Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 648/3629/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2019.
Дата набрання законної сили: 18.11.2019
Номер судового провадження: 51-9792км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017230080001598

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 листопада 2019 року
		м. Київ
		справа № 648/3629/17
		провадження № 51-9792кмо18
		 
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого судді: ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,
		прокурора  ОСОБА_9 ,
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_11 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 14 серпня 2018 року про повернення апеляційної скарги на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 1 червня 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 
		за № 12017230080001598, щодо
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Херсон, жителя АДРЕСА_1 , ранішесудимого, вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2014 року за ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 310 КК на 2 роки позбавлення волі, звільнений 09.12.2016 року по відбуттю покарання,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини 
		За вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 1 червня 2018 року ОСОБА_11 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
		Судом ОСОБА_11 визнано винуватим у тому, що він у вересні
		2017 року з будинку потерпілого ОСОБА_12 у с.Станіслав Білозерського району Херсонської області, у якому тимчасово проживав, таємно, шляхом вільного доступу викрав два конвектори іноземного виробництва, заподіявши ОСОБА_12 матеріальної шкоди на загальну суму 6190,33 грн.
		На вказаний вирок суду захисник ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, яку Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 24 липня 2018 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків. Суд обґрунтував прийняте рішення тим, що захисник не надав суду всі документи, передбачені ст. 50 КПК на підтвердження своїх повноважень на здійснення захисту ОСОБА_11 .
		Ухвалою Апеляційний суд Херсонської області 14 серпня 2018 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 повернуто на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК. 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд безпідставно повернув його апеляційну скаргу через ненадання всіх документів на підтвердження його повноважень на участь у цьому кримінальному провадженні. Указує, що він до апеляційної скарги долучив копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер. При цьому адвокат посилається на позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 752/11464/16-к про те, що повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо на додаток до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю захисник надав хоча б один з документів, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 50 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК),  ордер, договір або доручення.
		Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
		Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Судувід 5 вересня 2019 року кримінальне провадження № 648/3629/17 за вказаною касаційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального судуВерховного Суду у зв`язку з необхідністю відступу від висновку щодо застосування норми права  ст. 50 КПК у подібних правовідносинах, зокрема висновку сформульованого колегією суддівПершої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 752/11464/16-к (провадження № 51-355км17), з яким погодилася колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 21 березня 2019 року при розгляді справи №760/650/18 (провадження № 51-7965км18).
		Таке рішення колегія суддів прийняла, оскільки вважає, що захисник на підтвердження своїх повноважень на участь у кримінальному провадженні має долучити свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер, а також залежно від виду правової допомоги  договір або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. В ухвалі зазначено, що відсутність у наданих суду матеріалах договору або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, позбавляє суд можливості перевірити строк дії доручення чи договору, а також обсяг повноважень захисника, наявність чи відсутність обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій, що може призвести до порушення права на захист.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримала касаційну скаргу захисника і просила її задовольнити, рішення апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, об`єднана палата Касаційного кримінального судуВерховного Суду установила:
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 2 липня 2018 року захисник ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу на вирок щодо ОСОБА_11 , долучивши до неї ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.п. 93-96). Ухвалою Апеляційний суд Херсонської області від 24 липня 2018 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. При цьому підставами для залишення апеляційної скарги без руху було, у тому числі, те, що захисник ОСОБА_10 при поданні апеляційної скарги не надав усіх документів, передбачених ст. 50 КПК, які підтверджують його повноваження на участь у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, суд вказав, що захисник надав лише дві копії апеляційних скарг, тоді, як сторонами кримінального провадження, крім захисника, є прокурор, обвинувачений і потерпілий. Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 14 серпня 2018 року повернув подану захисником ОСОБА_10 апеляційну скаргу в інтересах засудженого ОСОБА_11 на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від
		1 червня 2018 року, оскільки зазначені вище недоліки апеляційної скарги в установлений строкусуненні не були.
		У цьому кримінальному провадженні на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального судуВерховного Суду винесено питання застосування норми кримінального процесуального закону, які визначають документи, які необхідні для підтвердження повноважень захисника у конкретному кримінальному провадженні.
