Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 171/255/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2019. Зареєстровано: 01.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2019.
Дата набрання законної сили: 28.11.2019
Номер судового провадження: 22-ц/803/2400/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/2400/19 Справа № 171/255/18   Суддя у 1-й інстанції - Кодрян Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар  Я. М.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 листопада 2019 року                                                                м.Кривий Ріг
		Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Бондар Я.М., 
		суддів: Барильської А.П.,Зубакової В.П., 
		секретар судового засідання: Євтодій К.С.
		сторони справи:
		позивач: Прокуратура Дніпропетровської області, 
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2018 року, ухваленого суддею Кодрян Л.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 10 жовтня 2018 року, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		       У лютому 2018 року прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки  площею 6,2690 га та визнання недійсним договору емфітевзису і припинення права користування землею. 
		В мотивування заявлених вимог зазначив, що в ході здійснення своїх повноважень Нікопольською місцевою прокуратурою виявлено факт безпідставного вибуття з державної власності земельної ділянки площею 6,2690 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1220386600:02:050:0004, що розташована на території Апостолівської міської ради (колишньої Михайлівської сільської ради Апостолівського району) Дніпропетровської області.
		Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 21.06.2017 року на підставі розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації № 210-р-11 від 26 травня 2011 року «Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» за ОСОБА_1 зареєстровано право власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1281419012203) на земельну ділянку (кадастровий номер 1220386600:02:050:0004) площею 6,2690 га для ведення фермерського господарства. В подальшому, на підставі договору від 20 липня 2017 року ОСОБА_1 передано право користування зазначеною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) ОСОБА_2 .
		Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 42017041490000059 від 19.10.2017 року за ч.4 ст.358 КК України за фактом використання підробленого документу під час отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення встановлено, що головою Апостолівської районної державної адміністрації 26.05.2011 року розпорядження № 210-р-11 «Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» не приймалося. 
		В порушення ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України ОСОБА_1 з відповідним клопотання про надання їй дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для введення фермерського господарства до Апостолівської районної державної адміністрації не зверталася та дозволу на отримання такого проекту землеустрою не отримувала. Проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблялася, проект землеустрою не погоджувався.
		Посилаючись, що ОСОБА_1 незаконно набула право власності на спірну земельну ділянку, земля вибула із власності держави поза волею, просить суд: витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1220386600:02:050:0004, площею 6,2690 га, що розташована на території Апостолівської міської ради (колишньої Михайлівської сільської ради Апостолівського району) Дніпропетровської області, вартістю 207730,03 грн. Визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 20.07.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано в реєстрі речових прав № 36268484 від 22.07.2017 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області. Припинити право користування ОСОБА_2 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,2690 га, кадастровий номер 1220386600:02:050:0004.
		Заочним рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2018 року прокурору відмовлено в задоволенні позовних вимог.
		Не погоджуючись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
		В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про неможливість витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 , оскільки відповідач ОСОБА_1 її передала за договором емфітевзису, що не узгоджується із положеннями ст.387 ЦК України. З власності Держави земельна ділянка вибула протиправно, тому підлягає поверненню належному власнику, шляхом витребування з чужого незаконного володіння. Право користування ОСОБА_2 земельною ділянкою на підставі договору емфітевзису підлягає припиненню, із визнанням договору недійсним.
		Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. 
		Заслухавши суддю-доповідача, прокурора,яка підтримала вимоги апеляційної скарги і просила їх задовольнити в повному обсязі, представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Книгу Я.Ю., яка підтримала вимоги апеляційної скарги прокурора і просила їх задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася зі заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до КП «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради з метою реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1220386600:02:050:0004 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що вбачається з заяви відповідача від 15.06.2017 року № 22786496, картки прийому заяви № 90193710 (а.с.16,17).
		З рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 червня 2017 року встановлено, що державним реєстратором прав на нерухоме майно КП «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області розглянуто заяву ОСОБА_1 від 15.06.2017 року про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, за кадастровим номером 1220386600:02:050:0004 та документи, подані для проведення державної реєстрації прав та вирішено провести державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 (а.с.18).
		З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що відомості щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1220386600:02:050:0004, площею 6,269 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що є власністю ОСОБА_1 внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації 15.06.2017 року, підстава виникнення права власності - рішення Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 26 травня 2011 року № 210-р-11 «Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» (а.с.13-14,18-19).
		З копії розпорядження голови районної державної адміністрації № 210-р-11 від 26 травня 2011 року «Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» (без підпису) вбачається, що відповідно до розпорядження вирішено передати у власність громадянам, зокрема, ОСОБА_1 , земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) по колишньому КСП «Побєда» в натурі (на місцевості) на території Михайлівської сільської ради та видати держані акти на право приватної власності на земельну ділянку, а саме відповідачу розміром 6,2690 га (а.с.10).
