Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 216/3521/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2019.
Дата набрання законної сили: 21.11.2019
Номер судового провадження: 14-714цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		 
		21 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 216/3521/16-ц
		Провадження № 14-714 цс 19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		 
		судді-доповідача Пророка В. В.,
		суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
		 
		перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року та
		 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		1.      У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «ЕксімБанк», банк) про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу.
		2.      Позовна заява обґрунтована тим, що між позивачем та ПАТ «Укрексімбанк» 03 лютого 2015 року укладено договір строкового банківського вкладу в банківських металах зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу № 46993-3685 (далі - Договір). На депозитний рахунок банку позивач вніс золото у зливках номіналом 100 грамів - 2 шт., 5 грам - 2 шт., 2,5 грама - 1 шт., 1 грам - 3 шт. (усього - 215,5 грам) строком на 365 календарних днів під 0,75 процентів річних. Строк одержання вкладу 03 лютого 2016 року.
		3.      За період з 03 лютого 2016 року по 05 грудня 2016 року враховуючи вимоги Національного банку України (далі - НБУ) позивачу, окрім процентів повернуто 195,5 грам золота. На цей час він не отримав залишок вкладу - 20 грам золота. Вважав, що відповідач приховував від нього, як вкладника банку, дії обмежувальних постанов НБУ на час укладення договору, що перешкоджали поверненню вкладу під час закінчення дії договору. Банк своїми неправомірними діями завдав позивачу моральної шкоди, яку на підставі статті 23 ЦК України та статті 22 Закону  України «Про захист прав споживачів» слід стягнути з урахуванням принципів розумності та справедливості в розмірі 10 000,00 грн.
		4.      ОСОБА_1 з урахуванням уточнення позовних вимог просив: 
		-зобов`язати відповідача повернути йому залишки банківського вкладу у банківських металах номіналом 20 грамів, у кількості 1 шт.; 
		-визнати недійсними дії відповідача, а саме пункти 7.2, 7.3, 7.4 Договору, які вчинені на вкрай невигідних умовах; 
		-стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму у розмірі 182 847,00 грн як міру відповідальності за порушення законодавства;
		-стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за прострочення строків виконання зобов`язань у розмірі 192 200,00 грн; 
		-стягнути з відповідача на користь позивача 3 % пені за кожен день прострочення у розмірі 200 000,00 грн; 
		-стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних з простроченої суми у розмірі 2 661,00 грн; 
		-стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн; 
		-стягнути 1 789,00 грн комісійної винагороди - сума безпідставно стягнута відповідачем з позивача;
		-вирішити питання про розподіл судових витрат.
		5.      Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ПАТ «ЕксімБанк» повернути ОСОБА_1 залишки банківського вкладу у банківських металах номіналом 20 грамів у кількості 1 шт. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		6.       Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доведено неотримання позивачем у повному обсязі з поточного рахунку банку розміру вкладу 20 грам цінних металів. Відмовляючи в задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважав, що оскільки умовами договору вже встановлена відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. При наявності вини та встановлення фактів порушення сторона мала би сплатити пеню за умовами договору. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, то правильність розрахунку пені судом не перевіряється. Позивач не навів доказів отримання збитків, неотриманий вклад у банківських металах він зарахував до збитків. Позивач не врахував той факт, що вклад повернутий йому майже стовідсотково. Вина відповідача у своєчасному неповерненні позивачу депозитного вкладу відсутня. Тобто, не підлягає нарахуванню пеня у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення, що передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв`язку з встановленням НБУ обмеження щодо видачі банками коштів. Відповідач фактично виконував вимогу НБУ, яка є обов`язковою до виконання, оскільки саме НБУ є державним регулятором банків. Стосовно вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди суд вказав, що стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Однак, у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів щомісячно також не містить таких наслідків.
		7.       Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 16 лютого 2017 року залишено без змін.
