Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 668/5277/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2019.
Дата набрання законної сили: 21.11.2019
Номер судового провадження: 51-2539км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016231010000049

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		21 листопада 2019 року 
		м. Київ
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
		головуюча   Стефанів Н. С.,
		судді:   Голубицький С. С.,
		Шевченко Т. В.,
		 
		секретар судового засідання  Безкровний С. О.,
		 
		учасники судового провадження:
		прокурор  Піх Ю. Г.,
		 
		розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного позивача в особі директора Херсонського гідрометеорологічного технікуму Одеського державного екологічного університету Кіріяк Світлани Григорівни на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 22 березня 2017 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2019 року в частині вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016231010000049, стосовно
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Ново-Павлівка Красноперекопського району Автономної Республіки Крим, засудженого за ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі  КК України).
		1. Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
		Представник цивільного позивача у касаційній скарзі виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі  Суд) про скасування оскаржуваних вироку та ухвали 
		апеляційного суду в частині залишення цивільного позову без розгляду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства в зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
		Вимогу мотивовано невідповідністю оскаржуваних рішень судів в частині цивільного позову вимогам законодавства, які не ґрунтуються на наявних доказах у справі.
		Зауважено, що відповідно до матеріалів кримінального провадження цивільним позивачем в її особі, як директором Херсонського гідрометеорологічного технікуму Одеського державного екологічного університету (далі  Технікум), надано письмову згоду про розгляд справи без її участі та підтверджено підтримання цивільного позову прокурора повністю, відповідна заява про що була прийнята судом та долучена до матеріалів провадження та мала б слугувати підставою правозастосування положень ст. 326 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК України), натомість проігнорована судом так само, як і питання представництва за цивільним позовом в кримінальному провадженні, яке не розглядалося та не досліджувалося судом першої інстанції взагалі, незважаючи на те, що цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні судом прийнято до розгляду та визначено представника цивільного позивача.
		Скаржник зазначає, що висновок про невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Технікуму мав ґрунтуватися на застосуванні положень, передбачених ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року (далі  ЦПК України), а не ст. 207 цього Кодексу.
		Також стверджує, що згідно зі змістом наявних в матеріалах справи журналів судових засідань (від 06 лютого 2017 року, від 21 березня 2017 року, від 22 березня 2017 року) під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов визнав в повному обсязі та був обізнаний щодо права подання письмових зауважень до даних журналів учасниками судового процесу, проте цим правом не скористався, як і захисник в його інтересах.
		Окрім того, на думку скаржника, приймаючи рішення про залишення цивільного позову без розгляду після спливу річного строку позовної давності, Технікум, як потерпілу юридичну особу, якій завдано майнової школи, позбавлено права на відшкодування, що регламентовано ч. 3 ст. 233 Кодексу законів про працю України.
		 