		З копії розпорядження голови районної державної адміністрації № 210-р-11 від 20 травня 2011 року встановлено, що вказане розпорядження прийнято по питанню «Про преміювання директора районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Лепехи Л.В. ». Зазначене розпорядження підписано головою райдержадміністрації Чорнило Л.О. (а.с.11).
		З повідомлення Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за № 119/0/268-18 від 12.01.2018 року на запит СВ Апостолівського ВП Нікопольського ВПГУНП в Дніпропетровській області встановлено, що на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 26 травня 2011 року за № 210-р-11 громадянам, зокрема, ОСОБА_1 не передавалась у власність земельна ділянка у розмірі земельної частки (паю) на території Михайлівської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області (а.с.12).
		Як вбачається з повідомлення Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за № 34-2115/0/268-18 від 21.09.2018 року на запит Апостолівського відділу Нікопольської місцевої прокуратури, розпорядження голови райдержадміністрації від 26 травня 2011 року за № 210-р-11 не приймалося та громадянам, зокрема, ОСОБА_1 не передавалась у власність земельна ділянка у розмірі земельної частки (паю) на території Михайлівської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області. Вказано, що Апостолівською райдержадміністрацією приймалося розпорядження № 210-р-11 від 20.05.2011 року «Про преміювання директора районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Лепехи Л.В. » (а.с.117).
		Згідно витягу з ЄРДР за № 42017041490000059 від 19.10.2017 року за фактом використання завідомо підробленого документу, а саме розпорядження голови районної державної адміністрації № 210-р-11 від 26 травня 2011 року внесено відомості за ч.4 ст.358 КК України до ЄРДР (а.с.21).
		Судом встановлено, що 20 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) згідно якого ОСОБА_1 (як Власник) передала ОСОБА_2 (як Землекористувачу) земельну ділянку, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівський район, с/р Михайлівська, площею 6,269 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 1220386600:02:050:0004, щодо якої Власник передав Землекористувачу права володіння та користування для сільськогосподарських потреб. Договір посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за № 817 (а.с.22-23).
		З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що до реєстру внесено актуальну інформацію про державну реєстрацію іншого речового права, номер запису 21517450, дата реєстрації 22.07.2017 року, підстава виникнення іншого речового права - договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 20.07.2017 року, виданий приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за № 817, відомості про суб`єкта іншого речового права - землекористувач ОСОБА_2 , власник - ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1220386600:02:050:0004, площею 6,269 га (а.с.13-14).
		Суд першої інстанції, відмовляючи прокурору у задоволенні позовних вимог, керувався статтями 102-1, 116, 118,125, 152 ЗК України, статтями 228, 317, 319, 387, 407, 412 ЦК України, й виходив з того, що відповідачем ОСОБА_1 , не дотримано порядку безоплатної приватизації земельної ділянки, проте право власності на земельну ділянку за нею зареєстровано.
		Відмовляючи прокурору у задоволенні позову в частині витребування спірної земельної ділянки у відповідача ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що вона відсутня, оскільки передана останньою ОСОБА_2 в користування на підставі укладено договору права користування земельною ділянкою. 
		Відмовляючи прокурору у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), суд зазначив, що прокурором не вказано, з яких підстав договір емфітевзису між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід визнати недійсним.
		 
		Однак, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
		За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. 
		Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
		Проте суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.
		Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають бути встановлені всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.
		У разі встановлення що відповідач є добросовісним набувачем суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.
		Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.
		За положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Під час судового розгляду, судом першої інстанції було встановлено, що на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 26 травня 2011 року за №210-р-11 громадянам, зокрема, відповідачу ОСОБА_1 не передавалась у власність земельна ділянка у розмірі земельної частки (паю) на території Михайлівської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області, що підтверджено повідомленням Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за №119/0/268-18 від 12.01.2018 року на запит СВ Апостолівського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, а також витягом з ЄРДР за №42017041490000059 від 19.10.2017 року за фактом використання завідомо підробленого документу, а саме розпорядження голови районної державної адміністрації №210-р-11 від 26 травня 2011 року, яким до ЄРДР внесено відомості за ч.4 ст.358 КК України (а.с.12, 22).
		Розпорядженням голови районної державної адміністрації №210-р-11 від 20 травня 2011 року встановлено, що вказане розпорядження прийнято по питанню «Про преміювання директора районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Лепехи Л.В. », це розпорядження підписано головою райдержадміністрації Чорнило Л.О. (а.с.11), тоді, як розпорядження голови райдержадміністрації від 26 травня 2011 року за №210-р-11скріплено печаткою, однак взагалі не підписано головою райдержадміністрації (а.с.10).