		8.      Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що між сторонами виник спір з приводу належного виконання укладеного договору банківського вкладу. На час розгляду справи вкладник не отримав залишок вкладу - 20 грам золота з поточного рахунку Апеляційний суд виходив із того, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення. Однак, повертаючи частинами грошові кошти за договором банківського вкладу банк посилався на постанови Правління НБУ від 01 грудня 2014 року № 758 та від 03 березня 2015 року № 160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», у яких передбачено, що уповноважені банки зобов`язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000,00 грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-37 цс 16, апеляційний суд вважав висновок суду першої інстанції в частині відмови позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є правильним, ураховуючи сутність пені та беручи до уваги вимоги постанови Правління НБУ, якою встановлено обмеження щодо здійснення виплат банками на певний період, не можна кваліфікувати дії банку як неналежне виконання покладених на нього зобов`язань. Тобто, на час дії постанови Правління НБУ не підлягає нарахуванню пеня у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення, що передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв`язку з встановленням обмеження щодо видачі банками коштів. Щодо висновків суду першої інстанції щодо виконання ПАТ «ЕксімБанк» умов укладеного між сторонами договору банківського вкладу в частині своєчасного повернення грошових коштів, суд апеляційної інстанції вважав його обґрунтованим, оскільки на виконання положення п. 3.12. Укладеного між сторонами договору строкового банківського вкладу, вклад ОСОБА_1 по закінченню строку дії був перерахований банком з вкладного на поточний рахунок, кошти з якого видаються на вимогу вкладника із урахуванням обмежень, встановлених Постановами НБУ. Про утримання комісії у розмірі 1 789,00 грн, суд зробив висновок, що банк правомірно діяв згідно пункту 5.2.7 укладеного договору, яким передбачено ставки комісійної винагороди за послуги банку, зокрема видачі позивачу частками вклад у злитках по 20 грам замість злитків по 100 грам.
		9.      Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовної вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди, оскільки відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.
		10.   У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови з задоволенні позовних вимог щодо: визнання недійсними пунктів 7.2, 7.3, 7.4 договору № 46993-3685 від 03 лютого 2015 року; стягнення суму боргу за прострочення строків виконання зобов`язань у розмірі 192 200,00 грн; стягнення 3 % пені у розмірі 200 000,00 грн; стягнення 3 % річних у порядку у розмірі 2 661,00 грн; стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн; стягнення 1 789,00 грн комісійної винагороди, а також ухвалу суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому посилається на порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
		11.   Касаційна скарга, крім іншого, мотивована тим, що в день отримання вкладу, банком видано лише 10 грамів золота з можливих 15 грамів, мотивуючи відсутністю у касі банку будь-яких номіналів злитків, у зв`язку з чим банком порушено зобов`язання відповідно до укладеного договору. Усупереч умов договору, вклад видавався кредитору частинами на протязі року. Саме банк у квітні 2016 року визначив умови видачі вкладу з вкладного рахунку частинами, подрібнивши 100-грамовий злиток саме по 20 грам, посилаючись на відсутність злитків будь-яких інших номіналів, з якими позивач змушений був погодитися, побоюючись отримати вклад у ще пізніші терміни. Злиток в 1 грам повернуто позивачу 26 серпня 2016 року, тобто більш ніж через 6 місяців після закінчення строку дії Договору. На підставі статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Банк завдав позивачу збитки через те, що після закінчення строку Договору продовжував використовувати на власну користь неповернуті активи кредитора. У касаційні скарзі ОСОБА_1 посилається на правові позиції Верховного Суду України у справах № 6-37 цс 16, № 6-2558 цс 15, № 6-2128 цс 16, № 6-544 цс 16, № 6-1881 цс 16.
		12.   Акцентує увагу на тому, що частина 2 статті  23 ЦК України надає широке тлумачення поняття моральної шкоди. Фізичні страждання самі по собі не є моральною шкодою, але є підставою виникнення моральної шкоди у особи. Під моральною шкодою Пленум Верховного Суду України розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань». В апеляційній скарзі та в письмовому поясненні від 26 травня 2017 року позивач докладно навів аргументи, щодо законності вимог відшкодування моральної шкоди, а отже безпідставності їх відмови суддями перших двох судових інстанцій.
