Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/5043/15-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; гарантування вкладів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2019. Зареєстровано: 01.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2019.
Дата набрання законної сили: 29.11.2019
Номер судового провадження: К/9901/10357/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		29 листопада 2019 року 
		Київ
		справа №805/5043/15-а
		адміністративне провадження №К/9901/10357/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» Луньо Іллі Вікторовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» Луньо Іллі Вікторовича на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Бабаш Г.П. від 16 лютого 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Міронової Г.М., Арабей Т.Г., Геращенка І.В. від 30 березня 2016 року, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» Луньо Іллі Вікторовича (Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк», відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, відповідач 2), в якому просив:
		- зобов`язати Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» передати додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів про внесення до списку вкладників, яким належать виплати за рахунок Фонду в межах гарантованої суми 200 тисяч грн, за договором № ДФО-38-181404 від 17 червня 2014 року на суму 82254,17 грн, а також нарахованих відсотків по вкладу;
		- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити до загального реєстру вкладників, яким належать виплати за рахунок Фонду в межах гарантованої суми 200 тисяч грн, за договором № ДФО-38-181404 від 17 червня 2014 року на суму 82254,17 грн, а також нарахованих відсотків по вкладу; 
		- визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання додаткової інформації до Фонду про внесення змін до списку вкладників, яким належать виплати за рахунок Фонду в межах гарантованої суми 200 тисяч грн за договором № ДФО-38-181404 від 17 червня 2014 року.
		Позовні вимоги мотивовані протиправністю відмови Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у включенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, оскільки на підставі договору про відступлення права вимоги позивач набув право вкладника банку, що також підтверджено рішенням суду, яке набуло законної сили, відтак, на нього відповідно до статті 1058 ЦК України розповсюджується дія договору банківського вкладу в частині відступленої суми.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, позовні вимоги задоволено.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 січня 2015 року у справі № 758/11091/14-ц, яке набуло законної сили 28 липня 2015 року, зобов`язано ПАТ «КБ «Актив-Банк» виконати додаткові умови, передбачені пунктом 1.3 договору строкового вкладу «Актив прибутковий» № ДФО-38-181404 від 17 червня 2014 року, а саме: укласти з позивачем додаткову угоду на відступлену суму. На цій підставі суди дійшли до висновку, що позивач набув статусу вкладника та отримав право на відшкодування гарантованої суми за рахунок коштів Фонду. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційна скарга подана 21 квітня 2016 року.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 805/5043/15-а, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не було закінчено.
		Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 805/5043/15-а за касаційною скаргою Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
		Разом із касаційною скаргою скаржником та запереченням на касаційну скаргу позивачем подано клопотання про забезпечення участі представників сторін під час розгляду справи у касаційному порядку у судовому засіданні. Також скаржником подано клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій до закінчення розгляду справи у касаційному порядку. У задоволенні цих клопотань відмовлено ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 17 червня 2014 року між ПАТ «КБ «Актив-Банк» (банк) та ОСОБА_2 (вкладник) укладено договір № ДФО-38-181404 строкового вкладу «Актив прибутковий», за яким вкладник відкрив депозитний рахунок на користь ОСОБА_1 (третя особа).
		Пунктами 1.1 та 1.2 договору передбачено, що банк відкриває вкладнику депозитний рахунок № НОМЕР_1 (валюта - євро) та приймає на нього грошові кошти у сумі 5005,00 євро, вклад вноситься на строк 3 місяці - з 17 червня 2014 року до 17 вересня 2014 року, днем повернення вкладу є 17 вересня 2014 року.
		Відповідно до пункту 1.3 вказаного договору третя особа набуває права вкладника з часу пред`явлення нею до банку першої вимоги, що оформляється шляхом укладення між банком та третьою особою додаткового договору до цього договору. До набуття третьою особою прав вкладника ці права належать вкладнику. Розпорядження коштами за депозитним рахунком третьої особою здійснюється лише після її ідентифікації банком. Якщо третя особа відмовилась від вкладу, то вкладник має право вимагати повернення вкладу або перевести на своє ім`я шляхом укладення додаткової угоди або нового договору банківського вкладу і відкриття нового депозитного рахунку.
		Згідно з копією платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 1 від 17 червня 2014 року ОСОБА_2 залучено кошти у розмірі 5005,00 євро на депозит за договором № ДФО-38-181404 від 17 червня 2014 року на рахунок № НОМЕР_1 .
		03 липня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «КБ «Актив-банк» з листом, в якому зазначив, що 18 червня 2014 року його родичі звернулись до відділення № 38 ПАТ «КБ «Актив-Банк» у м. Донецьку для оформлення додаткових договорів між банком та третіми особами, як це передбачено умовами основного депозитного договору, проте їм було відмовлено.
