Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/7518/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 28.11.2019. Зареєстровано: 29.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2019.

Результат оскарження 14.07.2022 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		27 листопада 2019 року                      № 640/7518/19
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1   до  Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та нечинним наказу, 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Обставини справи
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним наказу Міністерства юстиції України від 22.10.2018 року №3284/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 22.10.2018 року №1195/32647 та нечинним в частині затвердження положень Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, що стосуються проведення перевірки приватних виконавців, а саме Розділів ІІІ, ІV та пункт 4 Розділу І.
		Позовна заява обгрунтована тим, що відсутність в оскаржуваному Порядку чітко визначених критеріїв оцінювання діяльності приватного виконавця та негативні наслідки, які можуть бути викликані в результаті проведення такого оцінювання, суперечить принципу правової визначеності та статті 8 Конституції України. При цьому, в процесі затвердження оскаржуваного Порядку Міністерством юстиції України було допущено порушення Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а саме Рада приватних виконавців України не брала участі в розроблені проекту оскаржуваного Порядку. Наголошує, що затвердження нормативно-правового акту із порушенням положень, встановлених актом вищої юридичної сили є підставою для визнання його протиправним.
		Ухвалою суду від 28.05.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами загального позовного провадження.
		Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про безпідставність доводів позивача та просить залишити позовну заяву без задоволення.
		Під час судового засідання 24.10.2019 року, суд за згодою сторін вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
		Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
		Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами  Кодексу адміністративного судочинства України.
		Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
		 
