Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/860/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 28.11.2019. Зареєстровано: 01.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2019.
Дата набрання законної сили: 28.11.2019
Номер судового провадження: К/9901/26128/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		28 листопада 2019 року 
		Київ
		справа №120/860/19-а
		адміністративне провадження №К/9901/26128/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Губської О. А.,
		суддів: Білак М. В., Загороднюка А.Г., 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року, прийняте у складі судді Альчука М.П. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Полотняка Ю.П. (головуючий), Ватаманюка Р.В., Драчук Т.О.
		І. Суть спору:
		1.  ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ № 437 від 12.03.2019 про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
		2. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на протиправністю оскаржуваного рішення, яке прийнято без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
		3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні.    
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		4. ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з липня 1999 року, а з листопада 2015 року в органах Національної поліції, останній час займав посаду начальника управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУ НП у Вінницькій області.
		5. 07.03.2019 до ГУ НП у Вінницькій області надійшла інформація про вчинення у м. Вінниці на перехресті вулиць Хмельницького шосе, Максимовича, дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.
		6. За даним фактом керівництвом ГУ НП у Вінницькій області 08.03.2019 прийнято рішення про проведення службового розслідування.
		7. Службовим розслідуванням встановлено, що 07.03.2019 до чергової частини УОАЗОР ГУНП у Вінницькій області надійшла інформація про те, що 07.03.2019 о 21:00 в м. Вінниця на перехресті вулиць Хмельницьке шосе - Максимовича м. Вінниці начальник УЛМТЗ ГУНП у Вінницькій області полковник поліції ОСОБА_1, перебуваючи поза службою в цивільному одязі, керуючи службовим автомобілем «Volkswagen Passat» н.з. НОМЕР_4 з ознаками алкогольного сп`яніння, невпоравшись з керуванням допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21013» н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , автомобілем «Skoda Octavia» н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 та «Opel Vivaro» н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7 .
		7.1. На місце дорожньо-транспортної пригоди прибули поліцейські УПП Вінницькій області ДПП НП, які відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, ОСОБА_1 запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній в присутності працівників комунального закладу Вінницького обласного наркологічного диспансеру «Соціотерапія» відмовився (висновок № 625 від 07.03.2019).
		7.2. Надалі, відповідно до вимог ст. 254 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, відносно ОСОБА_1 було складено адміністративні матеріали за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП (серії БД № 300909), ст. 124 КУпАП (серії БД № 232305) та ч. 6 ст. 121 КУпАП (серія НК № 322592).
		7.3. На місці пригоди полковник поліції ОСОБА_1 поводив себе зухвало, всіляко перешкоджав діям поліцейських, погрожував звільненням з Національної поліції України, висловлювався в бік патрульних нецензурною лайкою, на неодноразові зауваження щодо припинення протиправної поведінки не реагував. Вказана ганебна поведінка полковника поліції ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом з нагрудних камер поліцейських та їх поясненнями.
		7.4. Опитані громадяни ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 пояснили, що 07.03.2019 приблизно о 21.00 вони рухалися на своїх автомобілях по вул. Хмельницьке шосе у напрямку виїзду з м. Вінниці. На перехресті вулиць Хмельницьке шосе та Максимовича зупинилися на червоний сигнал світлофору. Автомобіль «Skoda Octavia» знаходився у лівій смузі руху перед світлофором, позаду нього знаходився автомобіль «ВАЗ 21013», а в правій смузі руху зупинився автомобіль «Opel Vivaro». Під час очікування зеленого сигналу світлофора водії даних автомобілів відчули удари на автомобілях та побачили, як на великій швидкості між ними проїхав автомобіль «Volkswagen Passat» та після зіткнення зупинився біля тротуару за перехрестям. У подальшому водій автомобіля «Volkswagen Passat» підійшов до них та намагався залагодити питання без повідомлення факту дорожньо-транспортної пригоди до поліції та запропонував виплату грошової компенсації за заподіяні пошкодження автомобілів. Під час розмови з водієм «Volkswagen Passat», у останнього були явно виражені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: хитка хода та різкий запах алкоголю з порожнини рота. У послідуючому водіями вказаних автомобілів було викликано працівників поліції для документування факту дорожньо-транспортної пригоди. Поліцейські, які прибули на місце події, запропонували водієві автомобіля «Volkswagen Passat» надати документ на право керування транспортним засобом, однак вказаний водій почав поводи їй себе агресивно по відношенню до поліцейських. В подальшому поліцейські доставили водія до комунального закладу Вінницького обласного наркологічного диспансеру «Соціотерапія» з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Як пізніше стало відомо, водієм автомобіля «Volkswagen Passat» виявився полковник поліції ОСОБА_1, який відмовився від проходження огляду.