		Матеріалами справи встановлено, що відомості щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1220386600:02:050:0004, площею 6,269 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що зареєстровано за ОСОБА_1 внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації 15.06.2017 року, підстава розпорядження Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 26 травня 2011 року № 210-р-11 «Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки».
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку всупереч встановленого законом порядку, тобто факт протиправного вибуття цієї ділянки із власності держави доведений належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.
		Згідно ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном.
		Статею 317 ЦК України визначено, що власникові належать право володіння користування та розпорядження своїм майном.
		Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.312 ЦК України, ч.3 ст.41 Конституції України, ст.153 Земельного кодексу України).
		Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.90 Земельного кодексу України).
		Статтею 387 ЦК закріплено право власника на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Приписами ст.1212 ЦК встановлено, що особа, яка набула майно або зберігла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Згідно з положеннями статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Отже, за положеннями зазначених норм права власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
		Колегія суддів приходить до переконання, що відповідач ОСОБА_1 набула спірну земельну ділянку незаконним шляхом, тобто земля вибула з володіння власника - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, поза волею власника, тому має бути витребувана від набувача ОСОБА_1 , який в теперішній час є власником спірної земельної ділянки.
		Проте, за договором емфітевзису від 20.07.2017, ОСОБА_2 набув лише право користування спірною ділянкою, так як сама земельна ділянка залишається у володінні ОСОБА_1 , висновок суду першої інстанції про неможливість її витребування є помилковим.
		Відповідно до норм ст.391 ЦК України та ст.152 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав на земельні ділянки здійснюється, у тому числі шляхом визнання угоди недійсною.
		Згідно ст.412 ЦК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб у випадках встановлених законом може бути припинено за рішенням суду.
		Приписами ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недісним (оспорюваний правочин).
		У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Отже з аналізу чинного законодавства, недійсність правочину пов`язується з недодержанням сторонами при вчиненні правочину вимог закону.
		Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
		Отже спірним договором порушується право власності держави на земельну ділянку та здійснюються перешкоди у вільному володінні, користуванні та розпорядженні цією землею, що є підставою для визнання такого договору недійсним та припинення права особи на користування земельною ділянкою.
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.
		Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
		Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
		Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
		Ураховуючи, що земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності, а тому правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
		У справі, яка переглядається, судом установлено, що ОСОБА_1 набула права власності на спірну земельну ділянку із використанням підробленого розпорядження голови районної державної адміністрації від 26 травня 2011 року, яке ніколи не приймалося, отже її зареєстроване право власності є неправомірним. Земельна ділянка вибула з володіння держави на підставі використання відповідачем підроблених документів. 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 08 липня 1986 року в справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
		Разом з тим, витребування земельної ділянки у користувача ОСОБА_2 , який користується на підставі укладеного договору емфітевзису, без надання компенсації у зв`язку з її витребуванням, не свідчить про порушення принципу «пропорційності», оскільки він не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків у ОСОБА_1 .
		Оскільки висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову прокурора суперечать вимогам цивільного та земельного законодавства, а відмова у поверненні землі ґрунтується не ґрунтується на вимогах законодавства, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.
		Згідно зі статтею 141 ЦПК в порядку розподілу судових витрат з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати прокурора, а саме судовий збір у розмірі, сплаченому за вимогами немайнового характеру при подачі позовної заяви 6639,95 грн. та при подачі апеляційної скарги 9959,93 грн. (6639,95 х150%), а всього 16599,88 грн.
		Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, задовольнити.
		Скасувати заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2018 року та ухвалити нове.
		Позовні вимоги прокурора до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки площею 6,2690 га та визнання недійсним договору емфітевзису і припинення права користування землею задовольнити.
		Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1220386600:02:050:0004, площею 6,2690 га, що розташована на території Апостолівської міської ради (колишньої Михайлівської сільської ради Апостолівського району) Дніпропетровської області, вартістю 207730,03 грн.
		Визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 20.07.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано в реєстрі речових прав № 36268484 від 22.07.2017 року приватним нотаріусом Рукавіциною Н.В. Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області. 
		Припинити право користування ОСОБА_2 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,2690 га, кадастровий номер 1220386600:02:050:0004.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області (реквізити отримувача:49044, м.Дніпро, пр.Д. Яворницького,38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м.Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 16599,88 грн. 
		Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повний текст судового рішення складений 28 листопада 2019 року.
		 
		Головуючий:                  
		                       
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...