Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 502/204/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 29.11.2019. Зареєстровано: 01.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2019.
Дата набрання законної сили: 03.01.2020
Номер судового провадження: 1-кп/502/49/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017160310000079

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 502/204/18 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		29.11.2019                                        м. Кілія
		 
		Кілійський районний суд Одеської області 
		у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 
		за участю:
		секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		прокурора: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		потерпілого  ОСОБА_7 
		обвинуваченого  ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 
		за № 12017160310000079 від 07.02.2017 р.
		відносно:
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кілія Одеської області, громадянина України, неодруженого, з базовою загальною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
		-17.08.1984 р. Фрунзенським районним судом м. Кишинів за ч. 2 ст. 146 КК МРСР з застосуванням ст. 40 КК МРСР до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 
		-30.09.1992 р. Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 140 КК УРСР, ч. 1 ст. 211 КК МРСР з застосуванням ст. 42 КК УРСР на строк 10 місяців з конфіскацією майна; звільненого 15.02.1993 р. після відбуття покарання;
		-14.12.1998 р. Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 141 КК УРСР до 4 років позбавлення волі; звільненого 27.06.2002 р. після відбуття покарання;
		-05.02.2003 р. Кілійським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;
		-07.04.2003 р. Кілійським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України з застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; звільненого 03.01.2006 р. після відбуття покарання;
		-07.06.2011 р. Кілійським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі; звільненого 24.04.2014 р. після відбуття покарання,
		 
		який обвинувачується у вчиненні злочину, 
		передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_8 пред`явлене обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно за наступних обставин. 
		07.02.2017 р. у вечірній час доби (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_8 , перебуваючи в гостях за запрошенням ОСОБА_9 , який мешкає разом з ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, впевнившись, що його протиправні дії не будуть помічені, шляхом вільного доступу таємно викрав з приміщення кухні духову піч марки «Saturn ST-EC1075», яка знаходилась на столі, вартість якої складає 350 гривень, після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, тим самим розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 350 гривень.
		 
		Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав та дав показання про те, що коли він стояв на вулиці Бєлінського в м. Кілія та спілкувався з двома знайомими йому чоловіками з приводу роботи в Дніпропетровській області, до них підійшов раніше знайомий йому по спільному відбуванню покарання в місцях позбавлення волі ОСОБА_10 , який був одягнутий у білі штани, та привітався з ними, а його проігнорував. Один із чоловіків поцікавився, чи не має у Головка чого-небудь випити. Потім ОСОБА_11 з одним із цих чоловіків відійшли, а через деякий час вказаний чоловік повернувся і з духовкою і сказав, що її йому дав « ОСОБА_12 », тобто ОСОБА_11 і просив продати, тому, що йому погано і треба похмелитись. Триколіч його запитав, чи не буде потім проблем через цю духовку, на що той відповів, що не буде. Після цього ОСОБА_13 взяв духовку та відніс знайомій жінці, яка взамін дала за неї 100 гривень. Наступного дня він дізнався, що його шукають співробітники поліції з приводу викрадення духовки. Визнавальні показання в протоколі його допиту в якості підозрюваного йому були надиктовані оперативним співробітником поліції. Спочатку він заявляв співробітникам поліції, що нічого не брав, повідомивши, щоб вони допитали з цього приводу ОСОБА_9 , та після цього заяву про вчинення кримінального правопорушення він не писав, а лише підписав її, оскільки вважав, що у разі відмови, з огляду на попередні судимості, його буде затримано і взято під варту, чого він не хотів допустити. Під час написання заяви про вчинення злочину та проведення слідчого експерименту він знаходився у нетверезому стані та коли його привели до будинку потерпілої, він у першій же кімнаті від входу побачив білу духовку і таким чином зорієнтувавшись, показав, як нібито раніше викрав її зі вказаного приміщення. Хлопця, який приніс йому духовку звали ОСОБА_14 і на даний час він вже помер, оскільки був ВІЛ-інфікованим. Заявляє, що з 2014 року покінчив зі злочинним життям. Намагається вести законослухняний спосіб життя та не хоче брати на себе чужу провину у вчиненні злочину.
		 
