Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/21822/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 02.12.2019. Зареєстровано: 03.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2019.

Номер судового провадження: 2/522/1291/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 2/522/1291/19
		Справа № 522/21822/18
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 листопада 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді - Шенцевої О.П.,
		при секретарі Соболевій О.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» ( м. Одеса, вул. Басейна, 5), треті особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський 56-56А» (Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 56,56А), Обслуговуючий кооператив «Житлово-експлуатаційний кооператив «Суворовський» (Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Ген. Бочарова, 54-Д, оф. 6-Ц) про захист прав споживачів, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		13.12.2018 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі Філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ», та уточнивши позовні вимоги письмовою заявою від 14.12.2018 року, просив суд:
		- визнати діяльність відповідача щодо примушення споживачів до отримання послуги через посередника - Обслуговуючий кооператив «Житлово-експлуатаційний кооператив «Суворовський», та дії з припинення послуг водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 - нечесною підприємницькою практикою;
		- визнати недійсним Договір на послуги водопостачання та водовідведення, укладений Філією «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» з Обслуговуючим кооперативом «Житлово-експлуатаційний кооператив «Суворовський», з моменту його укладення, 
		- зобов`язати відповідача укласти із побутовими споживачами - співвласниками багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 , в особі уповноваженого представника - Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «СУВОРОВСЬКИЙ 56-56А», Договір на послуги водопостачання та водовідведення у паперовій формі.
		В обґрунтування позовних вимог відзначив, що відповідачем неодноразово без попереднього повідомлення співвласників, припинялося водопостачання в житловий комплекс багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 , за повідомленням колцентру водоканалу начебто за борги Обслуговуючого кооперативу «Житлово-експлуатаційний кооператив «Суворовський» з яким Філією «ІНФОКСВОДОКАНАЛ»  укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення від 01.03.2017. Однак, співвласники не призначали Обслуговуючий кооператив «Житлово-експлуатаційний кооператив «Суворовський» управителем своїх будинків, та кооператив не має права на укладення договорів з виконавцями комунальних послуг, зокрема з відповідачем. Управління житловим комплексом позивача здійснюється самостійно співвласниками, в тому числі ОСОБА_1 , через Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «СУВОРОВСЬКИЙ 56-56А», про що 15.07.2018 загальними зборами  співвласників прийнято відповідне рішення. Об`єднання, як колективний споживач, з 01.09.2018 уповноважено співвласниками на укладення договорів з виконавцями комунальних послуг, зокрема йому доручено укласти Договір на послуги водопостачання та водовідведення з Філією «ІНФОКСВОДОКАНАЛ». Об`єднання неодноразово зверталося до відповідача із такими пропозиціями. Однак, відповідач надав відмову із посиланням на те, що в житловий комплекс постачається холодна вода та надається послуга з водовідведення через Обслуговуючий кооператив «Житлово-експлуатаційний кооператив «Суворовський». У зв`язку із наведеним, власники квартир примушені сплачують за спожиту воду за показниками квартирних лічильників на рахунок кооперативу згідно виставлених квитанцій, без договору. Відповідач зобов`язаний у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.7, п.2 ч.2 ст.8, ч.6 ст.14, статей 23, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» укласти договір на послуги водопостачання та водовідведення з об`єднанням співвласників, як колективним споживачем. Договір має відповідати типовому договору, форма якого встановлена Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630. Проте, до теперішнього часу договір з мешканцями будинку не укладено та відповідач ухиляється від його укладення. Крім того, на думку позивача, питання щодо погашення заборгованості за фактично спожиті послуги має бути вирішено у встановленому законом порядку, а не несподіваним припиненням водопостачання мешканцям всього будинку. Зазначені дії ставлять загрозу санітарному та епідеміологічному благополуччю населення в будинку. 
		Представник позивача - адвокат Доніна Людмила Анатоліївна, яка також представляє інтереси третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «СУВОРОВСЬКИЙ 56-56А», у судовому засідання позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовані, підтримала та просила задовольнити позов у повному обсязі. При цьому зазначила, що відповідач зобов`язаний укласти письмовий договір із споживачем, який відповідає Типовому договору. Неукладання договору перешкоджає позивачу та іншим споживачам, сплачувати за спожиті послуги через уповноважену особу - Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «СУВОРОВСЬКИЙ 56-56А».