		Постановою правління Національного банку України (НБУ) від 02 вересня 2014 року № 545 ПАТ «КБ «Актив-Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
		Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 вересня 2014 року № 79 вирішено розпочати з 03 вересня 2014 року процедуру виведення ПАТ «КБ «Актив-Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03 вересня 2014 року по 03 грудня 2014 року, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Актив-Банк» призначено Шевченка Олександра Володимировича.
		10 вересня 2014 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» Шевченко О.В. із заявою, в якій просив видати розпорядження про оформлення додаткової угоди для формального закріплення права вкладника згідно умов договору № ДФО-38-181404 від 17 червня 2014 року
		Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 грудня 2014 року № 134 продовжено строки тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Актив-банк».
		Згідно з постановою Правління НБУ від 23 грудня 2014 року № 838 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк».
		Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2014 року № 158 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Актив-банк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 24 грудня 2014 року. 
		Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 15 січня 2015 року у справі № 758/11091/14-ц позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «Актив-Банк» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задоволено частково. Зобов`язано ПАТ «КБ «Актив-Банк» виконати додаткові умови, передбачені пунктом 1.3 договору строкового вкладу «Актив прибутковий» № ДФО-38-181404 від 17 червня 2014 року. Рішення набуло законної сили 28 липня 2015 року.
		На підставі вказаного рішення Подільським районним судом м. Києва 19 серпня 2015 року видано виконавчий лист № 758/11091/14-ц.
		23 вересня 2015 року позивачем до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» подано заяву від 21 вересня 2015 року, в якій просив виплатити гарантовану суму відшкодування згідно додаткових умов, передбачених пунктом 1.3 договору «Актив прибутковий» № ДФО-38-181404 від 17 червня 2014 року, на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 січня 2015 року у справі № 758/11091/14-ц та виконавчого листа від 19 серпня 2015 року, виданого Подільським районним судом міста Києва.
		Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30 вересня 2015 року № 179 всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Актив-Банк» передано ОСОБА_3 з 01 жовтня 2015 року.
		18 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою, в якій просив включити його до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів по вкладах за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Крім того, 18 листопада 2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «КБ «Актив-Банк» Луньо І.В. із заявою про передачу додаткової інформації до ФГВФО щодо включення його до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів по вкладам за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 грудня 2015 року № 223 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Актив-банк» на один рік по 23 грудня 2016 року включно та призначено уповноваженою особою Фонду Луньо Іллю Вікторовича.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що до суду не надано доказів укладання додаткової угоди між позивачем та ПАТ «КБ «Актив-Банк» згідно з додатковими умовами пункту 1.3 договору № ДФО - 38-181404 від 17 червня 2014 року. Таким чином, на момент розгляду даної справи відсутні належні докази набуття позивачем прав вкладника ПАТ «КБ «Актив-Банк» та відповідно, відсутні підстави для включення позивача до переліку вкладників 
		Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано письмові пояснення на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду, в яких зазначається, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно зобов`язання ФГВФО включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, є передчасними, оскільки Уповноваженою особою Фонду не надано інформації про позивача як вкладника ПАТ «КБ «Актив-Банк». Також зазначає, що суди дійшли до хибного висновку про те, що позивач набув статусу вкладника, оскільки відсутні будь-які договірні відносини між ПАТ «КБ «Актив-Банк» та позивачем, у зв`язку з чим просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
		Від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду, в яких зазначається, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги спростовуються встановленими обставинами справи та рішенням суду, яке набуло законної сили; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.  
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими, з огляду на наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
		Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
		Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
		Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
		Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
		Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
		Отже, Закон № 4452-VI пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу (рахунку) за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Тобто однією з умов виникнення у фізичної особи права на отримання відшкодування коштів за рахунок ФГВФО є наявність на дату прийняття Національним Банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних відкритого банківського рахунку (вкладу) відповідно до договору, укладеного між банком та фізичною особою. 
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
		Частиною першою статті 2 Закону № 4452-VI вклад визначено, як кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
		Пунктом 4 частиною першою статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
		Згідно з положеннями частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Як вбачається з аналізу наведених правових норм, вкладні (депозитні) рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів. При цьому, вкладником вважається саме та особа, яка має відкритий на своє ім`я рахунок у банку.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, за умовами договору вкладу № ДФО-38-181404 від 17 червня 2014 року, укладеного між ПАТ «КБ «Актив-банк» та ОСОБА_2 , останній відкрив депозитний рахунок на користь третьої особи - ОСОБА_1 .
		Також судами встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що пунктом 1.3 договору № ДФО-38-181404 від 17 червня 2014 року передбачено, що третя особа набуває права вкладника з часу пред`явлення нею до банку першої вимоги, що оформляється шляхом укладення між банком та третьою особою додаткового договору до цього договору.
		Статтею 1063 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред`явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.
		Отже, для набуття права вкладника за договором банківського вкладу, укладеного на користь третьої особи, позивач мав звернутися до банку з відповідною вимогою та, у силу пункту 1.3 договору № ДФО-38-181404 від 17 червня 2014 року, ПАТ «КБ «Актив-Банк» мав укласти з позивачем додаткову угоду. 
		Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли до висновку, що факт того, що у період із 18 по 30 червня 2014 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до банку з проханням укласти додаткову угоду, яка передбачена пунктом 1.3 договору, встановлений заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 15 січня 2015 року у справі № 758/11091/14-ц, яке набуло законної сили 28 липня 2015 року. Цим рішенням позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «Актив-Банк» задоволено частково та зобов`язано ПАТ «КБ «Актив-Банк» виконати додаткові умови, передбачені пунктом 1.3 договору строкового вкладу «Актив прибутковий» № ДФО-38-181404 від 17 червня 2014 року, уклавши з ОСОБА_1 додаткову угоду. 
		З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).
		Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		Конституційний Суд України неодноразово зазначав своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
		Отже, невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 638/643/17, від 18 квітня 2019 року у справі № 808/2291/16.
		Таким чином, неукладення додаткової угоди відповідно до пункту 1.3 договору банківського вкладу № ДФО-38-181404 від 17 червня 2014 року стало наслідком невиконання банком прийнятих на себе зобов`язань, а після запровадження тимчасової адміністрації - невиконання уповноваженою особою Фонду рішення суду, яке набуло законної сили. За таких обставин, посилання уповноваженої особи Фонду на те, що позивач не набув статусу вкладника, оскільки з ним не було укладено додаткової угоди, як того вимагає пункт 1.3 договору № ДФО-38-181404 від 17 червня 2014 року, не приймаються до уваги колегією суддів.
		З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_1 набув статусу вкладника банку у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI, відтак, на нього поширюються гарантії, визначені абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто позивач є тією особою, яка набула право на відшкодування суми коштів за рахунок ФГВФО, що є підставою для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Актив-Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Водночас, за умовами договору про відступлення права вимоги позивач може бути визнаним кредитором по відношенню до банку, що є підставою для задоволення її вимог у порядку та черговості, визначеними статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних в результаті реалізації і продажу майна банку.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 826/14636/15, від 11 липня 2019 року у справі № 804/9852/15 та у справі № 826/15600/15, від 15 серпня 2019 року у справі № 826/14635/15, в яких суд в аналогічних спірних правовідносинах, які виникли між Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» та фізичними особами, дійшов до висновку про те, що фізична особа, на користь якої укладено договір банківського вкладу іншою особою, набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
		Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб`єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов`язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
		Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором. 
		Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
		Аналогічна позиція була висловлена Пленумом Верховного Суду України в постанові від 03 липня 2015 року № 13.
		Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. 
		Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
		Разом з тим, колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Актив-Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Відповідно до правової позиції, що міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 712/10864/16-а, від 05 грудня 2018 року у справі № 826/2211/15, а також Верховним Судом у постановах від 20 грудня 2018 року у справі № 826/722/15, від 17 квітня 2019 року у справі № 808/1713/15, визначено, що оскільки позивача не було включено Уповноваженою особою Фонду до переліку вкладників, то на момент розгляду справи судами у Фонду не було підстав для включення позивача до Загального реєстру вкладників. Фонд здійснює виплату відшкодування коштів вкладникам на підставі отриманого від Уповноваженої особи Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, однак в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що така інформація про позивача не була включена до зазначеного переліку, а тому спірні відносини між позивачем та Фондом на час звернення позивача до суду не виникли, в зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що права позивача у цій частині є порушеними.
		Відтак, у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, слід відмовити.
		Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Сформовані та вже усталені позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) («Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу («Бурдов проти Росії», заява № 589498/00, пункт 34).
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Hornsby v. Greece» (заява № 18357/91, пункт 40), «Деркач та Палек проти України» (заяви № 34297/02 та № 39574/02, пункт 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок («Immobiliare Saffi v. Italy», заява № 22774/93, пункт 74).
		У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. («Hornsby v. Greece», заява № 18357/91).
		В пункті 37. Рішення по справі «Деркач та Палек проти України» (заяви N 34297/02 та № 39574/02), Європейський Суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 («Бурдов проти Росії», заява N 589498/00, пункт 34).
		Крім того, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права..
		Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).
		У справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, заяви № 68385/10 та № 71378/10).
		Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» слід задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати у частині задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Фонду включити позивача до загального реєстру вкладників та прийняти у цій частині нову постанову про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги; в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Актив-Банк» задовольнити частково.
		Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року скасувати у частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, яким належать виплати за рахунок Фонду в межах гарантованої суми 200 тисяч грн, за договором № ДФО-38-181404 від 17 червня 2014 року на суму 82254,17 грн, а також нарахованих відсотків по вкладу та прийняти у цій частині нову постанову про відмову у задоволені цієї позовної вимоги.
		В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                  І.В. Желєзний
		                                                                                                          Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...