Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 704/16/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2019. Зареєстровано: 01.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2019.
Дата набрання законної сили: 29.08.2019
Номер судового провадження: 1-кп/691/214/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014250190000090

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		справа № 704/16/16-к 
		провадження № 1-кп/691/214/19
		УХВАЛА
		 
		 
		22 серпня 2019 рокум. Городище
		 
		 
		Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , запасного судді ОСОБА_4 , за участю секретарів судових засідань ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , прокурорів  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників (адвокатів) ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , 
		розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, клопотання щодо дії запобіжного заходу, у кримінальному провадженні за №12014250190000090, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2014 року, про обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.146 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.194 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.194, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, п.п. 3, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.255 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.1 ст.255 КК України, 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		на судовому розгляді перебувають матеріали кримінального провадження №12014250190000090 від 04.04.2014 року, за обвинувальним актом щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні ряду кримінальних правопорушень (злочинів).
		 
		22.08.2019 року через канцелярію суду, до початку судового засідання, надійшло від прокуратури Черкаської області, за підписом начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержання законів у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області старшого радника юстиції ОСОБА_18 , клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, на 60 днів, щодо обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України.
		 
		У судовому засіданні, підтримуючи у повному обсязі внесене клопотання, прокурор ОСОБА_8 вказує, що ОСОБА_14 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень. Про обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_14 , та причетність до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень свідчать матеріали кримінального провадження №12014250190000090 від 04.04.2014 року, у їх сукупності, які зібрані під час досудового розслідування, та щодо обвинуваченого продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України. Строк дії продовженого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 24.08.2019 року, однак завершити судовий розгляд до закінчення дії ухвали не представляється можливим. Ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на їх підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння. Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства та судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_14 , який підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, покладається необхідність запобігання подальшим спробам переховуватись від суду, незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначених злочинів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжувати вчиняти злочини проти життя та здоров`я особи, у яких є достатні підстави його обвинувачувати, та може вчинити інші злочини. 
		 
		В обґрунтування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, вказує: по - перше те, що ОСОБА_14 перебував у розшуку з 2015 року та лише за результатами оперативно (розшукових) дій 16.05.2017 був затриманий працівниками поліції на підставі ст. 191 КПК України, тобто особа на протязі 1,5 року переховувалася від органів досудового розслідування, що дає підстави вважати, що при обранні більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_14 і в подальшому буде уникати кримінальної відповідальності; по-друге те, що враховуючи вагомість доказів причетності ОСОБА_14 зібраних у ході досудового розслідування до скоєння інкримінованих йому кримінальних правопорушень, міру покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим, свідчить про те, що він продовжить переховуватись від органу досудового розслідування та суду, в разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу. Крім того, встановлено, що ОСОБА_14 достовірно зняв, що йому у межах досудового розслідування кримінального провадження №12014250190000090 оголошена підозра за ч. З ст. 27 ч. 2 ст. 194 КК України та про те, що Придніпровським районним судом м. Черкаси стосовно нього винесена ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказана обставина підтверджується безпосереднім клопотанням ОСОБА_14 ( АДРЕСА_1 ) до слідчого СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_19 , зареєстрованого 07.10.2015 щодо повернення тимчасово вилученого майна під час обшуку у домоволодінні останнього 06.08.2015. Також, заявою адвоката ОСОБА_20 - захисника ОСОБА_14 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження від 04.12.2015 та відміткою на ній, що з матеріалами досудового розслідування ознайомився адвокат ОСОБА_20 .. Вказані обставини в повному обсязі підтверджують той факт, що ОСОБА_14 достовірно було відомо те, що йому 10 листопада 2015 року була оголошена підозра ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 194 КК України та що він перебував у розшуку. В обґрунтування ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо незаконного впливу на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів, покладається та обставина, що на цей час у межах судового розгляду кримінального провадження не допитані ні свідки, ні потерпілі, ні експерти. Крім того, встановлено, що двоє з співучасників вчинення вищевказаних кримінальних правопорушників оголошенні в розшук, а тому, перебуваючи на волі ОСОБА_14 може вплинути на них та їхні подальші покази у разі їхнього затримання. В обґрунтування ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином покладається та обставина, що двоє з співучасників вчинення вищевказаних кримінальних правопорушників оголошенні в розшук, а тому, перебуваючи на свободі ОСОБА_14 може повідомити наявну йому інформацію, сприяти їхньому переховуванню. В обґрунтування ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо вчинення інших злочинів покладається та обставина, що ОСОБА_14 обвинувачується у створенні злочинної організації з метою викрадення та умисного вбивства журналіста та громадського активіста ОСОБА_21 04.04.2015, а також підпалу майна Приходьків 11.07.2015. Після організації викрадення та жорстокого вбивства журналіста та громадського діяча ОСОБА_21 у 2014 році на досягнутому не зупинився, а у липні 2015 року організував вчинення іншого тяжкого кримінального правопорушення, а саме замах на підпал майна Приходьків. Вказане свідчить, що особа при обранні більш м`якого запобіжного заходу буде вчиняти інші кримінальні правопорушення. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, однак враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень та наявність ряду ризиків, передбачених ст. 177 КПК України вважає, що саме такий запобіжний захід забезпечить належну поведінку обвинуваченому ОСОБА_14 . Крім того, вважає, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 183 КК України просить право на визначення розміру застави не використовувати у даному випадку.
		 