		7.5. Поліцейські також повідомили, то під час руху в службовому автомобілі УПП у Вінницькій області ДПП НПУ до комунального закладу ВОНД «Соціотерапія» полковник поліції ОСОБА_1 ображав їх словами нецензурної лексики, погрожував звільненням з поліції, шарпав за формений одяг та намагався вийти з автомобіля під час руху.
		7.6. ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на сайтах Facebook та vn.20minut.ua. було опубліковано статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2». Дана подія завдає суттєвої шкоди авторитету відомства на етапі його реформування і становлення, суперечать сутності й призначенню правоохоронних органів, зокрема Національної поліції України, розхитує довіру населення до НПУ та викликала значним негативний суспільний резонанс.
		7.7. Крім того, встановлено порушення використання та зберігання службового автомобіля, що виразилося у використанні ОСОБА_1 транспортного засобу для виконання функцій, не пов`язаних із службовою діяльністю органів поліції, всупереч цивільному призначенню у власних цілях
		8. На підставі складеного за його результатами висновку від 11.03.2019, наказом начальника ГУ НП у Вінницькій області № 437 від 12.03.2019 року до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
		9. Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		10. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 15 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року, позов задовольнив.
		11. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача було проведено незаконно, за відсутності зібраних у встановленому законом порядку необхідних доказів, які б підтверджували протиправність поведінки позивача, а тому оскаржуваний наказ №437 від 12.03.2019 є протиправним та підлягає скасуванню. 
		11.1. При цьому, суди виходили з того, що відповідно до рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 10.04.2019 у справі №145/488/19, що набрало законної сили, скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення від 07.03.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 6  ст. 121 КУпАП  у зв`язку з відсутністю адміністративного правопорушення. Згідно із постановою Вінницького апеляційного суду від 02.05.2019 у справі № 127/7712/19, скасовано постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01.04.2019, а провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.  130, ст.  124 КУпАП закрито. Судові рішення ґрунтуються на відсутності належних та допустимих доказах на підтвердження того, що саме ОСОБА_1  07.03.2019 керував транспортним засобом на перехресті вулиць Хмельницьке шосе, Максимовича, в м. Вінниці.
		11.2. У зв`язку з викладеним, суди попередніх інстанції критично оцінили висновки матеріалів службового розслідування та звернули увагу на той факт, що обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди є адміністративно караною дією і вказані обставини підлягають встановленню за наслідками розгляду відповідної справи про адміністративне правопорушення і доведення вини винної особи.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції 
		12. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		13. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності жодним чином не може ототожнюватися з відсутністю фактів порушення дисципліни, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої і притягнено позивача. Також слід зауважити, що звільнення поліцейського за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення поліцейського, яке ніяк не пов`язано з кінцевим рішенням по адміністративній справі.
		14. Відзиву на касаційну скаргу не надходило. 
		V. Джерела права й акти їх застосування
		15. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		16. Відповідно до частини 1  статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією  та законами України.
		17. Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1  статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень  Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
		18. Згідно з частинами першою та другою  статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		19. Відповідно до частини 1  статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися  Конституції  та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".
