Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/854/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2019.
Дата набрання законної сили: 27.11.2019
Номер судового провадження: 61-31762ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		27 листопада 2019 року
		місто Київ
		 
		справа № 204/854/17
		провадження № 61-31762св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - голова правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Справедливість-7» ОСОБА_4,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2017 року у складі судді Книш А. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача
		ОСОБА_3 у лютому 2017 року звернувся до суду з позовом до голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Справедливість-7» (далі - ОСББ «Справедливість-7», ОСББ, об`єднання) ОСОБА_4 , у якому, відповідно до уточнених позовних вимог просив: вважати відповідача винним у грубих порушеннях вимог статті 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення, законодавства України, статуту об`єднання, договору від 01 червня 2012 року № 3/68 «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території»; зобов`язати голову правління ОСББ «Справедливість-7» ОСОБА_4 негайно підписати і виконати всі вимоги трудової угоди зі співвласником об`єднання - позивачем - про виконання роботи з підготовки «Положення про роботу з боржниками по оплаті членських внесків по утриманню будинку та прибудинкової території»; визнати, що позивач виконав свої обов`язки за трудовою угодою, викладені у пункті 1.1; зобов`язати відповідача підписати акт приймання виконаних робіт за трудовою угодою; негайно надати ревізійній комісії ОСББ «Справедливість-7» витяги за рахунком ОСББ «Справедливість-7», ОКПО 37901301 у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») за період з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2016 року помісячно, поквартально, за кожен рік окремо (бюджет руху коштів, підсумкову таблицю доходів і видатків за кожен рік, журнал-ордер № 1с-г за рахунком 31 «Рахунки в банку» за місяць, за квартал, рік, за весь період); скасувати незаконне рішення відповідача про підвищення тарифу на утримання будинку та прибудинкової території з 1, 30 грн/кв. м до 1, 58 грн/кв. м; негайно підписати акт звірки фактично наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території позивачу від 17 січня 2017 року за період з 01 січня 2014 року до 01 січня 2017 року, зробити перерахунок оплати з урахуванням фактичних затрат за фактично виконані комунальні послуги; негайно надати всі звіти про результати фінансово-господарської діяльності з 01 січня 2012 року до 01 січня 2017 року; негайно надати оригінал протоколу загальних зборів співвласників об`єднання про збільшення розміру вартості комунальної послуги власникам квартир з автономним опаленням з 1, 30 грн/кв. м до 1, 58 грн/кв. м; негайно надати оригінали протоколів і рішень загальних зборів ОСББ «Справедливість-7», засідань правління об`єднання за 2014-2016 роки; стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 500, 00 грн; з метою покарання правопорушника, припинення протиправного вчинку, відновлення порушених правовідносин, виправлення правопорушника та попередження можливих з його боку нових проступків на голову правління ОСББ «Справедливість-7» ОСОБА_4., згідно зі статтями 24, 150 КУпАП, накласти штраф у розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру у розмірі 640, 00 грн та за подання позовної заяви про захист честі та гідності, ділової репутації фізичної особи 640, 00 грн.
		Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що у листопаді 2011 року на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , створено ОСББ «Справедливість-7», головою якого обрано ОСОБА_4 . Через велику заборгованість з оплати послуг з утримання будинку і прибудинкової території, яка станом на 01 грудня 2016 року склала 34 943, 00 грн, виникла потреба розробити Положення про роботу з боржниками зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території. 20 грудня 2016 року відповідач звернувся до позивача з проханням розробити зазначене Положення, на що останній погодився і приступив до розробки. Позивач виконав свої зобов`язання, розробив проект Положення із урахуванням усіх побажань та зауважень відповідача, проте голова ОСББ відмовився підписати трудову угоду, чим порушив законні права позивача на отримання винагороди за фактично виконану роботу.
		Також позивач зазначав, що відповідач самостійно, безпідставно, без рішення загальних зборів об`єднання, всупереч умовам договору, змінив йому та іншим членам об`єднання, які користуються автономним опаленням, встановлений загальними зборами і договором тариф на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 1, 30 грн/кв. м, а саме з 01 лютого 2016 року збільшив його до 1, 58 грн/кв. м. За весь період з 01 січня 2014 року до звернення до суду не проводилися перерахунки вартості фактично наданих послуг, під час нарахування вартості послуг не враховувалися фактично надані комунальні послуги, не враховані і фактично сплачені ним кошти.