		Прокурор прокуратури Черкаської області ОСОБА_7 підтримав клопотання про продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження №12014250190000090, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2014 року у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_14 , строком на 60 діб, з тих мотивів, що строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується, судовий розгляд кримінального провадження лише розпочато, визначено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, порядок їх дослідження, та завершити судовий розгляд до закінчення дії запобіжного заходу, не можливо.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_14 , захисники обвинуваченого ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , заперечили, вважають, що прокурори в суді не довели наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, як і обґрунтованості підозр у вчиненні кримінальних правопорушень. Вказують, що клопотання, які вносяться прокурором за змістом аналогічні один одному, нових обставин, ризиків не наводиться, як і не надаються докази на його підтвердження, аргументи не можливості застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не зазначаються. 
		 
		Обвинувачений ОСОБА_14 просить змінити йому запобіжний захід на будь-який інший, щоб він міг забезпечити собі належне діагностування та лікування, буде виконувати всі приписи суду, прибувати по першому виклику, порушувати не буде, все що з ним трапилося це беззаконня, переховуватися не буде, вчиняти інші злочини, з урахуванням того, що їх не вчиняв, жодного разу не був судимий, не буде, виховав трьох дітей, прожив все життя абсолютно нормальною людиною, без приводів, без порушень, своєї причетності до інкримінованих злочинів не визнає, як і ту обставину, що переховувався від слідства, про оголошення розшуку відомо не було, утримується під вартою з травня 2017 року.
		 
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_14  адвокат ОСОБА_10 , погоджується з позицією свого підзахисного, вважає, що йому потрібно змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на іншу міру не пов`язану з триманням під вартою, урівняти права з іншими учасниками процесу та надати йому змогу внести заставу, категорично не погоджується з клопотаннями прокурора, не хоче повторюватися, в черговий раз не бачить ніяких доводів, які б давали підстави для продовження запобіжного заходу, ризики які існували раніше, першопочатково, апріорі не можуть надалі існувати, немає жодного доказу ризиків, прокурор наводить лише припущення, що можливо будуть вчинятися якісь дії, їх можна застосовувати до будь-якої людини, яка ніколи не вчиняла будь-якого злочину, реальних доказів немає, жодного не надано, в обвинуваченого було більше ніж достатньо часу для того, щоб зникнути, коли він перебував за кордоном, а інші обвинувачені вже знаходилися під вартою, міг взагалі не повернутися на Україну, але він цього не робив.
		 