		20.   Згідно з пунктами 6, 10 статті 77 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
		21. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		22. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого  Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII,    (далі - Дисциплінарний статут) дотримання поліцейським  Конституції  і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
		Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених  статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:
		1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
		2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;
		3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
		4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
		5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
		6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
		7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
		8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
		9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
		10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
		11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
		12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
		13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
		14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.
		23. Згідно із статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених  Кодексом України про адміністративні правопорушення.
		24. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
		25. Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
		26. Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
		Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
		Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
		Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. 
		27. Правила етичної поведінки поліцейського, затверджені    наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179.
		28. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаних Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень    Конституції  та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
		29. Відповідно до пункту 3 розділу 5 Правил, керівник підрозділу поліції повинен: бути прикладом у дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих; відповідати за віддані розпорядження і накази, наслідки їх реалізації, відповідність їх законодавству України; об`єктивно оцінювати виконання службових обов`язків підлеглими, а в разі порушення норм законодавства України або недотримання вимог Правил - ініціювати притягнення їх до відповідальності згідно із законодавством України; заохочувати етичну поведінку.
		 
		VI. Висновок Верховного Суду
		30. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1  статті 341 КАС України).
		32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2  ст. 341 КАС України).
		33. У цій справі суди встановили, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що 07.03.2019 позивач порушив вимоги Правил дорожнього руху, в зв`язку з чим відносно позивача було складено адміністративні матеріали за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, ст. 124 КУпАП та ч. 6 ст. 121 КУпАП. Тобто звільнення позивача зі служби в поліції відбулось саме у зв`язку з порушенням останнім службової дисципліни, що виявилось у порушенні Правил дорожнього руху.
		34. Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 10.04.2019 року у справі № 145/488/19, що набрало законної сили, скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення від 07.03.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 6  ст. 121 КУпАП  у зв`язку з відсутністю адміністративного правопорушення.
		35. Згідно із постановою Вінницького апеляційного суду від 02.05.2019 року у справі №127/7712/19, скасовано постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01.04.2019 року, а провадження закрито, у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.  130, ст.  124 КУпАП.
		36. Судові рішення ґрунтуються на відсутності належних та допустимих доказах на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 07.03.2019 року керував транспортним засобом на перехресті вулиць Хмельницьке шосе, Максимовича, в м. Вінниці.
		37. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вищевказаними судовими рішеннями встановлені обставини щодо відсутності факту вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124  та ч.6 ст.121 КУпАП.
		38. Однак, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність кримінального або адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції.
		39. Крім того, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.
		40. Службовим розслідуванням встановлено факт вчинення позивачем діяння, що дискредитує звання працівника органів Національної поліції.
		41. Так, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
		42. Тобто Судом в межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.
		43. Стосовно застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу, яким є звільнення з поліції, Суд вважає, що керування працівником поліції транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння є грубим порушенням службової дисципліни, принижує та дискредитує як самого працівника поліції, так і органи поліції в цілому.
		44. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанції про неправомірність накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з займаної посади, у зв`язку із відсутністю факту вчиненого ним діяння, оскільки такий спростовується матеріалами справи та встановленими обставинами справи.
		45. Таким чином, на позивача було правомірно накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з займаної посади, у зв`язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, тому відсутні підстави для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції.
		46. Поряд з цим, Верховний Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).
		47. Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті    6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.    
		48. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що  при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений  законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.
		49. Оскільки позовні вимоги про    поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.
		50. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибного висновку щодо задоволення позовних вимог.
		51. Згідно з пунктом 3 частини 1  статті 349 КАС України  суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		52. Відповідно до ч. 1, 3  статті 351 КАС України  підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		53. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення  закону  або застосування  закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування  закону, який підлягав застосуванню.
		54.  Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про протиправність рішень скаржника.
		Керуючись статтями  139,  341,  344, п.3 ч.1.ст.349,  351,  355,  356,  359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області задовольнити.
		2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року у справі № 120/860/19-а скасувати.
		3. Прийняти нову постанову.
		4. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          О. А. Губська
		 
		Судді                                                                                                    М. В. Білак
		 
		                                                                                                    А.Г. Загороднюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...