		Позивач зазначав, що відповідач не реагує і не виконує запити і вимоги ревізійної комісії. Всупереч вимогам пункту 4.18 Статуту за весь період дії ОСББ на загальних зборах не приймалися рішення про затвердження річного звіту, кошторису видатків і надходжень. Відповідач продовжує не виконувати свої повноваження, відмовляти співвласникам та ревізійній комісії надавати звіти про те, як використовуються фактично отримані кошти на утримання будинку та прибудинкової території, а також відмовляється складати і підписувати акти звірки фактично виконаних робіт.
		Крім того, позивач зазначив, що у зв`язку з тим, що він відмовляється сплачувати внески згідно з затвердженим тарифом без урахування фактичних витрат на утримання будинку та прибудинкової території, відповідач постійно звинувачував його серед мешканців будинку, як злісного неплатника внесків. Більше того, відповідач на загальних зборах членів ОСББ у березні 2017 року вніс пропозиції про те, що співвласники, які не виконують рішення загальних зборів стосовно внесків і платежів, втрачають права обирати та бути обраними в будь-які органи управління та представницькі органи управління ОСББ, а якщо вони були обрані, голос такої особи не враховується при обговоренні та прийнятті рішень на загальних зборах та інших представницьких органах співвласників. Таким чином, ці особи позбавляються всіх прав члена ОСББ, співвласника майна загального користування, позбавляє їх права брати участь у використанні частки загального майна, яке є їх власністю, що суперечить вимогам законодавства України.
		Позивач зазначав, що наведене стосується і його прав. Заподіяна моральна шкода неправомірними діями відповідача в порушення його законних прав як співвласника ОСББ, принижує його честь і гідність, ділову репутацію, як правозахисника, стала причиною погіршення стосунків з мешканцями будинку та призвела до моральних страждань, стала для нього нервовим потрясінням, втратою нормальних життєвих зв`язків і викликало погіршення стану здоров`я. На підставі наведеного звернувся до суду позовом.
		Стислий виклад заперечень відповідача
		Відповідач позовні вимоги визнав частково, пояснив, що дійсно з лютого 2016 року самовільно підвищив тариф на утримання будинку та прибудинкової території з 1, 30 грн/кв. м до 1, 58 грн/кв. м для позивача, чия квартира обладнана автономним опаленням, без належних для того правових підстав, загальні збори членів ОСББ «Справедливість-7» з цього питання не скликалися та рішення не ухвалювалося, що є порушенням з його сторони. У задоволенні інших позовних вимог просив відмовити через їх безпідставність та надуманість.
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2017 року провадження у справі в частині позовних вимог щодо негайного надання ревізійній комісії об`єднання витягів за рахунком ОСББ «Справедливість-7», ОКПО 37901301 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2016 року помісячно, поквартально, за кожен рік окремо (бюджет руху коштів, підсумкову таблицю доходів і видатків за кожен рік, журнал-ордер №1с-г за рахунком 31 «Рахунки в банку» за місяць, за квартал, рік, за весь період), всіх місячних звітів до податкової інспекції і інших органів про результати фінансово-господарської діяльності з 01 січня 2012 року до 01 січня 2017 року; з метою покарання правопорушника, припинення протиправного вчинку, відновлення порушених правовідносин, виправлення правопорушника та попередження можливих з його боку нових проступків на голову правління ОСББ «Справедливість-7» ОСОБА_4., згідно зі статтями 24, 150 КУпАП, накласти штраф у розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року).
		Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2017 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано дії голови правління ОСББ «Справедливість-7» ОСОБА_4 про підвищення тарифу на утримання будинку та прибудинкової території з 1, 30 грн/кв. м до 1, 58 грн/кв. м для споживача ОСОБА_6 з лютого 2016 року за адресою: АДРЕСА_2 , незаконними. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про скасування рішення відповідача про підвищення тарифу на утримання будинку обґрунтовувалось тим, що ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення, наслідкам, спричиненим цим порушенням, а також таким, що буде знаходитися в межах заявлених позивачем вимог, буде визнання незаконними дій голови правління ОСББ «Справедливість-7» ОСОБА_4 з підвищення тарифу на утримання будинку та прибудинкової території з 1, 30 грн/кв. м до 1, 58 грн/кв. м для споживача ОСОБА_6 з лютого 2016 року, оскільки таке рішення відповідачем формалізовано оформлено не було, а тому не може бути скасоване.
		Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача негайно підписати і виконати всі вимоги трудової угоди з позивачем про виконання роботи з підготовки Положення про роботу з боржниками з оплати членських внесків щодо утримання будинку та прибудинкової території; визнання, що позивач виконав свої обов`язки трудової угоди, викладені у пункті 1.1 угоди; зобов`язання відповідача підписати акт приймання виконаних робіт за трудовою угодою, суд першої інстанції зробив висновок, що між сторонами виникли правовідносини з договору підряду, а не трудової угоди, а тому ці позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Вирішуючи позовні вимоги в частині вимог щодо визнання відповідача винним у грубих порушеннях вимог законодавства України, статуту об`єднання, договору від 01 червня 2012 року № 3/68 «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», негайного підписання акта звірки фактично наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території позивачу від 17 січня 2017 року за період з 01 січня 2014 року до 01 січня 2017 року, здійснення перерахунку оплати з урахуванням фактичних затрат за фактично виконані комунальні послуги; негайного надання всіх звітів про результати фінансово-господарської діяльності з 01 січня 2012 року до 01 січня 2017 року; негайного надання оригіналів протоколу загальних зборів співвласників об`єднання про збільшення розміру вартості комунальної послуги власникам квартир з автономним опаленням з 1, 30 грн/кв. м до 1, 58 грн/кв. м; негайного надання оригіналів протоколів і рішень загальних зборів ОСББ, засідань правління об`єднання за 2014-2016 роки, суд виходив з того, що не встановлено порушень прав позивача зі сторони відповідача в цій частині вимог, а за відсутності порушеного права, воно не потребує надання судового захисту. Мотивування позовних вимог в цій частині позивачем ґрунтується на хибному тлумаченні приписів чинного законодавства.
		Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 500, 00 грн, суд виходив з того, що не встановлено фактів заподіяння позивачу моральної шкоди небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Посилання позивача на завдання йому відповідачем моральної шкоди з підстав, передбачених статтею 237-1 КЗпП України, є помилковим тлумаченням чинного законодавства, оскільки позивач не перебуває з відповідачем у трудових відносинах.
		Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2017 року стягнуто з голови правління ОСББ «Справедливість-7» ОСОБА_4. в дохід держави судовий збір у розмірі 640, 00 грн.
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2017 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, розглянув та детально перевірив усі доводи апеляційної скарги і визнав їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає вимогам процесуального та матеріального права.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у жовтні 2017 року, ОСОБА_3 просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суди залишили поза увагою вимогу позову про зобов`язання відповідача негайно зробити перерахунок вартості послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Висновки судів про те, що обґрунтування позовних вимог ґрунтується на помилковому тлумаченні приписів чинного законодавства, є необґрунтованими, оскільки суди дійшли їх без всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів за кожною позовною вимогою, без належної оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо як наданого позивачем, так і відповідачем, без наведення мотивів їх прийняття та відхилення. Судами не наведено висновків за результатами розгляду кожної позовної вимоги. Також заявник зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою грубі порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції під час розгляду клопотань про витребування доказів, а також в частині прийняття заперечень відповідача проти позову після початку розгляду справи по суті. ОСОБА_3 також стверджує, що апеляційний суд не врахував порушення судом першої інстанції процесуальних строків розгляду справи. Вважає, що апеляційний суд під час розгляду його апеляційної скарги порушив його процесуальні права, обмеживши його у часі щодо надання пояснень. Колегія апеляційного суду фактично не брала участі у розгляді апеляційної скарги, лише була присутньою у судовому засіданні.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		Відповідач подав заперечення проти касаційної скарги ОСОБА_6 , просив оскаржувані судові рішення залишити без змін. Заперечував, що між сторонами виникли трудові відносини, вважав, що позовні вимоги є штучно створеними та не відлягають задоволенню відповідно до правил статті 16 ЦК України.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що протоколом від 29 жовтня 2011 року № 1 установчих зборів ОСББ «Справедливість-7» за адресою: м. Дніпропетровськ АДРЕСА_1 , затверджено статут ОСББ «Справедливість-7».
		Пунктом 1.1 цього статуту встановлено, що ОСББ «Справедливість-7» створено власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 - м. Дніпро ) відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».
