Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/2396/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 27.11.2019. Зареєстровано: 28.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2019.
Дата набрання законної сили: 26.11.2019
Номер судового провадження: А/855/19265/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/2396/19                                                                  Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  26 листопада 2019 року                                                                                       м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		Головуючого судді                              Файдюка В.В.
		суддів:                                                  Мєзєнцева Є.І.
		                                                            Чаку Є.В.
		При секретарі:                              Марчук О.О.
		          
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування висновку, -
		В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати висновок відповідача від 16 квітня 2019 року про анулювання дозволів УМВС України в Черкаській області від 11 вересня 2014 року НОМЕР_5 та від 28 травня 2014 року НОМЕР_4.
		В обґрунтування даного позову позивач зазначив, що відповідачем винесено невмотивований висновок про анулювання позивачу дозволів УМВС України в Черкаській області НОМЕР_5 та НОМЕР_4, оскільки в ньому не наведено номер кримінального провадження та статтю кримінального закону, за якою позивачу повідомлено про підозру. Крім того, відповідачем помилково винесено вказаний висновок на підставі п.4.1 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622, оскільки вказаною нормою передбачено право поліції анулювати дозвіл на придбання, зберігання і використання зброї виключно підприємствам, установам й організаціям, а не фізичним особам, а вказаний пункт Інструкції не містить жодних положень стосовно наслідків вручення фізичним особам повідомлення про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень до питання анулювання дозволів на право носіння і зберігання мисливської зброї. Також положеннями Інструкції №622 взагалі не передбачено підстав для анулювання фізичним особам дозволу на зброю. 
		Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року даний адміністративний позов - задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано висновок Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 16 квітня 2019 року про анулювання ОСОБА_1 дозволів УМВС України в Черкаській області від 11 вересня 2014 року НОМЕР_5 та від 28 травня 2014 року НОМЕР_4.
		При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відомості з поліцейської бази «АРМОР», згідно яких Печерським управлінням поліції ГУНП в м. Києві позивачу повідомлено про підозру, не можуть бути підставою для застосування санкцій до фізичної особи у вигляді позбавлення права на носіння та зберігання мисливської зброї, оскільки вказана електронна база не є офіційним джерелом інформації про кримінальну відповідальність фізичних осіб.
		Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
		Наголошує, що у зв`язку з тим, що позивачу повідомлено про підозру, то у відповідності до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622, відповідачем правомірно складено висновок про анулювання дозволів позивача від 11 вересня 2014 року НОМЕР_5 та від 28 травня 2014 року НОМЕР_4 на право носіння і зберігання мисливської нарізної зброї та пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.
		Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у власності ОСОБА_1 перебуває пістолет «ПМР», кал. 9 мм, № НОМЕР_1 , дозвіл на право носіння та зберігання УМВС України в Черкаській області від 28 травня 2014 року НОМЕР_4 з терміном дії до 28 травня 2020 року, а також перебуває мисливський нарізний карабін «МКМ-072 Сб», кал. 7,62 мм, № НОМЕР_2 , дозвіл на право носіння та зберігання УМВС України в Черкаській області від 11 вересня 2014 року НОМЕР_5 з терміном дії до 20 червня 2020 року.
		Висновком Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 16 квітня 2019 року анульовано позивачу дозвіл УМВС України в Черкаській області від 11 вересня 2014 року НОМЕР_5 та від 28 травня 2014 року НОМЕР_4.
		Вказаним висновком встановлено, що станом на 21 жовтня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру, тому відповідно до вимог глави 4, розділу І та пункту 5.1 глави 5 розділу І наказу МВС України від 21 серпня 1998 року №622 прийнято рішення про анулювання дозволів УМВС України в Черкаській області від 11 вересня 2014 року НОМЕР_5 та від 28 травня 2014 року НОМЕР_4, вилучення вищевказаної зброї у позивача та зобов`язано його у 15-ти денний термін з моменту ознайомлення з висновком отримати у ВКОЗ у СДС УПД ГУНП направлення та здати на комісійний продаж вищевказану зброю або переоформити їх на осіб, які мають відповідні дозволи на придбання пристрої, зброї.
		Вважаючи, що відповідачем протиправно складено такий висновок, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Згідно статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ від 02 липня 2015 року № 580 завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. 
		Відповідно до п. 21 ч. 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, крім іншого, здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ.
		Відповідно до п. 8 ч. 1 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, крім іншого, як перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ.
		Відповідно до п.1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 «Про затвердження Положення про дозвільну систему» дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.
		Згідно п.2 Положення № 576 до предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, поміж іншого, належить вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї тощо.
		Пунктом 3 Положення № 576 визначено, що громадяни мають право у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, на які поширюється дозвільна система.
		Право на володіння вогнепальною зброєю посадовими особами та громадянами і умови її застосування визначаються в порядку, встановленому законодавством України (п.4 Положення № 576).