		Обставини, встановлені судом.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 22.10.2018 року №3284/5 затверджено Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, який визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, зокрема стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.
		Позивач вважаючи прийняття вищевказаного порядку протиправним, таким, що суперечить актам вищої юридичної сили, звернувся з даним позовом до суду.
		Відповідно до ч.2 ст.264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Положення оскаржуваного Порядку безпосередньо стосуються прав та законних інтересів позивача, як приватного виконавця виконавчого округу міста Києва, посвідчення №0008 від 30.05.2017 року, уповноваженого державною здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку встановленому Законом, відповідно до приписів ст.16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		Таким чином, позивач є суб`єктом правовідносин, до яких застосовуються положення зазначеного нормативно-правового акту, під час планових та позапланових перевірок його діяльності, як приватного виконавця.
		Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		При цьому, перевірка законності цих актів полягає у з`ясуванні їх відповідності законам України.
		Підставами для прийняття судом рішення щодо незаконності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність правовим актам вищої юридичної сили; порушення встановленої законом процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення повноважень при їх прийнятті.
		При цьому, обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
		Згідно ст.17 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Міністерство юстиції України, зокрема, формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень; здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця.
		На виконання вищевказаної норми, відповідачем прийнято наказ від 22.10.2018 року №3284/5, яким затверджено Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців.
		Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері електронних довірчих послуг, нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.
		Згідно п.23 ч.3 даного Положення основними завданнями Мін`юсту є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень.
		Відповідно п.п.8321-8327 Положення Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань організовує, контролює та здійснює примусове виконання рішень у випадках, передбачених законом; забезпечує доступ державних та приватних виконавців до баз даних і реєстрів, зокрема електронних, що містять інформацію про боржників, їх майно та кошти; забезпечує функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження; здійснює контроль за діяльністю державних виконавців; здійснює відповідно до закону державне регулювання діяльності приватного виконавця; організовує ведення обліково-статистичної звітності; надає державним та приватним виконавцям роз`яснення та рекомендації з питань примусового виконання рішень;
		Відповідно пунктів 1, 2 Глави ІV Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення під час здійснення планових та позапланових перевірок діяльності приватного виконавця ознак дисциплінарного проступку, визначених пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», структурний підрозділ Міністерства вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. Подання спрямовується до Дисциплінарної комісії приватних виконавців протягом двох місяців із дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше ніж за два роки з дня його вчинення.
		Подання до Дисциплінарної комісії обов`язково вноситься, якщо: за результатами проведення планової перевірки діяльність приватного виконавця оцінена як незадовільна; під час проведення позапланової перевірки діяльність приватного виконавця визнана такою, що не відповідає вимогам законодавства.
		Згідно п. 17 Глави ІV Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) довідка про результати планової перевірки діяльності приватного виконавця складається зі вступної, описової та резолютивної частин.
		У вступній частині довідки зазначаються: дата та місце підписання довідки; реквізити наказу про проведення планової перевірки; прізвища, імена, по батькові та посади осіб, що проводили перевірку; строк проведення перевірки; прізвище, ім`я, по батькові приватного виконавця, виконавчий округ, в якому приватний виконавець здійснює діяльність; інформація про доведення наказу про проведення перевірки до відома приватного виконавця; період діяльності приватного виконавця, який перевірявся; інформація про попередню перевірку (за потреби та якщо така проводилася).
		В описовій частині довідки відображається діяльність приватного виконавця щодо кожного питання, визначеного планом проведення планової перевірки, та склад виявлених порушень із посиланням на норми законодавства.
		У резолютивній частині довідки зазначаються: узагальнений аналіз виявлених недоліків та порушень у діяльності приватного виконавця та загальна оцінка діяльності приватного виконавця, яка визначається як «добре», «задовільно», «незадовільно»; порушення, які підлягають усуненню; дата, до якої приватний виконавець має подати інформацію про проведену роботу з усунення виявлених порушень; рекомендації щодо покращення діяльності приватного виконавця, усунення виявлених порушень у діяльності приватного виконавця.
		У довідці також зазначаються перелік документів, що не були надані під час здійснення перевірки (якщо такі були), та письмові пояснення приватного виконавця щодо причин ненадання документів.
		В даній категорії справ не є принциповим факт порушення права позивача, оскільки  ст. 264 КАС України надає право оскаржити нормативно-правовий акт усім особам відносно яких такий акт застосовано чи може бути застосовано.
		Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством юстиції України прийнято наказ від 03.01.2019 року №25/7 «Про проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1» відповідно до Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 року №3284/5, на підставі якого прийнято рішення про проведення перевірки позивача з 21 по 25 січня 2019 року.
		З матеріалів перевірки вбачається, що її проведено на підставі та у відповідності до положень Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, що стосуються проведення перевірки приватних виконавців, а саме Розділів ІІІ, ІV та пункт 4 Розділу І, які є предметом оскарження в даній справі.
		Разом із тим, наказом Міністерства юстиції України від 09.08.2019 року №2502/5 «Про затвердження Змін до Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців» затверджено Зміни до Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 року №3284/5.
		Зміни було внесено, зокрема,  до розділів Порядку від 22.10.2018 року №3284/5, які є предметом оскарження в їх первинній редакції.
		Таким чином, на момент розгляду справи, положення Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 року №3284/5 були в іншій редакцій, ніж на момент подання позовної заяви.
		При цьому, суд наголошує, що відносно позивача положення Порядку в первинній редакції були застосовані саме на момент проведення перевірки та в межах оскаржуваних розділів вони повністю вичерпані застосуванням. Однак факт притягнення позивача до відповідальності може бути пов`язано з рішенням відповідної комісії, діяльність якої не охоплюється оскаржуваним актом, а в межах норм оскаржуваного акту всі дії відбулись.
		Відповідно до п.6 ч.5 ст.54 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Рада приватних виконавців України бере участь у розробленні та погоджує проекти нормативно-правових актів, визначені цим Законом.
		Разом із тим, відповідно до листа від 26.02.2019 року, Радою приватних виконавців України повідомлено, що вона не брала участі в розроблені проекту Порядку, зокрема в частині, яка стосується приватних виконавців, та не погоджувала проекту зазначеного нормативно-правового акту. Дана обставина також підтверджена відповідачем.
		Враховуючи, що відповідач підтвердив той факт, що оскаржуваний Порядок не погоджувався з Радою приватних виконавців України, що передбачено ст.54 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», суд дійшов до висновку про допущення дефекту прийняття акту.
		За таких обставин, з урахуванням встановлених у справі обставин, станом на час розгляду справи, оскаржені позивачем норми вже втратили чинність з урахуванням внесених змін до Порядку, тому суд дійшов висновку про можливість захисту прав позивача шляхом визнання попередньої редакції оскаржених норм Порядку протиправними.
		Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
		Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Суд, крім іншого вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності, з урахуванням приписів частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ «Бочан проти України» (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, «Волошин проти України», заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, «Чуйкіна проти України», заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		З огляду на часткове задоволення позовних вимог, згідно з вимогами статті 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача відповідно до кількості задоволених вимог.
		Керуючись статтями  9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		      Задовольнити частково адміністративний позов Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та нечинним наказу.
		       Визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства юстиції України від 22.10.2018 року №3284/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 22.10.2018 року №1195/32647 в частині затвердження положень Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, що стосуються проведення перевірки приватних виконавців, а саме Розділів ІІІ, ІV та пункт 4 Розділу І в редакції, що діяла до внесення змін наказом Міністерства юстиції України від 09.08.2019 року №2502/5.
		       Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) шляхом їх безспірного списання судовий збір у розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп.) на користь Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1 ).
		 
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Повне найменування сторін:
		Позивач: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
		Відповідач: Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622).
		Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                В.І . Келеберда Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...