		Відповідно до пункту 2.1 статуту метою його створення є забезпечення захисту прав його членів відповідно до пункту 11.1 цього статуту та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного майна та загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
		Головою правління ОСББ «Справедливість-7» з 08 листопада 2011 року є ОСОБА_4 . Докази того, що він був переобраний, відсутні.
		Відповідно до пунктів 9, 4.5 статуту ОСББ до виключної компетенції загальних зборів членів ОСББ належить визначення розмірів внесків і платежів його членів.
		Відповідно до протоколу зборів членів ОСББ від 26 листопада 2011 року № 2 з 01 січня 2012 року повноваження Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Красногвардійського району щодо управління та утримання будинку та прибудинкової території передані до зазначеного ОСББ.
		Рішенням зборів від 26 листопада 2011 року затверджено перелік послуг і вартість внесків з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , де у пункті 12 додатку 1 до цього протоколу визначено, що вартість внесків для мешканців квартир, обладнаних автономним опаленням, складає 1, 30 грн/кв. м.
		Позивач є споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, котрі надаються ОСББ на його квартиру АДРЕСА_3 , що обладнана автономним опаленням.
		Згідно з протоколом від 14 квітня 2013 року № 3 загальних зборів ОСББ запропоновано змінити вартість послуг з утримання будинку та прибудинкової території, залишивши загальну вартість у попередньому розмірі, зокрема, 1, 30 грн/кв. м для квартир з автономним опаленням, тільки в опалювальний сезон. У додатку до цього протоколу в переліку вартості послуг вартість внесків для мешканців квартир, обладнаних автономним опаленням, не зазначена.
		Відповідно до розрахункової квитанції голови правління ОСББ № 1, тобто відповідача, за січень 2016 року позивачу здійснено розрахунок за тарифом 1, 30 грн, а відповідно до розрахункової квитанції за березень 2016 року № 3 - за тарифом 1, 58 грн/кв. м.
		У грудні 2016 року позивач за попереднім усним погодженням з відповідачем розпочав роботу з підготовки Положення про стягнення заборгованості за фактично надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території ОСББ «Справедливість-7».
		Станом на лютий 2017 року сторони не досягли згоди з усіх істотних умов угоди щодо підготовки позивачем зазначеного Положення та змісту самого Положення.
		Позивачем підготована трудова угода від 20 грудня 2016 року між ним та ОСББ «Справедливість-7» в особі відповідача, відповідно до якої відповідач доручає, а ОСОБА_3 приймає на себе зобов`язання до січня 2017 року розробити Положення про роботу з боржниками з оплати членських внесків з утримання будинку та прибудинкової території з додатками, яку відповідач підписувати не бажає.
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
		В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав як споживача послуг, які надаються ОСББ «Справедливість-7», а також за захистом своїх трудових прав як найманий працівник.
		Щодо захисту прав позивача як споживача послуг
		Відповідно до пунктів 1-6 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
		Пунктом 3 частини першої статті 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.
		За змістом статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
		Отже, утримання будинку та прибудинкової території ОСББ забезпечується як самим ОСББ, так і відповідними підприємствами - виконавцями послуг з утримання будинку на підставі договору з ОСББ, свої послуги об`єднанню такі підприємства надають за тарифами, встановленими органами місцевого самоврядування.
		Право ОСББ шляхом скликання загальних зборів встановлювати розміри платежів, зборів, внесків членів об`єднання, а також витрати на оплату комунальних та інших послуг, передбачено статтями 10, 15, 16, 17, 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статутом ОСББ. 
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтовані висновки про протиправність підвищення позивачу тарифів на утримання будинку та прибудинкової території з 1, 30 грн/кв. м до 1, 58 грн/кв. м та про відсутність правових підстав для скасування такого рішення, оскільки воно не було формалізовано оформлено, судами також встановлено, що таке рішення ОСББ «Справедливість-7» не приймалось.
		Враховуючи, що підвищення тарифів пов`язане не з прийняттям такого рішення ОСББ, а з протиправними діями його голови, висновки судів у цій частині є обґрунтованими.
		При цьому, доводи касаційної скарги про те, що суди не розглянули позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості послуг з утримання будинку та прибудинкової території, не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень, у яких наведено обґрунтування відхилення таких позовних вимог.
