Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/10517/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: 02.12.2019. Зареєстровано: 03.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2019.

Номер судового провадження: 2/554/2688/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 21.11.2019 Справа № 554/10517/16-ц 
		 
		Провадження №2/554/2688/2019
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 листопада 2019 року                           м. Полтава
		Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
		головуючого-судді        Чуванової А.М.
		при секретарі Садошенко М.П.,
		за участю учасників справи:
		представник позивача: прокурор Кантока Т.М.,
		представник відповідачів виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради, Шевченківської районної у м.Полтаві ради: Акатова А.Г.,
		представник відповідача ОСОБА_1 : ОСОБА_2 
		представник третьої особи Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру: Клименко Г.Й.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Кривоноса Руслана Євгенійовича до виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради, Шевченківської районної у м.Полтаві ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішень про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки; треті особи: Полтавська міська рада, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради,-
		 
		                                       ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2016 року Перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Кривоніс Р.Є. звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради, Шевченківської районної у м.Полтаві ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішень про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки, у якому просив визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради від 28.10.2008 року №502, яким надано ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; визнати недійним та скасувати рішення сесії Октябрської районної у м.Полтаві ради від 30.10.2008 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради від 28.10.2008 року №502; визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради від 24.02.2009 року за №87, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_3 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнати недійсним та скасувати рішення сесії Октябрської районної у м.Полтаві ради від 26.03.2009 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради від 24.02.2009 року №87; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №517556 від 05.06.2009 року; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 1000 м.кв., кадастровим номером 5310137000:15:017:0020, вартістю 109877 грн. до земель запасу Полтавської міської ради.; стягнути солідарно з виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, Шевченківської районної у місті Полтаві ради та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору в сумі 8538,15 грн.
		Позов мотивований тим, що 23.03.2013 року заступником прокурора м.Полтави винесено постанову №48/13 про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у діяльності Полтавської міської ради, на підставі якої за результатами перевірки було встановлено порушення вимог земельного законодавства України з боку міської ради при розпорядженні землями парку «Перемога», про що в подальшому внесено до ЄРДР відомості за №42014170010000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України. Вказує, що під час досудового розслідування було встановлено незаконне протягом 2009 - 2010 років погодження висновків про погодження проектів землеустрою щодо надання у власність 17 земельних ділянок на території заповідного парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення - парку «Перемога», у тому числі, й відповідного висновку ОСОБА_3 , внаслідок чого останньому незаконно безоплатно передано у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку загальною площею 1000,00 кв.м. у АДРЕСА_1 , яка знаходиться під об`єктом природно-заповідного фонду - парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва парку «Перемога» в м.Полтаві.
		Крім того, згідно з вироком Київського районного суду м.Полтави від 23.04.2015 року у справі №552/401/15-к, залишеному без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 02.07.2015 року та ухвалою ВССУ від 19.11.2015 року, судом констатовано незаконність надання у власність вказаних земельних ділянок громадянам на території парку «Перемога», у тому числі спірної земельної ділянки ОСОБА_3 . Зазначено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки не відповідає вимогам ст.ст.116, 118 ЗК України та ст.29 ЗУ «Про землеустрій». Незаконність набуття права власності на спірну земельну ділянку також доводиться обставинами, встановленими постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 року, якою задоволено позов прокурора про скасування рішення 16 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 08.12.2011 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та оформлення права постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 », визнано протиправним та скасовано вказане рішення. Судом зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування від 08.12.2011 року прийнято з порушенням норм ст.20 ЗК України, оскільки Полтавською міською радою не приймалось рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки парку «Перемога» та рішення щодо зміни її цільового призначення. Така зміна не погоджувалась з Кабінетом Міністрів України.
		На думку позивача, виходячи із норм земельного законодавства, є незаконним і рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві від 28.10.2008 року №502, яким надано ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 1000,00 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Вказане рішення затверджене рішенням сесії Октябрської районної у м.Полтаві ради від 30.10.2008 року. У подальшому рішенням виконавчого комітету Октярської районної у м.Полтаві ради від 24.02.2009 року №87 затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_3 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1000,00 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням сесії Октябрської районної у м.Полтаві ради від 26.03.2009 року незаконно затверджено рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради №87 від 24.02.2009 року. ОСОБА_3 05.06.2009 року отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №517556. Таким чином, зазначає, що дані рішення не ґрунтуються на вимогах закону, винесені органом місцевого самоврядування без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, є протиправними та підлягають скасуванню.