		2. Зміст оскаржуваних судових рішень, встановлених судами обставин 
		2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується
		За вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 22 березня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України та призначено покарання за: 
		- ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк один рік; 
		- ч. 1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі на строк один рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності на строк один рік; 
		- ч. 2 ст. 191 КК України у виді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності на строк два роки. 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності на строк два роки. 
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік з покладенням на нього обов`язків відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. 
		Позов прокурора в інтересах Одеського державного екологічного університету в особі Херсонського гідрометеорологічного технікуму Одеського державного екологічного університету залишено без розгляду та роз`яснено потерпілому право пред`явити позовні вимоги в порядку цивільного судочинства. 
		Вирішено питання щодо речових доказів.
		2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
		За ухвалою Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2019 рокуапеляційну скаргу представника цивільного позивача Технікуму в особі Яценка М. М. залишено без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 22 березня 2017 року стосовно ОСОБА_1  без зміни.
		2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		ОСОБА_1 визнаний винуватим і засуджений за те, що він займаючи посаду заступника директора Технікуму з адміністративно-господарської роботи, будучи 
		службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, в період часу з 14 травня 2013 року по 31 грудня 2014 року, перебуваючи в приміщенні даного закладу по АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи умисел, направлений на порушення встановленого законом порядку обігу офіційних документів, з корисливих мотивів, шляхом зловживання службовим становищем, використовуючи попередньо досягнуті усні домовленості зі ОСОБА_2 , який відповідно до наказу № 40 від 01 липня 2009 року займав посаду висококваліфікованого робітника; ОСОБА_3 , яка відповідно до наказу № 6 від 06 січня 2012 року займала посаду висококваліфікованого працівника;  ОСОБА_4 , яка відповідно до наказу № 12 від 18 лютого 2014 року займала посаду прибиральниці території; ОСОБА_5 , яка відповідно до наказу № 11 від 01 лютого 2014 року займала посаду висококваліфікованого робітника, суть якої полягала в тому, що останні, займаючи вказані посади і фактично не здійснюючи покладені на них функціональні обов`язки, передають ОСОБА_1 платіжні картки № НОМЕР_1 ПАТ КБ «Надра» та № НОМЕР_2 АТ «Ощадбанк», відкриті на ім`я ОСОБА_2 ; № НОМЕР_3 ПАТ КБ «Надра» та № НОМЕР_4 АТ «Ощадбанк», відкриті на ім`я ОСОБА_3 ; № НОМЕР_5 ПАТ КБ «Надра» та № НОМЕР_6 АТ «Ощадбанк», відкриті на ім`я ОСОБА_4 ; № НОМЕР_7 ПАТ КБ «Надра» та № НОМЕР_8 АТ «Ощадбанк», відкриті на ім`я  ОСОБА_5 , які останній привласнив, використавши їх в подальшому для заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, нарахованими щомісяця у визначений вищезазначений період часу вказаним працівникам в якості заробітної плати.
		Продовжуючи протиправні діяння, ОСОБА_1 на підставі наказу № 30 від 14 травня 2013 року за підписом директора Технікуму Авгайтісом С. В. (визнаного винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та засудженого за вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 21 вересня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201523004001996), щомісячно складав завідомо неправдиві табелі обліку робочого часу шляхом внесення в них недостовірної інформації про прибуття на роботу для здійснення своїх функціональних обов`язків та перебування на робочому місці відповідно до графіку роботи вищезазначених осіб, подаючи їх щомісяця 25 числа завідуючому канцелярією ОСОБА_6 з метою подальшого заволодіння нарахованими в якості заробітної плати грошовими коштами.
		Крім того, ОСОБА_1 , на підставі поданих підроблених табелів обліку робочого часу, використовуючи наявні банківські картки, передані йому на підставі усної домовленості з кожним із зазначених працівників, які фактично не здійснювали свої функціональні обов`язки відповідно до займаних посад, та володіючи пін-кодами до кожної з них, щомісячно, особисто отримував готівкою гроші, нараховані цим особам в якості заробітної плати, та таким чином заволодів чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, спричинивши при цьому Технікуму майнову шкоду на загальну суму 78 371,85 грн.
		 
		3. Доводи інших учасників судового провадження
		Прокурор у засіданні Суду не підтримала доводи касаційної скарги представника цивільного позивача та просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни, зазначаючи на їх законності та обґрунтованості.
		 
		4. Джерела права й акти їх застосування
		4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України
		4.1.1 Стаття 36. Прокурор 
		Частина 2. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема:
		12) пред`являти цивільний позов в інтересах держави;
		 
		4.1.2 Стаття 127. Відшкодування (компенсація) шкоди потерпілому
		Частина 2. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		 
		4.1.3 Стаття 128. Цивільний позов у кримінальному провадженні
		Частина 3. Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.
		Частина 5. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		 
		4.1.4 Стаття 129. Вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні
		Частина 1. Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Частина 3. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбаченихчастиною першою статті 326цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
		 
		4.1.5 Стаття 326. Наслідки неприбуття цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження
		Частина 1. Якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених цією статтею.
		Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред`явлений позов.
		 
		4.1.6 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення
		Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		 
		4.1.7 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		 
		4.1.8 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції
		Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		4.1.9 Стаття 438. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції
		Частина 1. Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема:
		1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
		 
		4.2 Закон України «Про прокуратуру» (в редакції Закону № 1020-VIII від 28 лютого 2016року, чинній на момент існування правовідносин)
		4.2.1 Стаття 23. Представництво інтересів громадянина або держави в суді
		Частина 3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Частина 4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		 
		5. Мотиви та висновки Верховного Суду
		5.1 Межі касаційного перегляду
		З урахуванням доводів викладених у касаційній скарзі та меж перегляду Судом оскаржуваних судових рішень, встановленихКПК України, розгляд провадження здійснено в частині перевірки доводів щодо дотримання судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цивільного позову [4.1.8].
		Висновки суду щодо доведеності винуватості у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України та юридичної оцінки діянь останнього у касаційній скарзі не оскаржуються.
		 
