Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 601/1140/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про встановлення батьківства або материнства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2019.
Дата набрання законної сили: 28.11.2019
Номер судового провадження: 61-6989ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		28 листопада 2019 року
		м. Київ
		справа № 601/1140/15-ц
		провадження № 61-6989св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., 
		Коротенка Є. В.,
		учасники справи:
		позивач  ОСОБА_2 ,
		відповідач - ОСОБА_3  , 
		особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги  ОСОБА_4 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_4 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ткач О. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ:
		Короткий зміст позовних вимог:
		У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дочки 
		ОСОБА_5 в розмірі 1/2 усіх видів його заробітку до досягнення дитиною повноліття та просила стягнути аліменти за минулий час, починаючи з 
		01 травня 2012 року по 31 квітня 2015 року у розмірі 13 315,20 грн.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що у 1998 році ОСОБА_2 познайомилась з ОСОБА_3 . Між ними виникли близькі стосунки. З 2000-2001 року вони періодично проживали разом. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_6 .
		Запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень здійснено, відповідно до частини першої статті 135 СК України, за прізвищем матері   « ОСОБА_7 », а ім`я та по батькові батька дитини записано за вказівкою матері - « ОСОБА_8 ». 
		Після народження дочки відповідач деякий час відвідував доньку та надавав матеріальну допомогу, а з 2012 року вони практично не спілкуються. Посилаючись на те, що відповідач не надає коштів на утримання їхньої дочки просила задовольнити позов.
		До позовної заяви позивач долучила клопотання про призначення судово-генетичної експертизи для встановлення батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 , на вирішення якої просила поставити питання про те чи є ОСОБА_3 біологічним батьком ОСОБА_5 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		У листопаді 2015 року ОСОБА_2 подала заяву про уточнення та доповнення (збільшення) позовних вимог, в якій додатково просила визнати ОСОБА_3 батьком неповнолітньої ОСОБА_5 . 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області 
		від 16 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
		Визнано ОСОБА_3 батьком неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи 
		з 28 травня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Рішення суду мотивовано тим, що батьківство відповідача встановлено на підставі висновку судової молекулярно-генетичного дослідження № 7,  наданого Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи. Твердження відповідача щодо його безпліддя на момент зачаття дитини суд оцінив критично, оскільки медичні документи, в яких вказаний даний діагноз, представлені суду за 2010 - 2014 роки. Епікриз 
		2003 року свідчить лише про урологічне захворювання ОСОБА_3 в 2003 році, однак в ньому не вказано про його безпліддя. В частині вирішення вимог про стягнення аліментів суд першої інстанції керувався принципами розумності та справедливості, врахував вік дитини та її нагальні потреби.
		Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 26 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2017 року залишено без змін.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер.
		У травні 2019 року з апеляційною скаргою на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2017 року звернулась ОСОБА_4 . - дочка ОСОБА_3 . 
		Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
		Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2017 рокузалишено без змін.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Постанова суду мотивована тим, що доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, яке полягає у прийнятті до розгляду позовних вимог про визнання батьківства під час розгляду справи по суті не дають підстав для скасування рішення суду, оскільки позивач разом з позовною заявою про стягнення аліментів заявляла клопотання про призначення судово-генетичної експертизи на встановлення походження ОСОБА_9 від ОСОБА_3 , а потім заявила таку вимогу. Посилання ОСОБА_4 на стійке безпліддя її батька внаслідок перенесеного урологічного захворювання в кінці 2003 року - на початку 2004 року через переохолодження не спростовує висновків суду про батьківство ОСОБА_3 , оскільки такий висновок зроблено лише у 2016 році по спливу 12 років після народження ОСОБА_9 . Враховуючи висновок судово-генетичної експертизи про те, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_3 відносно 
		ОСОБА_5 складає величину не менш ніж 99,99 % та сукупність інших доказів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про батьківство ОСОБА_3 відносно ОСОБА_9 . 
		Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі:
		16 жовтня 2019 року ОСОБА_4 звернулася через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати  постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року  та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що експертиза проведена Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, яке не є установою, уповноваженою на проведення таких експертиз, оскільки за організаційно-правовою формою є комунальною, а не державною спеціалізованою установою, відтак висновок експертизи не є належним та допустимим доказом в розумінні статей 77 та 78 ЦПК України.
		При вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено і іншими доказами. ОСОБА_2 не надала жодних доказів спільного проживання, побуту чи будь-яких стосунків з ОСОБА_3 .
		Судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про призначення повторної судово-генетичної експертизи на предмет кровного споріднення між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а також не прийнято до уваги наданих доказів про існуюче захворювання репродуктивної функції у ОСОБА_3 . Таким чином, суд, неповно з`ясувавши обставини справи, грубо порушив право на справедливий судовий розгляд, надавши перевагу стороні позивача, порушив принцип процесуальної рівності сторін.
