Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13969/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання незаконним акта, що порушує право власності.
Надіслано для оприлюднення: 02.12.2019. Зареєстровано: 02.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2019.
Дата набрання законної сили: 19.11.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"19" листопада 2019 р.                                     Справа№ 910/13969/18
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Козир Т.П.
		суддів:            Чорногуза М.Г. 
		          Коробенка Г.П. 
		 
		 при секретарі Вага В.В.
		за участю представників сторін:
		від позивача: не з'явився;
		від відповідача: Мельник А.І. за довіреністю від 09.01.2019;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Львівської міської ради
		на рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2019 (повний текст складено 28.03.2019)
		у справі №910/13969/18 (суддя Смирнова Ю.М.)
		за позовом Львівської міської ради
		до Львівської обласної ради 
		про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності,
		 
		УСТАНОВИВ:
		У жовтні 2018 року Львівська міська рада (далі - позивач) звернулась у Господарський суд міста Києва з позовом до Львівської обласної ради (далі - відповідач), у якому просила суд: 
		- визнати незаконним та скасувати рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 "Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" із змінами та доповненнями відповідно до рішень Львівської обласної ради від 10.03.2009 №833, від 30.06.2009 №937, в частині п. 6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської обласної ради, зокрема, на будівлі, що розташовуються за наступними адресами: вул. Й.Коциловського, 15а, вул. О.Басараб, 2, вул.Коциловського, 30/32; м.Львів, вул. Комаринця, 2а; м. Львів, вул.Антоновича, 117; м.Львів, вул. Житомирська, 8а; м.Львів, вул. Гіпсова, 40б; м.Львів, вул. Антоновича, 80; м.Львів, вул. Коновальця, 116; м.Львів, вул.Коновальця, 114;
		- визнати недійсними: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 18.10.2011 на будівлю за адресою: вул.Й.Коциловського, 15а; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 10.06.2009 на будівлі за адресою: вул.О.Басараб, 2; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 07.07.2009 на будівлі за адресою: вул.Й.Коциловського, 30; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 17.10.2011на будівлю за адресою: вул.Й.Коциловського, 32; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 25.03.2009 на будівлю за адресою: вул.Т.Комаринця, 2а; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009 на будівлю за адресою: вул.В.Антоновича, 117; свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане Львівською обласною радою 06.07.2009 на будівлю за адресою: вул.Житомирська, 8а; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009 на будівлю за адресою: вул. Гіпсова, 40б; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009 на будівлю за адресою: вул. В.Антоновича, 80; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009 на будівлю за адресою: вул. Є.Коновальця, 116; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009 на будівлю за адресою: вул. Є.Коновальця, 114;
		- скасувати державну реєстрацію права власності на: будівлю їдальні, під літ. А-1, А'-1 загальною площею 294,2 кв.м по вул. Й.Коциловського, 15а, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1590243846101); на психоневрологічний диспансер, а саме: стаціонар під літ. А-2, 819,7 кв.м, пральня  під літ. Б-1, Б'-1, 43,3 кв.м; гаражі зі складом В- 62,1кв.м, склад Г-1, 23,5 кв.м по вул. О.Басараб, 2, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1576396246101); на Львівській міський психоневрологічний диспансер, а саме: диспансер під літ. А-3, 725,7кв.м, гараж Б 32,6 кв.м по вул. Й.Коциловського,30 за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1576479436101); на будівлю Диспансеру під літ. А'-3, загальною площею 121кв.м по вул. Коциловського, 32, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1576444846101); на сховище запасу води під літ. Б-1, загальною площею 62,1 кв.м по вул. Т.Комаринця, 2а, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 26843662); на КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №1 під літ.А-2, А'-2, загальною площею 756 кв.м; ворота №1, огорожа №2; замощення, І, замощення ІІ по вул. В.Антоновича, 117, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1429376746101); на КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №2 під літ. А-2, 490 кв.м, альтанка, Б, 40,8 кв.м, хвіртка №1, огорожа №2 , замощення, І по вул. Житомирській, 8а за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1431834046101); КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №3 під літ. А-3, 553 кв.м, гараж, Б-107,5кв.м, гараж, Г-1 21,2 кв.м, овочесховище, В-1 36,2 кв.м, альтанка, Д-1 35,8кв.