		Представник відповідача ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги, заявлені позивачем, не визнала та просила відмовити у їх задоволенні. Підтримала пояснення наданні у відзиву на позовну заяву від 16.01.2019 року та у запереченнях від 20.03.2019 року. Додатково відзначила, що статус Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «СУВОРОВСЬКИЙ 56-56А» як юридичної особи не знаходить свого підтвердження в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що виключає укладення договору на споживання послуги, що надається Філією «ІНФОКСВОДОКАНАЛ». Відповідно до п.2.2.8 Договору відповідач має право обмежувати чи припиняти надання споживачеві послуг. Обслуговуючий кооператив «Житлово-експлуатаційний кооператив «Суворовський» плату за надані відповідачем послуги сплачував не в повному обсязі, внаслідок чого, утворилась заборгованість. Договір на послуги водопостачання та водовідведення правомірно укладений Філією «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» з Обслуговуючим кооперативом «Житлово-експлуатаційний кооператив «Суворовський», який є балансоутримувачем та здійснює обслуговування житлового комплексу будинків АДРЕСА_2 , на підставі Актів приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 12.08.2016 року та від 01.02.2017 року, тому підстав для визнання недійсним договору від 01.03.2017 року немає. Додатково відзначила, що в теперішній час будинок не відключено від водопостачання. Представник відповідача не заперечувала, що протягом тривалого часу об`єднання співвласників та мешканці будинку звертались до Філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» з пропозицією укласти договір. Отже, вважає, що відсутні умови та підстави для укладення відповідного договору. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
		Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про захист прав споживачів», «Про питну воду», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630. Вказані правовідносини є договірними.
		Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
		Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
		За визначенням ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать:  1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.  Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:  утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;  купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;  поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;  2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
		У частинах 1, 2 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.  Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
		Відповідно ч.1 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:  1) споживачі (індивідуальні та колективні);  2) управитель;  3) виконавці комунальних послуг.
		Колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») .
		Згідно пунктів 5, 6 ч.2 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями послуг з централізованого водопостачання є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання, та послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
		На виконання ст.23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водопостачання визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.  Виконавець послуги з централізованого водопостачання повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та величини тиску.  Послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
		Одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водовідведення визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Критерієм якості послуги з централізованого водовідведення є безперешкодне приймання стічних вод у мережі виконавця з мереж споживача, за умови справності мереж споживача.  Послуга з централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ст.24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
		Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача. Виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом. З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором, про що встановлено частинами 1, 2, 4 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
		Колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками (п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
		Як встановлено ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону:  1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір);  2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір);  3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.
		Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
		У разі укладення договору про надання комунальної послуги об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку як колективним споживачем такий договір укладається з виконавцем відповідної послуги об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку від власного імені. Умови укладення та виконання такого договору, а також відносини між колективним споживачем та індивідуальними споживачами регулюються статутом такого об`єднання та рішеннями його уповноважених органів управління.
		З аналізу змісту ч.3 ст.6, ч.1 ст.630 ЦК України, ст. ст.13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
		Зміст договору про надання житлово-комунальних послуг не може суттєво відрізнятись від змісту Типового договору. При укладанні договорів слід звернути увагу на те, що договір, який має бути підписаний із споживачем, не може передбачати менший обсяг прав, обов`язків сторін та якості житлово-комунальних послуг, аніж той, що передбачений Типовим договором. У договорі слід обов`язково визначати права, обов`язки та відповідальність сторін. Отже, при укладанні договорів на надання житлово-комунальних послуг застосовуються норми діючого законодавства.
		Відповідно до ч.2 ст.179 ГК України, Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
		Частиною 3 ст.184 ГК України встановлено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору. 
		Пунктом 2 ч.2 ст.207 ГК України, зазначено наступне - нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що допускають односторонню відмову від зобов`язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов.
