Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 807/167/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 29.11.2019. Зареєстровано: 01.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2019.
Дата набрання законної сили: 29.11.2019
Номер судового провадження: К/9901/6745/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		29 листопада 2019 року 
		Київ
		справа №807/167/15
		адміністративне провадження №К/9901/6745/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
		суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
		розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами адміністративну справу №807/167/15
		за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Закарпатської області про визнання протиправним і скасування наказу, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року, ухвалену у складі: головуючого судді Сапіги В.П., суддів Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
		УСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		1.  ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Закарпатської області з вимогами визнати протиправним і скасувати наказ від 29 грудня 2014 року №1139к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
		2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що дисциплінарне стягнення до неї застосовано безпідставно. Позивач уважає, що своєчасно та в повній мірі вжила заходів, направлених на виконання доручення прокурора міста Ужгорода щодо проведення перевірки стану охорони праці у Виконавчому комітеті Ужгородської міської ради, за наслідками чого до суду був поданий адміністративний позов задля усунення виявлених під час перевірки порушень.
		3. Позивач також уважає, що участь у певних святкових заходах не може бути кваліфіковано як порушення правил професійної етики, адже такі заходи та поведінка на них є особистим життям прокурора, на які Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури не поширюються.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		4. Наказом прокурора Закарпатської області від 18 червня 2014 року № 505к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Прокуратури міста Ужгорода Закарпатської області на умовах безстрокового трудового договору.
		5. Наказом виконувача обов`язків прокурора Закарпатської області від 29 грудня 2014 року №1139к за неналежне виконання службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням нагляду за додержанням і застосуванням законів, а також порушення статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури позивачу оголошено догану.
		6. Як убачається з указаного наказу, підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стало те, що позивач упродовж тривалого часу безпідставно не виконувала постанову, прийняту до набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII. 
		7. Так, в оскаржуваному наказі зазначено, що 18 серпня 2014 року прокурором міста Ужгорода було прийнято постанову №74-5726вих14 про проведення перевірки у Виконавчому комітеті Ужгородської міської ради з питань охорони праці, проведення якої доручалося позивачеві. Прокурором Прокуратури міста Ужгорода Голінкою М.І. під час перевірки протягом чотирьох місяців вивчалося рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради «Про організацію громадських робіт у 2014 році» від 29 січня 2014 року №29. Водночас інші повноваження, зокрема ті, що передбачені пунктами 10.4 та 10.5 наказу Генерального прокурора України №3гн-2012 не використовувалися, відповідальні особи не опитувалися, документи не витребовувалися. Доповідна записка з відповідними пропозиціями щодо подальшого прокурорського реагування не складалася.
		8. За даними облікової картки постанови прокурора міста Ужгорода від 18 серпня 2014 року №74-5726вих14 перевірку позивачем завершено 12 грудня 2014 року шляхом подання позовної заяви до суду, на підставі якої 12 грудня 2014 року було відкрите провадження в справі. Проте за інформацією Ужгородського міськрайонного суду станом на 17 грудня 2014 року ухвала про відкриття провадження в справі не виносилася.
		9. З урахуванням викладеного в оскаржуваному наказі зазначено, що позивачем не забезпечено дотримання розумних строків проведення перевірок і прийняття в них кінцевих рішень.
		10. Також в оскаржуваному наказі зазначено, що 02 грудня 2014 року позивач брала участь у святкуванні дня працівників прокуратури в ресторані одного із туристично-оздоровчих закладів області.
		11. Водночас, маючи намір приховати від керівництва прокуратури Закарпатської області вказаний факт, позивач разом з іншими працівниками прокуратури, що брали участь у святкуванні, з власної ініціативи пройшла медичне освідчення в Закарпатському обласному наркологічному диспансері з метою заперечення факту вживання алкоголю, посилаючись на наявність конфлікту на роботі.
		12. Указана подія набула негативного суспільного резонансу, спричинила критичні публікації в засобах масової інформації, викликала негативну оцінку громадськості та завдала шкоди авторитету органам прокуратури.