		У подальшому вказану земельну ділянку придбано за договором купівлі-продажу від 15.10.2012 року ОСОБА_1 . Крім того, усупереч вимогам закону рішення про виділення земельної ділянки відповідачу приймалось виконавчим комітетом Октябрської районної у м.Полтаві ради та саме воно зазначене у державному акті як підстава виникнення права власності. Посилаючись на положення ч.1 ст.388 ЦК України, вважає, що земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади м.Полтави не з його волі іншим шляхом, зважаючи на те, що Полтавська міська рада діяла при цьому не в інтересах громади міста, яку вона представляє. У даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну та повернення у власність територіальної громади міста землі, яка вибула з її власності незаконно і шляхом вчинення, зокрема, посадовою особою органу влади кримінально караних дій. У свою чергу, незаконність рішень органу місцевого самоврядування, які стали підставою реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем автоматично породжує для нього обов`язок повернення земельних ділянок повноважному власнику - територіальній громаді. Крім того, з огляду на характер спірних правовідносин, позивач вбачає відповідність заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 , критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ та закладеним у ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та свобод людини. Відтак, на переконання позивача, право приватної власності незаконно набуто на спірну земельну ділянку із земель комунальної власності ОСОБА_3 та у подальшому придбано ОСОБА_1 , а юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування низки рішень, починаючи з незаконного рішення від 28.10.2008 року за №502. Водночас, Полтавська міська рада як орган, що представляє інтереси територіальної громади міста Полтави та є законним власником зазначеної земельної ділянки, яка на момент розпорядження нею належала до земель комунальної власності, заходи для її повернення у комунальну власність міста не вживала, що свідчить про бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Разом із тим, у центрального органу виконавчої влади - Державної інспекції сільського господарства України не передбачено повноважень щодо звернення до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння. Указував, що відповідно до статей 45, 46 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подачі позову) функції контрюлю за дотриманням земельного законодавства належать Державній екологічній інспекції України, однак фактично такі функції до інспекції не перейшли, а тому Держекоінспекція України позбавлена права на звернення до суду з даним позовом. Враховуючи суспільний інтерес у заявлених вимогах, додержання справедливого балансу між публічним і приватним інтересом та правомірності втручання, на підставі ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.45 ЦПК України звернувся до суду з даним позовом та просив задовольнити позовні вимоги.
		З 16 грудня 2016 року по 29.05.2017 року вищевказана цивільна справа перебувала в провадженні судді Октябрського районного суду м.Полтави Січиокно Т.О.
		Так, ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 17 січня 2017 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.47 т.1).
		Ухвалами суду від 09.03.2017 року залучено до участі у справі Управління земельних ресурсів та земельного кадастру виконавчого комітету Полтавської міської ради та Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору (а.с.85, 86 т.1).
		Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 29.05.2017 року позов залишено без задоволення (а.с.40, 41-45 т.2).
		Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 19.09.2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області Савенка О.А. задоволено частково; рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 29.05.2017 року скасовано; в задоволенні вимог прокурора відмовлено за пропуском строку позовної давності (а.с.191-192, 193-201 т.2).
		Постановою Верховного Суду від 28.08.2019 року касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області задоволено частково; рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 29 травня 2017 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2017 року скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.31-34 т.3).
		Дана справа надійшла до суду першої інстанції після перегляду Верховним Судом 16.09.2019 року (а.с.35 т.3).
		Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 17.09.2019 року зазначену справу прийнято до провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.37 т.3).
		Відповідачем ОСОБА_3 надано до суду письмові заперечення на позовну заяву, згідно з якими вважав позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав. Зазначає, що не знав про те, що виділена йому земельна ділянка площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 531013700:15:017:0020, що була ним приватизована 05.06.2009 року, з отриманням Державного Акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №517556 на підставі рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради від 24.02.2009 року за №87, яким затверджено проект відведення та було передано ОСОБА_3 у власність вищевказану земельну ділянку зі складу земель житлової та громадської забудови міста, а саме - знаходиться під об`єктом природно-заповідного фонду - парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва парку «Перемога» в м.Полтаві. Про вказані факти дізнався після отримання позовної заяви від 14.07.2015 року у справі №554/9107/15-ц. Зазначає, що через своє скрутне фінансове становище вимушений був провести відчуження земельної ділянки 15.10.2012 року ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Касьяненко Л.В. за реєстровим №2785. Вказує, що на час оформлення вищевказаного договору купівлі-продажу не існувало будь-яких обмежень чи обтяжень стосовно земельної ділянки, але при цьому відповідач не знав та не міг знати, що дана земельна ділянка була чи могла бути виділена з порушенням вимог земельного законодавства. На час укладення договору купівлі-продажу земельна ділянка була вільна від будь-яких побудов, майнових прав і претензій третіх осіб, не перебувала під арештом, судових справ щодо неї не існувало. Таким чином, вважає, що мав законне право на здійснення її відчуження шляхом продажу ОСОБА_1 . Також, не погодився зі змістом позовної заяви в частині того, що він та ОСОБА_1 могли знати про те, що ділянка вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що становить їх добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів, оскільки на час виділення йому земельної ділянки, її приватизації, а потім і продажу в місці, де її виділено, будь-які інформаційно-охоронні знаки та аншлаги були відсутні. Крім того, на переконання відповідача позовні вимоги прокурора стосовно його вини щодо отримання спірної земельної ділянки побудовані на припущеннях, а тому, з урахуванням викладеного, просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви за безпідставністю (а.с.70-72 т.1).
		Від представника Шевченківської районної у м.Полтаві ради та її виконавчого комітету надійшли до суду письмові заперечення, а також відзив на позовну заяву, в яких позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Необґрунтованими є доводи позивача щодо факту існування у правовідносинах, які виникли між фізичною особою та органами місцевого самоврядування м.Полтави, інтересу держави, що має цивільну правову природу, а також прокурором не надано доказів щодо віднесення предмету регулювання оскаржуваних рішень загальнодержавних інтересів та їх порушення. Вказує на те, що матеріали справи не містять доказів щодо виникнення та існування між відповідачами та позивачем у справі будь-яких правовідносин, у відповідності до змісту яких керівник прокуратури набув би повноважень на звернення до суду із вказаним позовом, також Полтавською міською радою не приймалося жодних рішень щодо уповноваження органів прокуратури на звернення до суду.