		Відповідно до п. 9 Положення № 576 видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється, на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарізну і гладкоствольну), бойові припаси до неї, холодну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї - у порядку, визначеному МВС.
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року затверджено Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (далі - Інструкція № 622).
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1644 від 29 грудня 2015 року «Про реалізацію повноважень Національної поліції України з видачі та анулювання дозволів» наказано вжити організаційних заходів з реалізації Закону України № 901-VІІІ від 23 грудня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» в частині покладення на органи Національної поліції повноважень з видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї.
		З прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ повноваження з видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї покладено на органи Національної поліції, які до врегулювання на законодавчому рівні повноважень застосовують норми Інструкції № 622.
		Відповідно до абз. 6 глави 4 розділу І Інструкції № 622 органам поліції надано право анулювати дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, основних частин зброї та пристроїв, видані громадянам, у випадках, передбачених п.п. 5.1 глави 5 цього розділу.
		Пунктом 5.1 глави 5 розділу І Інструкції №622 визначено, що органи поліції не мають права давати згоду керівникам підприємств, установ, організацій та суб`єктам господарювання на укладення трудових договорів на виконання таких робіт, а також видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам, а також проводити їх перереєстрацію в разі: наявності в особи медичних протипоказань до виконання вказаних функціональних обов`язків та володіння зброєю; наявності даних про систематичне (два чи більше разів) порушення такою особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря, інших одурманюючих засобів, скоєння насильства в сім`ї, що підтверджується документально; повідомлення такій особі про підозру або складення щодо такої особи повідомлення про підозру, яке не вручене внаслідок не встановлення її місця знаходження; наявності в особи судимості за злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку; відсутності довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування; відсутності права, визначеного актами законодавства, на придбання, зберігання і носіння пристроїв.
		Отже, в п.5.1. глави 5 розділу І Інструкції № 622 мітиться вичерпний перелік підстав для не видачі дозволу на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам, а також проводити їх перереєстрацію. Тобто зазначений перелік також застосовується для анулювання вказаних дозволів.
		Таким чином, суд першої інстанції при винесенні рішення вірно дійшов висновку, що дозвіл анулюється з тих самих підстав, з яких і відмовляється у видачі дозволу на придбання, зберігання та носіння зброї, проте дійшов помилкового висновку про задоволення позову, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права та невірного вирішення справи по суті. 
		Відповідно до п. 12.19 глави 12 розділу II Інструкції № 622 у разі анулювання дозволу на зберігання та носіння вогнепальної зброї (разом із основними частинами зброї - за наявності), пневматичної та холодної, охолощеної зброї, пристроїв органом поліції виноситься мотивований висновок про анулювання дозволу на їх зберігання, який затверджується начальником органу поліції. У цьому висновку викладаються підстави прийняття такого рішення.
		Наказом МВС України від 29 грудня 2015 року №1644 «Про реалізацію повноважень Національної поліції України з видачі та анулювання дозволів» відповідно до Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №877 «Про затвердження Положення про Національну поліцію» наказано:
		1) ужити організаційних заходів з реалізації Закону України від 23 грудня 2015 року №901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» в частині покладення на органи Національної поліції повноважень з видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дія дозвільної системи органів внутрішніх справ, а також на відкриття та функціонування об`єктів, де вони зберігаються чи використовуються, діяльність стрілецьких тирів, стрільбищ невійськового призначення та мисливських стендів, підприємств і майстерень з виготовлення та ремонту зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, магазинів, у яких здійснюється їх продаж, піротехнічних майстерень, пунктів вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, правил поводження з ними та їх застосування;
		2) до врегулювання на законодавчому рівні повноважень органів Міністерства внутрішніх справ України при виконанні Національною поліцією України повноважень, передбачених пунктом 1 цього наказу, застосовувати норми, визначені наказом Міністерства внутрішніх справ від 18 жовтня 1993 року №642 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1993 року №706 «Про затвердження Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 жовтня 1993 року за №163, наказом Міністерства внутрішніх справ від 21 серпня 1993 року №622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1993 року за №637/3077, та наказом Міністерства внутрішніх справ від 13 червня 2000 року №379/ДСК, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2000 року за №696/4917.
		Оскаржуваним висновком встановлено, що 21 жовтня 2017 року позивачу по ЄРДР 12017100060005216 повідомлено про підозру за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 статті 345 Кримінального кодексу України. З вказаної підстави, відповідно до вимог пункту 4 глави 4, розділу І наказу МВС України № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» та на виконання наказу МВС України № 1644 «Про реалізацію повноважень Національної поліції України з видачі та анулювання дозволів» дозвіл № 4271 на право зберігання та носіння пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії ««ПМР» кал. 9 мм, № НОМЕР_1 , дозвіл № НОМЕР_5 на право зберігання та носіння мисливського нарізного карабіну: «МКМ-072 Сб», кал 7,62 мм, № НОМЕР_2, видані ОСОБА_1 , анульовано.
		Пристрій вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії «ПМР» кал. 9 мм, № НОМЕР_1 , мисливський нарізний карабін: «МКМ-072 Сб», кал 7,62 мм, № НОМЕР_2, належні ОСОБА_1 , вилучити до вирішення питання по суті.