		13. Не погоджуючись з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, позивач звернулася до суду з цим позовом.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		14. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року адміністративний позов задоволено частково:
		14.1.    визнано протиправним і скасовано наказ виконувача обов`язків прокурора Закарпатської області №1139к від 29 грудня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності юриста 3 класу ОСОБА_1 .
		14.2.    У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
		15. Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що матеріалами справи спростовуються висновки оскаржуваного наказу про невиконання позивачем службових обов`язків і порушення правил прокурорської етики.
		16. Такі висновки суду першої інстанції зробив, дослідивши лист міського голови міста Ужгорода від 17 червня 2015 року №1396/13-17, відповідно до якого після надходження до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради постанови прокурора міста Ужгорода від 18 серпня 2014 року №74-5726вих14 Прокуратурою міста Ужгорода упродовж серпня-листопада 2014 року вживалися заходи на її виконання: опитувалися службові особи виконавчого комітету, досліджувалися оригінали документів та інформаційні програми в службових кабінетах виконавчого комітету. За результатами проведеної перевірки 12 грудня 2014 року Прокуратурою міста Ужгорода в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради було подано адміністративний позов до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо скасування пункту 2 рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 29    січня 2014 року № 29.
		17. Щодо стверджуваних в оскаржуваному наказі порушень правил прокурорської етики, суд першої інстанції зазначив, що святкування позивачем дня працівника прокуратури відбувалося у позаробочий час. Водночас факт проходження медичного огляду на предмет уживання алкоголю в цей день не може свідчити про намір позивача приховати цей факт від керівництва Прокуратури міста Ужгорода.
		18. Суд першої інстанції також уважав, що обране відповідачем дисциплінарне стягнення непропорційне тяжкості учиненого позивачем проступку та не враховує обставин, за яких воно було допущене.
		19. Зокрема, судом першої інстанції було проаналізовано обсяг кримінальних проваджень та інших матеріалів, а також обсяг прийнятих процесуальних та інших рішень, на підставі чого суд дійшов висновку про те, що на своєчасність виконання постанови прокурора міста Ужгорода від 18 серпня 2014 року №74-5726вих14 вплинуло значне навантаження на позивача.
		20. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 04 квітня 2016 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року скасував і прийняв нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовив.
		21. Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що позивача було обгрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків та порушення правил прокурорської етики.
		22. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не вчиняв дій, направлених на виконання постанови прокурора міста Ужгорода від 18 серпня 2014 року №74-5726вих14 щодо проведення перевірки з питань охорони праці у Виконавчому комітеті Ужгородської міської ради. 
		23. Водночас щодо складеної позивачем позовної заяви, відомості про яку позивач внесла до облікової картки як результат виконання вказаної постанови прокурора міста Ужгорода від 18 серпня 2014 року №74-5726вих14, суд апеляційної інстанції зазначив, що предмет цієї позовної заяви не мав відношення до вказаної постанови, адже нею позивача зобов`язано дослідити обставини пошкодження газопроводів під час робіт з благоустрою території, тоді як предметом позову було рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 29 січня 2014 року №29 «Про організацію громадських робіт у 2014 році».
		24. У частині, що стосується порушень правил професійної етики, суд апеляційної інстанції зазначив, що службовим розслідуванням був установлений неспростований позивачем факт того, що 02 грудня 2014 року вона брала участь в святкуванні дня працівника прокуратури і з наміром приховати цей факт, використовуючи штучну підставу, звернулася до медичної установи за довідкою про те, що 02 грудня 2014 року алкогольних напоїв вона не вживала.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції
		25. У касаційній скарзі позивач, стверджуючи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		26. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначила, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що нею неналежним чином виконувались службові обов`язки не відповідають обставинам справи, адже судом апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, не було досліджено листа міського голови міста Ужгорода від 17 червня 2015 року за №1396/13-17, відповідно до якого позивачем під час виконання постанови прокурора міста Ужгорода від 18 серпня 2014 року №74-5726вих14 упродовж серпня-листопада 2014 року вживалися заходи на її виконання: опитувалися службові особи виконавчого комітету, досліджувалися оригінали документів та інформаційні програми в службових кабінетах виконавчого комітету.