м, ворота №1, огорожа №2, замощення, І, по вул. Гіпсовій, 40б, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1472861746101); на КЗЛОР "Дитячий туберкульозний санаторій", а саме: лікарняний корпус, під літ. А-2, 562,6 кв.м, лабораторний корпус А-1, 46,8 кв.м, тіньовий тент, Б 26,9 кв.м, ворота №1, хвіртка №2, огорожа №3, ворота №4, огорожа №5, замощення 1 по вул. В.Антоновича, 80, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна1430415146101); на КЗ ЛОР "Дитячий ревмокардіологічний санаторій" загальною площею 396 кв.м по вул. Є.Коновальця, 116, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1145716246101); на КЗ ЛОР "Дитячий ревмокардіологічний санаторій", корпус №2, під літ. А-1, 190 кв.м; столова, Б-1, 54,8 кв.м; овочесховище, Г-1, 27,1 кв.м, гараж, Д-1, 17,4 кв.м; склад, В-1, 18,8кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, огорожа №3; хвіртка №4, ворота №5, огорожа №6, замощення, І, замощення, ІІ по вул. Є.Коновальця, 114, за Львівською обласною радою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1148729246101) із закриттям розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаних об'єктів нерухомого майна.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що вказані рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477, від 10.03.2009 №833, від 30.06.2009 №937 прийнято всупереч нормам чинного законодавства та з перевищенням наданих законом повноважень, оскільки позивач передав у спільну власність Львівської обласної ради заклади охорони здоров'я, без будівель і споруд, які є власністю територіальної громади міста Львова, однак, на підставі спірних рішень за відповідачем було визнано право власності на будівлі і споруди.
		Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що позивач з додержанням визначеної законом процедури передав у спільну власність територіальних громад Львівської області заклади охорони здоров'я, як цілісні майнові комплекси. Також послався на пропуск позивачем позовної давності.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 березня 2019 року у позові відмовлено.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, Львівська міська рада  звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому що позивач передав відповідачу саме заклади охорони здоров'я, а не цілісні майнові комплекси цих установ, оскільки будівлі, в яких вони знаходились, на балансі переданих закладів  ніколи не перебували і не обліковувалися, і не входили до цілісних майнових комплексів, що підтверджується реєстраційними посвідченнями на об`єкти нерухомого майна та інвентаризаційними картками.
		Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що позивач передав у спільну власність територіальних громад Львівської області заклади охорони здоров'я, як цілісні майнові комплекси. Крім цього, у 1993 році, коли зазначені заклади охорони здоров'я передавались позивачу Львівською обласною радою народних депутатів, то передавались майнові комплекси, із зазначенням назви і адрес, без визначення інших відомостей (щодо площі, балансової вартості і інших технічних характеристик). Також послався на пропуск позивачем позовної давності.
		Відповідно до ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 24 вересня по 19 листопада 2019 року на стадії заслуховування пояснень представників сторін. 
		11 листопада 2019 року від відповідача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, до якої додані докази щодо утримання спірних закладів у період з 2008 року по теперішній час. 
		Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями  від 19.11.2019, у зв'язку із перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі колегію суддів у складі: головуючого судді Козир Т.П., суддів: Коробенка Г.П., Чорногуза М.Г.
		Представник позивача після перерви у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, що підтверджується розпискою від 24.09.2019.
		Частиною 12 ст. 270  ГПК України  встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. 
		Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12 травня 1993 року Львівська обласна рада народних депутатів на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.1992 №577, Законів України "Про власність", "Про місцеві ради народних депутатів"  Ухвалою №288 "Про передачу майна комунальної власності" затвердила Перелік майнових комплексів підприємств, установ та організацій, що передаються до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів області (додаток 1, том 1 а.с.171-177). 
		До Переліку №1, затвердженого ухвалою Львівської обласної ради від 12.05.1993 року №288 увійшли, зокрема, спірні об'єкти охорони здоров'я (майнові комплекси): Медичні установи Львівського міськздоровідділу; господарські установи Львівського місьздоровідділу; Дитячий тубсанаторій (м.Львів, вул. Антоновича, 80); Дитячий ревмокардіологічний санаторій (м.Львів, вул. Коновальця, 116); Міський психоневрологічний диспансер (м.Львів, вул. Коціловського, 30).
