Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/1554/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 27.11.2019. Зареєстровано: 28.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2019.
Дата набрання законної сили: 27.11.2019
Номер судового провадження: А/855/14317/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/1554/19                                                                                     Суддя першої інстанції: Житняк Л.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  27 листопада 2019 року                                                                                  м. Київ
		          
		          Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		          судді-доповідача                        - Горяйнова  А.М.,
		          суддів                                            - Кучми А.Ю. та Файдюка В.В., 
		розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії, 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
		-   визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від  19 березня 2019 року № 65 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області;
		-   зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту) на підставі заяви від   17 травня 2018 року.
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
		Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку дослідженим доказам та неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що обрана земельна ділянка належить до земель запасу, отже належить до земель державної власності, у зв`язку з чим Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області має право приймати рішення щодо розпорядження такою земельною ділянкою. Також позивач зазначає, що суд при вирішенні справи керувався доказом, який не був покладений в основу оскаржуваного наказу. 
		Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що обрана позивачем земельна ділянка з 01 січня 2019 року належить до земель комунальної власності. 
		У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року - без змін виходячи із наступного.
		Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою від 17 травня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2   га для ведення особистого селянського господарства на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту).
		Листом від   12 червня 2018 року № К-5420/0-2646/0/94-18 позивачу було повідомлено, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не має правових підстав для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки бажана земельна ділянка включена до державного акту на право колективної власності колишнього КСП «Софіївське» серії ЧН № 000007 від 14 листопада 1995 року.  Також у листі було зазначено, що законодавством не врегульовано питання щодо повноважень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині розпорядження землями колективної власності.
		Відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, викладену в зазначеному листі, ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку. 
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від   28 листопада 2018 року у справі № 2540/3253/18 було визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, викладену у листі від   12 червня 2018 року № К-5420/0-2646/0/94-18, та зобов`язано розглянути заяву ОСОБА_1 від  17 травня 2018 року і прийняти рішення в порядку та спосіб, визначений Земельним кодексом України.
		На виконання зазначеного судового рішення, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області прийняло наказ від 19 березня 2019 року № 65 про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
		Не погоджуючись із зазначеним наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом. 
		Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення позивача із заявою від 17 травня 2018 року, обрана ним земельна ділянка перебувала в колективній власності. Починаючи з 01 січня 2019 року відповідно до положень п. 21 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України землі КСП «Софіївське», які не були розпайовані або не підлягали паюванню вважаються власністю Софіївської територіальної громади. У зв`язку з цим суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не мало і не має правових підстав для розпорядження землями колишнього КСП «Софіївське». 
		Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
		У відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
		Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.
		Положеннями ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, зокрема, ведення особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). 
		Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
		Зазначені норми права вказують на те, що до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області належить розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.
		Наказ від 19 березня 2019 року № 65 про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність обґрунтований тим, що земельна ділянка включена до державного акту на право колективної власності колишнього КСП «Софіївське» серії ЧН №000007, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 16 від   14 листопада 1995 року, і згідно із п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України вважається власністю Софіївської територіальної громади.
		У відповідності до п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
		Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» набув чинності 01 січня 2019 року. 
		Отже, з 01 січня 2019 року землі КСП «Софіївське», крім земельних ділянок, які на день набрання чинності вказаним Законом перебували у приватній власності, вважаються власністю Софіївської територіальної громади.
		Зазначені висновки сторонами справи не заперечуються. Спір виник у зв`язку з тим, що, за твердженням відповідач, обрана позивачем земельна ділянка входила до складу земель КСП «Софіївське». У свою чергу ОСОБА_1 наполягає на тому, що відповідна земельна ділянка перебуває у державній власності та не входила до складу земель КСП «Софіївське».
		Відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ЧН №000007, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 16 від   14 листопада 1995 року, рішенням Софіївської сільської ради народних депутатів від 10 жовтня 1995 року № 14 КСП «Софіївське» було передано у колективну власність 1591,3 га землі у межах згідно з планом для сільськогосподарського використання. 
		Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області зазначає, що за наслідками накладення контурів обраної позивачем земельної ділянки на контури земельної ділянки, що визнані у доданому до державного акту на право колективної власності на землю серії ЧН №000007 плані, встановлено, що така земельна ділянка входить до земельного масиву, переданого у колективну власність КСП «Софіївське».
		На підтвердження зазначеної обставини відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції надав лист Відділу у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 11 червня 2019 року № 322/412-19-0.32. У вказаному листі зазначено, що земельна ділянка, з приводу якої звернувся гр. ОСОБА_1 , включена до державного акту на право колективної власності на землю серії ЧН №000007. Право колективної власності за вказаним державним актом не припинено. 