		Пунктом 38 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» № 01-8/211 від 07.04.2008 року надано роз`яснення, що згідно з абзацом четвертим частини четвертої етапі 179 ГК України сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Під таким відступом слід розуміти включення сторонами до господарського договору умов, які створюють регулювання, що за змістом прав і обов`язків сторін суперечить відповідному регулюванню, передбаченому типовим договором.
		Форма та зміст (умови) типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630.
		Крім того слід зазначити, що Закон покладає на виконавців обов`язок укладати із споживачами договори на надання житлово-комунальних послуг.
		З матеріалів справи встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності нежитлове приміщення АДРЕСА_3 в будинку АДРЕСА_4 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про право власності 20365033, вчинений 03.05.2017 року державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», Одеська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1245614851227.
		На підтвердження права власності, позивачем надана суду Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки:148898726 від 11.12.2018 року.
		Відповідно, позивач є споживачем комунальних послуг за вказаною адресою, в тому числі послуг водопостачання та водовідведення, що надаються відповідачем.
		Будинок позивача належить до складу житлового комплексу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СУВОРОВСЬКИЙ 56-56А», державна реєстрація якого проведена 23.02.2017 року за номером запису 1 538 102 0000 016821, ідентифікаційний код юридичної особи 41171284, про що до матеріалів справи долучено витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 05.09.2019 року, номер 1005715476. 
		Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення - відсутні. Державна реєстрація припинення юридичної особи - не провадилася. Об`єднання, як неприбуткова організація, здійснює свою діяльність за кодом 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів.
		23.02.2017 року, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СУВОРОВСЬКИЙ 56-56А» поставлено на облік Лиманською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області, як платник податків та платник єдиного внеску. 
		Рішенням №1715174600123 від 13.03.2017 року Лиманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СУВОРОВСЬКИЙ 56-56А» включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій, ознака неприбутковості 0043 - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків.
		Представником позивача та третьої особи визнано в судовому засіданні, що дійсно, 28.11.2018 року з відкритого доступу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зник запис про державну реєстрацію об`єднання, отже це порушення поновлено у судовому порядку.
		Постановою Верховного Суду від 05.11.2019 року у справі №916/433/19, залишено без змін постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 року та рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2019 року про задоволення позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СУВОРОВСЬКИЙ 56-56А» до Державних реєстраторів Комунального підприємства «АГЕНЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ»  ОСОБА_3 Ігоря Володимировича,  ОСОБА_4 , Комунального підприємства «АГЕНЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ», третя особа: Лиманська районна державна адміністрація Одеської області про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом поновлення державної реєстрації юридичної особи та поновлення у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційних записів про юридичну особу.
		Членами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СУВОРОВСЬКИЙ 56-56А» є співвласники багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 , що підтверджується Статутом та Протоколом загальних зборів №1 від 15.02.2017 року.
		Як вбачається з Актів приймання прийому-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 12.08.2016 року та від 01.02.2017 року, вказані багатоквартирні будинки збудовані Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-ГРУПП» на земельній ділянці 604 (умовне найменування 4) у складі мікрорайону 4-5 житлового району ІІІ-4 жилого масиву 41 Котовського, розташованого на землях Крижанівської сільської ради, та передані забудовником на баланс Обслуговуючого кооперативу «Житлово-експлуатаційний кооператив «Суворовський», ідентифікаційний номер юридичної особи 39506386.
		Обслуговуючий кооператив «Житлово - експлуатаційний кооператив «Суворовський», не призначався співвласниками багатоквартирних будинків управителем житлового комплексу, та з ним не укладався договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
		Відповідно до ст.15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.  У випадках, визначених законом, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.  В одному багатоквартирному будинку договір про надання послуг з управління може укладатися одночасно не більш як з одним управителем.  Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається строком на один рік. 
		Договір управління укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню (ст.1031 ЦК України).
		Поряд з тим, згідно висновків Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 року у справі №910/12827/17, від 22.05.2018 року у справі № 910/12258/17, від 11.06.2018 року у справі № 916/613/17, акти приймання-передачі не мають ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а є лише первинними документами.