		Позовні вимоги спрямовані на позбавлення права власності на земельну ділянку фізичної особи. Відповідач не визнає належними доказами вирок та постанову судів, на які посилається прокурор щодо встановлених у них певних фактів, так як не мають у даному випадку преюдиційного характеру, оскільки районна рада та її виконавчий комітет не були учасниками адміністративної справи та відносно неї не встановлювались ніякі обставини, а за вироком суду обставини стосуються дій, вчинених винною особою, а не відповідача. 
		Твердження позивача щодо встановленого факту створення парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення парк «Перемога» площею 30,9 га є надуманим і безпідставним. На сьогодні відсутній жодний документ, затверджений у встановленому порядку, який визначав би межі даного парку та відсутні докази, що земельна ділянка площею 30,9 га, як і спірна земельна ділянка, належать до земель природно-заповідного фонду. Таким чином, Октябрська районна у м.Полтаві рада та її виконавчий комітет, приймаючи свої рішення, діяли виключно у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, до повноважень відповідача не відноситься перевірка достовірності та правильності висновків відповідних контролюючих органів про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 площею 1000 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки кожен орган несе самостійну відповідальність в межах визначених повноважень. ОСОБА_3 у встановленому порядку отримав Державний акт про право власності на земельну ділянку, яку згодом придбала ОСОБА_1 , а тому є добросовісним набувачем, оскільки будь-яких доказів, що остання обізнана про наявність порушень земельного законодавства, або ж сама умисно сприяла такому порушенню суду не надано. 
		Крім того, заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки про наявність оскаржуваних рішень прокурору стало відомо внаслідок проведених перевірок з 25.05.2010 року, коли на вимогу прокурора Октябрського району м.Полтави А.Миронова від 19.05.2010 року за вих.№3664 помічнику прокурора надано копії рішень Октябрської районної в м.Полтаві ради «Про затвердження рішень виконавчого комітету Октябрської районної в м.Полтаві ради» за 2008-2010 роки (на 32 арк.), про що наявна відмітка про отримання. Тому, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду, зокрема подачі позовних заяв за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування є підставою для відмови у позові. З даним позовом прокурор звернувся до суду 12.12.2016 року, який закінчився 25.05.2013 року. Крім того, про порушення прав територіальної громади, зменшення розміру земельної ділянки парку «Перемога» прокурору достовірно стало відомо 20.06.2013 року з моменту направлення подання до Полтавської міської ради про усунення порушень вимог земельного законодавства, що підтверджується постановою суду від 24.07.2019 року. На підставі викладеного, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.109-122, а.с.181-183 т.1, а.с.91-100 т.3).
		Відповідачем ОСОБА_1 надано до суду письмові заперечення на позова, а також відзив на позовну заяву, в яких позовні вимоги вважає необґрунтованими, подані з порушенням строку позовної давності, за відсутності підстав для представництва в даній справі та виключного випадку для подачі даного позову, та такими, що не підлягають задоволенню. Вважає посилання прокурора на порушення інтересів держави в даному випадку розширеним тлумаченням його повноважень, що не відповідає вимогам законів, які регулюють дані питання. Спірна земельна ділянка не є державною власністю, прокурором не обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, які не є тотожними з інтересами конкретної територіальної громади і її органу самоврядування. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, прокурор при цьому виконує субсидіарну роль, і не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду. Прокурор не надав доказів невиконання чи неналежного виконання своїх повноважень відповідним органом, та вважає, що він не довів свого права звертатись з вказаним позовом в статусі самостійного позивача. 
		Також, вказує на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки про зменшення розміру земельної ділянки парку «Перемога» прокуратурі достовірно стало відомо в червні 2013 року, і протягом трьох років з цього моменту прокуратура зобов`язана була вчинити ефективні та своєчасні дії щодо цих обставин. З огляду на те, що факт виділення під забудову спірної земельної ділянки був відомим, то прокурор мав можливість у разі виявлення відповідних порушень звернутись до суду в межах строку позовної давності, однак цього не зробив. Натомість, прокурор зазначає, що про порушення прав територіальної громади йому стало відомо у січні 2014 року при винесенні постанови про проведення перевірки. Але не враховано того, що 20.06.2013 року прокурором було направлено подання про усунення вимог земельного і податкового законодавства, та до звернення до суду у справі №816/4424/13-а проводилась прокурорська перевірка в частині використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, у тому числі парку «Перемога». Отже, на думку відповідача, строк позовної давності для прокурора розпочався 20.06.2013 року, а закінчився 20.06.2016 року, але з даним позовом прокурор звернувся лише 16.12.2016 року, тобто поза межами строку позовної давності.