		27. На думку позивача, суд апеляційної інстанції також не надав оцінку складеній нею за наслідками перевірки на виконання постанови прокурора міста Ужгорода від 18 серпня 2014 року №74-5726вих14 позовній заяві.
		28. Також позивач не погоджується з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою обставинам, що стосувалися висновків відповідача про порушення позивачем правил професійної етики. Позивач наполягає на тому, що суд першої інстанції правильно зазначив про те, що відповідач не може обмежувати її право у вільний від роботи час святкувати чи не святкувати певні події.
		29. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		30. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
		31. 22 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
		32. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Бевзенка В.М., Данилевич    Н.А.
		33. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 05 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
		34. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
		V. Джерела права й акти їхнього застосування
		35. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
		36. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		37. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		38. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		39. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, умови реалізації права громадян на проходження служби в органах прокуратури (на момент виникнення спірних правовідносин) висвітлені в Законі України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII (далі - Закон №1789-XII).
		40. Частиною третьою статті 48 Закону № 1789-XII передбачено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов`язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.
		41. Постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року №1796-XII затверджений Дисциплінарний статут прокуратури України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
		42. Частиною першою статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України визначено, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури. 
		43. Відповідно до статті 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарними стягненнями є: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.
		44. Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.
		45. Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту прокуратури України про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку. Копія наказу додається до особової справи. З наказом можуть бути ознайомлені працівники відповідної прокуратури. Накази Генерального прокурора України, в необхідних випадках, доводяться до відома особового складу органів прокуратури України.
		46. Частинами другою та третьою статті 48-1 Закону № 1789-ХІІ передбачено, що прокурори і слідчі прокуратури зобов`язані неухильно дотримуватися вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури у своїй службовій діяльності та поза нею.
		47. Порушення прокурором і слідчим прокуратури вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		48. Наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року №123 затверджений Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури, схвалений 28 листопада 2012 року всеукраїнською конференцією працівників прокуратури (далі - Кодекс професійної етики; чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
		49. Статтею 18 цього Кодексу передбачено, що, працівнику прокуратури слід уникати  особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету  прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. 
		50. Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати  свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури з метою ухилення від відповідальності.
		VI. Позиція Верховного Суду
		51. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.
		52. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		53. Як установлено судами попередніх інстанцій, у цій справі підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани став висновок відповідача про неналежне виконання позивачем службових обов`язків під час виконання постанови прокурора міста Ужгорода від 18 серпня 2014 року №74-5726вих14 та порушення позивачем статті 18 Дисциплінарного статуту прокуратури України.
		54. Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в спірних правовідносинах у відповідача були підстави для накладення на позивача дисциплінарного стягнення за наслідками перевірки стану виконання постанови прокурора міста Ужгорода від 18 серпня 2014 року №74-5726вих14.
		55. Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, перевірка відповідно до постанови прокурора міста Ужгорода від 18 серпня 2014 року №74-5726вих14 була призначена за фактом пошкодження газопроводів середнього тиску під час виконання робіт з благоустрою території футбольного поля по вул. Капушанській у місті Ужгороді за договором, укладеним між Ужгородською міською радою та Дитячо-юнацькою спортивною школою № 1 м.Ужгорода.
		56. За наслідками перевірки відповідно до постанови прокурора міста Ужгорода від 18 серпня 2014 року №74-5726вих14, проведення якої було доручено позивачеві, нею було складено позовну заяву, відомості про яку 12 грудня 2014 року були внесені до інформаційної системи Прокуратури міста Ужгорода.
		57. Порівнявши предмет указаної заяви з об`єктом перевірки, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про відсутність зв`язку між ними, адже вимогами позовної заяви було визнання протиправним і скасування рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 29 січня 2014 року №29 «Про організацію громадських робіт у 2014 році».