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_14  адвокат ОСОБА_9 вніс клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_14 на заставу, в обґрунтування зазначає, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 26.06.2019 року строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_14 у вигляді тримання під вартою з подальшим утриманням в Черкаському слідчому ізоляторі №30 Державної пенітенціарної служби України продовжено, а ОСОБА_14 має незадовільний стан здоров`я. 23.10.2018 року ОСОБА_14 був оглянутий лікарем-кардіологом, терапевтом, кандидатом медичних наук ОСОБА_22 в медичній частині ГУ «Черкаський СІЗО», проведена ЕКГ, відібрані зразки для проведення аналізів. Консультативним висновком від 25.10.2018 року лікарем-кардіологом, терапевтом ОСОБА_22 було встановлено, з огляду на скарги, дані анамнезу (в тому числі виписок з історій хвороби з приводу травми голови, виписки з КУ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», де пацієнт перебував з 01.02.2018 року по 09.02.2018 року в кардіологічному відділенні на лікуванні і обстеженні і записів в медичній картці хворого), дані об`єктивного огляду, ряд захворювань. Стан хворого оцінюється як ближче до важкого і вимагає негайної госпіталізації в багатопрофільний стаціонар (наявність кардіології, неврології) з метою надання необхідної медичної допомоги, уточнення діагнозу, підбору ефективної базової терапії (ІХС, ДЕП, епісиндром), щоб уникнути фатальних ускладнень можливих при даних захворюваннях. Високо ймовірними ускладненнями в даному випадку можуть бути: інфаркт міокарда, набряк легень, тромбоемболія легеневої артерії, гостре порушення мозкового кровообігу, епілептичний статус, раптова коронарна смерть або зупинка серця внаслідок пароксизму аритмії, гостре шлунково-кишкова кровотеча, які при несвоєчасному наданні медичної спеціалізованої допомоги, що неможливо в умовах СІЗО зважаючи на специфіку кадрового складу і технічного оснащення, відсутність реанімаційного відділення, можуть послужити причиною смерті або глибокої інвалідизації пацієнта. Є необхідність провести додаткові обстеження для уточнення непідтверджених діагнозів, змінити умови утримання, так як нинішні умови сприяють подальшому погіршенню стану пацієнта з можливістю регулярного контролю артеріального тиску і ЧСС, спостереження (до госпіталізації) медичним персоналом (хоча б тим, що є в наявності в медчастині СІЗО). В порівнянні з результатами попередніх оглядів, очевидним стає негативна динаміка в стані здоров`я пацієнта: наростаючий характер всіх скарг: наростаючий характер болю в серці, задишки, кашлю, наявність кровохаркання; почастішання нападів втрат свідомості, головного болю, різке зниження зору; часті гіпертонічний криз з необхідністю виклику МСП; болі в колінних суглобах, скутість в тілі; болі, важкість у животі, порушення роботи шлунково-кишкового тракту; наростання тривоги, паніки, безсоння; при об`єктивному огляді відзначається також погіршення фізичного і психічного стану пацієнта; за результатами додаткових обстежень: по ЕКГ з`явилися ознаки перевантаження передсердь, за результатами аналізів є ознаки хронічного прогресуючого характеру змін в організмі хворого (виявлені ознаки анемії, схильність до кровотеч, порушення роботи печінки і нирок, наявність хронічного запалення).
		 
		Сторона захисту вважає, що на даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України мінімальні та на даний час не має обставин, що переважують правило поваги до особистої свободи, а саме тільки існування обґрунтованої підозри не є підставою для продовження позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою ОСОБА_14 .. Також до клопотання не додано жодного суттєвого доказу який би підтверджував пред`явлення обґрунтованої підозри, не кажучи вже про тримання особи під вартою. В даний час відпали будь-які ризики зазначені в ч.1 ст.177 КПК України, а саме: По-перше, ОСОБА_14 не має будь-якого наміру переховуватися від суду. По-друге, ОСОБА_14 позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи були вилучені. По-третє, ОСОБА_14 не має потреби незаконно впливати на потерпілих, свідки так як зазначених осіб було допитано. Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу (Jarzynski v. Poland (Яжинський проти Польщі) § 43). По-четверте, ОСОБА_14 не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначений ризик є неконкретним і не підтверджується будь-якими доказами. По-п`яте, ОСОБА_14 не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, оскільки він є раніше не судимим, цей ризик не доведено стороною обвинувачення. Таким чином, враховуючи вищевикладене, немає підстав в даний час стверджувати, про існування всіх зазначених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою.
		 
