Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1399/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); оренди.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2019. Зареєстровано: 29.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2019.
Дата набрання законної сили: 13.11.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 листопада 2019 року 
		м. Київ
		Справа №  908/1399/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
		 
		секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
		 
		за участю представників:
		 
		Запорізької міської ради - не з`явився,
		 
		Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб»  - не з`явився,
		 
		Комунального підприємства «Паркування» - не з`явився,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб»
		 
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2019 (у складі колегії суддів: Дармін М.О. (головуючий), Іванов О.Г., Кузнецова І.Л.)
		та рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2019 (суддя Боєва О.С.)
		 
		у справі № 908/1399/17
		за позовом Запорізької міської ради
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб»,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунального підприємства «Паркування»,
		про розірвання договору оренди нерухомого майна, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У липні 2017 року Запорізька міська рада звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» (далі - ТОВ «Будмонтажснаб») про розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006 нежитлових приміщень, а саме: в літ. А-2 приміщень 22, 23, загальною площею 47,5 кв. м, в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31 , укладеного між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради і ТОВ «Будмонтажснаб»; усунення перешкод у користуванні зазначеними нежитловими приміщеннями шляхом виселення з них ТОВ «Будмонтажснаб».
		Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасного внесення орендної плати за користування приміщеннями протягом трьох місяців підряд у період з січня 2017 року по травень 2017 року. Позивач зазначив, що таке порушення умов договору є істотним, та є підставою для розірвання договору за рішенням суду. Оскільки відповідач продовжує використовувати орендоване майно, а неповернення майна комунальної власності з користування відповідачем (орендарем) порушує права Запорізької міської ради як власника майна, позивач просив усунути перешкоди у користуванні зазначеними нежитловими приміщеннями шляхом виселення з них ТОВ «Будмонтажснаб».
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.08.2017 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено Комунальне підприємство «Паркування» (далі - КП «Паркування»).
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.08.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018, позов задоволено частково. Розірвано договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006 нежитлових приміщень, а саме: в літ. А-2 приміщень 22, 23, загальною площею 47,5 кв. м, в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31 , укладений між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради і ТОВ «Будмонтажснаб». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		Постановою Верховного Суду від 29.08.2018 зазначені судові рішення скасовано в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті судові рішення залишено без змін.
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.01.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2019, позовні вимоги Запорізької міської ради про розірвання договору оренди задоволено. Розірвано договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006 нежитлових приміщень, а саме: в літ. А-2 приміщень 22, 23, загальною площею 47,5 кв. м, в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв. м, що знаходяться за адресою: м . Запоріжжя , вул . Волгоградська, 31 , укладений між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради і ТОВ «Будмонтажснаб».
		Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з підстав доведеності факту невнесення відповідачем орендної плати за користування орендованим нежитловим приміщенням за період з січня 2017 року по травень 2017 року (протягом трьох місяців підряд), що є підставою для розірвання договору оренди.
		Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2019 року ТОВ «Будмонтажснаб» подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Касаційну скаргу ТОВ «Будмонтажснаб» обґрунтовує, зокрема, тим, що судами не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не взято до уваги обґрунтовані твердження та докази відповідача, неправильно та неповно досліджено  докази. Так, судами неправильно оцінено надані позивачем та третьою особою докази на підтвердження заборгованості відповідача за договором оренди, зокрема таблицю розрахунку та сплати орендних платежів, довідки банківської установи, оскільки ці документи не оформлено належним чином, тому не можуть бути належним і допустимим доказом; судами не надано належної оцінки умовам договору оренди, за якими або позивач самостійно, або в особі КП «Паркування» мають надавати орендарю рахунки щодо сплати орендних платежів, проте такий обов`язок ними виконано не було, а у відповідача як орендаря відсутній обов`язок самостійно, без отримання відповідного рахунку, нараховувати та сплачувати орендну плату; позивачем не надано доказів надсилання або вручення відповідачу особисто рахунків за орендну плату.