		Тому є хибним посилання відповідача на те, що на підставі актів приймання-передачі Обслуговуючий кооператив «Житлово-експлуатаційний кооператив «Суворовський» уповноважений на укладання договорів з виконавцями комунальних послуг, в інтересах співвласників - членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СУВОРОВСЬКИЙ 56-56А», зокрема оскарженого Договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 01.03.2017 року.
		Згідно ст.385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).  
		За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку) (ч.1 ст.9 Закону України «Про особливості здійснення права власності багатоквартирному будинку»
		У разі зміни форми управління багатоквартирним будинком особа, яка здійснювала управління, повинна передати наявну в неї технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок особі, визначеній співвласниками такого будинку (ч.6 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
		Цей обов`язок також передбачено в ч.18 ст.6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», а саме, колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об`єднання забезпечує передачу йому примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж.
		Згідно ч.5 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», замовник будівництва або попередній власник будинку зобов`язаний передати один примірник технічної документації на будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, співвласникам в особі їх об`єднання або особі, уповноваженій співвласниками у передбаченому цим Законом порядку.
		15.07.2018 року, загальні збори співвласників багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 , прийняли рішення про обрання форми правління житловим комплексом - самостійно через Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СУВОРОВСЬКИЙ 56-56А», без залучення Обслуговуючого кооперативу «Житлово - експлуатаційний кооператив «Суворовський».
		На виконання вказаного рішення співвласників, до складу яких належить позивач, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СУВОРОВСЬКИЙ 56-56А» неодноразово зверталося до Філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» із письмовими заявами (пропозиціями) про укладення договору, що не заперечується відповідачем.
		Однак, договір про надання комунальної послуги до цього часу не укладено.
		Листом від 27.12.2018 року №6190-04/12486, відповідач повідомив споживачів, що укласти договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «СУВОРОВСЬКИЙ 56-56А» на даний час не вбачається за можливе.
		Листом від 18.03.2019 року №960-04/2120, Філія «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» повідомила Народного депутата України ОСОБА_5 , що станом на теперішній час послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_4 , надаються на підставі договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, укладеного між філією «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» та ОК «ЖЕК «Суворовський». При цьому, ОК «ЖЕК «Суворовський» з листом про припинення даного договору до Філії не звертався. Станом на 14.03.2019 року заборгованість ОК «ЖЕК «Суворовський» перед Філією становить 192 371, 67 грн. 
		При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року №190,  зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 року за №936/15627, ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. 
		Верховний Суд України у постанові від 05.10.2016 року по справі №6-1995цс15 встановив, що поширюючи на спірні правовідносини Правила № 190, необхідно встановити мету переобладнання житлового будинку у багатоквартирний, чи використовуються такі квартири для фактичного здійснення підприємницької діяльності, що могло б свідчити про належність застосування зазначених Правил №190 у зв`язку з встановленим об`єктом  багатоквартирним будинком.
		Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
		Таким чином, на дані спірні правовідносини, які виникли між сторонами, розповсюджують свою дію саме Правила № 630.
		Пунктом 8 Правил передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
		Згідно п.10 вказаних Правил, оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок.
		При цьому пунктом 17 Правил визначено, що послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.
		Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
		Як вже було встановлено судом, позивач по справі є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для особистих потреб та фактично споживає ці послуги, що підтверджується наданими до матеріалів справи квитанціями.
		Відповідач Філія «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» відповідно до прямої норми закону (пунктів 5, 6 ч.2 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») є виконавцем та надає ці послуги позивачу, чим виконуються двосторонні зобов`язання стосовно надання, отримання та сплати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
		Виходячи з узгоджених дій виконавця і споживача послуг, суд вбачає, що позивач та інші споживачі - співвласники житлового комплексу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СУВОРОВСЬКИЙ 56-56А» отримують дані комунальні послуги, не відмовляються від їх надання, та вважає, що з відповідачем встановились фактичні договірні відносини з приводу надання та отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
		Стаття 1 Цивільного кодексу України передбачає, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		За змістом ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.
		Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України та статтями 1, 4, 19 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, у тому числі й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права шляхом зобов`язання вчинити певні дії, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення. Такий правовий висновок, висловлений ВСУ у постанові від 13.04.2016 року у справі № 6-2981цс15. 
		Загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину) визначено у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642 - 643 Цивільного кодексу України.
		Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
		Разом з тим, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
		Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.
		Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком сторін за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 Цивільного кодексу України та ст.ст. 12, 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
		Як роз`яснив Верховний Суд України у постанові від 10.12.2012 року у справі №6-110цс12, у разі такої відмови виходячи з положень ст.ст. 3, 6, 12 - 15, 20, 630, 640, 642, 643 Цивільного кодексу України виконавець послуг має право звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії, а не зобов`язання укласти договір.
		Таким чином, суд вбачає, що такий спосіб захисту прав можливо застосувати по аналогії для захисту прав споживача.
		Суд вважає на те, що позивач та інші співвласники житлового комплексу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СУВОРОВСЬКИЙ 56-56А», як споживачі отримують від виконавця житлово-комунальні послуги та відповідно сплачують кошти за їх користування, тобто споживачі знаходяться у фактичних договірних відносинах із виконавцем. 
		Отже обидві сторони у цих відносинах мають певні права та обов`язки, а саме виконавець зобов`язаний надавати споживачами якісні житлово-комунальні послуги, а споживачі зобов`язані сплачувати отримані послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
		01.02.2013 року, Верховний Суд України в узагальненні Судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.) звернув увагу, що право звернення до суду з позовом про захист прав споживача має будь-який споживач, незалежно від того, вступав він у договірні відносини із продавцем (надавачем послуг) чи ні… Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов`язків доказування. При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові). До фактів, які підлягають доказуванню у справах про захист прав споживачів, насамперед, слід віднести: чи мало місце придбання продукції (замовлення послуги); чи надавалась інформація про товар (послугу) і яка саме; відомості про властивості товару та відповідність їх потребам споживача та вимогам встановлених нормативів; чи мало місце використання товару; чи мало місце заподіяння шкоди, що завдана життю, здоров`ю або майну споживача.
		На виконання ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року №1023-ХІІ (із наступними змінами), держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав.
		У пунктах 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року №39/248 зазначено такі цілі: сприяти країнам у встановленні або подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів; сприяти створенню структур виробництва і розподілу, здатних задовольняти потреби і запити споживачів; заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов`язаний з виробництвом і розподілом товарів та послуг для споживачів; сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою всіх підприємств на національному і міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах; заохочувати створення ринкових умов, що надають споживачам більший вибір при нижчих цінах. При цьому уряди повинні розробляти, укріплювати та продовжувати активну політику захисту інтересів споживачів. 
		На підставі наведеного суд вважає, необхідним задовольнити позовні вимоги в частині зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» укласти із побутовими споживачами - співвласниками багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 , в особі уповноваженого представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський 56-56А» Договір на послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 . 
		Щодо вимог позивача про визнання діяльності відповідача щодо примушення споживачів до отримання послуги через посередника - Обслуговуючий кооператив «Житлово-експлуатаційний кооператив «Суворовський», та дії з припинення послуг водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 - нечесною підприємницькою практикою, то суд вважає, що ці вимоги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, позивачем не надано належних та допустимих доказів, а тому суд відмовляє у задоволенні цих вимог.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Крім того, суд вважає, недоведеними вимоги позивача щодо визнання недійсним Договору на послуги водопостачання та водовідведення, укладений Філією «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» з Обслуговуючим кооперативом «Житлово-експлуатаційний кооператив «Суворовський», з моменту його укладення, а тому суд також відмовляє у задоволенні цих вимог.
		Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
		Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України суд,-
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» ( м. Одеса, вул. Басейна, 5), треті особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський 56-56А» (Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 56,56А), Обслуговуючий кооператив «Житлово-експлуатаційний кооператив «Суворовський» (Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Ген. Бочарова, 54-Д, оф. 6-Ц) про захист прав споживачів - задовольнити частково.
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» укласти із побутовими споживачами - співвласниками багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 , в особі уповноваженого представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський 56-56А» Договір на послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 .
		В іншій частині позову відмовити.
		       Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                        18.11.2019

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...