		Стосовно посилань позивача на вирок суду від 23.04.2015 року зазначає, що на момент прийняття спірних рішень не існували встановлені в натурі межі території правку «Перемога» та була відсутня належна землевпорядна документація, а висновок №5630/10685 від 29.09.2014 року проводився не за ухвалою суду і тому не є належним доказом. Зазначає, що виконавчим комітетом Полтавської міської ради не вирішувалось питання про створення парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення - парку «Перемога» на площі 30,9 га. Крім того, постановою суду у справі №816/4424/13-а встановлено, що включення парку «Перемога» до об`єктів природно-заповідного фонду відбулось лише у 2013 році. Тому посилання позивача щодо віднесення парку до об`єктів природно-заповідного фонду є безпідставними. Вважає, що скаржувані позивачем рішення було прийнято в межах компетенції Октябрської районної у м.Полтаві ради та її виконавчого комітету, з дотриманням норм земельного законодавства. ОСОБА_3 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, а ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 15.10.2012 року прийняла у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1000,00 кв.м., а отже є добросовісним набувачем та законним власником вказаної земельної ділянки, оскільки немає жодних підстав вважати і не наведено будь-яких доказів, що вона була обізнана про наявність будь-яких порушень земельного законодавства або умисно сприяла такому порушенню. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с.33-37 т.2, а.с.74-81 т.3).
		Представником Полтавської міської ради надано до суду письмові заперечення на позовну заяву, у яких вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на незаконність та необґрунтованість доводів позивача щодо факту існування у конкретних земельних правовідносинах інтересу держави, що має цивільну правову природу, а також щодо належності земельної ділянки по АДРЕСА_1 до земель природно-заповідного фонду України. Парк «Перемога» є пам`яткою природи місцевого значення, а матеріали справи не містять жодного доказу про існування рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про створення парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення - парку «Перемога» на площі 30,9 га. Отже, відповідач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку отримала право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 1000 кв.м. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просив відмовити (а.с.100-108 т.1).
		Прокурором надано до суду письмові відповіді на відзиви відповідачів, а також додаткові пояснення в обгрунтування заявлених позовних вимог. Зазначає, що в даному випадку прокурор звернувся до суду як самостійний учасник про визнання недійсними та скасування рішень Шевченківської районної у м.Полтаві ради та її виконавчого комітету, якій Полтавською міською радою делеговані відповідні повноваження у сфері земельних правовідносин, а тому повідомлення органу місцевого самоврядування та підтвердження останнім представництва прокурором інтересів держави в суді не передбачено. Водночас, Полтавська міська рада, якою делеговані відповідні повноваження районним радам у сфері земельних правовідносин, залучена третьою особою на стороні відповідача. Враховуючи неможливість набуття Полтавською міською радою статусу позивача, оскільки саме вказаними у позові органами, які виступають відповідачами у цій справі, прийнято протиправні рішення, а в іншого органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних правовідносинах, Управління Держгеокадастру у Полтавській області, відсутні відповідні повноваження на звернення до суду, тому саме прокурор набув статусу позивача. Окрім того, в силу положень ЦПК України у суді підтверджено підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та виключність такого випадку у зв`язку з порушенням інтересів територіальної громади та держави в цілому.
		Також, прокурором не пропущено строк позовної давності. Посилання відповідачів на направлення 20.06.2013 року подання до міської ради не враховують при цьому меж прокурорської перевірки та виявлених порушень за її результатами, що стосувались процедури встановлення меж земельної ділянки парку «Перемога» та незаконної зміни її цільового призначення. Даних про зменшення площі у зв`язку з наданням земельних ділянок у приватну власність в ході перевірки й судового розгляду не отримано та відсутні докази обізнаності про це. Не є такими даними і отримання прокурором Денисом Б. копій відповідних рішень ради за 2008-2010 роки. Так, визначальним є обізнаність позивача саме про факт порушення його права, а не інформованість про певні обставини щодо обліку майна чи його передачі. Висновок про наявність підстав для визнання незаконним прийнятого районною радою рішення зроблено тільки після ініціювання відповідної перевірки на підставі постанови від 23.01.2014 року та внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а у подальшому, зокрема, із висновку комісійної судової земельно-технічної експертизи №5630/10685 від 29.09.2014 року, у ході якого за допомогою спеціального програмного забезпечення накладено межі спірної земельної ділянки на межі парку «Перемога».
		Зазначив, що підставою для скасування спірних рішень є порушення виконавчим комітетом Шевченківської районної у м.Полтаві ради та Шевченківською районною у м.Полтаві радою вимог ч.4 ст.83 ЗК України щодо заборони передачі земель під об`єктами природно-заповідного фонду комунальної власності. Очевидно, що виділена земельна ділянка, як і решта інших (всього 17 ділянок), знаходяться у зоні, відведеній парку «Перемога». Основне цільове призначення (категорія) наданої у власність земельної ділянки не змінювалося. Окрім цього, розроблені проекти землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та технічна документація на земельну ділянку не відповідає вимогам нормативно-правових актів, а містобудівною документацією не передбачено використання земельної ділянки для містобудівних цілей. Крім того, парк «Перемога» з відповідними площами відноситься до Переліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду Полтавської області, а отже на момент прийняття рішень земельні ділянки парку площею 30,9 га мали відповідний правовий статус. Тому відповідачем безпідставно вказано про відсутність документів, які визначають межі земельної ділянки площею 30,9 га для парку «Перемога». 