		У відзивах на касаційну скаргу Запорізька міська рада і  КП «Паркування» зазначають про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.
		Учасники справи в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
		Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
		Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 08.09.2006 між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (орендодавець) і ТОВ «Будмонтажснаб» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, а саме: в літ. А-2 приміщення 22, 23 загальною площею 47,5 кв. м, в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв. м, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, які знаходяться на балансі КП «Паркування», вартість яких визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) 62   672,00 грн. Нерухоме майно використовується орендарем на правах оренди під офіс та склад. Нерухоме майно належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 912209, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 17.04.2003 (пункти 1.1-1.3).
		За умовами пунктів 3.2, 3.3, 3.7, 3.9 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендарем згідно з рахунками на розрахунковий рахунок КП "Паркування" № 26006046930001, МФО 313849 код ЄДРПОУ 32153610 щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. За перший місяць оренди майна орендна плата становить: 825,20 грн без ПДВ (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції). У випадках закінчення дії договору оренди або його дострокового припинення орендна плата перераховується орендарем по добу фактичної здачі приміщення за актом приймання-передачі. Припинення договору оренди не тягне за собою припинення зобов`язання орендаря щодо погашення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки. Припинення даного зобов`язання відбувається лише його належним виконанням.
		У пункті 5.2 договору передбачено обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
		Згідно з пунктом 10.1 цей договір укладено строком на 7 років. Моментом обчислення строку договору є день його нотаріального посвідчення та передачі приміщення за актом приймання-передачі. 
		Пунктом 10.6 договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. 
		Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 08.09.2006 за номером № 2477.
		Ураховуючи відсутність заяв сторін про припинення або зміну договору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що умови зазначеного договору є дійсними на момент розгляду справи.
		За актом прийому-передачі від 08.09.2006 орендодавець згідно з умовами договору передав, а відповідач (орендар) прийняв у користування нерухоме майно вартістю 62   672,00 грн.
		Також між сторонами була підписана додаткова угода від 15.05.2007 № 1 до зазначеного договору оренди нерухомого майна, за умовами якої сторони визначили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, та рішенням Запорізької міської ради від 28.04.2007 № 31 і становить 12    947,70 грн без ПДВ на рік згідно з розрахунком (додаток 3, 4 до договору).
		Судами попередніх інстанцій установлено, що додаткова угода  від 15.05.2007 № 1 до договору оренди з додатками, якою сторонами вносилися зміни до договору оренди в частині розміру орендної плати, підписана в простій письмовій формі, що суперечить частині 1 статті 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), тому відповідно до частини 1 статті 220 ЦК є нікчемною (неукладеною) та не породжує правових наслідків, оскільки на відміну від договору оренди ця угода не посвідчена нотаріально. Доказів визнання цієї угоди дійсною в судовому порядку на підставі частини 2 статті 220 ЦК суду не надано.
		Позивач при визначенні суми боргу з орендних платежів положення додаткової угоди не застосовував, розрахунок здійснювався на підставі тих умов, що містяться в договорі оренди нерухомого майна від 08.09.2006, а саме: на підставі пунктів 3.1-3.3 договору оренди; у додатках № 1 і № 2 до договору визначено, що орендна плата станом на 01.09.2006 склала: офіс 596,47 грн без ПДВ, склад 228,73 грн без ПДВ. Далі застосовується індекс інфляції за даними Мінстату України відповідно до постанови КМУ та рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради. За змістом пункту 3.2 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
		Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Запорізької міської ради про розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006, укладеного між територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та ТОВ «Будмонтажснаб», обґрунтована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасного внесення орендної плати за користування приміщеннями протягом трьох місяців підряд у період з січня 2017 року по травень 2017 року, що є істотним порушенням умов договору та підставою для розірвання договору.
