусем, мамою та сестрою, тобто оці 155 квадратних метрів якраз отримувались тому, що у нього така от велика родина осіб, з якими він мешкає, от розумієте, і тому дали таку площу... » (на відео 21:26-21:51); 
		« ...ОСОБА_1 не проживав за своїм місцем реєстрації...»; 
		«...Я от додам, що мої колеги по цій ситуації працюють з п`ятниці ще зранку, але на жаль, не перебував в ці дні ОСОБА_1 за місцем свого постійного перебування та проживання...», ухвалені із додержанням вимог матеріального і процесуального права, оскільки зазначена інформація висловлена у формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації. 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій в означеній частині і не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права в цій частині, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в означеній частині - без змін. 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колоса Юрія Вадимовича задовольнити частково.
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недостовірною поширеної Генеральною прокуратурою України інформації щодо ОСОБА_1 наступного змісту: 
		«... мова йде у даному випадку про державні квартири, якими, за даними слідства, пан ОСОБА_1 , на жаль, заволодів шляхом обману»;
		«... Але наступає 2010-ий рік і пан ОСОБА_1 , незважаючи на те, що сотні, тисячі прокурорів перебувають в чергах на отримання житла, мають також родини, мають дітей, мешкають іноді в гуртожитках, на зйомних квартирах і т.д., він знову подає документи на отримання службового житла, тобто повторно дозволяє собі такий жест. При цьому всьому, 10-ий рік він отримує це житло службове... Далі знов-таки виникає бажання його приватизувати. На цей час він вже отримує таку квартиру                 155 метрів квадратних, площа зовсім інша, на Дружби Народів у Києві. Для того, щоб отримати таку площу він подає такі цікаві документи, що він мешкає разом із дідусем, мамою та сестрою, які є, увага, безхатченками, тобто не мають житла, а тому він просить надати йому отаку службову квартиру. Тобто отут саме і є обман. Обман полягає у тому, що його мама була власником двох житлових квартир, а він зазначає і подає документи, що мама, дідусь та сестра є безхатченками. Отака ситуація. В 2014-му році, звільнившись із органів прокуратури, ОСОБА_1 здійснює приватизацію цієї квартири. Тобто із державної власності квартира переходить у приватну власність. Отут у нас і є шахрайство - заволодіння майном шляхом обману. В чому обман - я наразі розповів. Потім він поновлюється в органах прокуратури, але факт залишився фактом»;
		«...схильність до обману у ОСОБА_1 проявляється не лише під час отримання квартир, а й під час сьогоднішнього брифінгу...»;
		«...чому ОСОБА_1 можна займатись шахрайськими діями, а іншим особам не можна?...» (на відео 8:16-8:23);
		«...якщо слідство доведе і буде у нас фактаж, що є спільники, які знали що діяли разом з ОСОБА_1 , допомагали йому, - то як кажуть «пощади не буде нікому» всі отримають підозри, всі відповідатимуть по закону. Але я хочу звернути вашу увагу на те, що таке є стаття шахрайство ще раз, це - заволодіння чужим майном шляхом обману або зловживання довірою. Тобто, він фактично надаючи документи про те, що мама не має квартиру обманював інших посадових осіб. Розумієте? От в чому відбулася ситуація. Якщо буде доведено, що вони про це знали та не вчинили ніяких дій, то це вже є інше питання. Але шахрайство в тому і є шахрайство, що він обманув…», 
		а також про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Генеральної прокуратури України спростувати поширену про ОСОБА_1 недостовірну інформацію не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили шляхом проведення брифінгу та озвучення під час проведення брифінгу і в частині зобов`язання Генеральної прокуратури України видалити з офіційного веб-сайту Генеральної прокуратури України в мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2      відеозапис брифінгу від ІНФОРМАЦІЯ_1, під час якого поширено недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 і ухвалити в цих частинах нове рішення.
		Позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про спростування недостовірної інформації задовольнити частково.
		Визнати недостовірною поширену Генеральною прокуратурою України інформацію про ОСОБА_1 наступного змісту:
		«... мова йде у даному випадку про державні квартири, якими, за даними слідства, пан ОСОБА_1 , на жаль, заволодів шляхом обману»;
		«... Але наступає 2010-ий рік і пан ОСОБА_1 , незважаючи на те, що сотні, тисячі прокурорів перебувають в чергах на отримання житла, мають також родини, мають дітей, мешкають іноді в гуртожитках, на зйомних квартирах і т.д., він знову подає документи на отримання службового житла, тобто повторно дозволяє собі такий жест. При цьому всьому, 10-ий рік він отримує це житло службове... Далі знов-таки виникає бажання його приватизувати. На цей час він вже отримує таку квартиру 155 метрів квадратних, площа зовсім інша, на Дружби Народів у Києві. Для того, щоб отримати таку площу він подає такі цікаві документи, що він мешкає разом із дідусем, мамою та сестрою, які є, увага, безхатченками, тобто не мають житла, а тому він просить надати йому отаку службову квартиру. Тобто отут саме і є обман. Обман полягає у тому, що його мама була власником двох житлових квартир, а він зазначає і подає документи, що мама, дідусь та сестра є безхатченками. Отака ситуація. В 2014-му році, звільнившись із органів прокуратури, ОСОБА_1 здійснює приватизацію цієї квартири. Тобто із державної власності квартира переходить у приватну власність. Отут у нас і є шахрайство - заволодіння майном шляхом обману. В чому обман - я наразі розповів. Потім він поновлюється в органах прокуратури, але факт залишився фактом»;
		«...схильність до обману у ОСОБА_1 проявляється не лише під час отримання квартир, а й під час сьогоднішнього брифінгу...»;
		«...чому ОСОБА_1 можна займатись шахрайськими діями, а іншим особам не можна?...» (на відео 8:16-8:23);
		«...якщо слідство доведе і буде у нас фактаж, що є спільники, які знали що діяли разом з ОСОБА_1 , допомагали йому, - то як кажуть «пощади не буде нікому» всі отримають підозри, всі відповідатимуть по закону. Але я хочу звернути вашу увагу на те, що таке є стаття шахрайство ще раз, це - заволодіння чужим майном шляхом обману або зловживання довірою. Тобто, він фактично надаючи документи про те, що мама не має квартиру обманював інших посадових осіб. Розумієте? От в чому відбулася ситуація. Якщо буде доведено, що вони про це знали та не вчинили ніяких дій, то це вже є інше питання. Але шахрайство в тому і є шахрайство, що він обманув…».
		Зобов`язати Генеральну прокуратуру України спростувати поширену про ОСОБА_1 недостовірну інформацію не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням законної сили шляхом проведення брифінгу.
		Зобов`язати Генеральну прокуратуру України видалити з офіційного веб-сайту Генеральної прокуратури України в мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2      відеозапис брифінгу від ІНФОРМАЦІЯ_1, під час якого поширено недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 .
		В решті рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		                                                       
		ГоловуючийВ. С. Висоцька  Судді:А. І. Грушицький   І. В. Литвиненко   В. В. Сердюк   І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...