		Таким чином, вказує, що незаконне, протиправне, в порушення законних підстав отримання спірної земельної ділянки, що розташована в межах природно-заповідного фонду, завдає шкоду власності територіальної громади міста Полтави та суперечить інтересам держави в цілому. Разом із тим, воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Однак, Шевченківською районною у м.Полтаві радою та її виконавчим комітетом всупереч інтересам територіальної громади протиправно надано у власність ОСОБА_3 із земель комунальної власності спірну земельну ділянку, яка в подальшому відчужена 15.10.2012 року шляхом укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 . Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах, а тому кожне порушення закону щодо безпідставного заволодіння комунальною власністю є порушенням державних інтересів. Таким чином, звернення до суду з позовом викликано необхідністю захисту майнових інтересів територіальної громади м.Полтави та реалізації конституційного права громадян користуватися об`єктами права власності Українського народу. На підставі викладеного просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі (а.с.173-180 т.1, а.с.59-64 т.3, а.с.122-132 т.3, а.с.141-167 т.3).
		В судовому засіданні представник позивача - прокурор Кантока Т.М. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, а також письмових поясненнях та відповідях на відзиви відповідачів. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідачів - виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради, а також Шевченківської районної у м.Полтаві ради Акатова А.Г. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на обставини, зазначені у письмовому відзиві на позовну заяву та надані заперечення. Вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, просила застосувати до позовних вимог прокурора правові наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
		Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні вимог. Вказав, що прокурор не є повноважним органом на подачу позову, і позов подано з пропуском строку позовної давності.
		Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Дігтярь Л.А. у судовому засіданні з позовом не погодилась, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, вказавши на пропуск прокурором строку звернення до суду, та неповноважність прокурора на подачу позову, на підставі чого просила відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
		Представник третьої особи Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру виконавчого комітету Полтавської міської ради Клименко Г.Й.у судовому засіданні позовні вимоги не підтримала, просила відмовити у задоволенні позову прокурора, виходячи з правової позиції відповідачів у справі.
		Представники третіх осіб Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради до суду не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Від представника третьої особи Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради до суду надійшла заява про розгляд без участі представника (а.с.52 т.3). Суд вирішив можливим розгляд справи у відсутність вказаних представників, на підставі наявних у справі даних і доказів.
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, врахувавши позицію відповідачів, викладену в письмових відзивах та запереченнях на позовну заяву, надавши належну правову оцінку доказам у їх сукупності і взаємному зв`язку, суд вважає відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради «Про надання дозволу на виготовлення проектів відведення земельних ділянок» від 28 жовтня 2008 року №502 ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 1000 кв.м, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд відповідно до схеми, погодженої управлінням у справах містобудування та архітектури Полтавського міськвиконкому (а.с.18, 151 т.1).
		Рішенням двадцять п`ятої сесії V скликання Октябрської районної у м.Полтаві ради «Про затвердження рішень виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради» від 30.10.2008 року затверджено рішення райвиконкому №502 від 28.10.2008 року «Про надання дозволу на виготовлення проектів відведення земельних ділянок», за яким ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 1000 кв.м, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.99 т.1).
		Згідно з рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва» №87 від 24.02.2009 року погоджено проект відведення та передано у власність гр. ОСОБА_3 із земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площа якої відповідно до проекту відведення, виготовленого ПП ОСОБА_5 становить 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.; встановлено обмеження прав на земельну ділянку та сервітути згідно з висновками управління з питань містобудування та архітектури та Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру; зобов`язано гр. ОСОБА_3 звернутися в геодезичну організацію з приводу винесення в натуру меж земельної ділянки згідно цільового призначення, стати на облік в державній податковій інспекції в м.Полтаві; дане рішення підлягає затвердженню на сесії Октябрської районної у м.Полтаві ради (а.с.19 т.1).
		Рішенням тридцятої сесії V скликання Октябрської районної у м.Полтаві ради «Про затвердження рішень виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради» від 26 березня 2009 року затверджено рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради №87 від 24 лютого 2009 року «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та ведення садівництва» (а.с.98 т.1).
		05 червня 2009 року ОСОБА_3 видано Державний акт на право власності серії ЯИ №517556 щодо земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_1 . Як убачається з плану меж земельної ділянки, вона має кадастровий номер 5310137000:15:017:0020, що також підтверджується даними державного Реєстру та довідкою про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці з реєстрацією в земельному кадастрі м.Полтави (а.с.20, 34, 39 т.1, а.с.182-183 т.2).
		Згідно з наявною у матеріалах справи копією договору купівлі-продажу від 15.10.2012 року вбачається, що між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладено договір, за яким продавцем зобов`язався передати у приватну власність покупця земельну ділянку площею 0,1000 га, а покупець зобов`язався прийняти земельну ділянку і сплатити за неї обговорену грошову суму. Предмет договору купівлі-продажу, що відчужується - земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 5310137000:15:017:0020; належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №517556; продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за 51888,00 грн., які продавець отримав під час оформлення цього договору (а.с.40 т.1).
		Отже, предметом спору в даній справі є земельна ділянка, яка, на думку позивача, отримана ОСОБА_3 незаконно та на даний час знаходиться у незаконному володінні відповідача ОСОБА_1 .
		За змістом позовних вимог прокурор оскаржує та вважає такими, що слід визнати недійсними та скасувати рішення органу місцевого самоврядування про передачу спірної земельної ділянки з комунальної у приватну власність фізичної особи, що здійснено з порушенням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів.
		Відповідно до ст.51 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.
		Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради депутатів трудящих «Про затвердження пам`яток природи місцевого значення» №555 від 24.12.1970 року затверджено та взято під охорону, зокрема, пам`ятку природи місцевого значення - парк «Перемога» - на площі 10 га по АДРЕСА_2 та закріплено її за виконавчим комітетом Полтавської міської ради (а.с.36, 37-38 т.1).
		Також установлено, що рішенням Полтавської обласної ради депутатів трудящих «Про віднесення пам`яток природи місцевого значення за категоріями згідно нової класифікації та затвердження нововиявлених заповідних територій і природних об`єктів» (затверджені рішеннями облвиконкому, зокрема, від 24.12.1970 року №555) від 20.06.1972 року №242, пам`ятки природи місцевого значення віднесено до категорії парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, та затверджено додатково виявлені парки - пам`ятки згідно додатку №2, зокрема, парк «Перемога», що розташований в АДРЕСА_2, та передано під охорону виконкому Полтавської міської ради.
		Рішенням виконкому Полтавської обласної ради «Про мережі територій та об`єктів природно-заповідного фонду області згідно нової класифікації» №453 від 22.11.1984 року затверджено межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, згідно якого парк «Перемога» віднесено до парку-пам`ятки садового-паркового мистецтва місцевого значення на площі 30,9 га (а.с.193-197 т.1).
		27 травня 2001 року Дирекцією міського парку культури та відпочинку взято на себе охоронне зобов`язання по забезпеченню режиму охорони та збереження вказаного об`єкту природно-заповідного фонду на площі 30,9 га (а.с.35 т.1).
		Вказаний факт також підтверджено постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року, що набрали законної сили, якими, зокрема, встановлено, що станом на 01 січня 2009 року, 01 січня 2011 року та 01 січня 2013 року земельні ділянки парку «Перемоги» площею 30,9 га мали статус об`єкта природно-заповідного фонду (а.с.21-25 т.1, а.с.172-174 т.2).
		Згідно п.2.8 наказу №434 від 05.11.2004 року Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі меж території та об`єктів природно заповідного фонду природоохоронний орган використовує документи щодо їх створення чи резервування для визначення місць розташування згаданих територій та об`єктів їх збереження.
		Доказом того, що спірна земельна ділянка входила до складу земель парку «Перемога» є висновок комісійної судової земельно-технічної експертизи, проведеної Харківським науково дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса № 5630/10685 від 29.09.2014 року (а.с.30-33, 201-232 т.1).
		Так, вказаним висновком встановлено:
		- 17 земельних ділянок АДРЕСА_3 , загальною площею 1,62 га, розташовані в межах парку - пам`ятки садово-паркового мистецтва «Парк Перемоги». Більш детальніше та наочно наведено в дослідницькій частині висновку;
		- Основне цільове призначення (категорія) наданих у власність земельних ділянок АДРЕСА_3 , наведених вище, не змінювалась. Основне цільове призначення (категорія) земельної ділянки по АДРЕСА_4, площею 0,0200га змінювалось;
		- Розроблені проекти землеустрою щодо відведення у власність вказаних земельних ділянок та технічнна документація на земельні ділянки не відповідають вимогам ЗК України, ЗУ «Про землеустрій», Інструкції№43, наказу Держкомстату від 05.11.1998 року №377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а- зем, 6б-зем, 2-зем)», ДСТУ 4163-2003. Більш докладніше наведено в дослідницькій частині висновку (а.с.227 т.1).
		Відтак, слідує, що землі парку «Перемоги» віднесені до земель природно - заповідного фонду, як пам`ятка садово-паркового мистецтва.
		З урахуванням наведеного, суд не бере до уваги доводи відповідачів стосовно заперечення факту того, що спірна земельна ділянка входить до складу земель парку «Перемога», оскільки в установленому законом порядку надані позивачем докази щодо встановлення даного факту, стороною відповідачів не спростовано, а наведені у відзивах на позовну заяву твердження носять виключно характер припущення, що відповідно до вимог п.6 ст.81 ЦПК України не допускається.
		Відповідно до пункту «в» ч.4 ст.83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
		Згідно з ст.20 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваних рішень Октябрської районної у м.Полтаві ради) зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
		Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відтак, оскільки матеріалами справи в повній мірі підтверджено факт того, що спірна земельна ділянка розташована в межах парку - пам`ятки садово-паркового мистецтва «Парк Перемоги», то передача її у приватну власність була протиправною.
		Відповідно до ч.4, ч.6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Вироком Київського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2015 року визнано ОСОБА_6 (завідуючого Полтавським сектором охорони навколишнього середовища Державного управління охорони навколишнього середовища у Полтавській області) винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та призначено йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на строк 1 рік та штрафом в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн.; звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного основного та додаткового покарання на підставі п. «в» ст.1, 14 ЗУ «Про амністію у 2014 році» (а.с.26-27 т.1).
		Вказаним вироком суду встановлено протиправність дій ОСОБА_6 щодо погодження проектів землеустрою з відведення у власність 17 земельних ділянок із земель пам`ятки природи місцевого значення - парка «Перемоги» для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 1,62 га, у тому числі і належної ОСОБА_3 земельної ділянки.
		Даний вирок Київського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2015 року залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 02 липня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 19.11.2015 року (а.с.28-29, 187-190 т.1).