		5.2 Щодо істотних порушень процесуального права
		Суд, переглядаючи оскаржувані вирок та ухвалу апеляційного суду виходить із встановлених судовими інстанціями фактичних обставин та перевіривши матеріали кримінального провадження в частині залишення без розгляду пред`явлених прокурором позовних вимог в інтересах держави в особі Технікуму дійшла висновку, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в Суді є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішення питання про наявність зазначеної підстави Суд має керуватися ст. 412 цього Кодексу [4.1.9].
		Судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим та вмотивованим [4.1.6].
		В силу положень ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою [4.1.7].
		Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні[4.1.2].
		Загальними вимогами цивільного процесуального права передбачено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. 
		Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, які виникли на підставі цивільного позову, не врегульовані цим Кодексом, то до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі  ЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства [4.1.3].
		Такі засади, до яких належить і законність, закріплено у статтях 7, 9 КПК України. Водночас за правилами ч. 6. ст. 9 вказаного Кодексу у випадках, коли його положення не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
		У п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України зазначено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.
		Відповідно до положень ч. 1 і ч. 2 ст. 129 КПК України рішення про задоволення чи відмову в задоволенні цивільного позову в кримінальному провадженні може бути ухвалене лише залежно від доведеності підстав і розміру позову під час ухвалення обвинувального вироку. Правовою підставою для ухвалення рішення про залишення позову без розгляду є виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також неприбуття в судове засідання цивільного позивача, якщо від нього не надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений повністю визнав пред`явлений позов [4.1.4, 4.1.5].
		Недотримання цих положень є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
		Суди при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 не дотрималися цих законодавчо визначених вимог.
		Так, за матеріалами провадження, 03 червня 2016 року на адресу суду директором Технікуму Кіріяк С. Г., як представником цивільного позивача скеровано письмову заяву, за змістом якої вбачається, що остання заявила клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні 08 листопада 2016 року без її участі та одночасно підтримала повністю заявлений прокурором цивільний позов (Т 1 а. с. 30), обвинувачений визнав цивільний позов, про що було слушно зауважено у касаційній скарзі зазначеним представником. Суд першої інстанції ухвалив обвинувальний, а не виправдувальний вирок, що також не давало суду жодних правових підстав для залишення цивільного позову без розгляду.
		На вказані порушення не звернув уваги суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку в частині залишення без розгляду цивільного позову, який оскаржив в апеляційному порядку представник цивільного позивача Яценко М. М. У своїй скарзі останній зазначав про недотримання судом вимог ЦПК України за результатом розгляду позовної заяви прокурора в інтересах держави в особі Технікуму,вказуючи конкретні доводи, майже аналогічні викладеним у касаційній скарзі, заперечував правильність вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні, а тому виклав вимогу до суду апеляційної інстанції про скасування вироку в цій частині з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
		Залишаючи скаргу без задоволення, апеляційний суд, усупереч законодавчо визначеним вимогам КПК України, не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги, не зіставив їх із фактичними даними у справі й в оскаржуваній ухвалі не надав вичерпних відповідей із посиланням на відповідні норми права, переконливо не спростувавши зазначені доводи, а лише формально повторив висновок суду першої інстанції щодо спірних правовідносин таобмежився цитуванням висновків обвинувального вироку стосовно ОСОБА_7 про залишення позову без розгляду.
		5.3 Щодо права прокурора у цьому кримінальному провадженні пред`явити позов в інтересах держави в особі Технікуму
		У статтях 36 та 128 КПК України визначено, що прокурор у кримінальному провадженні наділений правом пред`являти цивільний позов в інтересах держави [4.1.1, 4.1.3].
		Реалізація цього права залежить від дотримання прокурором встановлених у законі умов, які стосуються не тільки форми та змісту позовної заяви, а й інших правових факторів. Цими умовами визначено порядок подання цивільного позову і обов`язок суду прийняти позовну заяву, якщо вона відповідає вимогам законодавства. З моменту винесення судом ухвали про призначення судового розгляду кримінального провадження і починається розгляд заявлених прокурором позовних вимог, а до цього (у підготовчому судовому засіданні) відбувається перевірка заяви на відповідність її вимогам законодавства, адже форма та зміст позовної заяви у кримінальному провадженні повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються в порядку цивільного судочинства. За такого підходу механізм реалізації прокурором права на пред`явлення цивільного позову в кримінальному провадженні залежить від положень, закріплених у статтях 119, 121, 122 ЦПК України.