		При новому розгляді справи судами попередніх інстанцій правильно зазначено про те, що на правовідносини сторін розповсюджуються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також положення ЦК і Господарського кодексу України (далі - ГК).  
		Відповідно до частини 3 статті 291 ГК договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
		Поряд із цим повинно бути враховано положення частини 2 статті 651 ЦК, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
		Статтею 782 ЦК передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
		Визначена наведеною статтею можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.
		Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною 1 статті 782 ЦК, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
		За змістом статей 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
		Обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, в обов`язковому порядку надавати орендодавцю інформацію про перерахування орендної плати (копії документів про сплату орендної плати) встановлено в пунктах 5.2, 5.3 договору оренди.
		Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов`язань. 
		За встановлених у справі обставин, аналогічні за змістом умови наведено і у пунктах 8.1, 10.4 договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006, укладеного між сторонами. Зокрема, у пункті 8.1 визначено, що орендодавець, зокрема, має право вимагати розірвання договору у разі невиконання умов договору, в тому числі невнесення орендарем плати за користування приміщенням протягом трьох місяців підряд.
		При цьому порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна щодо несплати протягом законодавчо визначеного строку (три місяці) платежів за користування орендованим нерухомим майном, є істотним, оскільки значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема надходження відповідних коштів з орендної плати до місцевого бюджету м. Запоріжжя із подальшим їх розподіленням відповідно до законодавства. 
		Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за змістом статті 3 ЦК належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
		Отже, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як невнесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку. 
		У разі звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців позивачу необхідно довести факт такої несплати та її триваючий характер (протягом трьох місяців).
		Обов`язок доказування і подання доказів встановлено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), за змістом частин 1, 3 якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Статтею 76 ГПК передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		При новому розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено обставини невиконання відповідачем як орендарем своїх зобов`язань за договором оренди у вигляді як несплати, так і несвоєчасної сплати орендної плати, - за відсутності доказів своєчасного і повного її внесення.
		Так, за встановленими судами обставинами розмір розрахунку та оплати орендної плати наведено в таблиці (т. 2 а.с.194-204), поданій 19.11.2018 третьою особою КП «Паркування», цей розрахунок прийнято судом як належний і допустимий доказ.
		Відповідно до наданого розрахунку за період з 08.09.2006 (з дати укладення договору) по 30.06.2017, відповідачу нараховано орендну плату в загальній сумі 279 527,77 грн з ПДВ, з яких фактично оплачено 244 347,11 грн, заборгованість з орендної плати на 30.06.2017 становить 35 180,66 грн з ПДВ.
		Щомісячний розмір орендної плати визначався згідно з умовами договору з урахуванням коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Крім того, згідно наведеного розрахунку КП «Паркування» у зазначений період здійснювалися нарахування по оплаті компенсації комунальних послуг, а також за договорами з послуг за зберігання ТМЦ та зберігання транспортного засобу, які, згідно з наведеними у таблиці даними, також оплачувалися відповідачем. При цьому з огляду на наведений у таблиці розрахунок останнє надходження від орендаря грошових коштів в рахунок саме орендної плати відбулось у грудні 2016 року як доплата згідно з актом взаємних розрахунків від 01.11.2016, після чого оплата оренди відповідачем не вносилась; у січні та лютому 2017 року від орендаря надійшли кошти з компенсації комунальних послуг та сплати за електроенергію, інформація щодо інших надходжень в подальшому і до 30.06.2017 відсутня. Зазначені обставини підтверджуються довідкою банківської установи про надходження коштів за відповідний період з призначенням платежу на рахунок КП «Паркування» від ТОВ «Будмонтажснаб».
		Також судами встановлено, що відповідачем надано копії платіжних доручень (т.1 а.с.182-240), призначенням платежів у яких, крім сплати за оренду згідно рахунків та актів взаємних розрахунків, у тому числі є: компенсація комунальних витрат, за спожиту електроенергію, зберігання авто, оплата згідно рахунків (частково - без конкретизації за що саме, частково за послуги), а також посилання на інші договори. 