		13.   У січні 2018 року відповідач ПАТ «ЕксімБанк» подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Відзив мотивований тим, що видача вкладу позивачу відбувалася з урахуванням постанов Правління НБУ № 140 від 03 березня 2016 року, № 342 від 07 червня 2016 року, № 386 від 14 вересня 2016 року. Вимоги позивача щодо стягнення коштів на підставі пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» є незаконними. Пунктами 7.2, 7.4 Договору передбачено пеню за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань, тому пеня передбачена статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» стягненню не підлягає. Окрім цього, відповідно до постанови № 6-37 цс 16 від 11 травня 2016 року на час дії постанови Правління НБУ не підлягає нарахуванню пеня у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення, що передбачена статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв`язку із встановленням обмеження щодо видачі банками коштів. Також порушення умов договору, коли його об`єктом є інші речі, не може бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України. У спорах про захист прав споживачів чинне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я. Укладеним з позивачем договором банківського вкладу не передбачено відшкодування моральної шкоди. Окрім цього, позивачем не доведено заподіяння йому збитків неповерненням вкладу, який майже стовідсотково йому повернуто. Щодо повернення комісійної винагороди, відповідач зазначає, що позивач не став очікувати на закінчення дії постанови НБУ щодо обмеження видачі коштів, що дозволило б йому отримати злиток вагою у 100 грам безоплатно. Позивач сам ініціював послугу розмін злитка на менші злитки, за що згідно умов договору сплатив банку комісійну винагороду. Другий злиток вагою у 100 грам позивач отримав безкоштовно у зв`язку із дією постанови НБУ № 386 у якій гранична сума дозволяла повернути позивачу 100 грам на умовах договору безоплатно. Таким чином, рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені із урахуванням вимог чинного законодавства.
		14.   Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		15.   Касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		16.   Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.
		17.   Згідно із частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		18.   У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		19.   Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2019 року справа призначена до судового розгляду.
		20.   13 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів, передбачених частинами третьою - п`ятою статті 403 ЦПК України.
		21.   Згідно із частиною третьою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		22.   Згідно із частиною четвертою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		23.   Згідно із частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		24.   Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду встановив, що у судовій практиці Верховного Суду України та Великої палати Верховного Суду сформовано підхід, про те, що моральна шкода за порушення договору не може бути компенсована, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором.
		25.   У постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49 цс 12 зроблено висновок: «разом з тим суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині моральної шкоди, оскільки ні договором страхування, ні законом таке відшкодування непередбачено. Зазначений висновок ґрунтується на вимогах статті 611 ЦК України, відповідно до якої відшкодування моральної шкоди в разі невиконання зобов`язання допускається, якщо такі наслідки передбачені законом або договором».
		26.   У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1790 цс 15 зроблено висновок: «поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом. Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Отже, виходячи з аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку про те, що ні чинним законодавством ні договором, укладеним ОСОБА_1 та ПАТ «Укргазбанк» не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з неповерненням банком грошових коштів переданих на депозит, а відтак висновки судів апеляційної та касаційної інстанцій про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди з цих підстав є правильними».
		27.   У постанові Великої Палати Верховного Суду 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64 цс 19) вказано: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання (стаття 611 ЦК України) може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором. Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом».
		28.   Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу, що різний підхід до стягнення збитків та компенсації моральної шкоди і відповідно різні умови для застосування статей ЦК України (зокрема, 22 і 23), не може розглядатися в контексті динамічного розвитку судової практики і забезпечити розумну передбачуваність судових рішень. Колегія суддів вважає, що компенсація моральної шкоди за порушення цивільно-правового договору може бути стягнута на підставі статті 23 ЦК України навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено та не містять таких вказівок норми ЦК України чи іншого закону, що регулюють відповідний вид договору. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, постанова Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1790 цс 15) та Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64 цс 19).
		29.   Згідно з підпунктом 7 пункту 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
		30.   Згідно з статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
		31.   Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
		32.   На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права(див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява №1365/07, 24 April 2008, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», (заява № 21722/11, § 170).
		33.   Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65).
		34.   Оскільки колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду, для забезпечення правової визначеності та єдності судової практики, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
		35.   Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		36.   Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Необхідності викликати учасників справи для надання пояснень у справі немає.
		37.   Отже, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
		38.   Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
		Керуючись частиною тринадцятою статті 7, абзацом другим частини першої статті 401, частиною першою статті 402, підпунктами 7 та 11 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		1.      Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року.
		 
		2.      Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 19 лютого 2020 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                  /підпис/В. В. ПророкСудді:      /підпис/С. В. Бакуліна                 /підпис/Н. П. Лященко                 /підпис/В. В. Британчук                 /підпис/О. Б. Прокопенко                 /підпис/Ю. Л. Власов                 /підпис/Л. І. Рогач                 /підпис/М. І. Гриців                 /підпис/О. М. Ситнік                 /підпис/Ж. М. Єленіна                 /підпис/О. С. Ткачук                 /підпис/О. С. Золотніков                 /підпис/О. Г. Яновська                 /підпис/Л . М. Лобойко                  /підпис/

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...