		Потерпіла ОСОБА_23 підтримала думку прокурора про продовження заходу забезпечення кримінального провадження, вказує на винуватість обвинуваченого ОСОБА_14 , у вчиненні злочинів, які доведені органом досудового розслідування, у даному кримінальному провадженні, інший запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
		 
		Інші учасники судового провадження підтримали сторону захисту, щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_14 на будь-який інший не пов`язаний з утриманням під вартою, вказуючи, що сторона обвинувачення не довела в судовому засіданні, в черговий раз, неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якої міри заходу забезпечення кримінального провадження.
		 
		Заслухавши учасників судового провадження та дослідивши клопотання щодо дії запобіжного заходу, колегія суддів приходить до таких висновків.
		 
		Під час судового розгляду, за нормами ч.1, ч.2 ст.331 КПК України, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
		Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який суттєво обмежує конституційне прав людини на свободу та особисту недоторканість. Будучи природним воно має бути забезпечене підвищеним захистом у сфері кримінального судочинства, а тому й може бути обмежене лише при дотриманні загальноприйнятих принципів виходячи із критеріїв розумності та об`єктивності. 
		За нормами ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту продовжується лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
		Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
		За нормами ч.1 ст.184 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу;
		Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, ч.3 ст.199 КПК України.
		Частиною 1 статті 194 КПК України, визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.
		За нормами ч.1 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
		Ніхто не може бути заарештований або тримання під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом; - ст.5 Конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод, ч.2 ст.129 Конституції України.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України №1-р/2017 від 23.11.2017 року, слідчий, прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.
		Положення ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також на ст.9 Кримінально процесуального кодексу України, де вказано, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші посадові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, вбачається обов`язковість виконання рішень Європейського суду з прав людини.
		За нормами п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97 ВР, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків та відповідно до процедури, встановленої законом. П. 3 ст. 5 Конвенції кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "с" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Це ж положення відображено в ч. 4, 5 ст. 28 КПК України, а саме кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
		Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).
		За нормами п.1 ч.1 ППВСУ № 11 від 17.10.2014 Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення, при здійсненні правосудця судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
		Вимоги оперативності розгляду кримінальних проваджень у справах, по яких підсудний тримається під вартою, ґрунтуються на підвищених вимогах до розумного строку розгляду (з урахуванням виключного ступеня обмеження права особи на свободу). Усталена правова позиція ЄСПЛ із зазначеного питання наведена у п.90 рішення у справі «Тодоров проти України»: «Суд також зазначає, що протягом усього кримінального провадження заявник у цій справі тримався під у вартою, що вимагало від державних органів, які розглядали справу, особливу сумлінність у здійсненні правосуддя без затримок (див. наприклад, п. 83 рішення у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia) та п.31 рішення від 31.01.2006 року у справі «Юртаєв проти України» (Yurtatev v. Ukraine).
		Підвищені вимоги до судового розгляду кримінальних справ у порядку КПК України ґрунтуються на існуючій практиці ЄСПЛ та мають враховуватися судами з огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. Оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
		Прецеденте право Конвенції сформулювало чотири базових причини для відмови у звільненні під заставу: а) ризик того, що підсудний не з`явиться в судове засідання; б) ризик того, що підсудний вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) скоїть інші правопорушення; г) стане причиною порушення громадського порядку (Tiron v. Romania (Тирон проти Румунії) § 37; Smirnova v. Russia (Смирнова проти Росії), § 59; Piruzyan v. Armenia (Пірузян проти Вірменії), § 94).
		Ризик втечі: Ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v, Russia (Панченко проти Росії), § 106).
		Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).
		Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (Sulaoja v, Estonia (Сулаоя проти Естонії), § 64). Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Neumeister v. Austria (Ноймайстер проти Австрії), § 10).
		У той час як серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення особи (Idalov v. Russia (Ідалов проти Росії) [ВГТ], § 145; Garycki v. Poland (Гарицький проти Польщі), § 47, 6 лютого 2007 року; Chraidi v. Germany (Храїді проти Німеччини)§ 40; Ilijkov v. Bulgaria (Ілійков проти Болгарії) §§ 80-81).
		Хоча загалом вираз «стан доказів» може бути важливим фактором, що свідчить про наявність в минулому і зараз серйозних ознак вини, сам по собі він не може служити виправданням тривалого тримання під вартою (Dereci v. Turkey (Дереджі проти Туреччини), § 38).
		 