		Щодо правових підстав для укладення трудової угоди
		Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_3 вважав, що між сторонами виникли трудові правовідносини на підставі трудової угоди, досягнутої усною домовленістю, проте не підтверджено письмово, оскільки відповідач відмовляється від її підписання.
		Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
		Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).
		У цивільних відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
		Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація.
		За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами його регулювання; метою такого договору є отримання певних послуг.
		Отже, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією посадою. Працівникові гарантується виплата заробітної плати, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
		При цьому за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, отримання певних послуг. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату.
		Таким чином, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових, є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату.
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6 у частині вимог про зобов`язання відповідача підписати трудову угоду та виконати всі її вимоги, визнання виконання позивачем пункту 1.1 трудової угоди та зобов`язання підписання акта приймання виконаних робіт, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 не довів належними та допустимими доказами, що між ним та відповідачем виникли трудові, а не цивільно-правові відносини, що з ним укладено трудовий, а не цивільно-правовий договір, та дійшли правильного висновку про те, що на позивача не розповсюджуються положення трудового законодавства.
		Позовна вимога про зобов`язання відповідача підписати на акт виконаних робіт підтверджує виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, оскільки акт виконаних робіт підтверджує факт виконання робіт - надання послуг, відповідно до укладеного між сторонами цивільно-правового договору.
		Доводи касаційної скарги висновків судів у цій частині не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. 
		Щодо інших доводів касаційної скарги
		Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог щодо захисту прав ОСОБА_7 , суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок про недоведеність порушення прав позивача.
		Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
		Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
		Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 11 ЦПК України 2004 року, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.
		За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		Згідно зі статтею 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 57 ЦПК України 2004 року).
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 58 ЦПК України 2004 року).
		Статтею 59 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно з частиною першою статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.
		В оцінці дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо оцінки зібраних у справі доказів Верховний Суд врахував, що неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог стало підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже саме зазначені позивачем обставини, а не висновки суду, про що зазначено в касаційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях. Позивач мав довести належними та допустимими доказами, що відповідачем порушені його цивільні права, які підлягають захисту та поновленню.
		Доводи касаційної скарги про те, що судами не надано оцінки доказам у справі, відхилені Верховним Судом, оскільки суди дослідили зібрані у справі докази, надали їм належну правову оцінку, заявник не зазначив, які докази, що мають істотне значення для правильності вирішення спору, не досліджені судами.
		Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, за загальним правилом, покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.
		Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України 2004 року суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
		Доводи касаційної скарги про те, що судами не наведено висновків за результатами розгляду кожної позовної вимоги відхилені Верховним Судом, оскільки спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень. 
		У частині доводів касаційної скарги про грубі порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції під час розгляду клопотань про витребування доказів, Верховний Суд врахував, що заявник не зазначив, у чому полягають такі порушення норм процесуального права та як вони призвели до неправильного вирішення спору по суті, а тому вони також підлягають відхиленню Верховним Судом, оскільки непогодження сторони із судовим рішенням не є правовою підставою для його скасування.
		Щодо строків розгляду справи судом першої інстанції, то Верховний Суд врахував, що відповідно до статті 157 ЦПК України 2004 року суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п`ятнадцять днів. 
		Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з урахуванням обставин справи та таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.
		Європейський суд з прав людини у § 41 рішення від 16 травня 2019 року 
		«Ziaja v. Poland», заява № 45751/10, зазначив, що обґрунтованість тривалості провадження повинно оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, викладених у прецедентній практиці Суду, зокрема, складності справи та поведінку заявника та відповідних органів.
		В оцінці тривалості розгляду справи Верховний Суд врахував, що позов подано до суду 14 лютого 2017 року, а рішення ухвалено 11 липня 2017 року. Тривалість розгляду справи зумовлена у тому числі і неодноразовим доповнення позивачем позовних вимог, заявленням клопотань про витребування доказів та відкладенням розгляду справи.
		Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом процесуальних прав заявника під час розгляду апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження. Відповідно до журналу судового засідання від 05 жовтня 2017 року (а. с. 227) заявник мав можливість брати участь у розгляді апеляційної скарги, надавати пояснення, заявляти клопотання тощо.
		Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених правилами статті 400 ЦПК України.
		ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                              С. О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                                                        А. С. Олійник
		 
		 
		                                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...