		Зобов`язано ОСОБА_1 у 15-денний термін з моменту ознайомлення з висновком отримати у ВКОЗ у СДС УПД ГУНП в Черкаській області направлення та здати на комісійний продаж пристрій «ПМР» кал. 9 мм, № НОМЕР_1 , мисливський нарізний карабін «МКМ-072 Сб», кал 7,62 мм, № НОМЕР_2 або переоформити їх на осіб, які мають відповідні дозволи на придбання пристроїв, зброї.
		Як встановлено під час судового розгляду, підставою для анулювання дозволу слугувало те, що Печерським управлінням поліції ГУНП в м. Києві 21 жовтня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру.
		Суд першої інстанції погодився з позицією позивача та зазначив, що відомості з поліцейської бази «АРМОР» не можуть бути підставою для застосування санкцій до фізичної особи у вигляді позбавлення права на носіння та зберігання мисливської зброї, оскільки така електронна база не є офіційним джерелом інформації про кримінальну відповідальність фізичних осіб.
		З даного приводу слід зазначити таке.
		Відповідно до наказу МВС України від 12 жовтня 2009 року № 436 «Про затвердження Положення про Інтегровану інформаційно-пошукову систему органів внутрішніх справ України» інтегрована інформаційно-пошукова система органів внутрішніх справ України (далі - ІІПС) - це сукупність організаційно-розпорядчих заходів, програмно-технічних та інформаційно-телекомунікаційних засобів, що забезпечують формування та ведення довідково-інформаційних, оперативно розшукових обліків, авторизований доступ до інформаційних ресурсів ІІПС. ІІПС є об`єктивно поєднаний набір відомостей, що безпосередньо стосується осіб, кримінальних та адміністративних правопорушень, а також інших подій, який накопичується в процесі службової діяльності ОВС в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на ОВС, відповідно до чинного законодавства. До складу інформаційних ресурсів належать відомості щодо: осіб, яких затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, які обвинувачені у вчиненні кримінального правопорушення, узяті під варту або на яких накладено стягнення у вигляді адміністративного арешту, у тому числі їх фотографії та дактилоскопічні дані.
		Відповідно до п.3.3. наказу № 436 інформація, що обробляється в ІІПС, є власністю держави і підлягає захисту відповідно до чинного законодавства. Держателем (власником) ІІПС є Міністерство внутрішніх справ України.
		Згідно п.7.1. вищезазначеного наказу № 436 авторизований доступ до інформаційних ресурсів (інформаційних підсистем) ІІПС здійснюється безпосередньо з автоматизованих робочих місць. Право доступу до інформаційних ресурсів (інформаційних підсистем) центрального вузла ІІПС надається розпорядником ІІПС користувачам апарату МВС та апаратів ГУМВС, УМВС, центральним органам виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Міністром внутрішніх справ України, та іншим правоохоронним органам України за умов забезпечення захисту інформації згідно з вимогами законодавства у сфері захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах.
		Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що МВС забезпечує використання інформації, що зберігається в інформаційних підсистемах ІІПС виключно зі службовою метою згідно з чинним законодавством, а тому твердження суду про те, що вищезазначена база є не офіційним джерелом інформації безпідставне та необгрунтоване.
		З уразуванням наведених норм права та встановлених обставин справи колегія суддів дійшла висновку, шо оскільки позивачеві було повідомлено про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 345 Кримінального кодексу України, то у ГУНП в Черкаській області були навні всі підстави для затвердження оскаржуваного висновку про анулювання дозволів на право носіння і зберігання мисливської нарізної зброї та пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії громадянина ОСОБА_1 .
		Відповідно, апелянт діяв виключно правомірно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Закону України «Про Національну поліцію», а також Інструкцією № 622.
		В судовому засіданні представник позивача на підтвердження незаконності дій відповідача та підтвердження своєї позиції зазначив, що у Висновку Т.в.о начальника ВКОЗ у СДСУПД ГУНП в Черкаській області про анулювання дозволів від 16 квітня 2019 року містяться некоректні та неточні відомості, зокрема, зроблено посилання на підозру, повідомлену позивачу, проте не зазначено жодних реквізитів кримінального провадження. Проте, колегія суддів вважає, що такі неточності, допущені відповідачем жодним чином не впливають на вирішення даного питання по суті, оскільки наявність кримінального провадження щодо позивача ніким із сторін не заперечується.
		Згідно ч.1,2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу. 
		Відповідачем, на переконання суду, було доведено правомірність свого рішення, а також зазначено мотиви протиправності оскаржуваного рішення суду першої інстанції. На думку колегії, апелянтом у скарзі було наведено аргументи, яким не було надано оцінку судом першої інстанції щодо правомірності висновку про анулювання дозволів.
		Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані відповідачем. 
		У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
		Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. 
		Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи було з`ясовані неповно, та як наслідок було прийняте необґрунтоване судове рішення, що є підставою для його скасування апеляційним судом та прийняття нового рішення у справі.
		Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331  КАС України суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області - задовольнити.
		Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову.
		В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування висновку - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
		 
		Головуючий суддя:                                                                      В.В. Файдюк
		                     
		                     Судді:                                                                       Є.І. Мєзєнцев
		                                                                                                              
		          Є.В. Чаку

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...