		20 червня 2003 року Львівська міська рада прийняла рішення №525 "Про передачу матеріальних цінностей", яким вирішила передати на баланс головного управління охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації основні засоби, крім будівель і споруд, а саме: Інфекційну клінічну лікарню, Комунальний будинок дитини №1 м. Львова для дітей з ураженням центральної нервової системи і порушенням психіки, Комунальний будинок дитини №2 м. Львова для дітей з ураженням центральної нервової системи і порушенням психіки (том 1 а.с.178-179).
		26 лютого 2008 року Львівська обласна рада прийняла рішення №477 "Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області", яким, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на підставі уточнених даних інвентаризації нерухомого майна, враховуючи висновок постійної комісії з питань комунального майна та приватизації, було вирішено оформити за Львівською обласною радою право спільної власності територіальних громад Львівської області на об'єкти нерухомого майна, які задовольняють потреби територіальних громад Львівської області (п. 6 рішення), зокрема, на об'єкти закладів охорони здоров'я, в тому числі Психоневрологічний диспансер, адреси: м.Львів, вул. Коциловського, 30; м.Львів, вул. О.Басараб, 2; будівлі: диспансер 706,8 кв.м, гараж 61,5 кв.м, стаціонар 617,6 кв.м, пральня 32,2   кв.м, погріб 6,1 кв.м, гараж зі складом 89,6 кв.м. (том 1 а.с.51-55, 183-187). 
		10 березня 2009 року Львівською обласною радою було прийнято рішення № 883 "Про внесення змін та доповнень до рішень Львівської обласної ради", яким, зокрема, внесено зміни  до пункту 6 рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 "Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" (том 1 а.с.56-57, 188-189) та доповнено його, зокрема, підпунктами 31, 32 такого змісту:
		31. Психоневрологічний диспансер, м. Львів, вул. Й. Коциловського, 15а: диспансер в цілому; м.Львів, вул. Й.Коциловського, 32: диспансер в цілому;
		32. КЗ ЛОР "Будинок дитини №1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки", м.Львів, вул. Т.Комаринця, 2а: гараж 41,1 кв.м, гараж 56,4 кв.м, сховище запасу води 62,1 кв.м;
		Рішенням Львівської обласної ради від 30.06.2009 № 937 "Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради" внесено зміни до рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" (том 1 а.с.58-60, 190-192): підпункт 32 пункту 6 доповнено рядком такого змісту: "Головний корпус", " 3580,5"; а пункт 6 доповнено, зокрема, підпунктами 41-43 такого змісту(1.6): 
		41. КЗ ЛОР "Дитячий ревмокардіологічний санаторій", м.Львів, вул.Коновальця, 116: корпус №1   - 382,8 кв.м, огорожа - в цілому, фонтан - в цілому, замощення - в цілому; м.Львів, вул. Коновальця, 114: корпус №2 - 189,1 кв.м, столова 54,8 кв.м, овочесховище 27,1 кв.м, гараж 17,4 кв.м, склад 18,8 кв.м, огорожа - в цілому, ворота - в цілому, замощення - в цілому;
		42. КЗ ЛОР "Дитячий туберкульозний санаторій", м.Львів, вул.Антоновича, 80: лікарняний корпус - 396,3 кв.м, лабораторний корпус 39,4кв.м, хвіртка - в цілому, ворота - в цілому, огорожа - в цілому, замощення - в цілому;
		43. КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з ураженням центральної нервової системи і порушенням психіки", м.Львів, вул. Антоновича, 117: корпус №1 - 732,6 кв.м, ворота - в цілому, огорожа - в цілому, замощення - в цілому; м.Львів, вул. Гіпсова, 40б: корпус №3 - 546,4 кв.м, гараж 108,1 кв.м, гараж 21,2кв.м, овочесховище 36,2 кв.м, альтанка 35,8 кв.м, ворота - в цілому, огорожа - в цілому, замощення - в цілому; м.Львів, вул. Житомирська, 8а: корпус №2   491,4 кв.м, альтанка 40,8 кв.м, хвіртка - в цілому, огорожа - в цілому, замощення - в цілому.   
