Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/965/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.11.2019. Зареєстровано: 01.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2019.
Дата набрання законної сили: 28.11.2019
Номер судового провадження: К/9901/25463/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		28 листопада 2019 року 
		Київ
		справа №560/965/19
		адміністративне провадження №К/9901/25463/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Гусака М.Б.,  Усенко Є.А., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року (суддя Майстер П.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2019 року (головуючий суддя Полотнянко Ю.П., судді Сапальова Т.В., Драчук Т.О.) у справі №560/965/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними і скасування рішення та вимоги, зобов`язання вчинити дії,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просила:
		 
		- визнати протиправним та скасувати рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 №216 від 30 вересня 2014 року;
		 
		- зобов`язати Головне управління ДФС у Хмельницькій області анулювати свідоцтво платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 30 вересня 2013 року;
		 
		- визнати дії (бездіяльність) Головного управління ДФС у Хмельницькій області неправомірними щодо нереєстрації ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку з 1 січня 2014 року;
		 
		- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 14 лютого 2019 року №Ф 2541- 23.
		 
		До адміністративного позову позивачем було долучено квитанцію №11 від 27 березня 2019 року про сплату судового збору у розмірі 769 грн. (а.с.7).
		 
		Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року позовну заяву ФОП ОСОБА_1 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. 
		 
		Для усунення недоліків позивачу слід було:
		- зазначити у позовній заяві ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) - відповідача (якщо такі відомості відомі позивачу);
		- зазначити у позовній заяві реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України - позивача;  
		- зазначити у позовній заяві офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти позивача та відповідача ( якщо такі відомі позивачу);
		- надати власне письмове підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
		- надати оригінал платіжного документа про доплату судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову в розмірі 2304,60 грн.;
		- надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду (доказів поважності причин пропуску строку звернення із позовом до суду, або доказів того, що строк звернення до суду не пропущено).
		 
		Залишаючи адміністративний позов без руху, зокрема, в частині несплати судового збору за подання позову у встановленому законом розмірі, суд першої інстанції вказав, що позивачем було заявлено чотири позовні вимоги, з яких три вимоги немайнового характеру і одна - майнового. Втім, позивачем було сплачено судовий збір лише за одну позовну вимогу.
		 
		У встановлений судом строк позивачем на усунення недоліків адміністративного позову було подано уточнений адміністративний позов, заяву про поновлення строку звернення до суду та клопотання про звільнення від сплати судового збору.
		 
		Клопотання про звільнення від сплати судового збору було мотивоване тим, що майновий стан позивача не дозволяє їй сплатити судовий збір в повному обсязі, на підтвердження чого надано довідку Хмельницького міськрайонного центру зайнятості від 11 березня 2019 року №23-03/476, довідку ДПІ у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 5 листопада 2018 року №7497/10/22-25-13-0. Крім того, позивач послалась на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 у справі №2240/2665/18, в якому встановлено, що з позивача стягується частина заробітної плати в рахунок єдиного соціального внеску.
		 
		Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року в задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву повернуто позивачеві. Зазначеною ухвалою також повернуто ФОП ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір при поданні позову до суду в розмірі 769,00 грн. згідно з квитанцією №11 від 27 березня 2019 року.
		 
		Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження скрутного фінансового становища, при цьому позивач не відноситься до осіб, визначених частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір». Крім того, суд вказав, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду
		 
		Не погодившись з указаним рішенням, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
		 
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2019 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року без змін.
		 
		Погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, апеляційний суд вказав, що до суду першої інстанції позивачем не було надано достатніх доказів щодо підстав звільнення від сплати судового збору, а саме інформацію про річний дохід позивача за попередній календарний рік. Той факт, що така інформація була подана до суду апеляційної інстанції не дає підстав вважати неправомірною ухвалу суду першої інстанції.
		 
		Не погоджуючись із судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу для продовження розгляду. 
		 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що суди попередніх інстанцій не врахували, що фактично позивачем було заявлено лише одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру, а тому належний до сплати розмір судового збору мав становити 1538 грн. Наголошено, що суд першої інстанції не належним чином розглянув заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій позивачка також просила і про можливе відстрочення сплати судового збору, що передбачено статтею 8 Закону України «Про судовий збір». Також, позивач звертає увагу на порушення апеляційним судом норм процесуального права в частині строків розгляду апеляційної скарги, відсутності дати складання повного тексту постанови апеляційного суду.
		 
		Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору та звільнення від його сплати, врегульовані положеннями Закону України «Про судовий збір» та КАС України.
		 
		Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
		 
		Аналогічні положення закріплені у статті 8 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, у разі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
		 
		Отже, за змістом наведених норм, судам надано право у виняткових випадках і залежно від обставин справи, врахувавши майновий стан сторони, звільнити її від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити його сплату. При цьому, КАС України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
		 
		Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
		 
		Частиною третьою статті 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додаються документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
		 
		Частиною 1 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
		 
		В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 169 КАС України).
		 
		Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
		 
		Отже, ухвала про залишення позову без руху має містити не лише виявлені недоліки, але й спосіб їх усунення. Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб, визначений судом, тягне за собою повернення такої скарги.
		 
		Як вбачається з ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд послався на те, що наведені скаржником у клопотанні обставини не свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір». При цьому, ухвала суду не містить правової оцінки тим обставинам (аргументам), які зазначені позивачем в клопотанні про звільнення від сплати судового збору, а саме, що вона є тимчасово безробітною та про те, що в органу доходів і зборів відсутня інформація про отримані ФОП ОСОБА_1 доходи від здійснення підприємницької діяльності. 
		 
		Таким чином, суд фактично не дослідив обставин, зазначених скаржником і формально пославшись на те, що наведені скаржником у клопотанні обставини не свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, не вказав, які саме обставини і докази на підтвердження рівня майнового стану мав надати позивач, враховуючи, що оцінка таким доказам надається саме судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		 
		На переконання колегії суддів, у разі, якщо суд першої інстанції вважав недостатніми надані позивачем докази в підтвердження його скрутного фінансового становища, то для належного та об`єктивного з`ясування зазначених обставин, останній мав можливість відповідно до приписів статті 121 КАС України продовжити позивачу строк на усунення недоліків із зазначенням, які конкретно документи, на думку суду,  мають об`єктивно підтвердити його майновий стан. 
		 
		У справі «ФК Мретебі проти Грузії» Європейський суду з прав людини розглядав питання законності відмови Верховного Суду Грузії від звільнення від сплати судового збору заявника (футбольного клубу), та відмітив, що Верховний Суд неналежним чином дослідив аргументи заявника, не вказав, чи достатньо наданих йому доказів на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір та не витребував доказів, яких, на його думку, не вистачало. Верховний Суд просто зазначив, що ніяких підстав для надання звільнення від судового збору не існувало.
		 
		У цій справі Суд назвав відмову Верховного Суду звільнити заявника від сплати судового збору, без відповідного обґрунтування, «безпідставним» обмеженням права останнього на доступ до правосуддя та зазначив, що, на його переконання, відмова у звільненні була зумовлена виключно бажанням Верховного Суду поповнити державний бюджет.
		 
		Отже, питання перевірки реальної спроможності заявників сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
		 
		Крім того, позивачем у поданому до суду першої інстанції клопотанні про звільнення від сплати судового збору також було передбачено й альтернативний спосіб сплати судового збору, а саме відстрочити його сплату до ухвалення рішення у справі. Разом з тим, судом першої інстанції оцінка поданому ФОП ОСОБА_1 клопотанню у вказаній частині також надана не була. Поза увагою суду залишився і факт часткової оплати позивачем судового збору у розмірі 769 грн., що становить майже 5% від доходу позивача за попередній рік.
		 
		Переглядаючи ухвалу про повернення адміністративного позову, апеляційний суд зазначені недоліки, допущені судом першої інстанції, не усунув, хоча був достеменно обізнаний про скрутне фінансове становище позивача, а саме, що дохід ФОП ОСОБА_1 за попередній рік становить 15866 грн. і належна до сплати, на думку суду, сума судового збору перевищує 5 % від вказаної суми. Посилання апеляційного суду на те, що відповідні відомості не були надані до суду першої інстанції, як на підставу для відмови в задоволенні апеляційної скарги, з урахуванням вищенаведеного, є такими, що суперечать положенням частини першої статті 6 КАС України.
		 
		З приводу посилань скаржника на порушення апеляційним судом норм процесуального права в частині порушення строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає зазначені порушення незначними, враховуючи, що ухвала про відкриття провадження у справі постановлена 24 червня 2019 року.
		 
		Також підлягають відхиленню і твердження відповідача про відсутність у тексті оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції дати складання його повного тексту, оскільки частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення, а за правилами частини першої статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
		 
		Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду ухвалена в порядку письмового провадження 9 серпня 2019 року, а тому вступна та резолютивна частини рішення не складалися. 
		 
		Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом строку внесення судового рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень, передбаченого Законом України «Про доступ до правосуддя», підлягають відхиленню, оскільки за відомостями останнього рішення було направлено 9 серпня 2019 року.
		 
		Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		 
		З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення про повернення адміністративного позову, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2019 року у справі №560/965/19 скасувати.
		 
		Справу №560/965/19 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		М.М. Гімон
		М.Б. Гусак 
		 Є.А. Усенко ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...