		Водночас Суд бере до уваги, що у Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у вчиненні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
		Відповідно до ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час правовідносин) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Таке визначення відповідає й положенням ч. 4 ст. 23 цього Закону, яка визначає наявність підстав для представництва, що мать бути обґрунтовані прокурором у суді [4.2.1].
		Підстава цивільного позову прокурора в кримінальному провадженні поділяється на фактичну основу та процесуальні передумови.Фактична основа являє собою комплекс юридично значущих обставин (юридичних фактів), з якими матеріальний закон пов`язує виникнення правовідносин між державою, що зазнала майнової шкоди, та особами, зобов`язаними її відшкодувати (обвинуваченим, цивільним відповідачем), і з яких прокурор виводить свою матеріально-правову вимогу.
		Із матеріалами справи вбачається, що прокурор 31 березня 2016 року вперше, в порядку ст. 128 КПК України та ст. 45 ЦПК України, звернувся до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Технікуму до ОСОБА_1 про стягнення з останнього завданої ним суспільно небезпечними діяннями матеріальної шкоди Технікуму в сумі 78371, 85 грн (Т 1 а. с. 7). 
		08 листопада 2016 року на адресу суду першої інстанції прокурором на підставі ч. 2 ст. 31, ч. 1 ст. 46 ЦПК України направлено заяву про зменшення позовних вимог (Т 1 а. с. 40), яку обґрунтовано тим, що в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебували матеріали кримінального провадження № 12015230040001996 за обвинуваченням ОСОБА_8 (визнаного винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та засудженого за вироком цього суду від 21 вересня 2016 року у вищезазначеному кримінальному провадженні), який обіймаючи посаду директора Технікуму, в період часу з 01 травня 2013 року до 31 грудня 2014 року неналежним чином виконував свої службові обов`язки та через несумлінне ставлення до них, зокрема в період складання та подачі щомісячно у зазначений період підпорядкованим працівником  заступником директора Технікуму з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_1 табелів обліку робочого часу підлеглих йому працівників, не здійснив контроль виконання контрактів, трудових договорів, службових обов`язків працівниками Технікуму, не перевірив достовірність та обґрунтованість внесених даних щодо здійснення своїх функціональних обов`язків та прибуття на робоче місце працівниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які відповідно до наказів, підписаних ОСОБА_8 , займали відповідні посади робітників Технікуму, проте жоден із них не виконував свої функціональні обов`язки, та їх роботу ніхто не виконував. А в подальшому зазначене призвело до того, що ОСОБА_7 , використовуючи банківські картки вищезазначених працівників та володіючи пін-кодами до них, заволодів грошовими коштами на загальну суму 78371,85 грн та спричинивши таким чином Технікуму матеріальну шкоду на зазначену суму. Та враховуючи факт, що шкода завдана внаслідок вчинення протиправних діянь кількома особами ( ОСОБА_1 та  ОСОБА_8 ) вони, на думку прокурора і мають нести солідарну відповідальність за спричинену шкоду солідарно у сумі 39185,93 кожний. 
		Обґрунтовуючи правові підстави свого представництва в суді інтересів держави в особі Технікуму, прокурор зазначив, що незважаючи на спричинену матеріальну шкоду умисними протиправними діями ОСОБА_1 . Технікуму, заходи до стягнення суми боргу як способу захисту порушених інтересів держави органом державної влади (в даному випадку  Технікумом) не вживаються, та зазначив, серед іншого, що вказана позовна заява вжита, як захід прокурорського реагування і направлена, насамперед, на захист економічних інтересів держави, яким спричинено шкоду, внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_1 . Про свій намір звернутися з даним позовом прокурор повідомив цивільного позивача листом від 29 березня 2016 року. 
		Вказане обґрунтування залишилось поза увагою як суду першої, так і апеляційної інстанцій. Визнаючи правильним залишення судом першої інстанції цивільного позову без розгляду, апеляційний суд не перевірив, чи було при цьому дотримано вимог процесуального закону та чи ухвалено таке рішення в передбаченому законом порядку. 
		Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення в частині вирішення цивільного позову не можна вважати законними, обґрунтованими та вмотивованими, їх постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для їх скасування.
		 
		5.4 Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Касаційна скарга представника цивільного позивача підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення  скасуванню в частині вирішення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Технікуму та призначення нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. 
		 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		Касаційну скаргу представника цивільного позивача в особі директора Херсонського гідрометеорологічного технікуму Одеського державного екологічного університету Кіріяк Світлани Григорівни задовольнити.
		Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 22 березня 2017 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2019 року стосовно ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасувати і призначитиновий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. 
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		Н. С. Стефанів С. С. Голубицький Т. В. Шевченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...