		Доводи інших учасників справи:
		У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку відзив, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року - без змін.
		Рух касаційної скарги:
		Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи 
		№ 601/1140/15-ц з Кременецького районного суду Тернопільської області.  
		У листопаді 2019 року матеріали цивільної справи № 601/1140/15-ц надійшли до Верховного Суду.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ: 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 зводяться до незгоди з постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року в частині залишення без змін рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2017 року щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 батьком неповнолітньої ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому в іншій частині постанова Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України, судом касаційної інстанції не переглядається. 
		Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:
		ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 28 жовтня 
		2004 року відділом РАЦС Кременецького РУЮ Тернопільської області, батьками якої зазначені: матір`ю - ОСОБА_2 , батьком - ОСОБА_10 .
		Сторони у зареєстрованому шлюбу не перебували.
		Відомості про батька дитини ОСОБА_9 записані зі слів матері відповідно до статті 135 СК України.
		Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області 
		від 29 грудня 2015 року призначено судово-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського бюро судово-медичних експертиз.
		Відповідно до висновку Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 18 березня 2016 року № 7 молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 складає величину не менше 99.99 %. 
		Зразки крові ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були відібрані на паперові фільтри 26 лютого 2016 року у відділенні судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, про що складено відповідний протокол.
		Виділення ДНК проводилося згідно з методикою, викладеною в методичних рекомендаціях: «Дослідження ДНК з об`єктів біологічного походження методом полімеразної ланцюгової реакції» ДНДКЦ МВС України 2003 року, з використанням іонообмінної смоли Chelex 100.
		ДНК, виділена з зразків крові, досліджувалася за допомогою набору для ампліфікації «Identifiler» виробництва фірми «Applied Biosystems» (США), згідно інструкції, доданої виробником реагентів, з використанням ампліфікатора «Eppendorf Mastercycler» (Німеччина).
		За результатами дослідження в генотипі ОСОБА_5 , по всіх досліджуваних локусах виявлені алельні пари, які могли бути утворені шляхом успадкування алелей з генотипів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
		Вірогідність випадкового збігу алельних характеристик підекспертних осіб з будь-яким випадково вибраним індивідуумом складає 5,01/10-18, тобто індивідуум з таким генотипом може зустрічатися в середньому в п`яти випадках на 10 000 000 000 000 000 000 випадково вибраних індивідуумів. Вірогідність підтвердження батьківства, таким чином, складає величину не менше ніж 99,99%.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:
		Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою 
		статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
		Відповідно до частини другої статті 125 CК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
		Згідно із статтею128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
		Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
		Відповідно до роз`яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2008 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
		Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства («Kalacheva v. Russia», заява № 3451/05, § 34, рішення ЄСПЛ від 07 травня 2009 року).
		Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Відповідно до частини другої статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
		Статтею 7 Закону України «Про судову експертизу» (в редакції, чинній на момент призначення експертизи у даній справі і в редакції, яка є чинною на момент розгляду касаційної скарги) до державних спеціалізованих установ належать науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
		Бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро  (Автономної Республіки   Крим)   (в   подальшому    -   бюро)   є   державними спеціалізованими установами,  що  входять  до  структури  закладів охорони здоров`я України. (пункт 1 Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6).
		Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про призначення повторної судово-генетичної експертизи на предмет кровного споріднення для встановлення біологічного батьківства її батька відносно 
		ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що Київське міське клінічне бюро судових експертиз є державною спеціалізованою установою закладу охорони здоров`я України, а тому є належною установою для проведення такого роду експертиз.
		Встановивши, що висновок Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизивід 18 березня 2016 року № 7 за результатами проведення молекулярно-генетичного дослідження є належним та допустимим доказом у справі, відповідно до якого вірогідність підтвердження батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 складає величину не менше, ніж 99,99%, а ОСОБА_4 не доведено необхідність призначення повторної судово-медичної експертизи, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про залишення без змін рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання батьківства у зв`язку з наявністю між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 кровної спорідненості. 
		Щодо доводів касаційної скарги:
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваній постанові апеляційного суду, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:
		Суд касаційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, судом не встановлено достатніх підстав вийти за межі розгляду справи, визначені правилом статті 400 ЦПК України.
		Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають. Інші доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судом, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваного судового рішення.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу 
		ОСОБА_4 без задоволення, а постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року в частині залишення без змін рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2017 року щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 батьком неповнолітньої ОСОБА_5 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
		Щодо судових витрат:
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року в частині залишення без змін рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2017 року щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 батьком неповнолітньої  ОСОБА_5 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           В. П. Курило
		 
		      А. Ю. Зайцев
		 
		      Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...