		Таким чином, позивачем у справі беззаперечно доведено факт незаконності передачі органом місцевого самоврядування спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду у приватну власність ОСОБА_3 , що суперечить нормам чинного законодавства.
		Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що органами виконавчої влади до передачі у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки приймалось рішення про зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки. При цьому, висновком комісійної судової земельно-технічної експертизи №5630/10685 від 29.09.2014 року встановлено, що основне цільове призначення (категорія) наданих у власність земельних ділянок, зокрема, АДРЕСА_1 , не змінювалось.
		Тобто, на час передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 її цільове призначення не було змінено на категорію земель житлової та громадської забудови, а, відтак, фактично було передано у приватну власність землі загального користування, що суперечить нормам чинного законодавства.
		Що стосується позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 1000 кв.м, кадастровим номером 5310137000:15:017:0020, вартістю 109877 грн. до земель запасу Полтавської міської ради, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
		Згідно з наявною у матеріалах справи копією договору купівлі-продажу від 15.10.2012 року вбачається, що між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладено договір, за яким продавець зобов`язався передати у приватну власність покупця земельну ділянку площею 0,1000 га, а покупець зобов`язався прийняти земельну ділянку і сплатити за неї обговорену грошову суму. 
		Суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 1000 м.кв., кадастровим номером 5310137000:15:017:0020, вартістю 109877 грн., оскільки останній набув право власності на вказану земельну ділянку згідно умов договору купівлі-продажу від 15.10.2012 року. Вказаний правочин є чинним і сторонами у встановленому законом порядку не оскаржений. Полтавська місцева прокуратура у позові не ставить перед судом питання про визнання недійсною цивільно-правової угоди, яка є підставою для виникнення у ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, а тому витребування вказаного майна з його володіння, у порядку визначеному ст.ст. 387, 1213 ЦК України,- безпідставне.
		Відтак, вимога прокурора про наявність підстав для витребування у ОСОБА_1 спірної земельної ділянки із власності відповідача є неправомірною та необґрунтованою.
		Як встановлено під час судового розгляду, відповідачами було подано до суду заяви про застосування до позовних вимог правових наслідків спливу строку позовної давності до спірних правовідносин. Аналізуючи зазначені обставини, суд приходить до таких висновків.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		При цьому, відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Позивач у позовній заяві та письмових поясненнях вказує, що про порушення права територіальної громади стало відомо у січні 2014 року, коли було винесено постанову про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів (а.с.199, 200 т.1, а.с.185-186 т.2, а.с.163-167 т.3). При цьому, представником відповідачів Шевченківської районної у м.Полтаві ради та її виконавчого комітету зазначалось, що прокурору стало відомо про порушення права ще в 2010 році, коли прокуратура отримала копії оскаржуваних рішень (а.с.97-98 т.3, а.с.184-185 т.1), а стороною відповідача ОСОБА_1 зазначалось про обізнаність прокуратури під час проведення перевірки за додержанням законів у діяльності Полтавської міської ради з моменту виявлення змін меж спірної ділянки та невідповідності технічної документації встановленим вимогам (а.с.238-243 т.2, а.с.78-79, 83-84, 85-87 т.3).
		Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження  № 14-208цс18), зокрема про те що в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.
		Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду    у постанові від 17.10.2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183 цс 18) та в постанові Верховного Суду від 05.06.2019 року ( справа № 554/10379/16-ц, провадження № 61-23773св18).
		Оскільки, держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації (OAO Neftyanaya kompaniya YUKOS v. Russia); пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» (Case of Stubbings and others v. The United Kingdom)).
		Перевіряючи доводи сторін в цій частині, суд приходить до висновку, що про порушення прав територіальної громади прокуратурі стало відомо з моменту, коли вони дізналися про зменшення розміру земельної ділянки парку «Перемоги». Встановивши зазначений факт, прокуратура зобов`язана була протягом трьох років з моменту коли вони дізналися про зменшення розміру земельної ділянки парка «Перемоги» вчинити ефективні та своєчасні дії щодо з`ясування обставин зменшення розміру земельної ділянки та в чиєму користуванні чи власності ці земельні ділянки перебувають.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачу про порушення прав територіальної громади, зменшення розміру земельної ділянки парку «Перемога» достовірно стало відомо в червні 2013 року.
		Так, 20.06.2013 року прокурором було направлено подання про усунення вимог земельного та податкового законодавства, яке рішенням Полтавської міської ради від 12.07.2013 року відхилено (а.с.85-87 т.3).
		Після чого, прокурором 27.07.2013 року пред`явлено позов до Полтавського окружного адміністративного суду.
		Постановою Полтавського окружного адміністративного суду м. Полтави від 20.01.2014 року у справі №816/4424/13-а, адміністративний позов першого заступника прокурора міста Полтави до Полтавської міської ради, треті особи - Управління культури виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавський міський парк культури та відпочинку «Перемога» про скасування рішення задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення 16 сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 08.12.2011 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та оформлення права постійного користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2» (а.с.21-25 т.1).
		Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що прокурором до звернення до суду проводилась прокурорська перевірка щодо дотримання земельного законодавства в частині використання територій та об`єктів природно заповідного фонду, в тому числі парку «Перемоги».
		Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що прокурору було відомо та він мав реальну можливість протягом трьохрічного строку позовної давності з`ясувати зазначені вище питання (коли відбулося незаконне вилучення земельних ділянок та осіб, у користуванні яких вони знаходяться), а також звернутися з відповідним позовом до суду.