		08 липня 2008 року Львівською обласною радою, у відповідності до п. 20 ч.1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з метою виконання ст. 90 Бюджетного кодексу України та належного функціонування закладів охорони здоров'я, з урахуванням розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 №29 "Про передачу установ" та висновків постійних комісій з питань охорони здоров'я, материнства та соціального захисту, з питань комунального майна та приватизації, прийнято рішення "Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров'я" №669 (том 1 а.с.19, 180), яким вирішено надити згоду на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області наступних лікувальних закладів:  
		- Комунальна інфекційна клінічна лікарня м. Львова:  вул. Пекарська, 54, м. Львів; 
		- Львівське комунальне медичне об'єднання "Фтизіопульмонологія": вул.Лемківська, 24, м. Львів; 
		- Львівський міський психоневрологічний диспансер: вул.Коциловського, 30, м. Львів; 
		- Комунальний Львівський шкірно-венерологічний диспансер: вул.Замарстинівська, 83, м. Львів; 
		- Комунальний дитячий туберкульозний санаторій: вул. Антоновича, 80, м. Львів;  
		- Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій: вул. Коновальця, 116, м. Львів; 
		- Комунальний будинок №1 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки:  вул. Комаринця, 2-А, м.Львів; 
		- Комунальний будинок №2 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки: вул. Антоновича, 117, м.Львів.
		Ухвалою Львівської міської ради від 10.07.2008 №1939 (том 1 а.с.20, 181) прийнято пропозицію Львівської обласної ради та погоджено передачу у спільну власність Львівської обласної ради таких закладів охорони здоров'я:
		1.1 Комунального будинку дитини №1 м.Львова для дітей з пораженням центральної нервової системи та порушенням психіки;
		1.2 Комунального будинку дитини №2 м.Львова для дітей з пораженням ЦНС і порушенням психіки ;
		1.3 Комунального дитячого туберкульозного санаторію м.Львова;
		1.4 Комунального дитячого ревмокардіологічного санаторію;
		1.5 Комунального Львівського міського шкірно-венерологічного диспансеру;
		1.6 Львівського міського медичного об'єднання "Фтизіопульмонологія";
		1.7 Львівського міського психоневрологічного диспансеру;
		1.8 Комунальної інфекційної клінічної лікарні.
		Забезпечення передачі закладів Львівською міською радою покладено на Управління охорони здоров'я департаменту гуманітарної політики у термін до 01.10.2008.
		На виконання узгоджених між собою рішення Львівської обласної ради №669 від 08.07.2008 та ухвали Львівської міської ради №1939 від 10.07.2008 Управлінням охорони здоров'я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради 19.09.2008 складено Акт приймання-передачі закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу (том 1 а.с.21, 182), а саме: 
		1) Львівського комунального міського медичного об'єднання "Фтизіопульмонологія" - м. Львів, вул. Лемківська, 24; 
		2) Львівського міського психоневрологічного диспансеру - м. Львів вул.Коциловського, 30; 
		3) Комунального Львівського міського шкірно-венерологічного диспансеру - м. Львів вул. Замарстинівська, 83;
		4) Комунальної інфекційної клінічної лікарні м. Львова - м. Львів, вул.Пекарська, 54;
		5) Комунального дитячого туберкульозного санаторію - м. Львів, вул.Антоновича, 80;
		6) Комунального дитячого ревмокардіологічного санаторію - м. Львів, вул. Коновальця,   116;
		7) Комунального будинку № 1 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - м. Львів, вул.Комаринця, 2а; 
		8) Комунального будинку № 2 для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - м. Львів, вул. Антоновича, 117. 
		Листом від 05.07.2015 за вих. №1104-вих-525 Львівський міський голова звернувся до голови Львівської обласної ради та просив надати копії актів, на підставі яких здійснено реєстрацію права комунальної власності Львівської обласної ради на вказані об'єкти нерухомого майна (том 1 а.с.193). Вказане звернення було розглянуто на засіданні постійної комісії з питань охорони здоров'я, материнства та соціального захисту 04.05.2015 (протокол №88, том 2 а.с.20-22). Як вбачається з листа, станом на момент його видання позивачу з інформації відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції було відомо про оформлення права власності на спірне майно за відповідачем.
		Листом від 15.11.2016 депутати Львівської міської ради звернулись до Львівської обласної ради та просили повернути приміщення у користування  міської ради (том 1 а.с.194).
		Листом від 24.01.2017 за вих. №2302-вих-408 Львівський міський голова звернувся до голови Львівської обласної ради та просив не приймати жодних рішень щодо цього майна до розгляду юридичним департаментом даного питання (том 1 а.с.195).  