		У свою чергу позивач зазначає, що обрана ним земельна ділянка не входить до меж земель, визначених у проекті поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колишнього КСП «Софіївське» на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області. У зв`язку з цим позивач вважає, що така земельна ділянка не перебувала у комунальній власності КСП «Софіївське».
		Разом з тим, площа земель, які перебувала у колективній власності КСП «Софіївське», може відрізнятися від площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв). 
		Суд першої інстанції вірно зазначив, що представник позивача не враховав той факт, що не всі землі, які були передані КСП «Софіївське», підлягали паюванню. Частина земель залишилася не розпайованою, а частина (несільськогосподарські угіддя) паюванню не підлягали. Як вбачається зі Схеми використання території Софіївської сільської ради,  крім розпайованих земель є також землі під господарськими дворами, а також сади, пасовища, які не були розпайовані та залишилися в колективній власності. Земельна ділянка, з приводу якої звернувся позивач, знаходиться в межах земель колективної власності, які не були розпайовані.
		В апеляційній скарзі представник позивача зазначає, що зазначені твердження не ґрунтуються на вимогах закону, адже в мотивувальній частині відсутні посилання на норми права, на підставі яких зроблені такі висновки. 
		Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначені Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
		У відповідності до ч. 4 ст. 3 вказаного Закону у разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
		Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб`єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.
		Положеннями ч.ч. 2, 4 ст. 7 зазначеного Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.
		Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються: деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розміщені розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені у встановленому законодавством порядку;  інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.
		Зазначені норми права вказують на те, що до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) включаються не всі землі, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а лише ті сільськогосподарські угіддя, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).
		Отже, висновок суду першої інстанції про те, що до проекту поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колишнього КСП «Софіївське» на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області були включені не всі землі, що перебували у колективній власності КСП «Софіївське» - ґрунтується на вимогах Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
		Інших доводів, які б ставили під сумнів факт розташування обраної позивачем земельної ділянки в межах земель, які належали КСП «Софіївське», позивач не наводить. 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані також тим, що згідно з довідкою Відділу у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 07 листопада 2018 року № 1708/172-18 форми 6-зем земельна ділянка, яка планується до відведення, обліковується як сільськогосподарські землі запасу.
		З огляду на те, що станом на 07 листопада 2018 року відповідна земельна ділянка належала до земель запасу (перебувала у державній власності), позивач вважає, що зміни до Земельного кодексу України, які набули чинності 01 січня 2019 року та передбачали передачу земель колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, у власність територіальних громад, на території яких вони розташовані - не змінюють правового статусу обраної ним земельної ділянки.
		Суд першої інстанції вірно зазначив, що до 01 січня 2019 року правовий статус не розподілених та не витребуваних земель колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені - не був визначений на законодавчому рівні. 
		Представник позивача вважає, що в силу закону в державній власності перебувають усі, крім земель комунальної та приватної власності.
		Колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими, адже у відповідності до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
		Підстави для набуття державою права власності на землю визначені у ч. 5 ст. 84 Земельного кодексу України. До них належать: відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; в) прийняття спадщини; г) передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами; ґ) конфіскації земельної ділянки.
		Отже, Земельний кодекс України не передбачає, що припинення колективного сільськогосподарського підприємства є підставою для набуття державою права власності на землі такого підприємства, які не були оформлені у приватну власність членам цього колективного сільськогосподарського підприємства. В інших законах відповідні норми також відсутні. 
		Сама по собі довідка від 07 листопада 2018 року № 1708/172-18 форми 6-зем, за відсутності розпорядчого акту або норми закону, відповідно до якої земельна ділянка передана у власність держави, не є доказом перебування земельної ділянки, яку позивач має намір отримати, у державній власності.
		З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області повноважень щодо розпорядженнями землями колишнього КСП «Софіївське».
		В апеляційній скарзі представник позивача вказує на те, що лист Відділу у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 11 червня 2019 року № 322/412-19-0.32 не є належним доказом у справі, адже був складений після прийняття наказу від  19 березня 2019 року № 65 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».
		У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Надаючи оцінку зазначим доводам представника позивача, колегія суддів виходить із того, що лист від 11 червня 2019 року № 322/412-19-0.32 не є новим доказом у розумінні абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, який не був покладений в основу оскаржуваного наказу. Такий лист був підготовлений Відділом у Носівському районі, який є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, а зазначена у ньому інформація перебувала у розпорядженні відповідача та стала підставою для прийняття наказу від  19 березня 2019 року № 65. 
		Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 14 червня 2019 року та не можуть бути підставою для його скасування. 
		З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року - без змін.
		Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -       
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року - без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		          Суддя-доповідач                                                                       А.М. Горяйнов                                                                 
		 
		Судді                                                                                            А.Ю. Кучма  
		 
		                                                                                                    В.В. Файдюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...