		Отже, матеріалами справи на підставі належних та допустимих доказів, достовірно установлено, що трьохрічний строк позовної давності для прокурора розпочався 20.06.2013 року та, відповідно, закінчився 20.06.2016 року. При цьому, з даним позовом до суду, прокурор звернувся лише 16.12.2016 року, тобто поза межами строку позовної давності. Доводів протилежного стороною позивача не надано та жодних поважних причин для продовження вказаного терміну судом не встановлено.
		Посилання представника відповідачів Шевченківської районної у м.Полтаві ради та її виконавчого комітету на те, що прокурор був обізнаний про прийняття оскаржуваних рішень ще з 25.05.2010 року, оскільки на свій запит отримав рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтава ради за 2008-2010 роки, суд до уваги не бере, оскільки саме по собі отримання відповідного рішення, без встановлення, унаслідок його прийняття, порушень закону, що і стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду, не може свідчити про початок перебігу строку позовної давності за відповідними вимогами.
		З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішень про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку необхідно відмовити за пропуском строку позовної давності.
		Що стосується позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 1000 м.кв., кадастровим номером 5310137000:15:017:0020, вартістю 109877 грн., то з урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просить у позові, відповідачем не порушено, і суд відмовляє позивачу у позові по суті в зв`язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.
		Щодо посилань на відсутність підстав для представництва прокурора в даній справі, суд вказує на наступне.
		Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
		Згідно з частиною четвертою статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21,  6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11,  у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
		Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
		Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
		У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
		Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskayav. Russia, заява № 42454/02, § 35)).
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону).
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону).
		Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина четверта статті 56 ЦПК України).
		Системне тлумачення частини четвертої статті 56 ЦПК Україний абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Оскільки, повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104/ цс 19.
		Суд не погоджується з позицією відповідачів про відсутність підстав для представництва прокурора в даній справі та виключного випадку для подачі даного позову.
		Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Відтак, законодавцем передбачена можливість втручання прокурора у випадку, коли захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, або коли такий орган відсутній, а так само, на необхідність обґрунтування підстав для здійснення прокурором представництва підкреслюють позавідомчий та міжгалузевий характер діяльності прокурора, як інституту, що призначений для універсального та постійного ефективного захисту конституційно значимих цінностей та відповідно розповсюджується на ті сфери суспільних відносин щодо яких діє спеціальний (відомчий) державний контроль.
		Звернення до суду прокурора із зазначеним позовом аргументоване тим, що в даному випадку прокурор звернувся до суду як самостійний учасник про визнання недійсними та скасування рішень Шевченківської районної у м.Полтаві ради та її виконавчого комітету, якій Полтавською міською радою делеговані відповідні повноваження у сфері земельних правовідносин, і Полтавська міська рада залучена третьою особою на стороні відповідача (т.2 а.с.170-171 - рішення Полтавської міської ради від 30.05.2006 року). Також, в іншого органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних правовідносинах, Управління Держгеокадастру у Полтавській області, відсутні відповідні повноваження на звернення до суду; у центрального органу виконавчої влади - Державної інспекції сільського господарства України не передбачено повноважень щодо звернення до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння. Крім того, відповідно до статей 45, 46 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подачі позову) функції контрюлю за дотриманням земельного законодавства належать Державній екологічній інспекції України, однак фактично такі функції до інспекції не перейшли, а тому Держекоінспекція України позбавлена права на звернення до суду з даним позовом.
		В конкретному випадку звернення прокурора, зокрема, спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - передачі у власність земельної ділянки, відтак дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу на думку суду відповідає функціям прокурора.
		У зв`язку з наведеним, суд приходить до переконання, що в силу ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура наділена повноваженнями щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави у сфері регулювання земельних відносин і охорони землі та набуття статусу позивача є таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
		Питання про судові витрати суд вирішив відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.256,261,387,388,330,396 ЦК України,ст.ст.116,118,122,124, 158 ЗК України, суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Відмовити в задоволенні позову першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Кривоноса Руслана Євгенійовича до виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради, Шевченківської районної у м.Полтаві ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішень про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки; треті особи: Полтавська міська рада, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради.
		Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
		У відповідності до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		Учасники справи:
		позивач - Полтавська місцева прокуратура, місцезнаходження: вул.Козака,1, м.Полтава,36002; 
		відповідач - виконавчий комітет Шевченківської районної у м.Полтаві ради, місцезнаходження: вул.Івана Мазепи,30, м.Полтава, код ЄДРПОУ: 05384695;
		відповідач: Шевченківська районна у м.Полтаві рада, місцезнаходження: вул.Івана Мазепи,30, м.Полтава, код ЄДРПОУ: 05384695;
		відповідач: ОСОБА_3 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;
		відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;
		третя особа: Полтавська міська рада, місцезнаходження: вул.Соборності,36, м.Полтава,36000, код ЄДРПОУ: 0538468;
		третя особа: Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, місцезнаходження: вул..Соборності,36, м.Полтава,36000;
		третя особа: Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради місцезнаходження: вул.Соборності,36, м.Полтава,36000.
		Повний текст судового рішення складено 29.11.2019 року.
		 
		Суддя: А.М.Чуванова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...