		58. Як убачається зі змісту позовної заяви від 12 грудня 2014 року, рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 29 січня 2014 року №29 «Про організацію громадських робіт у 2014 році» було передбачено організацію за рахунок Державного бюджету України та Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття громадських та інших робіт тимчасового характеру на чотирьох підприємствах. Водночас вимоги про його скасування були обґрунтовані тим, що цим рішенням затверджено фінансування громадських робіт і не затверджено фінансування інших робіт тимчасового характеру, передбачених частиною восьмою статті 31 Закону України «Про зайнятість населення».
		59. Ураховуючи, що складений позивачем позов від 12 грудня 2014 року не був пов`язаний з об`єктом дорученої їй перевірки, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не було реалізовано наданих їй повноважень для виконання постанови прокурора міста Ужгорода від 18 серпня 2014 року №74-5726вих14.
		60. Посилання позивача на лист міського голови міста Ужгорода від 17 червня 2015    року №1396/13-17 зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки вказаний лист не доводить, що заходи, про які в ньому йдеться (опитування службових осіб, ознайомлення з документами) проводилися в контексті об`єкта перевірки відповідно до постанови прокурора міста Ужгорода від 18    серпня 2014 року №74-5726вих14.
		61. Водночас Суд не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції про доведеність вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що полягав у порушенні статті 18 Кодексу професійної етики.
		62. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що порушення статті 18 Кодексу професійної етики полягало у вчиненні позивачем дій, спрямованих на приховування факту святкування 02 грудня 2014 року дня працівника прокуратури в ресторані одного з туристично-оздоровчих закладів області шляхом отримання в наркологічному диспансері довідки про невживання алкогольних напоїв.
		63. Як на підставу для таких висновків суд апеляційної інстанції послався на матеріали службового розслідування, проведеного Прокуратурою Закарпатської області з метою перевірки обставин можливого порушення працівниками прокуратури   міста   Ужгорода   вимог   Кодексу професійної етики.
		64. Проте в матеріалах справи відсутні матеріали службового розслідування, на підставі яких судом апеляційної інстанції зроблені висновки про доведеність факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
		65. Суд також зазначає, що сам лише факт участі особи, яка обіймає посаду прокурора, у святкуванні професійного чи іншого свята у вільний від роботи час, не становить складу дисциплінарного проступку, якщо при цьому прокурор не допускав поведінки, несумісної з правилами професійної етики.
		66. У цьому контексті Суд зауважує, що зміст оскаржуваного наказу дає можливість стверджувати, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення Кодексу професійної етики слугував не стільки факт святкування дня працівника прокуратури, скільки факт того, що вказана подія набула негативного суспільного резонансу, спричинила критичні публікації в засобах масової інформації, викликала негативну оцінку громадськості та завдала шкоди авторитету органам прокуратури.
		67. Зазначаючи про незаконність рішення суду першої інстанції в частині, що стосувалася оцінки стверджуваних порушень Кодексу професійної етики, суд апеляційної інстанції фактичних обставин, на підставі яких позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, не досліджував.
		68. Відповідно до статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. 
		69. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		70. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд уважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд урахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
		71. На переконання Суду оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції критеріям законності та обґрунтованості в повній мірі не відповідає, адже судом апеляційної інстанції не встановлено ряду обставин, які мають значення для вирішення цього спору, та не надано їм належної правової оцінки.
		72. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 359 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		73. Частиною другою статті 352 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо  суд, зокрема, не дослідив зібрані у справі докази; або  суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		74. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		75. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		76. Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
		77. VII. Судові витрати
		78. Оскільки Верховний Суд не змінив та не ухвалив нового рішення, судові витрати відповідно статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
		79. Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		80. ПОСТАНОВИВ:
		81. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		82. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року скасувати в справі №807/167/15 скасувати.
		83. Адміністративну справу №807/167/15 направити на новий розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду.
		84. Судові витрати не розподіляються.
		85. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		Суддя-доповідач:                                                                                О.Р. Радишевська
		Судді:                                                                                                    О.В. Кашпур
		                                                                                                    С.А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...