		Допитана в ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_7 дала показання про те, що раніше з обвинуваченим ОСОБА_15 вона знайома не була. Взимку 2017 року, коли з вітальні її будинку було викрадено духовку, вона нетривалий час проживала з ОСОБА_16 і вважає, що саме він скоїв крадіжку, оскільки вона чула як перед крадіжкою відчинялись двері її будинку, які вона завжди тримає незамкненими, і поки вона підвелася з діжка, то встигла лише побачити як постать у білих штанях виносить духовку. Крім того, ОСОБА_13 під час проведення слідчого експерименту сказав, що витягнув штепсель з розетки, коли брав духовку, але цього не могло бути, адже вона сама завжди витягувала його, коли не користувалась духовкою. До викрадення духовка стояла у вітальні на письмовому столику. Звертаючись з заявою про вчинення злочину, вона казала слідчому, що підозрює у вчиненні крадіжки саме ОСОБА_17 .
		 
		Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_9 дав показання про те, що коли він проходив по вулиці, то побачив ОСОБА_18 та чоловіка на ім`я « ОСОБА_19 » чи « ОСОБА_20 » віком близько 27 років, які попросили у нього закурити. Потім ОСОБА_11 разом зі вказаним чоловіком пішли до будинку ОСОБА_21 , а ОСОБА_13 залишився на місці, де вони зустрілись. Головко на нетривалий час зайшов до будинку ОСОБА_21 разом з ОСОБА_19 , який залишився у вітальні. В будинку ОСОБА_11 пробув близько 15 хвилин, а коли вийшов з нього, то ОСОБА_19 біля будинку вже не було. Далі на вулиці Бєлінського він зустрів цього чоловіка, який повідомив, що він взяв духовку, а потім передав її Триколічу, який продав її. Гроші від продажу духовки вони разом витратили на придбання алкогольних напоїв, які розпили в будинку сестри ОСОБА_13 . Коли потерпіла стала питати його, куди поділася духовка, він відповів, що її вкрали. Під час досудового розслідування свідок дав показання під диктовку співробітника поліції щодо вчинення крадіжки духовки Триколічем, оскільки йому повідомили, що той сам дав показання про вчинення ним відповідної крадіжки. Свідок стверджує, що ОСОБА_13 до будинку потерпілої не заходив і навіть не знав де вона з ним живе.
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 дав показання про те, що він був присутнім в якості понятого під час проведення слідчої дії, в ході якої обвинувачений ОСОБА_13 після роз`яснення йому прав розповів та показав, як він через вхідні двері увійшов до будинку та взяв зі столу в коридорі духовку, яку виніс з будинку. Також він казав, що коли брав духовку, то господарка будинку знаходилась в сусідній кімнаті. На думку свідка, обвинувачений під час проведення слідчого експерименту був тверезим. 
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 дав показання про те, що він разом з іншим сусідом був запрошений співробітниками поліції в якості понятого при проведенні слідчого експерименту в будинку його сусідки ОСОБА_21 за участю ОСОБА_13 , який на час дачі свідком відповідних показань присутній в залі судового засідання в якості обвинуваченого. Триколічу роз`яснили його права та після цього в ході слідчої дії він розповів, що зайшов до коридору будинку звідки взяв духовку, що стояла на столі та відніс її і продав за 100 гривень. Під час проведення слідчого експерименту Триколіч виглядав тверезим. Після складання протоколу слідчої дії свідок його підписав.
		Крім показань обвинуваченого, потерпілої, а також допитаних за клопотанням сторони обвинувачення свідків, судом в ході судового розгляду досліджувались наступні документи, які є процесуальними джерелами доказів:
		-Витяг з кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.02.2017 р. за № 12017160310000079 на підставі заяви потерпілої ОСОБА_7 про те, що 06.07.2017 р. невідома особа маючи вільний доступ, з її будинку таємно викрала електричну духовку марки «Сатурн» /Т. 1, а.с. 84/.
		 