		Для висновку Об`єднана палата Верховного Суду враховує наступне.
		В Україні право особи на захист гарантовано міжнародними договорами, які ратифікувала Верховна Рада України в установленому законом порядку, Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. У ратифікованих Верховною Радою України Загальній декларації прав людини (ст. 10), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ст. 6), Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (статті 2, 9, 14) закріплено право на справедливий суд. Так, у ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції регламентовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Право особи на захист у кримінальному провадженні передбачено положеннями національного законодавства, зокрема ч. 3 ст. 63, п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України та п. 13 ч. 1 ст. 7, ст. 20 КПК. Так, ст. 63 Конституції України закріплює право на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного. Забезпечення права на захист відповідно до ст. 7 КПК є однією із засад кримінального провадження. Зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження розкривається у ч. 1 ст. 20 КПК, зокрема, підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК. Також право на захист забезпечується й іншими нормами КПК, зокрема статтями 49, 52, 54, 87, 338, 339 КПК, а також п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК.
		У зв`язку з ратифікацією Верховною Радою України зазначених міжнародних договорів Україна взяла на себе зобов`язання створити умови для надання правничої допомоги особі, у тому числі й у кримінальному провадженні.
		У статті 29 Конституції України встановлено, що кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника. Цей конституційний принцип також закріплено у ст. 10 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
		Конституційне право громадян на правничу допомогу та вибір захисника закріплено у ст. 59 Конституції України, зокрема зазначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Згідно зі ст. 1312 Основного Закону для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. При цьому імперативно вказано, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
		Отже, у кримінальному провадженні функцію надання кваліфікованої правничої допомоги особам з метою захисту їх прав, свобод та законних інтересів, зокрема забезпечення їх доступу до правосуддя, покладено виключно на адвоката.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1312 Конституції України засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Так, Закон України від 5 липня 2012 року№ 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону адвокат  фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. При цьому адвокатська діяльність  незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону).
		Отримання адвокатом статусу захисника особи в кримінальному провадженні і наділення його процесуальними правами і обов`язками залежить від моменту оформлення його повноважень. Так, процесуальна діяльність адвоката у кримінальному провадженні регулюється кримінальним процесуальним законом. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 45 КПК захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
		Визначення поняттю «захист» законодавець дає у п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Захист  вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
		При цьому положення кримінального процесуального закону свідчать, що законодавець передбачив дві форми залучення та участі захисника у кримінальному провадженні для захисту прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого: захист за запрошенням стороною захисту, тобто за договором (ст. 51 КПК) та захист за призначенням (у встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 53 КПК і Законом України
		від 2 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» випадках).
		Згідно з ч. 1 ст. 48 КПК захисник може у будь-який момент бути залучений підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв`язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв`язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.
		Для здійснення захисту за призначенням відповідно до ч. 2 ст. 48 КПК захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом у випадках та в порядку, визначених статтями 49 та 53 цього Кодексу. Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги. Порядок залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням встановлено у ст. 49 КПК. Згідно з ч. 1 цієї статті слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо: 1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
		2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об`єктивних причин не може його залучити самостійно; 3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його. У ч. 2 ст. 49 КПК зазначено, що захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні. Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката згідно з ч. 3 ст. 49 КПК негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов`язковою для негайного виконання. Таким органом за ст. 16 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» є центри з надання безоплатної вторинної допомоги, створені Міністерством юстиції України.
		Отже, реалізація права особи на правову допомогу за призначенням гарантована, у тому числі й Законом України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу».
		У статті 26 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено підстави для здійснення адвокатської діяльності, зокрема згідно з ч. 1 цієї статті адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, а відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону такий договір є домовленістю, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Стаття 27 зазначеного Закону визначає форму та зміст договору про надання правової допомоги, який укладається в письмовій формі (ч. 1 цієї статті). Виключні обставини, за яких договір може укладатися усно, передбачено у ч. 2 цієї статті, зокрема, він може вчинятися усно лише у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);