		При цьому, за встановлених судами обставин, відповідач протягом усього часу розгляду справи, у тому числі при новому її розгляді, не надав доказів належного виконання зобов`язання щодо внесення орендної оплати за користування нежитловими приміщеннями за період з січня по травень 2017 року, не скористався як своїм правом навести контррозрахунок або іншим чином спростувати інформацію, наведену у розрахунку КП «Паркування», так і надати власні розрахунки, які б свідчили про наявність переплати станом на 30.06.2017.
		Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, у сукупності оцінивши подані сторонами докази, встановив що заборгованість відповідача з орендної плати станом на 30.06.2017 становила 35 180,66 грн з ПДВ.
		У подальшому, як встановлено судами попередніх інстанцій, після звернення позивача з позовом до суду відповідачем надано копію квитанції від 30.08.2018 № 3216805 про перерахування на рахунок КП «Паркування»  орендної плати за договором від 08.09.2006 в сумі 5 941,44 грн. У процесі нового розгляду справи відповідач надав суду копії платіжних доручень від 20.12.2018 № 335 та від 14.01.2019№ 388 про перерахування на рахунок КП «Паркування» орендної плати згідно з договором оренди нерухомого майна від 08.09.2006 на суму 34 127,39 грн та 1 053,27 грн відповідно, що в загальному розмірі становить 35 180,66 грн, тобто повну суму заборгованості з орендної плати станом на 30.06.2017 згідно з наданим КП «Паркування» розрахунком.
		Водночас судами попередніх інстанцій правомірно зауважено, що факт сплати відповідачем усієї суми заборгованості з орендної плати, не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки судами встановлено обставини її систематичної несплати протягом січня-травень 2017 року, що є істотним порушенням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна та значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, отже, є достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006 відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», частини 2 статті 651 ЦК та умов договору. 
		Разом із тим суд касаційної інстанції звертає увагу на таке. 
		Відповідно до частин 1 і 2 статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.
		Попередніми судовими інстанціями з`ясовано недоведення відповідачем як відсутності порушення ним зобов`язань за договором оренди, так і відсутності своєї вини у такому порушенні, - зокрема, ним не подано доказів своєчасного і повного внесення сум орендної плати відповідно до умов договору оренди нерухомого майна.
		За таких обставин, суди попередніх інстанцій, виконавши вказівки суду касаційної інстанції щодо повного з`ясування обставин справи та надання оцінки всім зібраним у справі доказам, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди нерухомого майна. 
		Безпідставним є посилання у касаційній скарзі ТОВ «Будмонтажснаб» на те, що докази наявності заборгованості у орендаря протягом відповідного періоду надано не позивачем у справі, а КП «Паркування», яке не є ані стороною договору, ані стороною спору.
		Натомість попередніми судовими інстанціями встановлено й відображено в прийнятих у справі судових рішеннях, що КП «Паркування» як за умовами договору оренди є балансоутримувачем орендованого майна, на розрахунковий рахунок якого мала перераховуватися орендна плата, так і є учасником справи як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Згідно з частиною 1 статті 41 ГПК третя особа є учасником справи у справах позовного провадження, і, як такий, підприємство мало право, зокрема, подавати докази (пункт 2 частини 1 статті 42 ГПК, більше того, було зобов`язане їх подавати в силу      припису пункту 4 частини 2 тієї ж статті ГПК; частиною 3 статті 74 ГПК також передбачено, що докази подаються як сторонами, так і іншими учасниками справи.
		Водночас судом касаційної інстанції відхиляється довід ТОВ «Будмонтажснаб» стосовно того, що позивачем порушено умови договору щодо надання (виставлення) рахунків на сплату орендної плати, оскільки як правильно наголошено  судами попередніх інстанцій, саме на відповідача як орендаря покладено обов`язок своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату, надавати орендодавцю інформацію про перерахування орендної плати (копії документів про сплату орендної плати), а ненадання позивачем відповідних рахунків не звільняє відповідача як орендаря від обов`язку виконувати умови договору оренди в частині сплати орендних платежів в обумовлені строки.
		Інші доводи, викладені у касаційній скарзі ТОВ «Будмонтажснаб», щодо неповного з`ясування обставин справи та неналежної оцінки судами доказів не приймається судом касаційної інстанції до уваги, оскільки з огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.
		Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
		Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів суд касаційної інстанції не вбачає.
		Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2019 у справі № 908/1399/17 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  суддя          І. С. Берднік
		 
		 
		Судді:          І. С. Міщенко
		 
		 
		          В. Г. Суховий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...