		-Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.02.2017 р., згідно якого ОСОБА_7 просить вжити заходів до невідомої особи, яка 06.02.2017 р. таємно викрала з її будинку духовку марки «Saturn ST-EC1075» /Т. 1, а.с. 86/. 
		-Протокол огляду місця події від 07.02.2017 р., складеного за наслідками проведеного огляду належного ОСОБА_7 житлового будинку АДРЕСА_3 , в ході якого встановлено наявність відкритої хвіртки, що веде на подвір`я та відсутність пошкоджень та слідів зламу на дверях, що ведуть до входу в будинок /Т. 1, а.с.87-88/. 
		-Заява та протокол добровільної видачі від 13.09.2017 р., згідно яких ОСОБА_24 добровільно видала співробітникам поліції піч марки «Saturn ST-EC1075», яку вона придбала за 100 грн. у ОСОБА_8 /Т. 1, а.с. 89-90/.
		-Протокол огляду електричної духовки марки «Saturn ST-EC1075» білого кольору /Т, 1, а.с. 91-92/.
		-Розписка ОСОБА_7 про отримання від співробітників поліції належної їй духовки, яка була викрадена з її будинку /Т. 1, а.с. 94/.
		-Довідка ФОП « ОСОБА_25 » від 05.01.2018 р., згідно якої ринкова вартість б/к духовки марки «Saturn ST-EC1075» на 06.07.2017 р. становить 350 гривень /Т. 1, а.с. 95/.
		-Протокол проведення слідчого експерименту, складений 12.01.2018 р. за наслідками проведеного слідчого експерименту, в ході якого ОСОБА_8 в присутності понятих та потерпілої ОСОБА_7 розповів та показав як він, перебуваючи в будинку АДРЕСА_3 за запрошенням ОСОБА_10 , скориставшись тим, що він пішов до іншої кімнати в результаті раптово виниклого умислу на викрадення духовки, вимкнув з розетки духовку марки «Сатурн» виніс її з будинку, після чого направився на вул. Суворова, де продав її за 100 гривень /Т. 1, а.с. 100-102/.
		 
		Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Прокурором в ході судового розгляду, крім вищенаведених документів, суду на дослідження надавались рапорт чергового Кілійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області від 07.02.2017 р. про надходження відповідного повідомлення ОСОБА_7 про крадіжку її майна /Т. 1, а.с. 85/, а також власноруч написана заява ОСОБА_8 начальнику Кілійського ВП про вчинення ним у вечірній час 07.02.2017 р. з будинку АДРЕСА_3 крадіжки духовки «Сатурн» білого кольору, яку він продав за 100 гривень /Т. 2, а.с. 143/. Проте суд приходить до висновку, що відповідні документи не відповідають критеріям допустимості доказів, оскільки рапорт є внутрішнім документом у системі діловодства структурних підрозділів органів внутрішніх справ, а заява обвинуваченого є позасудовими показаннями особи, які не відповідають принципу безпосередності дослідження показань, закріпленому в ст. 23 КПК України та до того ж містять дату вчиненння злочину відмінну від дати його фактичного вчинення.
		Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання тощо.
		Згідно положень ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч. 2 ст. 9 КПК України покладає обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		При цьому завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
		Ст.62Конституції Українипередбачає,що ніхтоне зобов`язанийдоводити своюневинуватість увчиненні злочину,а обвинуваченняне можеґрунтуватися надоказах,одержаних незаконнимшляхом,а такожна припущеннях.Усі сумнівищодо доведеностівини особитлумачаться наїї користь.Вказане положеннязакріплене такожі вст.17КПК України,згідно якоїособа вважаєтьсяневинуватою увчиненні кримінальногоправопорушення іне можебути підданакримінальному покаранню,доки їївину небуде доведеноу порядку,передбаченому цимКодексом,і встановленообвинувальним вирокомсуду,що набравзаконної сили. Ніхтоне зобов`язанийдоводити своюневинуватість увчиненні кримінальногоправопорушення імає бутивиправданим,якщо сторонаобвинувачення недоведе винуватістьособи позарозумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо належного розуміння сутності поняття «поза розумним сумнівом», яку суд враховує відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, відображена, зокрема, в п. 43 його рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», згідно якого суд зазначив, що таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а саме: а) обов`язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій; б) достатньо вагомі ознаки чи презумпції; в) чіткі й узгоджені між собою ознаки чи презумпції. Таким чином, за відсутності неспростовних, вагомих, чітких, узгоджених між собою ознак не можна констатувати того, що вину доведено поза розумним сумнівом.
		Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» закріплює пряму вимогу щодо визнання особи невинуватою за наявності «розумного сумніву» та дещо конкретизує положення ч.4 ст.17 КПК України про те, що лише розумні сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, тобто сумніви, що можуть виникнути лише на підставі аналізу наданих доказів чи на відсутності таких, що обов`язково повинні бути надані сторонами. Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» встановлює необхідний рівень достатності доказів при їх оцінці судом при прийнятті рішень, він являє собою один із проявів змагального характеру кримінального процесу, коли сторона обвинувачення повинна довести свою позицію, щоб в суду не виникло жодного розумного сумніву у винуватості обвинуваченого, а сторона захисту намагається спростувати цю позицію, або наводить такі докази, що мають викликати зазначені сумніви, або дискредитують докази сторони обвинувачення.
		Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форму вини, мотив і мету вчинення злочину, покладається на слідчого та прокурора.
		Аналізуючи надані в судовому засіданні показання обвинуваченого щодо його непричетності до вчинення відповідного злочину, суд виходить з того, що вони узгоджуються з показаннями допитаного за клопотанням сторони обвинувачення свідка ОСОБА_9 щодо: викрадення іншою особою, а не обвинуваченим, духовки, належної потерпілій з її будинку та дачею ним під час досудового слідства показань, що викривають ОСОБА_8 у вчиненні відповідного злочину, під диктовку співробітника поліції.
		Також сама потерпіла в судовому засіданні висловила обґрунтовані сумніви щодо вчинення відповідної крадіжки обвинуваченим та вказала на невідповідність показань обвинуваченого під час проведення слідчого експерименту стосовно того, що він вимкнув духовку, з тим фактом, що вона особисто після кожного використання вимикала духовку з розетки. Вказана обставина дає підстави погодитись з твердженням обвинуваченого в судовому засіданні, що він раніше не бував в будинку потерпілої і духовку не викрадав та надавав пояснення під час слідчого експерименту, орієнтуючись по ходу відповідної слідчої дії після того, як під диктовку співробітників поліції написав заяву про вчинення відповідного злочину та в першому ж приміщенні будинку, куди його завели співробітники поліції, побачив на столі духовку білого кольору, що також зафіксовано на фототаблиці, яка є додатком до відповідного слідчого експерименту. Крім того, потерпіла під час допиту дала показання, що після того, як вона встала з ліжка, то побачила особу в білих штанях, яка йшла з її духовкою, а обвинувачений під час допиту також дав показання, що у день, коли він зустрів ОСОБА_9 , той був одягнений у штани білого кольору.
		Показання допитаних в якості свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 вказаних висновків суду не спростовують, оскільки вони лише підтверджують факт проведення відповідної слідчої дії, згідно положень ч. 7 ст. 223, ст. 240 КПК України.
		Крім цього, суд також виходить із того, що фактично під час слідчого експерименту та написання заяви про вчинене кримінальне правопорушення були отримані показання обвинуваченого, який не підтвердив їх у судовому засіданні, а суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
		Окрім цього суд зважає на те, що дата вчинення злочину в обвинувальному акті вказана як 07.02.2017 р., хоча в заяві потерпіла вказує на викрадення її духовки 06.02.2017 р.
		Таким чином, суд, дослідивши і оцінивши надані стороною обвинувачення вищевказані докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а всі докази в сукупності - і з точки зору достатності для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не надано переконливих доказів, що інкриміноване ОСОБА_8 кримінальні правопорушення дійсно було вчинене ним.
		На підставі оцінки й аналізу усіх досліджених в ході змагального судового розгляду доказів, суд доходить до висновку, що сторона обвинувачення довела факт вчинення злочину, пов`язаного з викраденням відповідного майна потерпілої ОСОБА_7 та не довела причетність ОСОБА_8 поза розумним сумнівом до вчиненого злочину і усі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого повинні тлумачитися на його користь.        Наявність попередніх судимостей у обвинуваченого жодним чином на доведення його вини за даним обвинуваченням впливати не може з огляду на презумпцію невинуватості.
		А тому суд, розглянувши кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення з урахуванням положень ст.ст.22, 23, 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, оскільки не наділений повноваженнями ініціювати проведення тих чи інших слідчих (розшукових) дій в зв`язку з тим, що функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, та приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_8 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки в суді не доведено що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		Питання про речовий доказ суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати відсутні.
		В зв`язку з ухваленням виправдувального вироку запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання підлягає скасуванню.
		Керуючись ст. ст. 369-371, п. 2 ч. 1 ст. 373, ст. 374 КПК України, суд -
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та виправдати його в зв`язку з тим, що не доведено вчинення ним кримінального правопорушення.
		Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, застосований до ОСОБА_8 , до набрання вироком законної сили, - скасувати.
		Речовий доказ вважати повернутим потерпілій ОСОБА_7 як законному володільцю.
		Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Кілійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити сторонам кримінального провадження. Роз`яснити потерпілому право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...