		2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим  з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди  у найближчий можливий строк.
		Відповідно до положень ст. 51 КПК договір із захисником має право укласти особа, передбачена в ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, а також інші особи, які діють в її інтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою. 
		Отже, системний аналіз положень законодавства свідчить, що договір є обов`язковою умовою для надання кваліфікованої правничої допомоги і представництва особи у кримінальному провадженні. При цьому такий договір укладається в письмовій формі і лише у виключних випадках  в усній у разі подальшого його підписання сторонами (зокрема, клієнтом та адвокатом).
		У національному законодавстві регламентовано перелік документів, що підтверджують повноваження адвоката. Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність;
		3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Крім того, згідно з ч. 3 цієї статті повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
		Перелік документів, що засвідчують повноваження адвоката у кримінальному провадженні, встановлено у ч. 1 ст. 50 КПК. Зокрема,повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
		Таким чином, у ч. 1 ст. 50 КПК законодавець закріпив дві групи документів, наявність яких підтверджує повноваження захисника на участь у конкретному кримінальному провадженні та які обов`язково надаються суду: документ, що підтверджує право особи на заняття адвокатською діяльністю (оскільки захисником може бути тільки адвокат) та документи, що підтверджують право цієї особи бути захисником (здійснювати захист у конкретному кримінальному провадженні).
		При цьому законодавець у ч. 1 ст. 50 КПК імперативно закріпив надання адвокатом свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (п. 1 ч. 1 ст. 50 КПК) та документа з передбаченого в п. 2 ч. 1 цієї статті альтернативного переліку документів. Тобто зобов`язав адвоката надати суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та надав право альтернативного вибору щодо документів, передбачених у п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК, якими може бути підтверджено повноваження захисника у кримінальному провадженні.
		Підтвердженням цьому є те, що п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК сформульовано за допомогою синтаксичної конструкції, в якій однорідні члени речення, а саме: «ордер», «договір» та «доручення», пов`язані безсполучниковим розділовим зв`язком, а між двома останніми вжито сполучник «або», який виразно вказує на альтернативний перелік, тобто передбачено можливість вибору одного з трьох зазначених у переліку документів. Крім того, якщо у такому переліку наведено умови для настання певного правового наслідку, то використання розділового сполучника «або» вказує на те, що наслідок настає за наявності хоча б однієї з перелічених умов.
		Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є документом, що підтверджує статус адвоката. Так, особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
		Згідно з ч. 2. ст. 26 зазначеного Закону ордер  письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Відповідно до
		п. п. 12.3 п. 12 Положенняпро ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019року № 41, ордер має містити, у тому числі, й посилання на договір про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа. Тобто ордер видається лише на підставі укладеного між сторонами договору про правничу допомогу.
		З урахуванням зазначеного єдиною підставою для здійснення адвокатської діяльності є договір про надання правової допомоги у кримінальному провадженні, який повинен бути укладений між адвокатом та клієнтом. Проте у чинній редакції КПК не передбаченонадання такого договору, його копії або витягу разом із свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю. Кримінальне процесуальне законодавство встановлює, що обов`язковими документами для підтвердження повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та один із документів, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК.
		Отже, об`єднана палата Верховного Суду вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про необхідність повернення апеляційної скарги захисника ОСОБА_10 на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 1 червня 2018 року стосовно ОСОБА_11 у зв`язку з тим, що до неї захисником не додано усіх документів, які б підтверджували його повноваження, є безпідставним.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала Апеляційного суду Херсонської області від14 серпня 2018 року підлягає скасуванню, а кримінальне провадження  призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Виконуючи приписи ст. 442 КПК, об`єднана палата дійшла такого висновку про застосовування норми права, іззастосуванням якої не погодилася колегія суддів, що передала кримінальне провадження нарозгляд об`єднаної палати.
		 
		Висновок:
		Відповідно до чинного національного законодавства повноваження адвоката у кримінальному провадженні слід вважати належним чином підтвердженими, якщо захисник до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю надав хоча б один із документів, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК, а саме: або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,або договір із захисником, або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги).
		 
		Керуючись статтями 433, 434, 434-2, 436, 441, 442 КПК, об`єднана палата Верховного Суду 
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_11 задовольнити.
		Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від14 серпня 2018 року про повернення апеляційної скарги захисника ОСОБА_10 на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 1 червня 2018року стосовно
		ОСОБА_11 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3 
		 
		 
		ОСОБА_4  ОСОБА_5   ОСОБА_6  
		 
		 
		ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...