		Листом від 06.09.2018 за вих. №4-2602-514 начальник Управління охорони здоров'я Львівської міської ради звернувся до директора юридичного департаменту, у якому вказав, що вказані в ухвалі міської ради №1939 заклади охорони здоров'я не були балансоутримувачами будівель, у яких здійснювали свою діяльність, та лише розташовувались у них, однак, Львівською обласною радою оформлено право власності за собою на ці будівлі, тому просив вжити відповідні  заходи (том 1 а.с.80). 
		Як зазначав позивач, на підставі рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 (зі змінами внесеними рішеннями від 10.03.2009 №833 та від 30.06.2009 №937) за Львівською обласною радою було зареєстровано право власності на нерухоме майно на об'єкти охорони здоров'я за наступними адресами у місті Львові по: вул. Коциловського, 15а; вул. О.Бесараб, 2; вул. Коциловського, 30; вул. Комаринця, 2а; вул. Антоновича, 117; вул. Житомирська, 8а; вул. Гіпсова, 40б; вул. Антоновича, 80; вул. Є.Коновальця, 116; вул. Є.Коновальця, 114.
		          Проте, відповідних доказів реєстрації за відповідачем права власності на вказані будівлі позивач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, також ним не заявлялось клопотань про витребування вказаних доказів у відповідача.
		У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом про просив визнати незаконними і скасувати рішення відповідача від 26.02.2008 №477, від 10.03.2009 №833, від 30.06.2009 №937, а також визнати недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасувати державну реєстрацію права власності на спірні будівлі. 
		При цьому позивач посилався на те, що передані відповідачу заклади охорони здоров'я ніколи не були балансоутримувачами будівель, на які відповідачем зареєстровано право власності, оскільки їх власником є територіальна громада міста Львова, а балансоутримувачами є 6-та поліклініка м.Львова (вул. Коциловського, 15а, вул.О.Басараб, 2, вул.Коциловського, 30/32) та 4-та міська клінічна лікарня м. Львова (вул.Антоновича, 117, вул.Житомирська, 8а, вул.Гіпсова, 40, вул.Антоновича, 80, вул.Коновальця, 116, вул. Коновальця, 114), що підтверджується інвентарними картками обліку основних засобів (для будівель і споруд) (том 1 а.с.22-50) та реєстраційними посвідченнями на об'єкти нерухомого майна (том 1 а.с.61-66).
		Заперечуючи проти позову, як у суді першої  інстанції, так і у суді апеляційної інстанції, відповідач посилався на те, що позивач передав у спільну власність територіальних громад Львівської області заклади охорони здоров'я, як цілісні майнові комплекси, і з моменту передачі вони утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, у тому числі здійснюються капітальні і поточні ремонти. Крім того, вказав, що позивачем пропущено трирічну позовну давність і просив застосувати наслідки її пропуску.
		          За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що пункт 6 рішення від 26.02.2008 №477 (зі змінами)  не суперечить чинному на час його прийняття законодавству і не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні. Щодо позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право власності та скасування державної реєстрації права власності, то вони є похідними від вимог про визнання незаконним рішення, а тому також не підлягають задоволенню.
		Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне. 
		Відповідно до частин 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
		Згідно з преамбулою Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
		У визначеннях, наданих у ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зазначено, що  представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення; районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст; право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
		За змістом частини 3 статті 24 зазначеного Закону, яка кореспондується з положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону).
		Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"  встановлено, що виключною компетенцією міських рад є прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.
		Положеннями ст.59 вказаного Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Таким чином, 10-ю сесією 5-го скликання Львівської міської ради, в межах її повноважень та компетенції, було прийнята ухвала від 10 липня 2008 року №1939  "Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу".  
		Статтею 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"  встановлено, що виключною компетенцією обласних рад є вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
		Отже, рішення Львівської обласної ради від 08.07.2008 №669 "Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров'я" прийняте в межах повноважень і компетенції обласної ради. 
		Згідно з частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Позивач вказує, що внаслідок прийняття спірних рішень порушені цивільні права територіальної громади міста Львова, із власності якої незаконно вибули будівлі та споруди, в яких знаходились передані відповідачу заклади охорони здоров'я.
		Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
		Частиною 2 зазначеної статті визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
		Відповідно до ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що розмежування майна комунальної власності Львівської області та м. Львова відбулося за рішенням № 288 Львівської обласної ради від 12.05.1993, пунктом 1 якого затверджено перелік майнових комплексів підприємств, установ та організацій, що передаються до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів області згідно з додатком 1. 
		Згідно Додатку № 1 до вказаного рішення - Переліку об'єктів, що передані до комунальної власності районів та міст обласного підпорядкування - із спірних приміщень, щодо яких сформульовано позовні вимоги Львівської міської ради, до комунальної власності м. Львова передано цілісні майнові комплекси закладів охорони здоров'я та соціального забезпечення, розташованих у м. Львові за адресами: вул. Антоновича, 80, вул. Коновальця, 116, вул. Коціловського, 30. Крім них, до Додатку № 1 включено цілісні майнові комплекси, розташовані у м. Львові за адресами: вул. Пекарська, 54, вул. Замарстинівська, 83, вул. Лемківська, 24.
		І саме ці приміщення були повернуті з комунальної власності м. Львова до комунальної власності об'єднаних громад Львівської області, у повній відповідності до законодавства, що регулює діяльність місцевого самоврядування та бюджетні відносини, спільними рішеннями сторін № 669 від 08.07.2008 та № 1939 від 10.07.2008, спільним актом приймання передачі від 18.09.2008.
		 
		Про те, що у власність відповідачу передавались медичні заклади разом з цілісними майновими комплексами свідчить зміст акту приймання передачі, в якому зазначено не лише адреси закладів охорони здоров'я, а й балансова та залишкова вартість цілісних майнових комплексів, що передаються.
		Крім цього, відповідач надав суду апеляційної інстанції докази, що саме з обласного бюджету виділялись частково кошти на утримання цих закладів охорони здоров'я, ремонт тощо; дані заклади з 2008 року підзвітні виконавчим органам відповідача, які скеровували їх діяльність в межах своїх повноважень.
		Позивач таких доказів суду не надав.
		Крім того, позивач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, з відповідними обґрунтуваннями, доказів, що решта спірних закладів охорони здоров'я, згідно позовних вимог, передавалась до комунальної власності м. Львова в установленому законом порядку під час розмежування власності між державою і громадами після розпаду СРСР або придбавалась, або створювалася коштом громади м. Львова.
		Також позивач не надав суду доказів існування саме тих свідоцтв про право власності на спірні об'єкти нерухомості та реєстрації прав на них за відповідачем у встановленому законом порядку, які є предметом його позовних вимог.
		Крім того, позивач не звертався з відповідним клопотанням до суду першої інстанції під час підготовчого провадження про витребування цих доказів з обгрунтуванням неможливості власноруч подати ці докази суду.
		Частиною 4 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"  встановлено, що районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
		Згідно з частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.      
		Положеннями частини 7  вказаної статті передбачено, що майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
		З матеріалів справи вбачається, що Львівська міська рада, з метою забезпечення належного фінансування з обласного бюджету закладів охорони здоров'я, та за згодою відповідача, ухвалою від 10.07.2008, відповідно до своїх повноважень та приписів закону, вирішила передати ці заклади у спільну територіальну власність Львівської обласної ради, тобто, у комунальну власність територіальних громад всієї Львівської області. 
		Вказане рішення фактично виконане та по акту приймання-передачі закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу від 19.09.2008, вказані заклади, згідно переліку із зазначенням балансової і залишкової вартості майна, передані у спільну власність територіальних громад Львівської області. 
		Щодо посилань позивача на те, що заклади охорони здоров'я передавались як юридичні особи, без будівель, у яких вони здійснюють діяльність, то вказані доводи судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки статтею 90 Бюджетного Кодексу України (в редакції чинній на час прийняття  рішень про передачу) було здійснено розмежування видатків між бюджетами та визначено, що до видатків, які здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів належать видатки, серед іншого, на охорону здоров`я, зокрема, на спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові) та санітарно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації).
		Відповідно до ст.ст. 3, 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я. Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Заклади охорони здоров'я - це підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.  Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної практики, виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначаються актами законодавства України. Заклад охорони здоров'я здійснює свою діяльність на підставі статуту, що затверджується власником або уповноваженим ним органом.
		Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначено основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну, за змістом статті 7 якого з державної у комунальну власність передаються безоплатно, зокрема, заклади охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори, у тому числі незавершені будівництвом.