		При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_14 колегія суддів ураховує, що аргументи за чи проти звільнення, у тому числі ризик того, що обвинувачений може перешкодити належному проведенню судового розгляду, не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»). Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місціРизик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).
		 
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_14 , звертаючись з клопотанням про заміну запобіжного заходу належно обґрунтував зміну обстановки та зникнення ряду ризиків, які були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		 
		В судовому засіданні захисником надано достатні докази того, що ОСОБА_14 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає разом з іншими членами сім`ї, має незадовільний стан здоровя, та неможливість надання ефективної допомоги у лікуванні в умовах перебування у слідчому ізоляторі. 
		Ці обставини підтверджуються письмовими доказами, які досліджені в судовому засіданні. 
		 
		Крім того, обвинуваченим ОСОБА_14 вказано, що на виконання ухвали суду пройшов обстеження у спеціалістів, але експерти не беруть на себе відповідальність надати висновок щодо його можливості (неможливості) за станом здоровя перебувати у СІЗО, так як розуміють що наявні у нього хвороби без належного лікування лише загоструються. 
		 
		Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).
		 
		Стороною обвинувачення не надано переконливих доводів (доказів) щодо неможливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_14 , як і належного, на час прийняття рішення, доведення підстав продовження відносно нього виняткового запобіжного заходу.
		 
		Враховуючи дані, що характеризують особу обвинуваченого, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та недоведеність прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, те, що обвинувачений ОСОБА_14 з травня 2017 року перебуває під вартою, колегія суддів вважає, відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		 
		Колегія суддів бере до уваги правову позицію ЄСПЛ з питання щодо стану здоров`я особи, яка утримується під вартою, як захід забезпечення кримінального провадження, а саме, Справа «Кущ проти України» (Заява № 53865/11), Справа «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), рішення у справах "Кудла проти Польші", "Ухань проти України", "Хумматов проти Азербайджану", "Петухов проти України", де Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що держава повинна забезпечити тримання ув`язненої особи в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, а також належним чином забезпечити її здоров`я та добробут з огляду на практичні потреби ув`язнення. Відсутність належної медичної допомоги може, таким чином, становити поводження, що суперечить ст. 3 Конвенції.
		 
		З урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_14 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, стійкі соціальні зв`язки, позитивну репутацію, незадовільний стан здоров`я, що може викликати незворотні тяжкі наслідки, а забезпечити дотримання права на належну медичну допомогу в умовах ізоляції з урахуванням висновків лікарів, не є можливим, колегія суддів вважає за можливе змінити обвинуваченому ОСОБА_14 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю з можливістю відвідувати заклади охорони здоров`я, оскільки такий зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого.
		 
		Керуючись ст. ст. 350,181, 183, 195, 200, 201, 202,331, 369, 372,376, 392 КПК України, рішенням КСУ у справі №3-208/2018 (2402/18) за конституційною скаргою ОСОБА_24 від 13.06.2019 року №4-р/2019, колегія суддів,
		 
		ПОСТАНОВИЛА: 
		у задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без можливості внесення застави відносно ОСОБА_14 , відмовити.
		У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_14  адвоката ОСОБА_9 , про зміну запобіжного заходу на заставу, відмовити.
		Змінити обвинуваченому  ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 21.10.2019 року, включно, із застосуванням електронних засобів контролю, з можливістю відвідування закладів охорони здоров`я, з вилученням закордонного паспорту при наявності, та покладенням обов`язку з`являтися до суду за кожною вимогою. 
		Роз`яснити ОСОБА_14 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.
		Зобов`язати обвинуваченого  ОСОБА_14 негайно прибути до місця відбування визначеного судом запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 .
		Виконання ухвали покласти на Бориспільський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (вул. Сергія Камінського 4, м. Бориспіль, Київська область, 08302). 
		Зобов`язати начальника Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області вжити заходів безпеки до обвинуваченого  ОСОБА_14 ,до місця відбуття запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вручивши ухвали суду, негайно до виконання.
		Копію ухвали, негайно вручити обвинуваченому  ОСОБА_14 , прокурору Прокуратури Черкаської області.
		Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з моменту вручення її копії до Черкаського апеляційного суду.
		 
		Повний текст ухвали виготовлений 27.08.2019 року. 
		 
		 
		Головуючий суддя    ОСОБА_1   Судді  ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...