Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-67/12 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2019.
Дата набрання законної сили: 20.11.2019
Номер судового провадження: 14-386цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		20 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 2-67/12
		Провадження № 14-386цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересована особа - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ ПВР, Департамент ДВС відповідно) ОСОБА_2 ,
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 
		 
		на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у складі колегії суддів Іванченка М. М., Рубан С. М., Желепи О. В.
		 
		у справі за скаргою ОСОБА_1  на постанову старшого державного виконавця Відділу ПВР Рагімової А. Н. та
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст наведених у скарзі вимог
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1  звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову, прийняту старшим державним виконавцем Відділу ПВР Рагімовою А. Н. 24 квітня 2014 року, про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 33253399.
		 
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що на виконанні у Відділі ПВР перебував виконавчий лист від 08 травня 2012 року № 2-67/12, виданий Печерським районним судом м. Києва, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Омега банк» (далі - ПАТ «Омега банк»).
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року (суддя Підпалий В. В.) скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову старшого державного виконавця Відділу ПВР Рагімової А. Н. про стягнення виконавчого збору від 24 квітня 2014 року, прийняту в межах виконавчого провадження № 33253399, скасовано.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу Департаменту ДВС задоволено частково. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.
		 
		Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки з набранням чинності статтею 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) з 05 жовтня 2016 року така категорія справ має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. 
		 
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
		 
		У грудні 2018 року  ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду                            від 15 листопада 2018 року, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі.
		 
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки постанова винесена на виконання рішення суду, постановленого у порядку цивільного судочинства. Тому оскарження зазначеної постанови має відбуватися відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Крім того, вважає що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, оскільки державним виконавцем не вчинено жодних виконавчих дій на виконавче рішення суду. Висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року поновлено                           ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 серпня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		Встановлено, що постановою старшого державного виконавця Відділу ПВР Рагімової А. Н. від24 квітня 2014 року відкрито виконавче провадження № 33253399 з виконання виконавчого листа № 2-67/12, виданого 08 травня 2012 року Печерським районним судом м. Києва, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Омега банк».
		 
		Постановою старшого державного виконавця Відділу ПВР Рагімової А. Н. від 24 квітня 2014 року стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 3 210 441,73 грн. 
		 
		ОСОБА_1  вважав, що він повністю погасив заборгованість, визначену рішенням суду. У листопаді 2017 року звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Відділу ПВР Рагімової А. Н., просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу ПВР від24 квітня 2014 року про стягнення виконавчого збору.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
		 
		Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
		 
		05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII та зміни до ЦПК України, внесені відповідно до цього Закону. 
		 
		Оскільки ОСОБА_1  звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця у листопаді 2017 року, на спірні правовідносини поширюється саме Закон № 1404-VIII, згідно зі статтею 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
		 
		Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
		 
		За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
		 
		Згідно із частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
		 
		Отже, імперативною нормою, а саме частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
		 
		До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
		 
		Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18),  від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження               № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження №14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах              № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18).
		 
		Апеляційний суд зробив правильний висновок, що скарга ОСОБА_1 на постанову державного виконавця не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції адміністративного суду.
		 
		Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах наведених у касаційній скарзі доводів згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд дотримався правила предметної юрисдикції.
		 
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		З огляду на вказане касаційну скаргу  ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то в такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 141, 258, 259, 400, 402, 403, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                   О. М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                        О. Р. Кібенко
		Т. О. Анцупова                                       В. С. Князєв
		С. В. Бакуліна                                         Л. М. Лобойко
		В. В. Британчук                                     Н. П. Лященко
		Ю. Л. Власов                                           О. Б. Прокопенко
		М. І. Гриців                                              В. В. Пророк
		Д. А. Гудима                                          Л. І. Рогач
		Ж. М. Єленіна                                         О. С. Ткачук
		О. С. Золотніков                                    О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...