		Згідно п.1.1 Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, в тому числі казенних підприємств, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 05.05.2001 №787 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цілісним майновим комплексом є об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку відокремлюються в самостійні об'єкти.
		Постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 затверджено Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності,  пунктом 2 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що об'єктами передачі згідно з цим Положенням є: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства), крім об'єктів, визначених підпунктом "д" цього пункту. 
		Обставини справи свідчать, що передача закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу з комунальної власності територіальної громади міста Львова до спільної власності територіальних громад Львівської області була зумовлена насамперед необхідністю виконання вимог ст. 90 Бюджетного кодексу України та забезпечення належного функціонування та фінансування закладів охорони здоров'я.
		Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку позивач, як орган місцевого самоврядування, розпорядився об'єктами комунальної власності - закладами охорони здоров'я із конкретно визначеними їх місцезнаходженням, фізичним розташуванням,  балансовою та залишковою вартістю, передавши їх у спільну власність Львівської обласної ради. 
		Тобто, було здійснено передачу об'єктів комунальної власності, які надають послуги медичного характеру і виконають інші функції на основі професійної діяльності медичних працівників згідно з потребами об'єднаних територіальних громад області.
		Наведені обставини в їх сукупності спростовують доводи позивача про те, що Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, що здійснює правомочності з володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, не вчиняла жодних дій, які б могли засвідчити волевиявлення територіальної громади м. Львова на передання об'єктів нерухомого майна за вищевказаними адресами, що знаходиться на території м.Львів, як адміністративно-територіальної одиниці, у спільну власність територіальних громад області, не надавала погодження на таку передачу і не оформили передачі зазначених об'єктів у спільну власність територіальних громад області.
		Крім цього, статтею 13 Конституції України, яка кореспондується з частиною 4 статті 319 ЦК України, визначено, що власність зобов'язує.
		Положеннями ст. 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Позивачем не надано жодних доказів того, що з моменту передачі закладів охорони здоров'я, тобто, з 2008 року по даний час, він ніс тягар утримання майна (будівель та споруд),  у якому здійснюють діяльність ці заклади, а відповідач, навпаки, надав докази того, що утримання майна в належному стані (у тому числі капітальні і поточні ремонти), здійснювалось за рахунок коштів обласного бюджету, а самі заклади підпорядковувались Управлінню майном спільної власності і Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної ради. 
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника.
		Частиною 2 статті 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
		Таким чином, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (постанови Верховного Суду України від 21.10.2015 у справах № 3-670гс15, №3-649гс15).
		Отже, враховуючи, що частину майна позивач добровільно, у повній відповідності до чинного законодавства, влітку - восени 2008 року, передав, а відповідач - прийняв у свою власність, позивач з 2008 року добровільно припинив здійснювати правомочності власника щодо цього майна, а щодо решти майна позивач не надав доказів набуття його у власність у встановленому законом порядку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що права позивача спірним рішенням відповідача від лютого 2008 року в частині визначеного у даному позові майна не порушено, а тому позов задоволенню не підлягає.
		Щодо позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право власності та скасування державної реєстрації права власності на спірне майно, то позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції  не надано копій зазначених свідоцтв та належних доказів (витягу чи довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) реєстрації за відповідачем права власності на спірне майно, не заявлено суду першої інстанції обгрунтоване клопотання про їх витребування, ці позовні вимоги є похідними від вимог про визнання незаконними і скасування рішень, у задоволенні яких відмовляється судом за безпідставністю і недоведеністю, а тому вони також не підлягають задоволенню.
		Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, то перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
		Оскільки судом встановлено самостійні підстави для відмови у задоволенні позову, клопотання відповідача щодо застосування позовної давності судом першої інстанції обґрунтовано залишено без задоволення.
		Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Доводи апелянта по суті  його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про необгрунтованість позову та не можуть бути підставами  для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
		З огляду на те, що позов задоволенню не підлягає, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду  міста Києва, з урахуванням мотивів, наведених Північним апеляційним господарським судом, скасуванню не підлягає.
		Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
		Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14 березня 2019 року - без змін.
		2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
		3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		          Повний текст постанови складено 02.12.2019.
		 
		Головуючий суддя                                                            Т.П. Козир 
		 
		Судді                                                                                М.Г. Чорногуз
		                                                                                Г.П. Коробенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...